Рішення № 126257972, 11.03.2025, Господарський суд Миколаївської області

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2025 року Справа № 915/1178/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Давченко Т.М., при секретарі судового засідання Дюльгер І.М.,

за участю:

представника позивача: Карабак В.А. (в режимі ВКЗ),

представника відповідача: Лисенко К.І. (в залі суду),

представника третьої особи: Царюка В.В. (в залі суду),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМЕЛЕКТРОНІКА (код ЄДРПОУ 24510970; вул. Грязнова (Фортечна), 4-А, м. Запоріжжя, 69002)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський авіаремонтний завод НАРП, (код ЄДРПОУ 09794409; вул. Знаменська, 4, м. Миколаїв, 54037)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Акціонерне товариство «Українська оборонна промисловість» (код ЄДРПОУ 37854297; 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36)

про стягнення грошових коштів у сумі 2115574,93 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) ПРОМЕЛЕКТРОНІКА пред`явлено позов про стягнення з товариства з Державного підприємства Миколаївський авіаремонтний завод НАРП (далі ДП МАРЗ НАРП) грошових коштів у загальній сумі 2115574,93 грн, із яких: 1295969,86 грн основний борг; 141686,45 грн 3 % річних; 677918,62 грн інфляційні втрати, з посиланням на неналежне виконання ДП МАРЗ НАРП зобов?язань за укладеним з позивачем договором від 20.12.2012 № 379-12 на постачання продукції, а саме, зобов?язань щодо оплати поставлених позивачем товарів, внаслідок чого утворилася заборгованість у спірній сумі, на котру ТОВ ПРОМЕЛЕКТРОНІКА здійснені нарахування в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.

ТОВ ПРОМЕЛЕКТРОНІКА також просить суд про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування судових витрат.

За такими вимогами ухвалою від 27.07.2023 відкрито провадження в даній справі, вирішено розглядати її за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11.10.2023.

23.08.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнав позовні вимоги частково, а саме в частині стягнення з ДП МАРЗ НАРП суми основного боргу у розмірі 87290,18 грн, а в частині інших вимог позивача просить застосувати строк позовної давності та відмовити у їх задоволенні. Просить розподілити судові витрати пропорційно у відповідності до задоволених позовних вимог. Розмір заявлених до стягнення коштів щодо відшкодування витрат на правничу допомогу просить зменшити.

У відзиві вказує, що позивач здійснює нарахування заборгованості з порушенням строку позовної давності. Позивач заявляє про стягнення боргу та нараховує 3% річних та інфляційні втрати починаючи з листопада 2018 року по січень 2023 року (момент реєстрації податкових накладних), але виходячи зі змісту ст.ст. 256,257 ЦКУ, вважає, що позивач не може стягувати заборгованість у розмірі 1208679,68 грн та нараховувати 3% річних та інфляційні втрати по видатковим накладним, реєстрація яких відбулась за період з листопада 2018 року по травень 2020 року. Зазначає, у позивача є законне право стягувати основну заборгованість у розмірі 87290,18 грн, з урахуванням строків позовної давності, та нарахувати додатково 3% річних та інфляційні втрати по рахункам та видатковим накладним, реєстрація яких відбулась за період з жовтня 2020 року по січень 2023 року.

Вказує, що у позові позивачем не доведено, чим саме для ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» підтверджується поважність пропуску строку на подання позову по кожному рахунку та видатковій накладній окремо.

04.09.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій просить доводи, викладені у відзиві відповідача, відхилити та позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У відповіді на відзив зазначає, що з березня 2020 року має місце введення карантину, а з 24.02.2022 року введений воєнний стан, що зумовлюють продовження строку позовної давності, що визначений у ст. 258 ЦК України, отже вважає, що слід відмовити відповідачу про застосування строків позовної давності у зв`язку із продовженням відповідних строків, що передбачено п. 12, п. 19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, оскільки строки позовної давності не пропущено. Вказує, що внаслідок автоматичного продовження строків позовної давності у зв`язку із карантином та введенням в Україні воєнного стану, позивач не має обов`язку заявляти про поважність причини пропуску строку позовної давності і поновлення таких строків, оскільки строк не пропущений (внаслідок його автоматичного продовження). Також зазначає, що всі податкові накладні, які були складені за результатами господарських операцій із поставки товару відповідачу були направлені на реєстрацію до ЄРПН у передбачений законом строк, отже позивачем не було порушено вимог ст. 201 ЦК України в частині строків реєстрації податкових накладних. Вважає, що внаслідок недопущення позивачем строків подання на реєстрацію податкових накладних, підстав для застосування п. 6.8 договору немає.

11.09.2023 до суду від відповідача надійшли заперечення проти відповіді на відзив.

В запереченнях відповідач зазначає, що у відповідності до Закону України № 731- ІХ, поновлення строку позовної давності не є загальним правом та не є обов`язком суду. У кожному конкретному випадку суд повинен встановити, чи є пропущений строк з поважних причин, саме конкретно для особи, яка звернулася до суду, яка не змогла реалізувати своє право через обмеження, які утворились внаслідок карантину, оскільки обов`язок доказування покладається на позивача, виходячи з норм чинного законодавства України. Вказує, що позивачем жодного доказу поважності причин пропуску строків не надано. Для поновлення строків звернення до суду позивач мав би надати докази, які б свідчили, що саме через Ковід-19 ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» не могла здійснювати свою господарську діяльність або надати підтвердження, які б об`єктивно перешкоджали звернутися до суду у встановлені законом строки. Також жодного доказу впливу введення воєнного стану в Україні конкретно на господарську діяльність ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА», яке б підтверджувало неможливість звернутися до суду, позивачем не надано. Позивач у позові взагалі не просить суд поновити пропущені строки, як того вимагають норми права. Окрім того, просить суд звернути увагу на те, що умовами договору, окрім постачання продукції, передбачено також інші умови для здійснення розрахунку, а саме: оплата за товар здійснюється шляхом оплати у розмірі 80% вартості поставленого за видатковою накладною товару, згідно рахунку виставленого постачальником (п. 5.1 договору); решту вартості поставленого товару за видатковою накладною в розмірі 20% вартості партії продукції покупець сплачує постачальнику протягом 15-ти банківських днів, з дати поставки товару за видатковою накладною та реєстрації податкової накладної в єдиному реєстрі податкових накладних (п. 5.2). Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України на продавця товарів/ послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Ухвалою суду від 11.10.2023, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження у справі, підготовче засідання відкладено на 22.11.2023.

Ухвалою суду від 22.11.2023, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено на 22.01.2024.

Ухвалою суду від 22.01.2024, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче засідання за клопотанням відповідача, відкладено на 04.03.2024.

02.02.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання про залучення АТ «Українська оборонна промисловість» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

22.02.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання про заміну учасника справи, в якому просить замінити відповідача у справі з Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» у відповідності до положень ст. 52 ГПК України.

Ухвалою суду від 26.02.2024 заяву Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» прийнято до розгляду; розгляд заяви призначено на 04.03.2024.

04.03.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання про залучення АТ «Українська оборонна промисловість» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача. Також у клопотанні просить залишити без розгляду клопотання від 02.02.2024 про залучення АТ «Українська оборонна промисловість» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 04.03.2024 задоволено клопотання відповідача від 22.02.2024 про заміну сторони її правонаступником; постановлено здійснити процесуальне правонаступництво у справі № 915/1178/23, а саме: залучити до участі у справі правонаступника відповідача Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» - Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП».

Ухвалою суду від 04.03.2024 залишено без розгляду клопотання ДП «НАРП» від 02.02.2024 про залучення третьої особи; постановлено залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерне товариство «Українська оборонна промисловість»; розгляд справи відкладено на 23.04.2024.

15.03.2024 до суду від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи, в яких вказує, що відповідачем не наведено жодного реального обґрунтування необхідності залучення до участі у справі третьої особи та не мотивовано, яким саме чином рішення у даній справі вплине на права та обов`язки АТ «Українська оборонна промисловість» та не зазначено на які саме права чи обов`язки такої особи воно може вплинути.

29.03.2024 до суду від позивача надійшла заява про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн, з відповідними додатками, згідно переліку додатків заяви.

29.03.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення стягнення витрат на правову допомогу до 4000,00 грн, в якій відповідач не погодився із сумою, вказаною позивачем в якості понесених витрат на правову допомогу, вважає її завищеною та необґрунтованою.

17.04.2024 до суду від третьої особи надійшли пояснення щодо позову, в яких просить позовні вимоги задовольнити частково. Просить стягнути з відповідача 87290,18 грн основної заборгованості за договором, в іншій частині стягнення суми основної заборгованості за договором просить відмовити, застосувавши позовну давність. Просить зменшити розмір 3% річних та інфляційні втрати на 99%, що підлягають стягненню з ТОВ «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» на користь ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» за порушення грошового зобов`язання. Судові витрати просить розподілити між сторонами пропорційно задоволеним вимогам, зменшивши витрати ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» на правничу допомогу. За розрахунками АТ «Українська оборонна промисловість» загальний розмір інфляційних витрат становить 666308,14 грн.

Ухвалою суду від 23.04.2024, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче засідання у справі відкладено на 11.06.2024.

23.04.2024 до суду від позивача через систему «Електронний суд» надійшли заперечення на пояснення третьої особи, в яких позивач зазначає, що з березня 2020 року має місце введення карантину, а з 24.02.2022 введений воєнний стан, що зумовлюють продовження строку позовної давності, що визначений у ст. 258 ЦК України, у зв`язку з чим, слід відмовити відповідачу про застосування строків позовної давності у зв`язку із продовженням відповідних строків, що передбачено п.п.12, 19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, так як строки позовної давності не пропущені. Усі строки загальної і спеціальної позовної давності продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину. Крім того, зазначає, що внаслідок автоматичного продовження строків позовної давності у зв`язку із карантином та введенням в Україні воєнного стану, позивач не має обов`язку заявляти про поважність причини пропуску строку позовної давності і поновлення таких строків, так як такий строк не пропущений (внаслідок його автоматичного продовження). Щодо твердження третьої особи про наявність підстав для зменшення 3% річних та інфляційних втрат, вважає такі твердження є незаконними. Вказує, що порушення відповідачем умов договору щодо оплати товару є підставою для нарахування визначених ст. 625 ЦК України платежів , а наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами. Зазначає, що наявні наступні обставини, які повинні бути враховані судом: борг не погашений взагалі; відповідач не зазначає, що заважало йому виконати належним чином у відповідності до умов Договору своє зобов`язання з оплати за поставлений товар ще задовго до війни тобто у строк, встановлений у Договорі, а не затримувати оплату за поставлений товар, спираючись при цьому на введення воєнного стану, від якого, окрім відповідача, не менше страждає і сам позивач; відповідачем не виконано основне зобов`язання взагалі до моменту пред`явлення позову і відкриття судового провадження; тривалий час прострочення виконання зобов`язання; позивачем заявлено не значний розмір неустойки; відсутня належним чином підтверджена обставина щодо тяжкого фінансового становища боржника відповідача, так як жодного належного і допустимого доказу на підтвердження вказаної обставини в матеріалах справи немає; порушення відповідачем зобов`язання з оплати відбулося свідомо та умисно, відсутня необережність; боржником не було вчинено жодних необхідних заходів по виконанню зобов`язання своєчасно, боржником навіть не доведено факту здійснення дій, направлених на прискорення оплати продукції; відсутня будь-яка обґрунтована причина винної поведінки боржника щодо несвоєчасної оплати за поставлений товар; винна поведінка боржника не є виключним випадком.

29.04.2024 до суду від позивача засобами поштового зв`язку надійшли заперечення на пояснення третьої особи, які є аналогічними запереченням від 23.04.2024.

10.06.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, в яких вказує, що сума нарахованих позивачем 3 % річних та інфляційних втрат у розмірі 33605,67 грн є надмірною та обтяжливою для підприємства відповідача.

Зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю Миколаївський авіаремонтний завод НАРП (правонаступник ДП НАРП) є комерційним підприємством, що входить до складу Акціонерного товариства Українська оборонна промисловість (колишня назва ДК УКРОБОРОНПРОМ), як одне з підприємств, які провадять господарську діяльність у сфері розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової і спеціальної техніки та боєприпасів і беруть участь у військово-технічному співробітництві з іноземними країнами, чим підтримує обороноздатність держави. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 83 від 04.03.2015 ТОВ НАРП (ДП НАРП) віднесено до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Починаючи з 24.02.2022 підприємство періодично потрапляло під обстріли з боку країни агресора, що значною мірою впливало та продовжує впливати на роботоздатність підприємства виконувати ремонт авіаційної техніки, яка активно використовується для захисту країни. Також, вказує, що в результаті обстрілів підприємства, територія підприємства зазнала чималих пошкоджень, а ліквідація цих наслідків проводиться власними силами та за рахунок власних коштів підприємства. Вважає, що вказане і є доказом того, що відповідач має право просити суд зменшити розмір 3% річних та інфляційних втрат.

Додатково звертає увагу на те, що відповідач не визнає право позивача стягувати залишкову суму боргу у розмірі 1208679,17 грн та нараховувати додатково на цю суму 3% річних та інфляційні втрати на загальну суму 785999,40 грн по рахункам і видатковим накладним, які відповідач зазначив у своєму відзиві на позовну заяву, оскільки вважає, що позивач пропустив строк позовної давності, а тому немає законного права стягувати з підприємства зазначені суми. Позивач здійснює розрахунок нарахування 3% річних та інфляційних втрат, починаючи з листопада 2018 року по січень місяць 2023 року та посилається у своїх процесуальних документах на Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 31.03.2020 №540-IX для обґрунтування своєї позиції, щодо відсутності пропуску позовної давності та наявності права нараховувати 3% річних та інфляційні втрати саме з листопада 2018 року. Вказаним Законом визначено конкретний перелік статей, на які саме поширюється дія вказаного Закону, а саме ст.ст. 257, 258, 362,559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України. Серед перелічених статей немає статті 625 ЦК України, яка і регулює нарахування 3% річних та інфляційних втрат, а отже вважає, що у позивача немає законного права здійснювати нарахування 3% річних та інфляційних втрат за ті періоди та на ті суми, де позивач пропустив строк позовної давності.

11.06.2024 ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.07.2024.

23.07.2024 судове засідання у справі не відбулося. Ухвалою суду від 12.08.2024 повідомлено учасників у справі про призначення судового засідання на 19.09.2024.

19.09.2024 судове засідання у справі не відбулося. Ухвалою суду від 11.10.2024 повідомлено учасників у справі про призначення судового засідання на 21.11.2024.

21.11.2024 ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, судове засідання у справі за клопотанням відповідача відкладено на 17.12.2024.

У судовому засіданні, призначеному на 17.12.2024, оголошено перерву до 04.02.2025.

Ухвалою суду від 04.02.2025, яку занесено до протоколу судового засідання, повідомлено учасників у справі про оголошення у судовому засіданні перерви до 11.03.2025. Позивачу завчасно до судового засідання надати письмові пояснення щодо нарахування заборгованості за договором по наступним рахункам: СФ-0000581 від 22.04.2019, СФ-0001588 від 23.12.2019. Позивачу надати до суду податкову накладну № 32 від 24.11.2020 (реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 15.12.2020).

17.02.2025 до суду від позивача надійшли письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 04.02.2025 з відповідними додатками.

03.03.2025 до суду від позивача надійшла заява про стягнення витрат на правничу допомогу, в якій останні просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 33500,00 грн., а разом (з раніше поданою заявою про стягнення витрат на правову допомогу) загальну суму у розмірі 43500,00 грн.

05.03.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, в якому просить зменшити витрати на правничу допомогу по справі №915/1178/23 з 43500,00 грн. до 10000,00 грн.

11.03.2024 у судовому засіданні суд повідомив про винесення та підписання вступної та резолютивної частини рішення без проголошення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

20.12.2012 мiж ТOВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» (постачальник) та ДП «Миколаївський авіаремонтний завод» «НАРП» (покупець) було укладено договiр №379-12 на постачання продукції, згiдно з яким постачальник зобов`язується в 2012-2014 роках, згiдно заявок покупця поставити продукцiю - радiо та електрокомплектуючi, а покупець оплатити та прийняти замовлену ним продукцiю за цiною, у кiлькостi та асортиментi, зазначених у рахунках та специфікаціях. Специфiкацiя є невiд`ємною частиною даного договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору відвантаження продукції здійснюється протягом 10-ти днів з моменту надходження попередньої оплати на розрахунковий рахунок постачальника.

Згiдно з п. 3.4 договору право власностi переходить вiд постачальника до покупця у момент надходження продукцiї на склад покупця, що оформлюється вiдповiдними документами.

Згiдно з п. 4.1 договору поставка продукцiї здiйснюється за цiнами, якi визначенi у Специфiкацiї i включають вci податки, збори й iншi обов`язковi платежi, а також вартість тари, пакування, маркування й iншi видатки постачальника, пов`язанi з поставкою продукції.

Відповідно до п. 4.2 договору вартість продукцiї, що поставляється за цим договором, не повинна перевищувати 500000,00 грн.

Згiдно з п. 5.1 договору порядок оплати - попередня, у розмiрi 50% вартості партії продукцiї згiдно рахунку виставленого постачальником.

Відповідно до п. 5.2 договору решту 50% вартості партiї продукцiї покупець сплачує постачальнику протягом 10-ти банкiвських днiв з дати поставки партiї продукцiї.

Згiдно з п. 9.1 договору, даний договiр набирає сили з моменту пiдписання i дiє до 31.12.2014. Закiнчення строку дii договору не звiльняє сторони від вiдповiдальностi за порушення зобов`язань (у тому числi гарантiйних) за даним договором.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Надалі між сторонами договору було укладено ряд додаткових угод до договору від 20.12.2012 №379-12 на постачання продукції, а саме: додаткові угоди № 1, № 2 від 07.04.2014, № 4 від 30.07.2015, № 5 від 01.12.2016, якими було змiнено п. 4.2 договору (збільшено загальну вартість продукцiї, що поставляється за цим договором), а також змiнено п. 9.1 договору, яким продовжено дiю договору.

Додатковою угодою № 3 до договору змiнено умови платежiв, а саме внесено змiни у п.5.1 та п.5.2 договору, i викладено данi пункти у наступнiй редакцii: Пункт 5.1 договору - порядок оплати - попередня, у розмiрi 80% вартості партiї продукції згiдно рахунку виставленого постачальником. Пункт 5.2 договору - решту 20% ваpтості партiї продукцiї покупець сплачує постачальнику протягом 15-ти банкiвських днiв з дати поставки партiї продукції.

Додатковою угодою № 6 від 13.02.2017 до договору змiнено п. 1.1 договору i викладено його в наступній редакції: «Постачальник зобов`язується в 2012-2017 роках, згiдно заявок Покупця поставити продукцiю - радiо та електрокомплектуючi, aвiaкомплектуючi та aвiaзапчастини, пiдшипники, а покупець оплатити та прийняти замовлену ним продукцiю за цiною, у кiлькостi та асортиментi, зазначених у специфікаціях, що є невiд`ємними частинами договору.

Додатковою угодою № 7 від 18.12.2017 до договору внесено змiни до п. 2.1 договору (викладено його в новiй редакцiї), а також внесено змiни до п. 5.1 та п. 5.2 договору, i викладено данi пункти у наступнiй редакцiї: п. 5.1 договору, порядок оплати - попередня, у розмiрi 70% вapтоcтi партiї продукції згiдно рахунку виставленого постачальником. Пункт 5.2 договору, решту 30% вapтocтi партiї продукцiї покупець сплачує постачальнику протягом 15-х банкiвських днiв з дати постачання партiї продукції та реєстрацii ПН в ЄРПН. Також внесено змiни в п. 6.3 договору, i доповнено роздiл 6 договору пунктами 6.7, 6.8, 6.9. Також продовжено строк дії договору по 31.12.2018. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов`язань ( у тому числі гарантійних) за даним договором (п. 9.1 у новiй редакції).

Додатковою угодою № 8 від 05.12.2018 пункт 9.1 договору викладено в наступній редакції: даний договір набирає сили з моменту підписання і діє до 31.12.2019. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов`язань ( у тому числі гарантійних) за даним договором.

Додатковою угодою № 9 від 25.03.2019 до договору, роздiл 5 договору викладено у новiй редакцiї: 5. Умови платежiв. 5.1. - оплата за товар здiйснюється шляхом попередньої оплати у розмiрi 80% вapтості поставленого за видатковою накладною товару, згiдно рахунку, виставленого постачальником. 5.2. - решту вapтocтi поставленого товару за видатковою накладною в розмiрi 20% вapтocтi партiї продукцiї покупець сплачує постачальнику протягом 15-х банкiвських днiв, з дати поставки товару за видатковою накладною та реєстрації податкової накладної на цей товар в Єдиному peєcтpi податкових накладних. Даною додатковою угодою викладено р. 6 договору в новiй редакцiї. Пункт 6.1 договору - у випадку порушення строку оплати товару, який поставлений з моменту пiдписання цiєї додаткової угоди, покупець сплачує постачальнику пеню в розмiрi подвiйної облікової ставки НБУ, що дiяла у перiод нарахування пенi, вiд суми заборгованості. Пунктом 6.7 договору (в новiй редакцiї згiдно додаткової угоди № 9) передбачено, що неустойка (штраф, пеня), штрафнi санкцiї за цим договором нараховуються протягом усього перiоду порушення.

Додатковою угодою № 10 до договору було викладено п. 4.2 договору в новiй редакцiї: вapтicть продукцiї, що поставляється за цим договором, не повинна перевищувати 20000000,00 грн.

Додатковою угодою № 10/1 від 15.10.2019 до договору було продовжено тepмін дiї договору до 31.12.2020.

Додаткові угоди містять підписи та печатки сторін.

На виконання умов договору сторонами було складено специфiкацiї до договору, а саме: №№ 195, 196, 197, 198, 199, 200, 192, 186, 183, 180, 179а, 268, 263, 261, 260, 254, 252, 249, 248, 247, 246, 245, 244, 243, 242, 241, 240/1, 240, 239, 237, 236, 235, 234, 233, 232, 231, 230, 229, 228, 227, 226, 225, 224, 223, 220, 219, 219/1, 218, 216, 215, 214, 213, 212, 211, 210, 209, 208, 207, 206, 204, 203, 202, 264, якими визначено найменування та кiлькiсть продукцiї, яка повинна бути поставлена в рамках договору, її вapтicть i загальну вapтicть товару за кожною специфiкацiєю з ПДВ.

Позивачем відповідачу було виставлено рахунки за період з жовтня 2018 року по листопад 2020 року, в яких міститься посилання на договір № 379, а саме:

- рахунок - фактура СФ-0001683 від 17.10.2018;

- рахунок фактура СФ-0001687 від 17.10.2018;

- рахунок фактура СФ-0001754 від 29.10.2018;

- рахунок фактура СФ-0001838 від 12.11.2018;

- рахунок фактура СФ-0000090 від 22.01.2019;

- рахунок фактура СФ-0000331 від 04.03.2019;

- рахунок фактура СФ-0000332 від 04.03.2019;

- рахунок фактура СФ-0000333 від 04.03.2019;

- рахунок фактура СФ-0000336 від 04.03.2019;

- рахунок фактура СФ-0000338 від 04.03.2019;

- рахунок фактура СФ-0000339 від 04.03.2019;

- рахунок фактура СФ-0000342 від 05.03.2019;

- рахунок фактура СФ-0000347 від 05.03.2019;

- рахунок фактура СФ-0000348 від 05.03.2019;

- рахунок фактура СФ-0000366 від 07.03.2019;

- рахунок фактура СФ-0000370 від 07.03.2019;

- рахунок фактура СФ-0000371 від 07.03.2019;

- рахунок фактура СФ-0000431 від 22.03.2019;

- рахунок фактура СФ-0000505 від 03.04.2019;

- рахунок фактура СФ-0000506 від 03.04.2019;

- рахунок фактура СФ-0000530 від 09.04.2019;

- рахунок фактура СФ-0000536 від 10.04.2019;

- рахунок фактура СФ-0000575 від 19.04.2019;

- рахунок фактура СФ-0000581 від 22.04.2019;

- рахунок фактура СФ-0000642 від 07.05.2019;

- рахунок фактура СФ-0000659 від 08.05.2019;

- рахунок фактура СФ-0000672 від 13.05.2019;

- рахунок фактура СФ-0000675 від 13.05.2019;

- рахунок фактура СФ-0000679 від 13.05.2019;

- рахунок фактура СФ-0000824 від 19.06.2019;

- рахунок фактура СФ-0000850 від 24.06.2019;

- рахунок фактура СФ-0000992 від 24.07.2019;

- рахунок фактура СФ-0001020 від 02.08.2019;

- рахунок фактура СФ-0001100 від 16.08.2019;

- рахунок фактура СФ-0001130 від 28.08.2019;

- рахунок фактура СФ-0001131 від 28.08.2019;

- рахунок фактура СФ-0001149 від 30.08.2019;

- рахунок фактура СФ-0001216 від 20.09.2019;

- рахунок фактура СФ-0001303 від 15.10.2019;

- рахунок фактура СФ-0001347 від 22.10.2019;

- рахунок фактура СФ-0001352 від 22.10.2019;

- рахунок фактура СФ-0001592 від 26.12.2019;

- рахунок фактура СФ-0001353 від 22.10.2019;

- рахунок фактура СФ-0001416 від 06.11.2019;

- рахунок фактура СФ-0001417 від 06.11.2019;

- рахунок фактура СФ-0001418 від 06.11.2019;

- рахунок фактура СФ-0001432 від 11.11.2019;

- рахунок фактура СФ-0001434 від 11.11.2019;

- рахунок фактура СФ-0001435 від 11.11.2019;

- рахунок фактура СФ-0001437 від 12.11.2019;

- рахунок фактура СФ-0001438 від 12.11.2019;

- рахунок фактура СФ-0001440 від 12.11.2019;

- рахунок фактура СФ-0001447 від 13.11.2019;

- рахунок фактура СФ-0001459 від 15.11.2019;

- рахунок фактура СФ-0001460 від 15.11.2019;

- рахунок фактура СФ-0001461 від 15.11.2019;

- рахунок фактура СФ-0001462 від 15.11.2019;

- рахунок фактура СФ-0001464 від 15.11.2019;

- рахунок фактура СФ-0001582 від 21.12.2019;

- рахунок фактура СФ-0001584 від 21.12.2019;

- рахунок фактура СФ-0001491 від 28.11.2019;

- рахунок фактура СФ-0001587 від 23.12.2019;

- рахунок фактура СФ-0001588 від 23.12.2019;

- рахунок фактура СФ-0001589 від 23.12.2019;

- рахунок фактура СФ-0001580 від 09.11.2020.

Відповідач здійснив попередню оплату вартості партії товару, згідно специфікації та виставленого рахунку (п.п. 5.1-5.2 договору (з урахуванням додаткових угод)), що підтверджується платіжними дорученнями, що містяться в матеріалах справи (т. 3 а.с.193-250, т. 4 а.с. 1-25).

Після здійснення попередньої оплати на виконання умов договору позивачем було поставлено товар відповідачу.

Поставка товару підтверджується видатковими накладними, що містяться в матеріалах справи, а саме:

- РН -001952 від 31.10.2018 на суму 12306,78 грн; РН-001961 від 01.11.2018 на суму 3412,20 грн;

- РН -001928 від 30.10.2018 на суму 40004,51 грн; РН-001953 від 31.10.2018 на суму 21384,00 грн; РН-02114 від 02.11.2018 на суму13393,52 грн; РН-02142 від 07.11.2018 на суму 26148,00 грн;

- РН-02183 від 13.11.2018 на суму 12616,56 грн;

- РН-02332 від 29.11.2018 на суму 106286,28 грн; РН-02337 від 01.12.2018 на суму 21257,26 грн;

- РН-0000350 від 26.03.2019 на суму 4538,04 грн;

- РН-0000332 від 26.03.2019 на суму 62137,69 грн;

- РН-0001204 від 15.08.2019 на суму 2745,90 грн;

- РН-0000567 від 23.04.2019 на суму 2835,92 грн; РН-000678 від 15.05.2019 на суму 15314,34 грн; РН-0001205 від 15.08.2019 на суму 2578,55 грн; РН-0000271 від 21.04.2020 на суму 2559,66 грн;

- РН-0000344 від 26.03.2019 на суму 8445,06 грн; РН-0000352 від 26.03.2019 на суму 22055,84 грн; РН-0000387 від 28.03.2019 на суму 28930,84 грн; РН-0000514 від 17.04.2019 на суму 7717,44 грн; РН-0000589 від 26.04.2019 на суму 404,60 грн; РН-0000914 від 26.06.2019 на суму 8714,20 грн; РН-0001076 від 24.07.2019 на суму 3441,60 грн;

- РН-0000356 від 26.03.2019 на суму 5288,42 грн; РН-0000391 від 28.03.2019 на суму 10477,72 грн; РН-0000485 від 10.04.2019 на суму 174858,80 грн; РН-0000513 від 17.04.2019 на суму 26462,70 грн; РН-0000755 від 28.05.2019 на суму 29108,98 грн; РН-0001006 від 16.07.2019 на суму 32276,02 грн;

- РН-0000830 від 07.06.2019 на суму 5550,46 грн; РН-0001075 від 24.07.2019 на суму 24708,77 грн; РН-0000351 від 26.03.2019 на суму 28093,34 грн; РН-0000388 від 28.03.2019 на суму 1764,24 грн;

- РН-0000353 від 26.03.2019 на суму 15588,00 грн; РН-000389 від 28.03.2019 на суму 23320,15 грн; РН-0000208 від 06.03.2020 на суму 11660,08 грн; РН-0000046 від 28.01.2020 на суму 11660,08 грн;

- РН-0000428 від 02.04.2019 на суму 38849,95 грн; РН-0000472 від 08.04.2019 на суму 8858,33 грн; РН-0001008 від 10.07.2019 на суму 9221,72 грн;

- РН-0000354 від 26.03.2019 на суму 24656,86 грн; РН-0000390 від 28.03.2019 на суму 30003,48 грн; РН-0000566 від 23.04.2019 на суму 7241,82 грн;

- РН-0000355 від 26.03.2019 на суму 11928,20 грн;

- РН-0000408 від 01.04.2019 на суму 11924,26 грн; РН-0000656 від 13.05.2019 на суму 1738,92 грн;

- РН-0000653 від 10.05.2019 на суму 58636,80 грн;

- РН-0000515 від 17.04.2019 на суму 11880,00 грн; РН-0001183 від 14.08.2019 на суму 29940,00 грн;

- РН-0000560 від 22.04.2019 на суму 27324,00 грн; РН-0001298 від 02.09.2019 на суму 23988,00 грн;

- РН-0001305 від 02.09.2019 на суму 159019,20 грн;

- РН-0000679 від 15.05.2019 на суму 8394,00 грн; РН-0000876 від 14.06.2019 на суму 8394,00 грн; РН-0001206 від 15.08.2019 на суму 3594,00 грн;

- РН-0000962 від 04.07.2019 на суму 14388,00 грн; РН-0001184 від 14.08.2019 на суму 70583,27 грн;

- РН-0000665 від 13.05.2019 на суму 34546,90 грн;

- РН-00000950 від 02.07.2019 на суму 481039,40 грн; РН-0001023 від 15.07.2019 на суму 780618,00 грн; РН-0001092 від 26.07.2019 на суму 274149,70 грн;

- РН-0000695 від 16.05.2019 на суму 17641,80 грн;

- РН-0000924 від 26.06.2019 на суму 12462,72 грн; РН-0001057 від 19.07.2019 на суму 3115,68 грн;

- РН-0000756 від 28.05.2019 на суму 4920,00 грн; РН-0000831 від 07.06.2019 на суму 1740,00 грн;

-РН-0000719 від 21.05.2019 на суму 23952,00 грн;

- РН-0001171 від 13.08.2019 на суму 107766,80 грн;

- РН-0001000 від 10.07.2019 на суму 42281,52 грн;

- РН-0001143 від 08.08.2019 на суму 13421,74 грн; РН-0001155 від 12.08.2019 на суму 9408,96 грн;

- РН-0001235 від 22.08.2019 на суму 13421,74 грн;

- РН-0001259 від 22.08.2019 на суму 18540,00 грн;

- РН-0001346 від 11.09.2019 на суму 83327,04 грн; РН-0001392 від 25.09.2019 на суму 14256,00 грн;

- РН-0001345 від 11.09.2019 на суму 33416,87 грн;

- РН-0001344 від 11.09.2019 на суму 66812,16 грн;

- РН-0001400 від 27.09.2019 на суму 39585,60 грн;

- РН-0001529 від 31.10.2019 на суму 15347,14 грн;

- РН-0001567 від 08.11.2019 на суму 642,20 грн; РН-0001621 від 15.11.2019 на суму 16085,52 грн; РН-0000001 від 09.01.2020 на суму 2134,68 грн;

- РН-0001568 від 08.11.2019 на суму 11548,65 грн; РН-0001619 від 14.11.2019 на суму 83223,40 грн;

- РН-0000105 від 07.02.2020 на суму10610,04 грн; РН-0000106 від 10.02.2020 на суму 33960,00 грн;

- РН-0001620 від 14.11.2019 на суму 2100,00 грн;

- РН-0001677 від 28.11.2019 на суму 59565,12 грн; РН-0001694 від 06.12.2019 на суму 7812,96 грн;

- РН-0001639 від 19.11.2019 на суму 18702,86 грн;

- РН-0001695 від 06.12.2019 на суму 5160,36 грн;

- РН-0001635 від 19.11.2019 на суму 22823,76 грн; РН-0001656 від 25.11.2019 на суму 34235,64 грн; РН-0001701 від 06.12.2019 на суму 64893,61 грн;

- РН-0001651 від 22.11.2019 на суму 8966,09 грн; РН-0001676 від 28.11.2019 на суму 13739,42 грн; РН-0000002 від 09.01.2020 на суму 17575,32 грн; ПН -0001008 від 24.11.2020 на суму 9333,86 грн;

- РН-0001638 від 19.11.2019 на суму 14691,23 грн; РН-0001648 від 21.11.2019 на суму 6500,59 грн; РН-0001659 від 25.11.2019 на суму 3954,23 грн; РН-0001672 від 28.11.2019 на суму 4118,03 грн; РН-0001696 від 06.12.2019 на суму 5637,59 грн; РН-0001742 від 18.12.2019 на суму 3588,00 грн;

- РН-0001669 від 28.11.2019 на суму 11761,20 грн;

- РН-0000227 від 12.03.2020 на суму 19288,37 грн; РН-0000785 від 29.09.2020 на суму 19288,37 грн;

- РН-0000003 від 09.01.2020 на суму 19629,77 грн;

- РН- 0001634 від 19.11.2019 на суму 66384,52 грн; РН-0001641 від 21.11.2019 на суму 27872,80 грн;

- РН-0001670 від 28.11.2019 на суму 24991,87 грн;

- РН-0001644 від 21.11.2019 на суму 30374,50 грн

; РН-0001650 від 22.11.2019 на суму 17597,37 грн;

- РН-0001713 від 09.12.2019 на суму 4666,97 грн;

- РН-0001716 від 09.12.2019 на суму 137426,70 грн; РН-0000103 від 07.02.2020 на суму 41472,30 грн;

- РН-0001649 від 21.11.2019 на суму 8926,54 грн; РН-0001653 від 22.11.2019 на суму 18111,98 грн; РН-0001661 від 25.11.2019 на суму 8304,73 грн; РН-0001671 від 28.11.2019 на суму 10688,40 грн;

- РН-0000034 від 23.01.2020 на суму 68318,98 грн; РН-0000047 від 28.01.2020 на суму 11184,78 грн; РН-0000104 від 07.02.2020 на суму 2236,96 грн;

- РН-0000050 від 28.01.2020 на суму 8553,60 грн;

- РН-000057 від 30.01.2020 на суму 2138,40 грн;

- РН-0001743 від 18.12.2019 на суму 3836,78 грн;

- РН-0000038 від 27.01.2020 на суму 5536,49 грн;

- РН-0000025 від 21.01.2020 на суму 6267,74 грн; РН-0000039 від 27.01.2020 на суму 2408,30 грн;

- РН-0000024 від 20.01.2020 на суму 6494,99 грн; РН-0000051 від 28.01.2020 на суму 2074,19 грн;

- РН-0000972 від 13.11.2020 на суму 59940,00 грн; РН-0000978 від 16.11.2020 на суму 59940,00 грн.

Видаткові накладні містять підписи сторін.

Матеріали справи містять податкові накладні, які зареєстровані позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до квитанцій про реєстрацію податкових накладних, а саме:

- № 213 від 31.10.2018, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 07.11.2018; № 7 від 01.11.2018, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 26.11.2018;

- № 193 від 30.10.2018, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 08.11.2018; № 214 від 31.10.2018, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 07.11.2018;

- № 18 від 02.11.2018, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 20.11.2018; № 45 від 07.11.2018, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 26.11.2018;

- № 77 від 13.11.2018, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 28.11.2018;

-№ 228 від 29.11.2018, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 28.02.2020; № 4 від 01.12.2018, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 13.07.2022;

-№ 134 від 26.03.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 22.08.2019;

- № 129 від 26.03.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 22.08.2019;

- № 101 від 15.08.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 29.08.2019;

- № 160 від 23.04.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 23.08.2019;

- № 82 від 15.05.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.08.2019;

- № 102 від 15.08.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 29.08.2019;

- № 44 від 21.04.2020, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 14.05.2020;

- № 128 від 26.03.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 22.08.2019; № 136 від 26.03.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 22.08.2019; № 170 від 28.03.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 22.08.2019; № 109 від 17.04.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 23.08.2019; № 182 від 26.04.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 23.08.2019; № 117 від 26.06.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.08.2019; № 136 від 24.07.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.08.2019;

- № 140 від 26.03.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 22.08.2019; № 174 від 28.03.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 22.08.2019; № 74 від 10.04.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 23.08.2019; № 108 від 17.04.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 23.08.2019; № 166 від 28.05.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.08.2019; № 92 від 16.07.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.08.2019;

- № 37 від 07.06.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.08.2019; № 135 від 24.07.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.08.2019;

- № 135 від 26.03.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 22.08.2019; № 171 від 28.03.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 22.08.2019;

- № 137 від 26.03.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 22.08.2019; № 172 від 28.03.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 22.08.2019; № 25 від 06.03.2020, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 26.03.2020; № 51 від 28.01.2020, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 18.01.2023;

- № 22 від 02.04.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 22.08.2019; № 61 від 08.04.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 23.08.2019; № 73 від 10.07.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.08.2019;

- № 138 від 26.03.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 22.08.2019; № 173 від 28.03.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 22.08.2019; № 159 від 23.04.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 23.08.2019;

- № 139 від 26.03.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 22.08.2019;

- № 4 від 01.04.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 22.08.2019; № 59 від 13.05.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 23.08.2019;

- № 53 від 10.05.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.08.2019;

- № 110 від 17.04.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 23.08.2019; № 77 від 14.08.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 29.08.2019;

- № 153 від 22.04.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 23.08.2019; № 13 від 02.09.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 23.09.2019;

- № 12 від 02.09.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 26.09.2019;

-№ 103 від 15.08.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 29.08.2019;

- № 23 від 04.07.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.08.2019; № 78 від 14.08.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 29.08.2019;

- № 67 від 13.05.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.08.2019;

- № 13 від 02.07.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.08.2019; № 83 від 15.07.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.08.2019; № 151 від 26.07.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.08.2019;

- № 99 від 16.05.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.08.2019;

- № 135 від 26.06.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.08.2019; № 119 від 19.07.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.08.2019;

- № 167 від 28.05.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 23.08.2019; № 38 від 07.06.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.08.2019;

- № 116 від 21.05.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.08.2019;

- № 121 від 13.08.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 29.08.2019;

- № 61 від 10.07.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.08.2019;

- № 32 від 08.08.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 28.08.2019; № 57 від 12.08.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 28.08.2019;

- № 147 від 22.08.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 06.09.2019;

- № 148 від 22.08.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 06.09.2019;

- № 51 від 11.09.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 23.09.2019; № 104 від 25.09.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 02.10.2019;

- № 50 від 11.09.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 23.09.2019;

- № 49 від 11.09.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 23.09.2019;

- № 112 від 27.09.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 03.10.2019;

- № 109 від 31.10.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 04.11.2019;

- № 31 від 08.11.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 20.11.2019; № 84 від 15.11.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 22.11.2019; № 1 від 09.01.2020, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 14.01.2020;

- № 32 від 08.11.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 20.11.2019; № 82 від 14.11.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.11.2019;

- № 57 від 07.02.2020, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.02.2020; № 58 від 10.02.2020, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.02.2020;

- № 81 від 14.11.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 21.11.2019;

- № 141 від 28.11.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 09.12.2019; № 18 від 06.12.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 29.08.2022;

- № 98 від 19.11.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 05.12.2019;

- № 19 від 06.12.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 26.12.2019;

- № 94 від 19.11.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 05.12.2019; № 119 від 25.11.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 09.12.2019; № 17 від 06.12.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 26.12.2019;

- № 116 від 22.11.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 05.12.2019; № 140 від 28.11.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 09.12.2019; № 5 від 09.01.2020, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 29.01.2020; № 32 від 24.11.2020, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 15.12.2020;

- № 97 від 19.11.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 05.12.2019; № 107 від 21.11.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 05.12.2019; № 122 від 25.11.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 09.12.2019; № 137 від 28.11.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 09.12.2019; № 20 від 06.12.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 26.12.2019; № 58 від 18.12.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 10.01.2020;

- № 134 від 28.11.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 09.12.2019;

- № 56 від 12.03.2020, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.03.2020; № 85 від 29.09.2020, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 09.10.2020;

- № 6 від 09.01.2020, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 13.08.2021;

- № 93 від 19.11.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 05.12.2019; № 101 від 21.11.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 05.12.2019;

- № 135 від 28.11.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 09.12.2019;

- № 104 від 21.11.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 05.12.2019; № 113 від 22.11.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 05.12.2019;

- № 28 від 09.12.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 26.12.2019; № 41 від 09.12.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 26.12.2019; № 49 від 07.02.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.02.2020;

- № 111 від 21.11.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 05.12.2019; № 115 від 22.11.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 05.12.2019; № 124 від 25.11.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 09.12.2019; № 136 від 28.11.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 09.12.2019;

- № 42 від 23.01.2020, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 18.01.2023; № 52 від 28.01.2020, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 18.01.2023; № 50 від 07.02.2020, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 02.08.2022;

- № 59 від 28.01.2020, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 21.09.2022;

- № 65 від 30.01.2020, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 21.09.2022;

- № 59 від 18.12.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 10.01.2020;

- № 47 від 27.01.2020, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 11.02.2020;

- № 28 від 21.01.2020, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 13.08.2021; № 48 від 27.01.2020, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 11.02.2020;

-№ 27 від 20.01.2020, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 13.08.2021; № 58 від 28.01.2020, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 21.09.2022;

- № 44 від 13.11.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 30.11.2020; № 50 від 16.11.2020, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 10.12.2020.

Як встановлено судом умови договору щодо поставки товару згідно підписаних видаткових накладних позивачем виконані.

За твердженнями позивача, відповідач здійснив попередню оплату за товар у розмірі 80%, сума у розмірі 1295969,86 грн., яка утворилась внаслідок недоплати з боку відповідача у розмірі 20% за поставлений товар, залишається відповідачем несплаченою.

Предметом спору у даній справі є майнові вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором на постачання продукції в сумі 1295969,86 грн., а також 3 % річних у сумі 141686,45 грн та інфляційних втрат у сумі 677918,62 грн.

Правовідносини, які виникли між сторонами на підставі договору поставки врегульовані положеннями ст.ст. 265-270 ГК України (загальні положення про поставку).

Виконання цивільних і господарських зобов`язань, які виникли з договору, врегульовано відповідними положеннями ГК та ЦК про договір та зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1. ст. 174 ГК господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 193 ГК суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною ч. 4 ст. 193 ГК передбачено, що управнена сторона має право не приймати виконання зобов`язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов`язання.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначено вище, додатковою угодою № 9 від 25.03.2019 до договору, сторони погодили умови платежів, зокрема: п. 5.1. - оплата за товар здiйснюється шляхом попередньої оплати у розмiрi 80% вapтості поставленого за видатковою накладною товару, згiдно рахунку, виставленого постачальником; п. 5.2. - решту вapтocтi поставленого товару за видатковою накладною в розмiрi 20% вapтocтi партiї продукцiї покупець сплачує постачальнику протягом 15-х банкiвських днiв, з дати поставки товару за видатковою накладною та реєстрації податкової накладної на цей товар в Єдиному peєcтpi податкових накладних. Даною додатковою угодою викладено р. 6 договору в новiй редакцiї. Пункт 6.1 договору - у випадку порушення строку оплати товару, який поставлений з моменту пiдписання цiєї додаткової угоди, покупець сплачує постачальнику пеню в розмiрi подвiйної облікової ставки НБУ, що дiяла у перiод нарахування пенi, вiд суми заборгованості.

Отже, враховуючи умови договору, зокрема п.5.2. договору (в редакції додаткової угоди № 9), 20% оплати вapтocтi партiї продукцiї здійснюється протягом 15-х банкiвських днiв, з дати поставки товару за видатковою накладною та реєстрації податкової накладної на цей товар в Єдиному peєcтpi податкових накладних.

Судом встановлено, що відповідачем було порушено зобов`язання з оплати за поставлений позивачем товар.

Позивач заявляє про стягнення з відповідача боргу у загальному розмірі 1295970,30 грн. починаючи з листопада 2018 року по січень 2023 року (момент реєстрації податкових накладних).

Відповідач у відзиві зазначає, що позивачем здійснено розрахунок заборгованості з порушенням строку позовної давності, зокрема по рахункам (видатковим накладним), реєстрація податкових накладних по яким відбулась у період з листопада 2018 року по травень 2020 року, та просить застосувати строк позовної давності.

Частиною 1 ст. 526 ЦК передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 2.2 зазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» № 10 від 29.05.2013 вказано, що за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої ст. 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладений обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин.Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункти 61, 62), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17 (провадження № 12-104гс19, пункти 5.43, 5.44) та у справі № 911/3677/17 (провадження №12-119гс19, пункти 6.43, 6.44).

У п.1.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» № 10 від 29.05.2013 р. зазначено, що за змістом ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 223 Господарського кодексу України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов`язань, визначених ст.175 Господарського кодексу України. При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України). Законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

Відповідно до ч.1ст. 261ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до п. 4.2 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» № 10 від 29.05.2013 р. у зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов`язань, що з нього виникають (наприклад, у зв`язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов`язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст.ст.253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Позивач у позові посилається на обставини, які вплинули на перебіг позовної давності, а саме військовий стан та впровадження карантину у зв`язку з поширенням Ковід-19, проте позивачем не доведено, чим саме підтверджується поважність пропуску строку на подання позову по кожному рахунку та видатковій накладній окремо.

Суд зазначає, що позивачем не аргументовано поважності причин пропуску строку позовної давності.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об?єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій (постанова Верховного суду України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року по справі № 420/1813/19).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Згідно ст. 2 ГК України, учасниками відносин у сфері господарювання є суб?єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб?єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Згідно ч. 1 ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що вимога позивача щодо стягнення основного боргу по рахункам/ видатковим накладним, реєстрація податкових накладних за якими відбулася у період з жовтня 2020 року по січень 2023 року, в межах строку позовної давності.

Судом здійснено перерахунок боргу по видатковим накладним, реєстрація податкових накладних за якими відбулася у період з жовтня 2020 року по січень 2023 року, та встановлено, що загальна сума боргу становить 87290,18 грн., яка є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.

Судом встановлено, що позивач звернувся з позовом до суду в частині стягнення боргу в сумі 1208679,68 грн. по рахункам/видатковим накладним, реєстрація податкових накладних за якими відбулася у період з листопада 2018 року по травень 2020 року в строк, який перевищує визначену законом позовну давність відповідно ст.ст. 256,257 ЦК України, відтак у суду відсутні підстави для задоволення вимог в цій частині, як таких які заявлені з пропущеним строком для подання.

Щодо вимоги позивача про стягнення 3% річних, інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Стаття 625 ЦК України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі Загальні положення про зобов`язання книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 №924/532/19).

Позивач згідно наданого розрахунку просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 141686,45 грн. за загальний період з 29.11.2018 по 13.07.2023, а також інфляційні витрати у розмірі 677918,62 грн. за період листопад 2018 року липень 2023 року (по кожній видатковій накладній окремо на відповідну суму заборгованості).

Відповідачем надано контр розрахунок інфляційних втрат та 3% річних по рахункам та видатковим накладним, реєстрація яких відбулась за період з жовтня 2020 року по січень 2023 року. За розрахунками відповідача, інфляційні втрати становлять суму у розмірі 5474,15 грн., 3% річних 906,51 грн.

Судом здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, за періоди з жовтня 2020 року по січень 2023 року, з урахуванням частково задоволених вимог в частині стягнення основного боргу, та встановлено, що інфляційні втрати становлять суму у розмірі 5474,15 грн. та 3% річних становлять 906,51 грн.

Відповідач у клопотанні просить зменшити розмір 3% річних та інфляційних втрат, в якому вказує, що сума нарахованих позивачем 3 % річних та інфляційних втрат у розмірі 33605,67 грн є надмірною та обтяжливою для підприємства відповідача. Зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю Миколаївський авіаремонтний завод НАРП (правонаступник ДП НАРП) є комерційним підприємством, що входить до складу Акціонерного товариства Українська оборонна промисловість (колишня назва ДК УКРОБОРОНПРОМ), як одне з підприємств, які провадять господарську діяльність у сфері розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової і спеціальної техніки та боєприпасів і беруть участь у військово-технічному співробітництві з іноземними країнами, чим підтримує обороноздатність держави. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 83 від 04.03.2015 ТОВ НАРП (ДП НАРП) віднесено до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Починаючи з 24.02.2022 підприємство періодично потрапляло під обстріли з боку країни агресора, що значною мірою впливало та продовжує впливати на роботоздатність підприємства виконувати ремонт авіаційної техніки, яка активно використовується для захисту країни. Також, вказує, що в результаті обстрілів підприємства, територія підприємства зазнала чималих пошкоджень, а ліквідація цих наслідків проводиться власними силами та за рахунок власних коштів підприємства. Вважає, що вказане і є доказом того, що відповідач має право просити суд зменшити розмір 3% річних та інфляційних втрат.

Частиною 1 ст. 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшеним за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, або за наявності обставин, які мають істотне значення; при цьому достатньо наявності однієї умов зменшення неустойки (постанова Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №367/7401/14-ц).

3 огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку, інфляційних втрат відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних, інфляційних втрат як відповідальності за час прострочення грошового зобов?язання. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов?язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків кредитора.

Отже, на підставі ч. 1 ст. 233 ГК та ч. 3 ст. 551 ЦК, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, має право зменшити розмір процентів річних та інфляційних втрат до її розумного розміру.

З урахуванням викладеного, враховуючи дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру процентів річних та інфляційних втрат, об`єктивні причини неналежного виконання зобов`язань та враховуючи баланс інтересів обох сторін, а також проаналізувавши всі фактичні обставини справи та обставини не надання позивачем жодних доказів завдання йому збитків внаслідок порушення відповідачем грошових зобов`язань, специфіки господарської діяльності відповідача, суд вважає, що заявлені позивачем до стягнення проценти річних та інфляційні втрати є занадто великими та надмірно обтяжливими для відповідача.

З огляду на викладене, суд, вважає, що наявні підстави для зменшення заявленої позивачем 3% річних у сумі 906,51 грн. та інфляційних втрат у розмірі 5474,15 грн. на 99 %.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків

Визначаючи розмір судових витрат, суд виходить із наступного.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 129 ГПК України). Отже, витрати позивача на оплату позовної заяви судовим збором, згідно платіжної інструкції від 15.10.2024 № 10 у сумі 3028,00 грн., належить відшкодувати за рахунок відповідача у цій сумі.

Позивач вказує, що його витрати на професійну правничу допомогу складають суму 43500,00 грн.

Господарським процесуальним законодавством передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України). Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України).

Позивачем на підтвердження понесення судових витрат подано суду, зокрема:

- договір про надання правової допомоги від 01.02.2021;

- додаткова угода № 1 від 01.02.2021 до договору від 01.02.2021;

- додаткова угода № 2 від 30.12.2022 до договору від 01.02.2021;

- додаткова угода № 3 від 28.12.2023 до договору від 01.02.2021;

-рахунок-фактура від 18.02.2025 № СФ-0000073;

- платіжна інструкція №8915 від 20.02.2025;

- акт №ОУ-0000073 від 18.02.2025 приймання передачі наданої правової допомоги до договору від 01.02.2021;

- додаток до акту №ОУ-0000073 від 18.02.2025 приймання передачі наданої правової допомоги - розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу.

Отже, позивачем документально підтверджено користування послугами адвоката з метою захисту своїх прав та інтересів в судовому порядку.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, зокрема враховує:

- чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

- чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Судом визнається, що дані витрати пов`язані із розглядом справи.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу з 43500,00 грн. до 10000,00 грн. На думку відповідача, представником позивача необґрунтовано завищено ціну надання своїх послуг.

Суд, розподіляючи витрати за послуги адвоката, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази, а саме: договір про надання правової допомоги від 01.02.2021; додаткові угоди до договору від 01.02.2021; рахунок-фактура від 18.02.2025 № СФ-0000073; платіжна інструкція №8915 від 20.02.2025; акт №ОУ-0000073 від 18.02.2025 приймання передачі наданої правової допомоги до договору від 01.02.2021; додаток до акту №ОУ-0000073 від 18.02.2025 приймання передачі наданої правової допомоги - розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу, які надано, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у заявленому розмірі, адже розмір таких витрат має бути не тільки доведений та документально обґрунтований, а й відповідати критеріям реальності та розумної необхідності таких витрат, а також співмірності зі складністю справи.

Суд, за результатами аналізу наданого позивачем розрахунку вартості правової допомоги та матеріалів справи взяв до уваги ціну позову, рівень складності справи, вважає, що вартість надання послуг правничого характеру у сумі 43500,00 грн., яка заявлена представником позивача, - є значно завищеною та не відповідає критеріям реальності та розумності.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що стягнення адвокатських витрат у загальному розмірі 33500,00 грн. не відповідає критеріям реальності, розумності та співрозмірності.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне зменшити розмір таких витрат та суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд керується положеннями ч. 5 ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський авіаремонтний завод НАРП (код ЄДРПОУ 09794409; вул. Знаменська, 4, м. Миколаїв, 54037) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМЕЛЕКТРОНІКА (код ЄДРПОУ 24510970; вул. Грязнова (Фортечна), 4-А, м. Запоріжжя, 69002) 87290,18 грн основного боргу, 1307,43 грн. судового збору за подання позову та 10000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У зв`язку із значним обсягом доказів та тривалими повітряними тривогами по місту Миколаєву повну ухвалу складено та підписано 28.03.2025

Суддя Т.М. Давченко