№ 126258787, 26.03.2025, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

26 березня 2025 року Справа № 926/3602/23

За позовом Приватного акціонерного товариства Київстар

до 1. Селятинської сільської ради; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю Даймондс корпорейшн

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: 1. Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області; 2. Приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Савчук Віталіни Григорівни

про визнання протиправним та скасування рішення сільської ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та переведення прав та обов`язків покупця

Суддя Тинок О.С.

Секретар судових засідань Григораш М.І.

Представники:

від позивача (в режимі ВКЗ) Заєць Ж.Ю.

від відповідача 1 не з`явився

від відповідача 2 (в режимі ВКЗ) Шегинський Р.А.

від третьої особи 1 не з`явився

від третьої особи 2 не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Київстар звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Селятинської сільської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю Даймондс корпорейшн про визнання протиправним та скасування рішення сільської ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та переведення прав та обов`язків покупця.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 13 березня 2025 року позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Київстар до Селятинської сільської ради (відповідач-1), та Товариства з обмеженою відповідальністю Даймондс корпорейшн (відповідач-2), за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Савчук В.Г. та Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення сільської ради, а також переведення прав та обов`язків покупця - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення XIV сесії VIII скликання Селятинської сільської ради Вижницького району Чернівецької області від 24 листопада 2021 року №498-14/21 про продаж Товариству з обмеженою відповідальністю Даймондс корпорейшн земельної ділянки за кадастровим номером 7323586000:01:004:0064. Визнано протиправним та скасовано рішення XIV сесії VIII скликання Селятинської сільської ради Вижницького району Чернівецької області від 24 листопада 2021 року №498-14/21 про припинення договору оренди землі від 05 лютого 2020 року, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Чернівецькій області та Приватним акціонерним товариством Київстар. Стягнуто з Селятинської сільської ради Вижницького району Чернівецької області (59131, Україна, Чернівецька обл., Вижницький р-н, с. Селятин, вул. Українська, буд. 2, код 04417814) на користь Приватного акціонерного товариства Київстар (01032, Україна, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 53, код 21673832) витрати зі сплати судового збору у розмірі 5368,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

19 березня 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю Даймондс корпорейшн через підсистему Електронний суд направив до суду заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 100000,00 грн (вх. №874).

В обґрунтуванні поданої заяви представник Товариства з обмеженою відповідальністю Даймондс корпорейшн зазначає, що 13 березня 2025 року у справі №926/3602/23 судом було ухвалено рішення, яким у задоволенні вимог позивача про переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу земельної ділянки відмовлено.

При цьому, відповідач-2 напередодні подано до суду заяву у якій повідомило суд про те, у зв`язку із пред`явленням позивачем до відповідача позову, відповідач очікує понести у справі №926/3602/23 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 100000,00 гривень та повідомив суд про те, що докази понесення таких витрат будуть надані відповідачем.

З огляду на викладене, відповідач-2 просить долучити до матеріалів справи докази, що підтверджують розмір судових витрат та ухвалити додаткову постанову, якою стягнути з позивача на користь відповідача-2 100000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 20 березня 2025 року призначено розгляд заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю Даймондс корпорейшн про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 100000,00 грн (вх. №874 від 19 березня 2025 року) у судовому засіданні на 26 березня 2025 року.

21 березня 2025 року представник Приватного акціонерного товариства Київстар через підсистему Електронний суд подала до суду заяву про участь у судовому засіданні, призначеному на 26 березня 2025 року, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх. №929), яку судом задоволено ухвалою від 26 березня 2025 року.

24 березня 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю Даймондс корпорейшн через підсистему Електронний суд направив до суду клопотання про участь у судовому засіданні, призначеному на 26 березня 2025 року, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх. №933), яке задоволено судом ухвалою від 26 березня 2025 року.

25 березня 2025 року представник Приватного акціонерного товариства Київстар через підсистему Електронний суд подала до суду заперечення на клопотання відповідача-2 про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 100000,00 грн (вх. №1285).

У поданому запереченні позивач не погоджується із пред`явленою сумою судових витрат до стягнення, з огляду на те, що відповідачем-2 пропущено строк на подання доказів розміру понесених судових витрат без поважних причин, оскільки Договір про надання юридичних послуг був укладений 05 вересня 2024 року, а Додаткова угода № 1 15 жовтня 2024 року.

Позивач вважає, що розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, заявлений відповідачем до відшкодування у розмірі 100000,00 грн не відповідає критеріям розумності, співмірності та пропорційності. Також, 25 листопада 2024 року Київстаром було подано клопотання про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, яке було задоволено судом з постановленням відповідної ухвали. При цьому, відповідач-2 подав свої письмові пояснення у цій справі лише 23 грудня 2024 року тобто, вже після того, як останньому (його представнику) стало відомо про залишення частини позовних вимог без розгляду. А відтак, підготовка таких пояснень очевидно вимагала менших витрат часу представником відповідача, ніж передбачалося при погодженні розміру гонорару Адвокатського об`єднання при укладенні Договору про надання юридичних послуг та додаткової угоди до нього. Додатковою угодою №1 передбачено, що винагорода Адвокатського об`єднання за підготовку заяв по суті справи (відзиву, заперечень на відповідь на відзив, додаткових письмових пояснень) становить 50000,00 грн, проте матеріалами справи та Актом здачі-приймання послуг підтверджується підготовка представником відповідача виключно письмового пояснення, що не є заявою по суті справи у розумінні процесуального законодавства.

26 березня 2025 року інший представник Приватного акціонерного товариства Київстар через підсистему Електронний суд також подала до суду клопотання про участь у судовому засіданні, призначеному на 26 березня 2025 року, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх. №976), у задоволені якого суд відмовив протокольною ухвалою від 26 березня 2025 року з урахуванням положень частини 2 статті 197 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач-1 та треті сторони у справі явку належних представників у судове засідання 26 березня 2025 року не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки суду не відомі, заперечень до суду не подано.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю Даймондс корпорейшн у судовому засіданні 26 березня 2025 року просив суд заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 100000,00 грн задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні 26 березня 2025 року заперечила проти задоволення заяви відповідача-2.

Згідно з частинами 3, 4, 5 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши матеріали справи в частині розподілу судових витрат, суд встановив наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

Статтею 16 Господарського кодексу України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, яка здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога).

Відповідно до практики суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 40 рішення суду ЄСПЛ від 01 лютого 2018 року у справі "Радченко проти України").

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приписи статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України є універсальними у правовідносинах при розподілі витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, за результатами розгляду справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 березня 2024 року у справі № 905/1840/21).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність).

Відповідно до статті 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно зі статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом із тим, процесуальні норми кожного із кодексів (ГПК, ЦПК, КАС) України визначають критерії, які слід застосовувати суду при визначенні розміру відшкодування стороні понесених нею витрат на правничу допомогу за наслідками судового вирішення спору.

Правило частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторону разом з першою заявою по суті спору подати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Частиною 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Водночас згідно частини 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України, попередній розрахунок розміру судових витрат, в тому числі, на професійну правничу допомогу, не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Зазначене положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, та, крім того, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 сформульовано висновки про те, що оскільки під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач разом із першою заявою по суті спору не подав суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи, Велика Палата Верховного Суду відмовляє у відшкодуванні таких судових витрат.

Кожна судова інстанція має вирішувати питання про розподіл судових витрат, тому особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду тієї інстанції, де такі витрати були понесені (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 916/24/18).

Однак, у постанові Верховний Суд від 12 жовтні 2022 року у справі № 725/42/21-ц дійшов висновку, що виходячи зі змісту положень частини 2 статті 124 ГПК України, в разі неподання учасником справи попереднього розрахунку судових витрат у суду виникає право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат, тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні судових витрат.

У постанові від 18 березня 2024 року у справі № 459/2350/23 Верховний Суд навів правовий висновок надання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у їх стягненні, якщо такий розрахунок попередньо (з першою заявою по суті спору) не надавався, оскільки закон використовує термін «може відмовити», а не «відмовляє». Для цього суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернувся до суду, їх значення для заявника. Таким чином, хоча відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу у зв`язку з неподанням заявником попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат є правом суду, а не обов`язком, суд має враховувати конкретні обставини справи та принцип диспозитивності цивільного судочинства. Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов`язковою складовою як позовної заяви (апеляційної та касаційної скарг), так і відзиву, оскільки з огляду на положення процесуального закону попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи.

З урахуванням викладеної практики вищих інстанцій, суд вважає за необхідне дослідити матеріали справи та виникненні правовідносини задля ухвалення справедливого, неупередженого та законного додаткового рішення.

Судом встановлено, що під час нового розгляду справи №926/3602/23 при поданні письмових пояснень по суті спору (23 грудня 2024 року) Товариством з обмеженою відповідальністю Даймондс корпорейшн не було вказано про попередній розрахунок судових витрат, які пов`язані з розглядом даної судової справи, а лише заперечувалась не співмірність заявленого позивачем орієнтовного розміру витрат на правничу допомогу.

Після закриття підготовчого провадження та призначити справи до судового розгляду по суті ухвалою суду від 23 грудня 2024 року представник відповідача-2 подав до суду заяву про розмір судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 100000,00 грн (вх. №293 від 21 січня 2025 року). У поданій заяві відповідач - 2 заявив свій намір відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу, а докази понесених витрат надасть суду до закінчення розгляду справи судом.

Оскільки процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми заяви про подання доказів на підтвердження розміру судових витрат, а лише визначає, що вона повинна бути зроблена до закінчення судових дебатів, суд вважає, що зазначення у прохальній частині заяви про подання таких доказів не пізніше п`яти днів після ухвалення рішення суду з посиланням на частину 8 статті 129 ГПК необхідно розцінювати як заявлення такої заяви до закінчення судових дебатів, тобто про виконання відповідачем відповідних вимог процесуального закону (пункт 5.62. постанови Верховного Суду від 06 листопада 2024 року у справі №916/2737/22).

Згідно з частиною 1 статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У постанові від 22 квітня 2024 року у справі №346/2744/21 Верховний Суд, пославшись на постанову Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21, наголосив:

- якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, вона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі;

- у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.

Представник відповідача-2 ані до закінчення судових дебатів у судовому засіданні 05 березня 2025 року, ані у заяві від 21 січня 2025 року не обґрунтував / не вказав поважні причини неможливості подання доказів, що підтверджують розмір понесених судових витрат.

Станом на момент ухвалення основного рішення у справі №926/3602/23 (13 березня 2025 року) у матеріалах справи, які були зібрані під час нового розгляду справи №926/3602/23 були відсутні будь які докази подані відповідачем-2, які стосувались питання надання адвокатом правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю Даймондс корпорейшн, окрім Ордеру на надання правничої допомоги Серія ВС №1325432 від 14 листопада 2024 року.

У подальшому, 19 березня 2025 року (після ухвалення судом основного рішення у справі), представник відповідача-2 звернувся до суду із заявою про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 100000,00 грн, до якої останній долучив: Ордер на надання правничої допомоги Серія ВС №1325432 від 14 листопада 2024 року, Договір №05/09/24 про надання юридичних послуг від 05 вересня 2024 року, Додаткову угоду №1 від 15 жовтня 2024 року до Договору №05/09/24 про надання юридичних послуг від 05 вересня 2024 року, Акт здачі-приймання наданих послуг №13/03-25 від 13 березня 2025 року на суму 100000,00 грн.

Отже, усі документи, окрім Акту здачі-приймання наданих послуг №13/03-25 від 13 березня 2025 року датуються до моменту ухвалення Господарським судом Чернівецької області рішення від 13 березня 2025 року.

Сам акт здачі-приймання наданих послуг №13/03-25 також датується днем проголошення скороченого тексту рішення.

При цьому, визначений адвокатським об`єднанням і відповідачем-2 розмір професійної правничої допомоги у Додатковій угоді №1 від 15 жовтня 2024 року до Договору про надання юридичних послуг №05/09/24 у сумі 100000,00 грн не був змінений у результаті розгляду справи, що відображається у Акті здачі-приймання наданих послуг №13/03-25 від 13 березня 2025 року.

Заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 100000,00 грн, представник Товариства з обмеженою відповідальністю Даймондс корпорейшн сформовав та подав до суду через підсистему Електронний суд 18 березня 2025 року приблизно о 20 годині 19 хвилин, що встановлено судом в ухвалі від 19 березня 2025 року.

Частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У додатковій постанові від 17 грудня 2021 року у справі №925/1502/20 Верховний Суд зазначив, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 Господарського процесуального кодексу України, кореспондується з її обов`язками:

по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору;

по-друге, заявити про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів у справі та повідомити про надання відповідних доказів у визначені Господарського процесуального кодексу України строки;

по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат з дотриманням вимог частини 8 статті 129, статті 221 Господарського процесуального кодексу України.

У питанні документального підтвердження надання правової (правничої) допомоги та розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, слід також звернутись до таких правових позицій:

- розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (пункт 6.5 постанови Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19);

- розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

- відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності" (пункти 29-30 постанови Верховного Суду від 20 липня 2021 року у справі № 922/2604/20);

- подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи" (пункт 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23);

- нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19);

- критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (пункт 180 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі №910/14524/22);

- визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (рішення у справі "East / West Alliance Limited" проти України"), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Згідно з статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Такий обов`язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд і ухвалює рішення в цій частині.

Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені; відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Вказане узгоджується з висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Виходячи із системного аналізу законодавства, надання адвокатом правової допомоги та факт оплати таких послуг може підтверджуватися різними доказами, зокрема, наступними: договір про надання правової допомоги; розрахунок наданих послуг; детальний опис виконаних доручень клієнта; акт прийому-передачі виконаних робіт; платіжні доручення, квитанції або касові чеки на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом; інші документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги.

Саме наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу є підставою для відшкодування таких витрат.

Як вбачається із матеріалів справи, представник Товариства з обмеженою відповідальністю Даймондс корпорейшн адвокат Шегинський Р.А. вступив у справу на стадії касаційного провадження 09 вересня 2024 року. Саме 09 вересня 2024 року Верховний Суд ухвалив забезпечити участь представника відповідача-2 у судове засідання у справі №926/3602/23 в режимі відеоконференції з використанням відеоконферензв`язку.

Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (частина 2 статті 16 Господарського процесуального кодексу України).

Відносини адвоката та клієнта врегульовує договір про надання правової допомоги - домовленість, умови якого визначають зміст очікуваних від адвоката послуг, їх вартість, порядок оплати тощо (пункт 4 частина 1 стаття 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність).

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій вказаного Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано главою 63 Цивільного кодексу України.

Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

05 вересня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Даймондс корпорейшн (далі - замовник) та Адвокатським об`єднанням «Потинський та партнери» (далі об`єднання) уклали Договір про надання юридичних послуг №05/09/24 (далі - договір), згідно з пунктом 1.1. якого, серед іншого, передбачено, що замовник доручає, а об`єднання приймає на себе зобов`язання протягом терміну дії цього договору надавати замовнику юридичні послуги щодо представництва інтересів замовника у справі №926/3602/23. Об`єднання, зокрема, зобов`язується здійснювати підготовку заява по суті справи та інших процесуальних документів та представляти інтереси замовника як відповідача у вказаних судових справах.

Відповідно до пункту 1.2. Договору на виконання пункту 1.2. даного договору замовник надає право (уповноважує) об`єднання при здійсненні своїх повноважень представляти замовника та брати участь при розгляді господарськими судами справ за позовами ПрАТ «Київстар» та ТОВ «Лайфсед» до замовника з усіма правами і обов`язками, передбаченими Господарським процесуальним кодекс України для позивача.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що розмір гонорару та порядок його сплати визначається сторонами у додаткових угодах до цього договору.

Згідно з пунктом 7.1. Договору початок дії з моменту підписання договору, закінчення дії до 31 грудня 2025 року, але в будь-якому випадку не раніше проведення повного розрахунку між сторонами.

Відповідно до пункту 8.1 Договору зміни або доповнення до договору можуть мати місце за письмовим погодженням сторін шляхом підписання додаткових угод до цього договору, що скріплюються підписами і печатками сторін.

15 жовтня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Даймондс корпорейшн (далі - замовник) та Адвокатським об`єднанням «Потинський та партнери» (далі об`єднання) уклали Додаткову угоду №1 до Договору про надання юридичних послуг №05/09/24 (далі - додаткова угода №1), згідно з пунктом 1. якого сторони домовилися, що розмір винагороди виконавця за представництво інтересів замовника у справі за №926/3602/23 за позовною заявою Приватного акціонерного товариства Київстар до Селятинської сільської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю Даймондс корпорейшн визнання протиправним та скасування рішення сільської ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та переведення прав та обов`язків покупця за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, Приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Савчук Віталіни Григорівни становить 100000,00 (сто тисяч гривень) гривень.

За підготовку заяв по суті спору (відзиву, заперечень на відповідь на відзив, додаткових письмових пояснень) замовник сплачує об`єднанню винагороду в розмірі 50000,00 грн (п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок).

За здійснення представника інтересів замовника в Господарському суді Чернівецької області замовник додатково сплачує об`єднанню винагороду в розмірі 50000,00 (п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок) гривень (без ПДВ).

Пунктом 3 Додаткової угоди №1 сторони погодили, що ця додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення її печатками.

При цьому Додаткова угода №1 від 15 жовтня 2024 року не містить печатки замовника - Товариства з обмеженою відповідальністю Даймондс корпорейшн, а лише підпис директора Романюк Ю.В.

Окрім того, у додатковій угоді зазначено наступне: «…що надалі іменуються сторони, на підставі Договору №01/12/23 про надання юридичних послуг від 01 грудня 2023 року уклали цю Додаткову Угоду №1 про наступне:…».

У матеріалах заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відповідача-2 відсутній сам Договір №01/12/23 про надання юридичних послуг від 01 грудня 2023 року або посилання на нього, що може свідчити про описку. Однак ані адвокатом ані самим відповідачем-2 про здійснену технічну описку суд не повідомлено. Як і про технічну описку у Договорі про надання юридичних послуг №05/09/24 від 05 вересня 20244 року, де згідно з пунктом 1.2. замовник надає право (уповноважує) об`єднання представляти інтереси з усіма правами і обов`язками передбаченими для позивача, хоча замовник у справі №926/3602/23 є відповідачем.

13 березня 2025 року представник замовника директор Романюк Юлія Володимирівна та представник виконавця керуючий партнер Потинський Андрій Миколайович підписали Акт здачі-приймання наданих послуг №13/03-25 (далі -Акт), відповідно до якого сторони засвідчили, що виконавець надав замовнику юридичні послуги згідно договору №05/09/25 про надання юридичних послуг від 05 вересня 2025 року та додаткової угоди №1 від 15 жовтня 2024 року №05/09/25 про надання юридичних послуг від 05 вересня 2025 року.

Виконавець надав замовнику наступні юридичні послуги:

- ознайомився з матеріалами справи №926/3602/23.

- ознайомився з Додатковими письмовими поясненнями ПрАТ «Київстар» наданими 01 листопада 2024 року з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 10 вересня 2024 року у справі №926/3602/23;

- здійснив підготовку Додаткових письмових пояснень у справі №926/3602/23;

- здійснив представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Даймондс Корпорейшн» в судових засіданнях в Господарському суді Чернівецької області у №926/3602/23.

Вартість наданих юридичних послуг складає 100000,00 грн.

Нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33- 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19).

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат(аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі № 925/200/22).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини сторона має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/Wcst Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається із матеріалів поданих представником відповідача-2, вартість наданих послуг у розмірі 50000,00 грн включало у себе: ознайомлення з матеріалами справи №926/3602/23 та додаткових письмових пояснень позивача та здійснення підготовки додаткових письмових пояснень відповідача-2 у справі №926/3602/23.

При цьому, додаткові письмові пояснення відповідача-2 від 23 грудня 2025 року містять незмінні твердження, посилання на інформацію/норми права і обрану правову позицію Товариства з обмеженою відповідальністю Даймондс корпорейшн, яка викладена під час розгляду справи №926/3602/23 першою та касаційною інстанцією.

Оцінка вартості наданих послуг у розмірі 50000,00 грн, які відповідач-2 просить суд стягнути з позивача не знаходить своїх підтверджень, якщо враховувати позицію Верховного Суду щодо розумного розміру та їх співмірності.

Твердження представника відповідача-2 про те, що розмір правничої допомоги є співмірним, адже позивачем було заявлено у попередньому (орієнтовному) розмірі судових витрат 750000,00 грн не є належним обґрунтуванням заявленої відповідачем-2 суми витрат на правничу допомогу. Позивач ініціював розгляд справи задля захисту своїх порушених прав, які виникли з вини відповідачів. Окрім того, позивач хоч і зазначив про намір подати до суду заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, однак її не подав до суду, що свідчить про відмову в їх стягнення з відповідачів.

У основному рішенні від 13 березня 2025 року у справі №926/3602/23 було задоволено дві позовні вимоги, а саме, щодо визнання протиправним та скасування рішення сільської ради та одну позовну вимогу позивач просив залишити без розгляду і це клопотання було задоволено ухвалою суду від 25 листопада 2024 року. У задоволені позовної вимоги щодо переведення прав та обов`язків покупця було відмовлено у зв`язку із тим, що укладений відповідачами спірний договір купівлі-продажу базувався на звіті про експертно-грошову оцінку земельної ділянки, строк якого сплив. При цьому, у основному рішенні суд підкреслив вину як відповідача-1 так і відповідача-2.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального Кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 86 Господарського процесуального Кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд також зазначає, що Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (Постанови Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Враховуючи вищевикладене, суд вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю Даймондс корпорейшн відповідно до частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України не зазначило у першій заяві по суті про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які товариство понесло і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, а це порушило принцип змагальності сторін.

Також, Товариством з обмеженою відповідальністю Даймондс корпорейшн не було наведено поважних причин неможливості подати до суду докази до закінчення судових дебатів, хоча Договір про надання юридичних послуг №05/09/24 від 05 вересня 2024 року та Додаткова угода №1 від 15 жовтня 2024 року були укладені до стадії судових дебатів, а отже, відповідачем - 2 не дотримано частину 1 статті 221 Господарського процесуального кодексу України.

Суд зазначає, що спір виник з вини не лише Селятинської сільської ради, а і Товариства з обмеженою відповідальністю Даймондс корпорейшн безпосередньо, і судом у основному рішенні від 13 березня 2025 року встановлені порушені права Приватного акціонерного товариства Київстар.

Одночасно суд бере до уваги те, що подані пояснення відповідача - 2 під час нового розгляду справи збігаються з викладеними твердженнями Товариства з обмеженою відповідальністю Даймондс корпорейшн під час первинного розгляду справи, що свідчить про не співмірність і розумність заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу.

Отже, згідно із сукупним аналізом викладеного вище, а також відповідно до положень частини 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку відмовити у задоволені заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю Даймондс корпорейшн про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 100000,00 грн (вх. №874 від 19 березня 2025 року).

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 123, 124, 126, 129, 238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю Даймондс корпорейшн про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 100000,00 грн (вх. №874 від 19 березня 2025 року) - відмовити повністю.

У судовому засіданні 26 березня 2025 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 31 березня 2025 року.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя Олександр ТИНОК