Рішення № 126259478, 01.04.2025, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2025 р. Справа № 120/158/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

07.01.2025 поштою до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про:

- визнання протиправним рішення від 23.12.2024 № 17188-15863/M-02/8-0200/24, яке полягає у відмові в перерахунку та виплаті позивачці пенсії відповідно до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням періодів трудової діяльності у подвійному розмірі, а саме періоду роботи медсестрою-анестезисткою у хірургічному відділенні з 23.07.1979 по 30.08.2003 та медсестрою-анестезисткою у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії з 01.09.2003 по 02.12.2022;

- зобов`язання відповідача зарахувати позивачці до пенсії за віком страховий стаж для обчислення пенсії за вищезазначені періоди роботи в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 01.01.2011.

Ухвалою суду від 17.01.2025 вказану позовну заяву залишено без руху, водночас позивачці встановлено 10-денний строк з дня вручення (отримання) копії ухвали для усунення виявлених судом недоліків, а саме уточнення змісту заявлених позовних вимог або надання рішення, яке підтверджує незарахування зазначених періодів.

03.02.2024 поштою до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до позовну заяву в новій редакції разом з додатковими документами.

Ухвалою суду від 26.02.2025 відкрито провадження у цій справі, її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

24.03.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні.

Відповідач зазначає, що жодного рішення про відмову у зарахуванні страхового стажу або у здійсненні перерахунку пенсії позивачці не приймалося, а лист від 23.12.2024, на який посилається позивачка, є лише відповіддю на звернення громадянина та не має ознак індивідуального акту у розумінні статті 4 КАС України.

Крім того, періоди роботи позивачки після 01.01.2004 правомірно враховані в одинарному розмірі, оскільки пільговий порядок обчислення страхового стажу відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовується виключно до періодів роботи до 01.01.2004.

З урахуванням цього, стаж, набутий позивачкою у спеціалізованих медичних закладах охорони здоров`я після вказаної дати не може бути врахований у подвійному розмірі, а дії органу Пенсійного фонду відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи на підтримку своїх вимог та заперечень, суд встановив такі обставини.

09.12.2024 позивачка через вебпортал Пенсійного фонду України звернулась до відповідача з заявою щодо перерахунку та виплати пенсії відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням періодів трудової діяльності у подвійному розмірі, а саме періоду роботи медсестрою-анестезисткою у хірургічному відділенні з 23.07.1979 по 30.08.2003 та медсестрою-анестезисткою у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії з 01.09.2003 по 02.12.2022.

Листом від 23.12.2024 № 17188-15863/M-02/8-0200/24 відповідач повідомив, що до страхового стажу у подвійному розмірі зараховано лише окремі періоди роботи позивачки, інші ж не враховані у зв`язку з відсутністю підстав для їх обчислення у подвійному розмірі.

Наведене спонукало позивачку звернутися до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991 (далі ? Закон № 1788-XII) та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (далі ? Закон № 1058-IV).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб ? члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону, страховий стаж ? період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески ? кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Приписами частин першої-третьої статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж ? період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку ? на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Як зазначено у частині четвертій статті 24 Закону № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільги щодо обчислення стажу роботи в деяких медичних закладах передбачені статтею 60 Закону України № 1788-XII, відповідно до якої робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, закладах (відділеннях) з лікуванням осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.

Суд констатує, що редакція статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" дотепер є чинною.

У свою чергу, стаття 24 Закону № 1058-IV не скасовує статтю 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та не зупиняє її дію.

Аналогічна правова позиція щодо застосування положень статті 24 Закону № 1058-IV та статті 60 Закону № 1788-ХІІ викладена у постановах Верхового Суду від 04.12.2019 у справі № 689/872/17 та від 27.02.2020 у справі № 462/1713/17, які у силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України є обов`язковими для врахування.

Відтак суд доходить висновку, що зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", не пов`язано із набранням чинності Закону № 1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01.01.2004.

Згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З матеріалів справи, зокрема, копії трудової книжки позивачки, судом встановлено, що записи у трудовій книжці позивачки виконані чітко, зрозуміло та в повному обсязі містять інформацію про періоди роботи та займану посаду, реквізити відповідних наказів, на підставі яких вони внесені. При цьому з боку відповідача відсутні будь-які зауваження щодо правильності заповнення трудової книжки позивачки.

Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 у період з 23.07.1979 по 30.08.2003 позивачка працювала медсестрою-анестезисткою у хірургічному відділенні та у період з 01.09.2003 по 02.12.2022 ? медсестрою-анестезисткою у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії.

Суд звертає увагу на те, що для зарахування медичному працівнику стажу у подвійному розмірі необхідно враховувати специфіку місця роботи працівника, а не посади, що він обіймав.

Так, наказом Міністерства охорони здоров`я України № 303 від 08.10.1997 проведено реорганізацію анестезіологічної служби у складі лікувально-профілактичних закладів охорони здоров`я. Замість відділень (груп) анестезіології реанімації та відділень реанімації і інтенсивної терапії були створені анестезіологічні відділення або відділення анестезіології, анестезіологічні відділення з ліжками (палатами) для інтенсивної терапії, анестезіологічні групи, відділення інтенсивної терапії, вузькоспеціалізовані відділення інтенсивної терапії.

Згідно з роз`ясненнями, наданими Міністерством охорони здоров`я і Міністерства праці та соціальної політики України у листах від 28.05.2002 № 10.02.11/450 та від 21.06.2002 № 02-886з-08, період роботи працівників у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії зараховуються до стажу у подвійному розмірі, як це передбачено статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Також відповідно до спеціального листа Міністерства охорони здоров`я України на адресу Пенсійного фонду України від 08.12.2006 № 10.01.09/2209 щодо віднесення окремих структурних підрозділів охорони здоров`я до відділень реанімації, робота в яких відповідно до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі, у реанімаційній службі закладів охорони здоров`я існували такі відділення: відділення (групи) анестезіології реанімації створювалися в лікарнях, які мали до 80% ліжок хірургічного профілю. В закладках, де кількість хірургічних ліжок менша і таке відділення не може бути створено за встановленими нормативами (пологові будинки з числом ліжок хірургічного профілю 75 і т.д.), організовувалися палати для реанімації і інтенсивної терапії з введенням посад лікарів анастезіологів реаніматологів та медичних сестер анестезіологів (наказ МОЗ СРСР від 19.08.1969 року № 605 "Про поліпшення анестезіолого реанімаційної служби в державі") та відділення реанімації і інтенсивної терапії.

Таким чином, робота позивачки з 23.07.1979 по 30.08.2003 медсестрою-анестезисткою у хірургічному відділенні та з 01.09.2003 по 02.12.2022 медсестрою-анестезисткою у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії, незалежно від найменувань посад, підлягає зарахуванню до стажу роботи у подвійному розмірі.

Подібних висновків дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постановах № 560/11112/21 від 21.10.2022 та № 120/9378/23 від 30.01.2024.

З огляду на викладене суд вважає, що відповідач неналежним чином виконав покладені на нього обов`язки щодо всебічного, об`єктивного і повного розгляду звернення позивачки про перерахунок пенсії з урахуванням пільгового порядку обчислення страхового стажу відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а обмежився формальним підходом до розгляду заяви позивачки від 09.12.2024, не дослідивши належним чином умови та характер виконуваної нею роботи, не витребував додаткових відомостей чи підтверджуючих документів, які могли б мати істотне значення для правильного вирішення порушеного нею питання.

Натомість, як видно з аналізу наявних у справі документів, у тому числі трудової книжки серії НОМЕР_1 , які були в розпорядженні відповідача, в період з 23.07.1979 по 30.08.2003 позивачка працювала медсестрою-анестезисткою у хірургічному відділенні, а з 01.09.2003 по 02.12.2022 ? медсестрою-анестезисткою у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії, що згідно з чинним законодавством та роз`ясненнями профільних міністерств, підтверджує її право на зарахування цих періодів до страхового стажу у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Водночас суд зауважує, що позивачка у встановленому законодавством порядку подала заяву про перерахунок пенсію, тоді як відповідач розглянув таку заяву листом від 23.12.2024 № 17188-15863/M-02/8-0200/24, який не містить обґрунтованої позиції, яка б могла свідчити про належний розгляд заяви про перерахунок пенсії, а також чітко вираженого рішення по суті ініційованого питання.

Таким чином, за наслідками розгляду справи суд доходить висновку про протиправність дій відповідача, який неправомірно не врахував вищезазначені періоди роботи позивачки у подвійному розмірі при обчисленні страхового стажу, за наявності для цього фактичних і правових підстав. Отже, в цій частині позовні вимоги необхідно задовольнити і, як наслідок, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі періоди роботи з 23.07.1979 по 30.08.2003 на посаді медсестри-анестезистки у хірургічному відділенні та з 01.09.2003 по 02.12.2022 ? на посаді медсестри-анестезистки у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії.

Крім того, оскільки відповідачем не забезпечено належного розгляду заяви позивачки від 09.12.2024, суд вважає, що пенсійний орган також слід зобов`язати повторно розглянути таку заяву з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.

За змістом частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу приписів частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання, що позов ОСОБА_1 належить задовольнити частково, обравши при цьому правильний і ефективний спосіб захисту порушених прав та інтересів позивачки у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судові витрати позивачки на сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн стягуються на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

При цьому, враховуючи положення ч. 8 ст. 139 КАС України, позивачці підлягає відшкодуванню вся сума судового збору, адже незважаючи на часткове задоволення позовних вимог суд визнав порушення законних прав позивачки внаслідок неправомірних дій суб`єкта владних повноважень.

Крім того, суд враховує, що позов містив декілька вимог (дві) немайнового характеру, які хоча і частково, але задовольняються судом. Тому розмір компенсації судових витрат позивача на сплату судового збору у цьому разі визначається виходячи із кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 620/1116/20.

Керуючись ст.ст. 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 09.12.2024 про перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу, обчисленого у подвійному розмірі, та неухвалення за результатами розгляду заяви обґрунтованого рішення по суті питання.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу у подвійному розмірі періоди роботи з 23.07.1979 до 30.08.2003 на посаді медсестри-анестезистки у хірургічному відділенні та з 01.09.2003 до 02.12.2022 на посаді медсестри-анестезистки у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії та повторно розглянути її заяву від 09.12.2024 з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні.

В решті позову відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 );

2) відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005).

Повне судове рішення складено 01.04.2025.

Суддя Сало Павло Ігорович