Ухвала суду № 126265369, 31.03.2025, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

31 березня 2025 р. м. Чернівці Справа № 813/6076/15

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до Реєстраційної служби Теребовлянського районного управління юстиції Тернопільської області, Міністерства юстиції України, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Теребовлянської міської ради, про визнання протиправними дій та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до Реєстраційної служби Теребовлянського районного управління юстиції Тернопільської області, Міністерства юстиції України, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Теребовлянської міської ради, в якому просить:

- визнати протиправними дії Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 12911735 від 08.05.2014 10:23:18 вчинені ОСОБА_1 про здійснення державної реєстрації права комунальної власності в Державному реєстрі прав за Теребовлянською міською радою на земельну ділянку кадастровий номер 6125010100:03:001:0312 площею 9,9962 га по вул. Застіноцька, 84 у м. Теребовля Тернопільської області;

- визнати протиправними дії державного реєстратора Реєстраційної служби Теребовлянського районного управління юстиції Тернопільської області вчинені Васендою Володимиром Романовичем щодо внесення запису про державну реєстрацію права комунальної власності за Теребовлянською міською радою на земельну ділянку площею 9,9962 га по вул. Застіноцька, 84 у м. Теребовля Тернопільської області, кадастровий номер земельної ділянки 6125010100:03:001:0312, номер запису про право власності 5608180, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 356966761250;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 12911735 від 08.05.2014 10:23:18, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 356966761250, на земельну ділянку кадастровий номер 6125010100:03:001:0312 площею 9,9962 га по вул.Застіноцька, 84 у м. Теребовля Тернопільської області в Державному реєстрі прав за Теребовлянською міською радою, прийняте Департаментом державної реєстрації Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 ;

- здійснити розподіл судових витрат.

Ухвалою суду адміністративну справу 813/6076/15 прийнято до свого провадження, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження без повідомленням (виклику) сторін за наявними в справі матеріалами.

Ухвалою суду у задоволенні клопотання представника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про розгляд справи за правилами загального провадження - відмовлено.

Розглянувши да дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із частиною 1 статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС визначено, що суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Як вже зазначалось вище пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Виникнення спірних правовідносин в даній справі, по своїй суті зумовлено незгодою позивача з діями:

- Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), вчинені ОСОБА_1 , про здійснення державної реєстрації права комунальної власності в Державному реєстрі прав за Теребовлянською міською радою на земельну ділянку кадастровий номер 6125010100:03:001:0312 площею 9,9962 га по АДРЕСА_1 ;

- Державного реєстратора Реєстраційної служби Теребовлянського районного управління юстиції Тернопільської області вчинені Васендою В.Р., щодо внесення запису про державну реєстрацію права комунальної власності за Теребовлянською міською радою на земельну ділянку площею 9,9962 га по вул. Застіноцька, 84 у м. Теребовля Тернопільської області, кадастровий номер земельної ділянки 6125010100:03:001:0312.

При цьому, позивач як наслідок просить суд - скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку кадастровий номер 6125010100:03:001:0312 площею 9,9962 га по вул.Застіноцька, 84 у м. Теребовля Тернопільської області в Державному реєстрі прав за Теребовлянською міською радою.

Тобто, позовні вимоги у справі заявлено з метою поновлення/реалізації порушеного цивільного (майнового) права позивача. Більше того, аргументи сторін у справі стосуються виключно обставин володіння майном і земельною ділянкою під цим майном, яка перебувала в постійному користуванні (в т.ч. в оренді) в дитячого оздоровчого табору "Орлятко" Тернопільського відділення Лівівської залізниці, що посвідчується Державним актом на право постійного користування І-ТР №001672. В подальшому, на думку позивача проведено протиправну реєстрацію права комунальної власності в Державному реєстрі прав за Теребовлянською міською радою на земельну ділянку кадастровий номер 6125010100:03:001:0312 площею 9,9962 га по АДРЕСА_1 .

Враховуючи те, що позовні вимоги в цій справі стосуються питання щодо правомірності набуття права власності на спірне майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб, суд незважаючи на участь у спорі суб`єкта, який наділений владними повноваженнями, дійшов висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Тобто, предметом спору у цій справі є рішення, яке стосується права власності на нерухоме майно, оскільки заявлені позовні вимоги призводять до вирішення питання про право власності на це нерухоме майно (земельну ділянку).

Отже, спірні правовідносини у справі пов`язані з необхідністю захисту права на об`єкт нерухомого майна, тобто права цивільного, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

З наведеного можна зробити висновок про те, що правовідносини, що склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір про право цивільне, а саме про визнання прав, свобод та інтересів, що виникають із встановлення права власності.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Таким чином, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об`єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб`єктним складом сторін має розглядатися за правилами цивільного (господарського) судочинства.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду викладеним, зокрема, у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 813/1362/16, 28 листопада 2018 року у справі № 825/642/18, 29 січня 2019 року у справі № 803/1589/17, 18 лютого 2021 року №826/16633/16 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах, що відповідно до вимог частини 5 статті 242 КАС України, суд застосовує до спірних правовідносин.

При цьому, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції".

Отже, даний спір не може бути вирішено у межах розгляду адміністративної справи, оскільки потребує оцінки правомірності не лише оскаржуваного рішення на предмет дотримання процедури його прийняття, але й правомірності набуття (існування) права власності на об`єкт нерухомого майна та відповідних реєстраційних дій на предмет їх відповідності нормам матеріального права.

За таких обставин, розгляд адміністративної справи окремо щодо спірного рішення, яким вчинено реєстраційні дії, може призвести до ситуації, коли реєстраційні записи у Єдиному державному реєстрі не будуть співпадати з юридичними фактами, на підставі яких вони вчинені, а отже й не будуть відображати реальний правовий стан. Це може поставити під сумнів офіційність та достовірність відомостей реєстру, а отже підірвати довіру до нього та держави, яка забезпечує ведення реєстру.

Зважаючи на суттєвість цього ризику, суд вважає, що спірні правовідносини є неподільними і правова оцінка дій/бездіяльності державного реєстратора на предмет дотримання процедури не може превалювати над оцінкою права власності.

За аналогічних обставин Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.05.2019 у справі №826/9341/17 дійшла висновку, що спірні правовідносини у справі пов`язані з необхідністю захисту права на об`єкт нерухомого майна, тобто права цивільного, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Отже, помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільнихсправ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень), тоді як визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

Відповідно до частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Отже, спори про визнання незаконними та скасування рішень реєстратора (в даному випадку державного реєстратора) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно, розглядаються за правилами господарського судочинства, якщо такі спори стосуються захисту цивільного права (або ж цивільного в залежності від суб`єктного складу сторін).

Оскільки спірні правовідносини пов`язані з реєстрацією майнових прав, і впливають на цивільні права позивача та третіх осіб, то ці обставини виключають адміністративну юрисдикційність цього спору.

Вищенаведене відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду щодо правильного застосування норм права при вирішенні питання юрисдикції судів щодо спорів у подібних правовідносинах, висловленому, зокрема, у постановах від 3 липня 2019 року у справі № 127/2209/18, від 2 жовтня 2019 року у справі № 640/13144/16-ц, та від 17 лютого 2021 року № 822/620/18.

Частиною 1 статті 238 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на те, що спірні правовідносини пов`язані із захистом права власності (користування) позивача, суд вважає, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами господарського судочинства, оскільки стосується майнового права позивача.

На підставі наведеного та керуючись статтями 238, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Провадженні в справі № 813/6076/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до Реєстраційної служби Теребовлянського районного управління юстиції Тернопільської області, Міністерства юстиції України, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Теребовлянської міської ради, про визнання протиправними дій та скасування рішення - закрити.

Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

Суддя О.В. Боднарюк