Ухвала суду № 126260883, 31.03.2025, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

(про відмову у відводі судді)

31 березня 2025 року м. Житомир справа № 240/3789/24

категорія 106020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шувалової Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про відвід судді в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону про відвід судді,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати висновок керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону Синельникова М.В. щодо «негативного» оцінювання якості роботи прокурора ОСОБА_1 у 2023 році;

- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону Синельникова М.В. № 754к від 22.11.2023 «Про затвердження висновків щодо оцінювання якості роботи прокурорів Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону у 2023 році» в частині затвердження висновку щодо «негативного» оцінювання якості роботи прокурора ОСОБА_1 у 2023 році;

- зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Центрального регіону повторно провести оцінювання якості роботи прокурора ОСОБА_1 за 2023 рік, затвердити висновок з урахуванням встановлених судовим рішенням обставин, внести зміни до наказів керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону № 754к від 22.11.2023 та № 783к від 01.12.2023 в частині, що стосується прокурора ОСОБА_1 .

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 21 березня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху із встановленням позивачу строку для усунення виявлених недоліків.

26 березня 2025 року через систему "Електронний суд"позивачем була подана заява про відвід судді Семенюка М.М. В обґрунтування заяви про відвід судді позивач заначає, що при розгляді справи суддя Семенюк М.М. не повною мірою вирішив питання щодо поважності пропуску строку звернення до суду із даним позовом та залишив позовну заяву без розгляду. Постановою Верховного Суду від 28 лютого 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено та скасовано ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 02 липня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Так, ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 позовну заяву було прийнято до провадження.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 21 березня 2025 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для звернення до суду із заявою про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначити інші підстави для поновлення строку та надати докази поважності причин його пропуску.

Позивач уважає, що суддею Семенюком М.М. вже була надана оцінка причинам пропуску строку звернення до суду, що призвело до порушення його прав на захист та доступ до правосуддя, оскільки суддя при вирішенні питання шодо строку звернення до суду із цим позовом покладався лише на протоколи засідань Комісії, які, як стверджує позивач, є сфальсифікованими та не містять достовірної інформації. У зв`язку із цим, припускає, що в рамках розгляду даної справи головуючий суддя Семенюк М.М. буде необ`єктивним та упередженим, тому просить відвести суддю від розгляду справи.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року визнано необґрунтованою заяву ОСОБА_1 від 26.03.2025 року про відвід судді Семенюка М.М. від розгляду адміністративної справи №240/3789/24 та передано адміністративну справу №240/3789/24 у порядку, встановленому частиною 1 статті 31 та частиною 4 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України, іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, для вирішення питання щодо відводу судді.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 28 березня 2025 року головуючим суддею для вирішення питання про відвід судді визначено суддю Шувалову Т.О.

Перевіривши матеріали справи та доводи заяви про відвід судді, суд доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення, ураховуючи наступне.

Відповідно до статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Згідно із частиною 3 статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Метою запровадження інституту відводу судді (суддів) від розгляду справи є гарантування безсторонності суду, зокрема, з ціллю запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У зв`язку з цим, слід зазначити, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд уважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Білух проти України", заява №33949/02, пункт 49; "Fey v. Austria", заява №14396/88, пункти 27, 28 та 30; "Wettstein v. Switzerland", заява № 33958/96, пункти 42 - 43, "Pullar v. United Kingdom", заява № 22399/93, пункт 38 та інші) обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

1) "об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

2) "суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Таким чином, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

На обґрунтування заяви про відвід судді Семенюка М.М. заявник посилається на те, що суддя, на його думку, фактично сформував свою позицію і прийняв за основу сфальсифіковані, на переконання позивача, протоколи засідань Комісії при вирішенні питання щодо поновлення йому строку звернення із даним позовом, а тому при новому розгляді справи його доводи, викладенні у клопотанні про поновлення строку звернення до суду братись до уваги не будуть.

Отже, фактично, позивач не погоджується із процесуальним рішенням судді під час розгляду справи.

Однак, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.

Таким чином, ураховуючи вищевикладене, а також те, що відсутні будь-які докази прямої чи опосередкованої зацікавленості судді Семенюка М.М. в результаті розгляду цієї справи, а також обставини, які викликають сумнів у його неупередженості або об`єктивності, суд уважає заявлений відвід необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 36, 37, 39, 40, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Семенюка Миколи Миколайовича - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Т.О. Шувалова