Ухвала суду № 126258664, 01.04.2025, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

УХВАЛА

01 квітня 2025 року м. ХарківСправа № 922/2311/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

без виклику представників сторін

розглянувши матеріали справи та заяви (вх. № 7985/25 від 31.03.2025 року) фізичної особи Керімова Ялчин Рамізовича про заміну сторони виконавчого провадження

за позовом Фізичної особи-підприємця Бульби Ігоря Олександровича, АДРЕСА_1 до Комунального підприємства "Харківський вагоноремонтний завод", 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 96 про стягнення 807 208, 52 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Бульба Ігор Олександрович звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом до Комунального підприємства "Харківський вагоноремонтний завод" про стягнення суми у розмірі 807 208, 52 грн. з яких: 694 147, 55 грн. - інфляційні втрати, 113 060, 97 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договорами № 240 від 11.01.2010 року, № 137 від 15.01.2010 року, № 115 від 01.04.2010 року, № 212 від 25.01.2010 року та рішенням суду від 21.04.2015 року у справі № 922/1165/15, за якими позивач набув право вимоги, відповідно до договору відступлення права вимоги від 22.04.2021 року.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.09.2021 року у позові відмовлено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Харківський вагоноремонтний завод" на користь Фізичної особи - підприємця Бульби Ігоря Олександровича інфляційні втрати у розмірі 694 147, 55 грн., 3 % річних у розмірі 112 961,40 грн. Стягнуто з Комунального підприємства "Харківський вагоноремонтний завод" на користь Державного бюджету України 12 106,64 грн. судового збору. В частині стягнення 3 % річних у розмірі 99,57 грн. відмовлено.

21.10.2021 року Господарського суду Харківської області видано відповідні накази.

Ухвалою суду від 10.12.2021 року відмовлено у прийнятті до розгляду заяви (вх. № 29046 від 09.12.2021 року) фізичної особи Крікуса Сергія Анатолійовича про заміну сторони у наказі суду.

Ухвалою суду від 21.12.2021 року заяву (вх. № 29633 від 15.12.2021 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "Деліс-Груп" про заміну сторони у наказі суду задоволено. Замінено сторону (стягувача) Фізичну особу - підприємця Бульбу Ігоря Олександровича у наказі Господарського суду Харківської області від 21.10.2021 року у справі № 922/2311/21 його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю "Деліс-Груп".

Ухвалою суду від 17.05.2023 року клопотання (вх. № 12465/23 від 17.05.2023 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "Деліс-Груп" про розгляд заяви без участі представника задоволено. У задоволенні заяви (вх. № 11604/23 від 09.05.2023 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "Деліс-Груп" про заміну сторони у виконавчому провадженні його правонаступником - відмовлено.

31.03.2025 року від фізичної особи ОСОБА_1 через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 7985/25) про заміну сторони виконавчого провадженняпро заміну сторони виконавчого провадження, у якій останній ,просить суд, замінити сторону виконавчого провадження № 70874801 з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 21.10.2021 року у справі № 922/2311/21, а саме замінити стягувача з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛІС-ГРУП" на Керімова Ялчина Рамізовича.

Суд, дослідивши матеріали справи, та заяви (вх. № 7985 від 31.03.2025 року) про заміну сторони у наказі суду, зазначає наступне.

У відповідності до статті 334 Господарського процесуального кодексу України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

В обґрунтування наданої до суду заяви, заявник зазначає, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕЛІС-ГРУП» та фізичною особою - підприємцем Шматьком Віктором Юхимовичем 01.11.2021 року було укладено договір відступлення права вимоги, згідно умов якого ТОВ «ДЕЛІС-ГРУП» відступило фізичній особі-підприємцю Шматьку В.Ю. свої права кредитора у зобов`язаннях, в обсязі і на умовах, які існують на момент переходу цих прав.

Між фізичною особою-підприємцем Шматьком В.Ю. та Пічугіною Юлею Вікторівною 07.11.2023 року було укладено договір відступлення права вимоги (додаток 3), за умовами якого Пічугіна Ю.В., замість фізичною особи-підприємця Шматька В.Ю., набуває всі права кредитора у зобов`язаннях за всіма відступленими правами, вказаними у цьому договорі відступлення.

Між Пічугіною Ю.В. та ОСОБА_1 02.12.2024 року було укладено договір відступлення права вимоги, згідно умов якого Пічугіна Ю.В. відступила ОСОБА_1 свої права кредитора у зобов`язаннях, в обсязі та на умовах, вказаних в цьому договорі. Згідно акта приймання-передачі документів від 02.12.2024 року ОСОБА_2 передала ОСОБА_1 документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Також, заявник зазначає, що ОСОБА_1 09.12.2024 року направив Комунальному підприємству «Харківський вагоноремонтний завод» повідомлення про укладення між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договору про відступлення права вимоги від 02.12.2024 року з копією цього договору та з копією акта приймання-передачі документів від 02.12.2024 року до цього договору, що підтверджується доказами направлення цього листа.

За твердженнями заявника, загальні підстави та види заміни сторони у зобов`язанні визначені статтею 512 Цивільного кодексу України, де встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, в тому числі, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Господарським процесуальним кодексом України не передбачено будь-якої заборони на перехід прав кредитора за грошовими зобов`язаннями до іншої особи після розгляду судом позову кредитора до боржника. Верховний Суд в постанові від 11.07.2018 року у справі № 908/1490/17 вказав, що заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом. Також зазначає, що згідно листа Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 33919 від 10.03.2025 року, на рахунок цього відділу грошові кошти по ВП № 70874801 не надходили.

У зв`язку із чим, на думку заявника вищевказані обставини, є підставою для заміни сторони у наказі суду, а саме, заміни сторону виконавчого провадження № 70874801 з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 21.10.2021 року у справі № 922/2311/21, а саме замінити стягувача з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛІС-ГРУП" на ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог частини 1 статті 52 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи правонаступника.

Отже передбачене статтею 52 Господарського процесуального кодексу України процесуальне правонаступництво це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Згідно зі статтею 334 Господарського процесуального кодексу України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Відповідно до частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 Цивільного кодексу України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до частини 1, 2, 5 статті 334 Господарського процесуального кодексу України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

За змістом статті 512 Цивільного кодексу України, статті 334 Господарського процесуального кодексу Українитастатті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із вказаних норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

Виходячи зі змісту статей 512, 514 Цивільного кодексу України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень статті 334 Господарського процесуального кодексу України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

З аналізу вищевикладеного слідує, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Аналогічні праві висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі №803/1273/16.

При цьому, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. Одночасно вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Аналогічні праві висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №2- 3897/10 (провадження №61-45900св18), від 05.12.2018 року у справі №643/4902/14-ц (провадження №61-26197св18), від 31.01.2018 року у справі №201/8548/16-ц (провадження 61-16059св18) та від 15.08.2018 року справі №190/2119/14-ц (провадження №61- 20171св18).

Крім того, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03.11.2020 року у справі №916/16/17, на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження.

З аналізу вищевикладеного слідує, та згідно вимог чинного законодавства слідує, що заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус як сторони виконавчого провадження.

Крім того, як вже було зазначено вище судом, згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Як вбачається із наданої заявником до заяви постанови про відкриття виконавчого провадження ВП 70874801 від 30.01.2023 року щодо виконання наказу у справі № 922/2311/21, стягувачем є Товариство з обмеженою відповідальністю «Деліс - Груп», а боржником Комунальне підприємство «Харківський вагоноремонтний завод».

При цьому, як вбачається із наданої заявником до суду заяви (вх. № 7985 від 31.03.2025 року) про заміну сторони виконавчого провадження та доданих до неї документів, 01.11.2021 року між Товариством з обмеженою відповдальністю «Деліс - Груп» (первісний кредитор) та фізичною особою підприємцем Шматько Віктором Юхимовичем (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги.

Крім того, з 07.11.2023 року між фізичною особою підприємцем Шматько Віктором Юхимовичем (первісний кредитор) та ОСОБА_2 (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги.

02.12.2024 року між Пічугіною Юлією Вікторівною (первісний кредитор) та ОСОБА_1 (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги.

Разом із тим, відповідно до змісту, та наслідків процесуального правонаступництва, ані фізична особа підприємець Шматько Віктор Юхимович, ані фізична особа Пічугіна Юлія Вікторівна не є стороною ані у справі № 922/2311/21, ані стороною виконавчого провадження - стягувачем.

У зв`язку із чим, фізична особа ОСОБА_1 не може стати процесуальним правонаступником відповідно до укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 02.12.2024 року договору про відступлення права вимоги. Оскільки, між Товариством з обмеженою відповдальністю «Деліс - Груп» (правонаступник позивача Фізичної особи - підприємця Бульби Ігоря Олександровича відповідно до ухвали суду від 21.12.2021 року) та фізичною особою ОСОБА_1 (заявником) відсутні будь - які правовідносини з набуття права вимоги, а суб`єктний склад сторін не відповідає викладеним обставинам, щодо наявності процесуального правонаступництва між стягувачем (Товариством з обмеженою відповідальністю «Деліс Груп») та заявником (фізичною особою ОСОБА_1 ), відповідні докази також відсутні у матеріалах справи та наданій до суду заяві (вх. № 7985 від 31.03.2025 року) про заміну сторони у наказі суду.

Крім того, суд звертає увагу сторін та приймає до уваги, що як вбачається із матеріалів справи 09.12.2021 року від фізичної особи ОСОБА_3 через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 29046) про заміну сторони у наказі суду, у якій заявник, просить суд, замінити стягувача - Фізичну особу - підприємця Бульбу Ігоря Олександровича його правонаступником - ОСОБА_3 у наказі Господарського суду Харківської області від 21.10.2021 року у справі № 922/2311/21, у якій зокрема було зазначено, що:

- 28.10.2021 року між первісним кредитором - Фізичною особою - підприємцем Бульбою Ігорем Олександровичем та товариством з обмеженою відповідальністю "Деліс - Груп" 28.10.2021 року було укладено договір відступлення права вимоги, згідно якого первісний кредитор відступив товариству з обмеженою відповідальністю "Деліс - Груп" свої права у зобов`язаннях, які передбачені договором про закупівлю товарів, в обсязі і на умовах, які існують на момент переходу цих прав.

- 03.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Деліс - Груп" та ОСОБА_3 було укладено договір відступлення права вимоги, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Деліс - Груп" відступило новому кредитору - ОСОБА_3 свої права кредитора у зобов`язаннях, які передбачені договором про закупівлю товарів, в обсязі і на умовах, які існують на момент переходу цих прав.

Ухвалою суду від 10.12.2021 року було відмовлено у прийнятті до розгляду заяви (вх. № 29046 від 09.12.2021 року) фізичної особи ОСОБА_3 про заміну сторони у наказі суду, оскільки відповідно до змісту, та наслідків процесуального правонаступництва, Товариство з обмеженою відповідальністю "Деліс - Груп" не було стороною у справі № 922/2311/21. У зв`язку із чим, фізична особа ОСОБА_3 не може стати процесуальним правонаступником у даній справі відповідно до укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Деліс - Груп" та фізичною особою ОСОБА_3 03.12.2021 року договору про відступлення права вимоги, оскільки, між Фізичною особою - підприємцем Бульбою Ігорем Олександровичем (позивач у справі) та фізичною особою ОСОБА_3 (заявником) відсутні будь - які правовідносини з набуття права вимоги у справі, суб`єктний склад сторін не відповідає викладеним обставинам, щодо наявності процесуального правонаступництва між стягувачем та заявником.

При цьому, як стягувачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Деліс - Груп" було відомо про вказані судом в ухвалі віл 10.02.2021 року обставини.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що: «добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

Згідно з висновком Верховного Суду, сформульованим у постанові від 16.02.2022 у справі № 914/1954/20, суди мають враховувати принцип добросовісності - стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина заборони суперечливої поведінки, в основі якої лежить принцип добросовісності, базується на римській максимі: ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, та, що не відповідає попереднім заявам або поведінці однієї сторони, за умови, що інша розумно на них покладається.

За змістом частини другої статті 13 Цивільного кодексу України недобросовісна поведінка однієї особи, яка полягає у вчиненні дій, що можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом. Сутність зловживання правом полягає у недобросовісному вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, зокрема всупереч меті останнього. Заборона зловживання правом по суті випливає з властивості рівнозваженості, закладеної у принципі юридичної рівності учасників цивільних правовідносин. За змістом приписів Цивільного кодексу України поняття "добросовісність" ототожнюється з поняттям "безвинність", а "недобросовісність" - з виною. За діяння, якими завдано шкоду внаслідок недобросовісної поведінки, може наступати відповідальність (наприклад, на підставі частини третьої статті 39 Цивільного кодексу України). Оскільки настання відповідальності, за загальним правилом, пов`язується з виною, то такі діяння є винними (див. висновок сформульований Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04.09.2020 року у справі № 311/2145/19).

У постанові від 08.05.2018 року у справі № 910/1873/17 Верховний Суд вказав, що принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

З аналізу вищевикладеного слідує, що поведінка та дії управнених та зобов`язаних сторін (позивача, стягувача, відповідача, боржника, інших осіб) повинні відповідати принципу добросовісності та сутності чесної ділової практики, будуватися на взаємоповазі та дотриманні інтересів усіх учасників цих відносин.

У зв`язку із чим, за висновком суду, вищевикладене та надана заявником заява у справі (вх. № 7985 від 31.03.2025 року) розцінюється судом, як суперечлива поведінка сторін.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, твердження заявника викладені у заяві про заміну сторони виконавчого провадження не приймаються судом, оскільки між Товариством з обмеженою відповдальністю «Деліс - Груп» (правонаступник позивача Фізичної особи - підприємця Бульби Ігоря Олександровича відповідно до ухвали суду від 21.12.2021 року) та фізичною особою ОСОБА_1 (заявником) відсутні будь - які правовідносини з набуття заявником права вимоги у даній справі, у зв`язку із чим, у заявника фізичної особи ОСОБА_1 , відсутня процесуальна правоздатність.

Враховуючи вищевикладене, у суду відсутні підстави для прийняття до розгляду заяви (вх. № 7985 від 31.03.2025 року) фізичної особи ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження.

Керуючись статтями 52, 233, 234, 235, 328, 334 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у прийнятті до розгляду заяви (вх. № 7985 від 31.05.2025 року) фізичної особи ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, а саме 01 квітня 2025 року.

Ухвала підлягає оскарженню в порядку, передбаченому статтями 255-256 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили з врахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://court.gov.ua/.

Ухвалу підписано 01 квітня 2025 року

СуддяО.О. Ємельянова