Ухвала суду № 126260946, 01.04.2025, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

(про відмову у відстроченні чи розстроченні виконання рішення суду,

зміні чи встановленні способу і порядку виконання судового рішення)

01 квітня 2025 року м. Житомир справа № 240/18443/22

категорія 112030500

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Капинос О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про зобов"язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не нарахування та невиплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком у сумі 15472 грн.

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі 15472 грн.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24.01.2023 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2023 рішення суду скасовано.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо невиплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 05 травня за 2022 рік в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту".

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 05 травня за 2022 рік в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту", з урахуванням виплачених сум.

На виконання судового рішення позивачу 30.08.2023 надіслано виконавчий лист.

14.03.2025 позивач подав до суду заяву про зміну способу і порядку й виконання судового рішення. У заяві позивач просить змінити спосіб і порядок виконання судового рішення з зобов"язального характеру на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь позивача недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі 15472,00 грн.

Відповідач надіслав до суду заперечення на заяву, у просить у задоволенні заяви відмовити. Зазначає, що виплата заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування пенсійних виплат за судовим рішенням буде проведена за умови надходження відповідного бюджетного фінансування Пенсійному фонду України. Окрім того, стягнення з територіального органу Пенсійного фонду України коштів, які знаходяться на його рахунках, але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування Головного управління Пенсійного фонду України, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанести шкоду необмеженій кількості осіб.

Сторони в судове засідання не з"явилися, надіслати заяви про розгляд заяви без їх участі.

З урахуванням приписів статті 378 КАСУ, розгляд заяви здійснюється у порядку письмового провадження.

Оцінивши доводи заяви та поданих заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.378 КАСУ за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно з ч.3 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

З аналізу положень частин першої, третьої статті 378 КАС України суд дійшов висновку, що підставою для застосування правил цієї норми є настання обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, а для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об`єкта стягнення або з інших причин. Тобто, зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими судом. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, однак не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви.

Подібна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 800/203/17.

Відповідно до наданої відповідачем довідки, на виконання пп.2 п.5 Постанови КМУ №902 від 26.08.2021 в межах виділених коштів забезпечено виплату доплат, на виконання рішень суду по разовій грошовій допомозі до 05.05.2022: за 2024 рік 10 чол. на суму 106014 грн.; за 2025 рік: військові - 4 чол. на суму 64864 грн. Виплата проводиться в порядку черговості. Проведено виплату по рішеннях суду за датою надходження по 13.10.2022.

Згідно з пп.2 п. 5 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду (далі - Порядок), який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 902 від 26 серпня 2021 року, бюджетні кошти спрямовуються з дотриманням такої пріоритетності напрямів, зокрема, забезпечення виконання грошових зобов`язань щодо виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань разової грошової допомоги до 5 травня у розмірах, визначених Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", боржниками у виконанні яких визначено регіональні органи соціального захисту населення, районні органи соціального захисту населення, центри з нарахування та здійснення соціальних виплат, територіальні органи Пенсійного фонду України, а також відшкодування моральної шкоди та судових витрат

Черговість виконання рішень визначається боржником за датою їх надходження до боржника, в межах однієї дати - за датою набрання рішенням законної сили, якщо рішення, які виконуються за датою набрання ними законної сили, прийнято стосовно декількох позивачів, - за прізвищами в алфавітному порядку (п.7 Порядку).

Боржник формує окремі списки за черговістю виконання рішень відповідно до пріоритетності спрямування коштів, визначеної пунктом 5 цього Порядку (далі - списки).

Розподіл бюджетних коштів між боржниками здійснюється Мінсоцполітики з дотриманням пріоритетності напрямів пропорційно потребі в забезпеченні виконання рішень на підставі інформації, наданої Мінсоцполітики Нацсоцслужбою, Пенсійним фондом України та регіональними органами соціального захисту населення за встановленою Мінсоцполітики формою. Пенсійний фонд України розподіляє бюджетні кошти між Пенсійним фондом України та його територіальними органами з дотриманням пріоритетності їх спрямування пропорційно потребі за списками, сформованими на підставі рішень.

Пенсійний фонд України розподіляє бюджетні кошти між Пенсійним фондом України та його територіальними органами з дотриманням пріоритетності їх спрямування пропорційно потребі за списками, сформованими на підставі рішень.(п.8-9 Порядку).

Тобто, відповідач у справі, який є боржником, не відмовляється виплачувати позивачу суму перерахованої допомоги у відповідності до рішення.

Виплата заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування пенсійних виплат за судовим рішенням буде проведена за умови надходження відповідного бюджетного фінансування Пенсійному фонду України.

Суд зазначає, що вказані обставини не можуть бути підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення.

Крім того, суд зазначає, що зобов`язання відповідача вчинити певні дії зі сплати заборгованості по допомозі і стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень певного розміру грошових коштів за конкретний період є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом при ухваленні рішення.

Резолютивна частина постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду у цій справі має зобов`язальний характер.

Змінивши спосіб виконання рішення із зобов`язання здійснити нарахування та виплату допомоги до 5 травня за 2022 рік на стягнення конкретної суми цієї заборгованості, суд фактично змінить рішення по суті з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішить питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті, що не передбачено статтею 378 КАС України.

При цьому, суд зазначає, що грошові кошти у вигляді заборгованості по грошовій допомозі, які належить виплатити стягувачу, не є власністю Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, не знаходяться на його рахунках.

Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України

,. Водночас стягнення з суб`єкта владних повноважень (територіального органу Пенсійного фонду України) коштів, які знаходяться на його рахунках але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб`єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.

При цьому суд враховує те, що право особи, тобто стягувача, на здійснення виплати заборгованості по допомозі не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. У той же час, у спірному випадку йдеться не про право особи на такі виплати, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення. Суд наголошує, що зміна способу і порядку виконання рішення суду, у такому випадку, не захищає право позивача на отримання сум заборгованості по пенсії, яка фактично може бути виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом у постанові від 24.07.2023 справа №420/6671/18.

Верховний Суд наголосив, що зміна способу і порядку виконання рішення суду, у такому випадку не захищає право позивача на отримання сум заборгованості по пенсії, яка фактично може бути виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань.

Таким чином, суд зазначає, що невиконання відповідачем рішення в частині виплати коштів через відсутність у нього відповідних бюджетних призначень в розумінні ч. 3 ст. 378 КАС України не свідчить про неможливість виконання судового рішення та не може бути вагомою причиною для зміни способу і порядку його виконання, оскільки ця виплата буде виконана при надходженні коштів із Державного бюджету України.

Відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 95 Конституції України бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства; виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків; держава прагне до збалансованості бюджету України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про безпідставність заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення та відмовляє у її задоволенні.

Керуючись статтями 243, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.07.23 в адміністративній справі № 240/18443/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про зобов"язання вчинити дії.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя О.В. Капинос