Рішення № 126260182, 31.03.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2025 року Справа№200/684/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 ) до Донецького апеляційного суду (код ЄДРПОУ 42262513, адреса 87515, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, 1а) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

31.01.2025 до Донецького окружного адміністративного суду надіслана позовна заява ОСОБА_1 до Донецького апеляційного суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Донецького апеляційного суду щодо видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №3.11-16/4/2025 від 20.01.2025, виходячи з розміру базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн.;

- зобов`язати Донецький апеляційний суд видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024, виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного на підставі п.2 ст. 130 Конституції України, ч.3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та абз.5 ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік», а саме, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2024 рік складає 3028,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що він до 13.04.2021 року працював суддею Донецького апеляційного суду. На підставі Рішення ВРП України №797/0/15-21 від 08.04.2021 року наказом Голови Донецького апеляційного суду від 09.04.2021 року № 36/к/г ОСОБА_1 було відраховано зі штату Донецького апеляційного суду з 13.04.2021 року у зв`язку із виходом у відставку згідно ст.ст. 116, 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

17.01.2025 року позивач звернувся до відповідача з заявою про видачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024 року, виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного на підставі п. 2 ст. 130 Конституції України, ч. 3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та абз. 5 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», а саме, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2024 року складає 3028,00 грн.

Позивачу було видано довідку №3.11-16/4/2025 від 20.01.2025 про суддівську винагороду на загальну суму 208098 гривень для пред`явлення до органів Пенсійного фонду України для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, проте за основу відповідач взяв прожитковий мінімум 2021 року, який складає 2102 гривень.

Вважає відмову видати таку довідку про суддівську винагороду протиправною, тому позивач звернувся до суду за захистом своїх конституційних прав та просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 05 лютого 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно з вимогами частини п`ятоїстатті 162 КАС Українивідзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Станом на час розгляду справи, відповідачем відзиву на позовну заяву не надано, про причини неподання відзиву на позовну заяву відповідачем суду не повідомлено.

Згідно з вимогами частини четвертоїстатті 159 КАС Україниподання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд установив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлено на підставі паспорта громадянина України № НОМЕР_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .

17.01.2025 позивач звернувся до відповідача з заявою про видачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024 року, виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного на підставі п. 2 ст. 130 Конституції України, ч. 3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та абз. 5 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», а саме, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2024 року складає 3028,00 грн.

Відповідачем було видано довідку № 3.11-16/4/2025 від 20.01.2025 року про суддівську винагороду на загальну суму 208098,00 гривень для пред`явлення до органів Пенсійного фонду України для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, однак за основу взято прожитковий мінімум 2021 року, який складає 2102 гривень.

Позивач, вважаючи невірним застосування такого розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме: 2102,00 гривень для розрахунку його посадового окладу у довідці про суддівську винагороду на загальну суму 208098,00 гривень для пред`явлення до органів Пенсійного фонду України, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно зістаттею 8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права.Конституція Українимає найвищу юридичну силу.Законита інші нормативно-правові акти приймаються на основіКонституції Україниі повинні відповідати їй. НормиКонституції Україниє нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставіКонституції Українигарантується.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статті 43 Конституції України, серед іншого, визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно достатті 130 Конституції Українидержава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

У преамбуліЗакону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII(далі - Закон № 1402-VIII) зазначено, що цейЗаконвизначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Частиною першоюстатті 4 Закону №1402-VIIIвстановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаютьсяКонституцією Українита законом.

Зміни до цьогоЗаконуможуть вноситися виключно законами про внесення змін доЗакону України «Про судоустрій і статус суддів»(частина друга статті 4).

Відповідно до частини першоїстатті 135 Закону №1402-VIIIсуддівська винагорода регулюється цимЗакономта не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

За частиною другоюстатті 135 Закону №1402-VIIIсуддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до частини третьоїстатті 135 Закону №1402-VIII(яка згідно зРішенням Конституційного Суду № 4-р/2020 від 11 березня 2020 рокудіє в редакціїЗакону №1774-VIII) базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до частин п`ятої та шостоїстатті 135 Закону України №1402-VIIIсуддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 10 років - 30 відсотків посадового окладу. Суддям, які обіймають посади заступника голови суду, секретаря, голови судової палати, секретаря Пленуму Верховного Суду, секретаря Великої Палати Верховного Суду, виплачується щомісячна доплата в розмірі 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду, голові суду - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

Згідно зістаттею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2024 року №3460-IX(далі по тексту -Закон України №3460-IX) передбачено встановити з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3028 гривень, а для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.

Спірним у межах цієї справи є питання застосування до розрахунку суддівської винагороди прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2025 року в розмірі 2102 гривень замість 3028 гривень.

Суддівську винагороду позивача у 2024 році обчислено, виходячи з приписів абзацу 5статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», з розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 гривень.

Суд зазначає, що однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

ВизначеніКонституцією Українита спеціальним законодавчим актом (Законом №1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема рішеннях від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 03 червня 2013 року №3-рп/2013, а також від 04 грудня 2018 року №11 -р/2018.

Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановленаЗаконом №1402-VIII, положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.

Суд зазначає, що пунктом 62 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до Комітету міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів наголошується, що в цілому важливо (особливо для нових демократичних країн) передбачити спеціальні правові положення, що захищають грошову винагороду суддів від скорочення, а також забезпечити положення, що гарантують збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя.

Водночас, виплата суддівської винагороди регулюєтьсястаттею 130 Конституції Українитастаттею 135 Закону №1402-VIIIй норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

З 30 вересня 2016 року набрали чинності зміни, внесені доКонституції Українизгідно ізЗаконом України від 02 червня 2016 року №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)»(далі - Закон №1401-VIII).

ЦимЗаконом, серед іншого,статтю 130 Конституції Українивикладено в новій редакції, текст якої зазначено вище. Конституція Україниу редакціїЗакону № 1401-VIIIвперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій.

З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першоїстатті 135 Закону №1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди є закон про судоустрій.

Розмір суддівської винагороди визначено устатті 135 Закону №1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в значенні частини другоїстатті 130 Конституції України.

Пунктом 1 частини третьоїстатті 135 Закону №1402-VIIIвизначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Статтею 130 Конституції Українизакріплено, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Разом із цим, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно достатті 46 Конституції Українивизначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено уЗаконі України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року №966-XIV(далі - Закон № 966-XIV).

Відповідно достатті 1 Закону №966-XIVпрожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

У змісті наведеної нормиЗакону №966-XIVзакріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону №966-XIVвстановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Суд зазначає, щоЗаконом № 966-XIVне визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді».

При цьому, суддіЗаконом №966-XIVне віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Натомість,статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік, разом із встановленням на 01 січня 2024 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 3028,00 гривень, визначено«прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102,00 гривень.

Варто зазначити, що зміни доЗакону №1402-VIIIв частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у 2024 році, а також вЗакон №966-XIVщодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, а отже законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.

Суд зауважує, що для спірних правовідносин спеціальними є нормистатті 135 Закону №1402-VIII, які мають пріоритет стосовно пізніших положеньЗакону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».

Водночас, Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другоюстатті 130 Конституції Україниі частиною третьоюстатті 135 Закону №1402-VIII.

Суд зазначає, щоЗакон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»не може містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми.Конституція Українине надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Тобто, у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівнязакону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права «спеціальнийзаконскасовує дію загального закону» (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.

Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis ), тобтоЗакону №1402-VIII, а положенняЗакону №966-XIVвважати загальними нормами (lex generalis).

На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Відтак,Законом України «Про судоустрій і статус суддів»закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, відповідач неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.

Щодо питання матеріального забезпечення суддів Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Зубко та інші проти України» від 26 квітня 2006 року зазначив, що неспроможність держави вчасно виплачувати суддям їх виплати є несумісною з потребою їх здатності виконувати свої професійні функції неупереджено, щоб не зазнавати тиску і впливу на поведінку; неспроможність держави гарантувати адекватну та своєчасну виплату винагороди національним суддям та невизначеність, у якій вони залишаються, порушує справедливий баланс, що має виникнути між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права заявників на мирне володіння своїм майном.

Суд вважає за необхідне зазначити, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, що регулюють питання правового статусу суддів, не допускається звуження змісту та обсягу визначенихКонституцією Українита законом гарантій незалежності судді.

Враховуючи вищевикладене, суд наголошує, що заміна гарантованоїКонституцією Україниоднієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року (3028,00 гривень) на іншу розрахункову величину, якаЗаконом України «Про судоустрій і статус суддів»не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 гривень) є неправомірною.

Відповідно до частини другоїстатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно з частиною другоюстатті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIIIсуддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до частини третьої наведеної статті (яка згідно зРішенням Конституційного Суду № 4-р/2020 від 11.03.2020року діє в редакціїЗакону №1774-VIII) базовий розмір посадового окладу, зокрема, судді апеляційного суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Аналізуючи вищевказані норми права, суд дійшов висновку, що будь-які обмеження судової винагороди не можуть бути застосовані до позивача іншими нормативно-правовими актами, окрімЗакону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність порушеного права, яке підлягає судовому захисту саме шляхом, визначеним позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання позовну немайнового характеру позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Таким чином, судовий збір у розмірі 1211,20 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-262, 293-295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 ) до Донецького апеляційного суду (код ЄДРПОУ 42262513, адреса 87515, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, 1а) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Донецького апеляційного суду щодо видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №3.11-16/4/2025 від 20.01.2025, виходячи з розміру базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн.

Зобов`язати Донецький апеляційний суд видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024, виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного на підставі п.2 ст. 130 Конституції України, ч.3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та абз.5 ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік», а саме, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2024 рік складає 3028,00 грн.

Стягнути з Донецького апеляційного суду (ЄДРПОУ 42262513) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з судового збору у розмірі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 31 березня 2025 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К.Е. Абдукадирова