Рішення № 126258798, 28.03.2025, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Чернівці

28 березня 2025 року Справа № 926/48/25

Суддя Господарського суду Чернівецької області Гушилик С.М., за участю секретаря судового засідання Вівчарюк І.Б., розглянувши справу №926/48/25

За позовом Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго (01032, м.Київ, вул.С.Петлюри, б.25)

До відповідача Акціонерного товариства Чернівціобленерго (58000, м.Чернівці, вул.Прутська, б.23-А)

Про стягнення заборгованості за договором в сумі 115393,81 грн

За участю представників:

Від позивача: Карплюк П.М. представник (дов. №20/11-60 від 20.11.2024р.)

Від відповідача: Сондей Я.А. адвокат (ордер СЕ №1101244 від 14.11.2024р.)

Судове засідання проведене в режимі відеоконференції в системі відеоконференцзв`язку EasyCom.

СУТЬ СПОРУ: Приватне акціонерне товариство Національна енергетична компанія Укренерго звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Акціонерного товариства Чернівціобленерго про стягнення заборгованості за договором про врегулювання небалансів електричної енергії в сумі 7057111,31 грн, з яких: основний борг в розмірі 6941717,50 грн, інфляційні в розмірі 93606,23 грн та 3% річних в розмірі 21787,58 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 03.05.2019 року між НЕК Укренерго та АТ Чернівціобленерго укладено договір №0517-01041, за умовами якого він є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії СВБ, у тому числі її балансуючої групи та вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань у останнього перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 7057111,31 грн, з яких: сума основного боргу - 6941717,50 грн, інфляційні в сумі 93606,23 грн та 3% річних в сумі 21787,58 грн, яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

09.01.2025 року відділом документального та інформаційного забезпечення суду зареєстровано матеріали позовної заяви за вх.№48 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2025 року позовну заяву за вх.№48 передано судді Гушилик С.М.

Ухвалою суду від 13.01.2025 року відкрито провадження у справі загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 04.02.2025 року.

Ухвалою суду від 22.01.2025 року задоволено заяву представника позивача (вх.№204) про участь представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду.

27.01.2025 року від представника відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу у зв`язку з відсутністю предмета спору (вх.№284), відзив на позовну заяву (вх.№390), в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення нарахованих інфляційних та 3% річних, посилаючись на те, що позивачем невірно визначено початкову дату періоду прострочення виконання грошового зобов`язання за договором, та не враховано, що між сторонами була розпочата процедура перемовин щодо зарахування однорідних вимог, яка закінчилась підписанням між сторонами акту зарахування таких вимог, а відтак відсутність предмету спору.

30.01.2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№440), в якій останній також просить закрити провадження в частині стягнення основної заборгованості у зв`язку з її погашенням, шляхом підписання між сторонами акту зарахування зустрічних однорідних вимог, а відтак позивач просить повернути в цій частині сплачену суму судового збору, а також задовольнити позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Ухвалою суду від 04.02.2025 року відкладено підготовче засідання на 27.02.2025 року.

До початку підготовчого засідання від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№886).

У підготовчому засіданні 27.02.2025 року представник позивача просив розглянути заяву про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу та повернути сплачений в цій частині судовий збір (вх.№440), яку представниця відповідача підтримала.

Ухвалами суду від 27.02.2025 року суд задовольнив заяву ПАТ Національна енергетична компанія Укренерго про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 6941717,50 грн та постановив здійснювати подальший розгляд справи про стягнення з відповідача інфляційних в розмірі 93606,23 грн та 3% річних в розмірі 21787,58 грн, закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 19.03.2025 року.

У судовому засіданні 19.03.2025 року оголошено перерву до 28.03.2025 року.

28.03.2025 року після дослідження доказів та з`ясування обставин справи, перевіривши їх доказами, суд оголосив про перехід до судових дебатів.

Представник позивача просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, представник відповідача, в свою чергу, заперечував проти задоволення позовних вимог, з підстав викладених у письмовому відзиві.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ПАТ Національна енергетична компанія Укренерго виконує функції оператора системи передачі (ОСП) - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії, п.55 ч.1 ст.1, ст.31 Закону України Про ринок електричної енергії (далі - Закон).

Відповідно до чч..2-3 ст.52 Закону на оператора системи передачі покладено функції адміністратора розрахунків (АР). Частиною 1 цієї ж норми Закону визначено, що адміністратор розрахунків забезпечує організацію роботи ринку електричної енергії відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку. Адміністратор розрахунків розраховує платежі за електричну енергію оператора системи передачі та постачальників послуг з балансування, ціни небалансів електричної енергії, обсяги небалансів електричної енергії і відповідні платежі за них та виставляє відповідні рахунки.

Відповідно до п.п.7, 12, 46 ч.1 ст.1 Закону: - балансуючий ринок електричної енергії - ринок, організований оператором системи передачі електричної енергії з метою забезпечення достатніх обсягів електричної потужності та енергії, необхідних для балансування в реальному часі обсягів виробництва та імпорту електричної енергії і споживання та експорту електричної енергії, врегулювання системних обмежень в об`єднаній енергетичній системі України, а також фінансового врегулювання небалансів електричної енергії; - відповідальність за баланс - зобов`язання учасників ринку повідомляти і виконувати погодинні графіки електричної енергії відповідно до обсягів купленої та проданої електричної енергії та нести фінансову відповідальність за врегулювання небалансів; - небаланс електричної енергії - розрахована відповідно до правил ринку для кожного розрахункового періоду різниця між фактичними обсягами відпуску або споживання, імпорту, експорту електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, та обсягами купленої і проданої електричної енергії, зареєстрованими відповідно до правил ринку.

За умовами ч.3 ст.3 Закону встановлено, що обов`язковою умовою участі в ринку електричної енергії (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) є укладення договору про врегулювання небалансів з оператором системи передачі.

Згідно п.6 ч.1 ст.4 Закону, учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах, в тому числі шляхом укладання договору про врегулювання небалансів.

Типовий договір про врегулювання небалансів електричної енергії є додатком 1 до Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року за №307 (далі - Правила ринку).

Відповідно до Закону та Правил ринку, Акціонерне товариство Чернівціобленерго 22.04.2019 року подано заяву-приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії.

03.05.2019 року між НЕК Укренерго (далі ОСП) та АТ Чернівціобленерго (далі СВБ) укладено договір №0517-01041 (далі договір), за умовами якого він є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії СВБ, у тому числі її балансуючої групи. Цей договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому (п.1.1 договору).

Умови публічного договору приєднання про врегулювання небалансів електричної енергії, затверджено наказами НЕК Укренерго від 08.07.2024 року за №393, та оприлюднено на офіційному сайті НЕК Укренерго за посиланням https://ua.energy/novyj-rynok-ee/dogovory/.

Відповідно до п.1.5 договору про врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку.

Главою 2 договору передбачено, що вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством. За підсумками місяця визначається індикативна величина середньозважена ціна небалансів електричної енергії за розрахунковий місяць, що розраховуються шляхом ділення загальної вартості небалансів електричної енергії на загальний обсяг небалансів електричної енергії. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку.

Пунктом 4.2 договору визначено, що у разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань після підписання сторонами Акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,01% за кожен день прострочення від суми простроченого платежу, але не більше розміру облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

СВБ, у якої виникли зобов`язання перед ОСП щодо сплати за небаланс електричної енергії, вносить плату за електричну енергію виключно на рахунок ескроу СВБ. Кошти з рахунку ескроу СВБ в подальшому перераховуються на поточні рахунки із спеціальним режимом використання ОСП, зазначені у реквізитах договору (п.5.3 договору).

Відповідно до п.1.1.2 глави 1.1, п.1.11.1 та п. 1.11.8 глави 1.1 розділу І Правил ринку, система управління ринком - програмно-інформаційний комплекс, що складається з окремих систем то підсистем, які забезпечують автоматичне управління даними та процесами, а також виконання розрахунків, передбачених цими Правилами, з урахуванням інтеграції з іншими програмно-інформаційними комплексами, які забезпечують необхідні функції.

За допомогою системи управління ринком здійснюється управління всіма процесами, зокрема, виконанням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів.

Система управління ринком забезпечує, серед іншого, проведення розрахунків за небаланси електричної енергії. АР надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив АР щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком.

Згідно з п.5.28.1 глави 5.28 розділу V Правил ринку, щоденні звіти про розрахунки та остаточні щомісячні звіти про розрахунки надаються через систему управління ринком кожному ППБ та СВБ і включають детальну інформацію щодо індивідуального зарахування і списання коштів ППБ та СВБ. Форма і зміст початкових та остаточних звітів про розрахунки описані в цьому розділі.

Відповідно до п.7.3.1 Правил ринку АР на щодекадній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов`язана сплатити АР, або суми, що АР зобов`язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду.

За умовами п.5.6 договору подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку.

Згідно з п.7.7.3 Правил ринку оплата платіжного документа з банківського рахунку учасника ринку на банківський рахунок АР здійснюється протягом двох банківських днів з дати направлення платіжного документа.

Пунктом 7.8.1 Правил ринку визначено, якщо учасник ринку або ОСП (у якості АР) ініціює суперечку щодо суми, зазначеної в рахунку (запит платіжного документа), оплата повинна бути проведена згідно з платіжним документом. Якщо за результатами розгляду запиту платіжного документа будуть виявлені суми, що підлягають поверненню, учасники ринку та ОСП (у якості АР) зобов`язані здійснити перерахування надлишкових сум на відповідний рахунок.

Постачальники послуг з балансування та сторони, відповідальні за баланс, у яких виникли зобов`язання перед оператором системи передачі в результаті діяльності на балансуючому ринку, вносять плату за електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оператора системи передачі в одному з уповноважених банків (ч.4 ст.75 Закону).

Відповідно до п.п.7 п.3.5 договору про врегулювання небалансів СВБ зобов`язаний здійснювати вчасно та в повному обсязі оплату за небаланс електричної енергії та платежів, сформованих ОСП для СВБ відповідно до Правил ринку.

Відповідно до п.4.1 договору за невиконання або неналежне виконання умов цього договору Сторони несуть одна перед одною відповідальність, встановлену чинним законодавством України.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.33 Закону, яка кореспондується у п.п.3.2 п.3.2 договору, оператор системи передачі має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за продану електричну енергію на балансуючому ринку.

На виконання умов договору, позивач направив відповідачу акти купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів: №СВБ_02_2024_10_0517 від 31.10.2024 року на суму 4926643,54 грн та №СВБ_02_2024_11_0517 від 30.11.2024 року на суму 2015073,96 грн та виставляв платіжні документи.

Проте, відповідач в порушення умов договору оплату своєчасно не провів, що стало підставою для нарахування йому інфляційних та 3% річних за період з 14.11.2024 року по 30.12.2024 року, та зверненням з позовом по їх стягнення у судовому порядку.

Станом на день розгляду справи, сума основного боргу була погашена шляхом підписання акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 14.01.2025 року, про що винесено ухвалу по закриття провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості.

Таким чином, предметом розгляду справи по суті, є вимога про стягнення з відповідача збитків завданих інфляцією за період з 14.11.2024 року по 30.12.2024 року в сумі 93606,23 грн та 3 % річних за аналогічний період в сумі 21787,58 грн.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних та 3% річних, посилаючись на те, що позивач невірно визначив початкову дату періоду прострочення виконання грошового зобов`язання за договором, а також не врахував, що між сторонами була розпочата процедура перемовин щодо зарахування однорідних вимог.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст.175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Аналогічний припис містить ст.193 ГК України.

Згідно з ч.1 ст.20 ГК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Права та законні інтереси суб`єктів господарювання захищаються судом шляхом: відшкодування збитків, застосування штрафних санкцій, установлення, зміни і припинення господарських правовідносин, відновлення становища, як існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання, присудження до виконання обов`язку в натурі тощо (ч.2 ст.20 ГК України). Відповідне також кореспондується із приписами ч.2 ст.16 ЦК України.

Як встановлено судом, предметом розгляду справи є здійснені нарахування інфляційних в сумі 93606,23 грн та 3% річних в сумі 18979,69 грн, які розраховані на заборгованість в сумі 4926643,54 грн, по неоплаченому звіту №1111202400159, яка виникла з 14.11.2024 року по 30.12.2024 року та 3% річних в сумі 2807,89 грн на заборгованість в сумі 2015073,96 грн по неоплаченому звіту № 1112202400163 яка виникла з 14.12.2024 року по 30.12.2024 року.

В силу приписів ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як встановлено судом, між сторонами склались договірні відносини, за якими кожна сторона взяла не себе зобов`язання, позивач свої зобов`язання по договору виконав, що не заперечується сторонами, проте відповідач розрахунок не провів, і погашення заборгованості відбулось лише шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, про що сторони підписали акт від 14.01.2025 року, а відтак позивач скористався своїм правом на нарахування інфляційних та 3% річних на прострочену заборгованість.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог, посилався на те, що позивач невірно здійснив нарахування 3% річних за заборгованість за листопад 2024 року, так як почав здійснювати її у вихідний день, а також та не що позивач попри ініціювання зарахування однорідних взаємних вимог в досудовому порядку безпідставно звернувся до суду про стягнення коштів.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до приписів ч.5 ст.254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону в місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Судом з достовірністю встановлено, що позивач провів нарахування по неоплаченому звіту №1111202400159 на заборгованість в сумі 4926643,54 грн, яка виникла з 14.11.2024 року по 30.12.2024 року (інфляційні в сумі 93606,23 грн та 3% річних в сумі 18979,69 грн), по неоплаченому звіту № 1112202400163 на заборгованість в сумі 2015073,96 грн, яка виникла з 14.12.2024 року по 30.12.2024 року (3% річних в сумі 2807,89 грн).

У постанові від 16.06.2021 року у справі №554/4741/19 Верховний Суд виснував щодо застосування ч.5 ст.254 ЦК, а саме зазначив, що при визначенні кінцевого строку варто враховувати, що правила ч.5 ст.254 ЦК поширюються на будь-які сфери цивільно-правового регулювання і стосуються будь-яких суб`єктів цивільних правовідносин. Тому, коли останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (аналогічна позиція постанови КГС ВС у справі № 922/1813/23 від 11.03.2024р.).

Відтак, нарахування заявлених до стягнення позивачем 3% річних на заборгованість в сумі 2015073,96 грн по неоплаченому звіту № 1112202400163 повинно здійснюватися з наступного робочого дня, тобто з 16.12.2024 року, а не з 14.12.2024 року, як визначив позивач у своєму розрахунку.

Перевіривши розрахунок позивача, щодо нарахованих 3% річних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, та до стягнення підлягає сума 3% річних в розмірі 21457,24 грн за період з 16.12.2024 року на 30.12.2024 року, тоді як в нарахуванні 3% річних за період з 14.12.2024 року по 15.12.2024 року) в сумі 330,61 грн слід відмовити.

Судом перевірено розрахунок інфляційних на суму 93606,23 грн, який здійснено по неоплаченому звіту №1111202400159 на заборгованість в сумі 4926643,54 грн, яка виникла з 14.11.2024 року він є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, а відтак таким що підлягає стягненню з відповідача.

Що ж стосується заперечень відповідача стосовно того, що позивач попри ініціювання зарахування однорідних взаємних вимог в досудовому порядку безпідставно звернувся до суду про стягнення коштів, суд звертає увагу на наступне.

Як вже було зазначено вище договір є обов`язковим для виконання сторонами. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, які мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України та ГК України. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (пені, штрафу). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених ЦК України та ГК України, іншими законами та договором, порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій.

Судом встановлено, що фінансування позивача здійснюється за рахунок платежів від наданих послуг, неотримання таких коштів ставить під загрозу функціонування позивача як оператора системи передачі електричної енергії, безпеку енергетичної системи та її існування в цілому, а неналежне виконання умов договору наносить збитки позивачу, відповідач порушив умови договору та не сплатив рахунки у строки визначені договором, отже позивач правомірно скористався своїм правом у відповідності до вимог ст.625 ЦК України на нарахування 3% річних та інфляційних.

З урахуванням вищевикладеного суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, що здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020р. у справі №909/636/16).

З огляду на викладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і процесуальному сенсах.

Відповідно статей 13, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Враховуючи наведені законодавчі приписи та з огляду на позицію сторін, здійснивши відповідну юридичну оцінку всіх доказів, на які посилаються сторони, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, зокрема стягненню з відповідача підлягає сума 115063,47 грн, з яких: 93606,23 грн інфляційних втрат та 21457,24 грн 3% річних. В решті позовних вимог слід відмовити.

З урахуванням того, що залишок сплаченого судового збору на момент винесення рішення є нижчим від мінімальної ставки судового збору, суд, враховуючи положення ст.129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладає на відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 4, 5, 12, 13, 42, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго (01032, м.Київ, вул.С.Петлюри, б.25) до Акціонерного товариства Чернівціобленерго (58000, м.Чернівці, вул.Прутська, б.23-А) про стягнення заборгованості за договором в сумі 115393,81 грн - задовольнити частково.

2.Стягнути з Акціонерного товариства Чернівціобленерго (58000, м.Чернівці, вул.Прутська, б.23-А, код 00130760) на користь Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго (01032, м.Київ, вул.С.Петлюри, б.25, код 00100227) заборгованість в сумі 115063,47 грн, з яких: 3% річних в сумі 21457,24 грн, інфляційних в сумі 93606,23 грн та судовий збір в сумі 1384,73 грн.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.257 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повний текст складено та підписано 01.04.2025 року.

Суддя С.М. Гушилик