Рішення № 126256220, 18.03.2025, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2025 р. м. УжгородСправа № 907/24/25

Суддя Господарського суду Закарпатської області Мірошниченко Д.Є., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "CТАФ-ДОВГЕ", с. Довге Хустського району Закарпатської області

до відповідача фізичної особи-підприємця Бланяра Петра Михайловича, с. Кам`яниця Ужгородського району Закарпатської області

про стягнення збитків в сумі 63 143,76 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "CТАФ-ДОВГЕ" звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до фізичної особи-підприємця Бланяра Петра Михайловича про стягнення збитків в сумі 63 143,76 грн.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/24/25 визначено головуючого суддю Мірошниченка Д.Є., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2025.

Відповідно до частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з частиною 3 статті 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 12 ГПК України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 2 статті 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з частиною 3 статті 247 ГПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, виходячи з того, що справа № 907/24/25 за ціною позову (до ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) відноситься до малозначних справ, а обсяг та характер доказів у справі не потребують розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін, така підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 17.01.2025 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом семи днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов.

24.02.2025 за вх.№ 02.3.1-02/1787/25 через підсистему "Електронний суд" до суду відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач просить суд поновити процесуальний строк на подання відзиву та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

24.02.2025 за вх.№ 02.3.1-02/1838/25 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зокрема позивач залишає вирішення клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву на розсуд суду.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 17.03.2025 судом поновлено відповідачу строк на подання відзиву та долучено поданий ним відзив на позовну заяву до матеріалів справи.

Суд враховує, що згідно з приписами пункту 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У частині 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України, зокрема у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правова позиція позивача.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги недотриманням відповідачем вимог податкового законодавства під час виконання умов договору купівлі-продажу № 01 від 17.01.2023 щодо реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку з чим позивачу було завдано збитків на суму 63 143,76 грн, яка складається з сум ПДВ в податкових накладних відповідача за січень-лютий 2023 року, в реєстрації яких відповідачу було відмовлено податковим органом.

Заперечення (відзив) відповідача.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні повністю.

В обґрунтування своєї позиції відповідач вказує на те, що, ним було складено та подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 1 від 31.01.2023 та № 1 від 28.02.2023, на виконання вимог приписів пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Крім того, після зупинення податковим органом реєстрації вказаних податкових накладних, відповідачем було вжито дії щодо усунення недоліків для реєстрації таких накладних шляхом направлення пояснення до повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних. Однак, за результатами розгляду поданих відповідачем документів комісія, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному державному реєстрі платників податків, ухвалила рішення від 31.01.2024 № 10481440/2795113794 та № 10481441/2795113794 про відмову в реєстрації податкових накладних.

Відповідач вважає, що посилання позивача на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду у справах № 908/1568/18 від 05.06.2019, № 925/1196/18 від 14.04.2020, № 925/556/21 від 01.03.2023, № 917/877/17 від 03.08.2018, № 908/76/18 від 03.12.2018, № 910/3338/21 від 10.01.2022, № 904/72/22 від 31.01.2023, не слід брати до уваги, оскільки за обставинами таких справ мала місце бездіяльність відповідача, яка полягала у невиконанні останнім обов`язку скласти податкові накладні.

Натомість у спірному випадку, за твердженням відповідача, останнім вжито усіх заходів на виконання вимог податкового законодавства з метою реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Також, відповідач стверджує, що позивачем не доведено факту заподіяння останньому збитків саме діями відповідача, який податкові накладні на реєстрацію подавав. Зазначає, що доказами протиправних дій/бездіяльності відповідача під час виконання ним податкових обов`язків за укладеним з позивачем договором можуть бути лише документи податкового органу (який уповноважений здійснювати державний контроль у даних правовідносинах), в тому числі у вигляді актів перевірок, довідок тощо, і що інші докази не можуть вважатися належними і допустимими. При цьому посилається на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 10.03.2020 у справі № 911/224/19, від 19.01.2022 у справі № 910/20686/20 та від 30.05.2023 у справі № 910/1542/22.

Відповідь позивача на відзив.

Позивач не погоджується з посиланням відповідача на постанову Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 910/1542/22, оскільки предметом дослідження у зазначеній справі були обставини щодо зареєстрованих податкових накладних, які містили помилку в необов`язковому реквізиті таких накладних, що насправді давало можливість стороні скористатись податковим кредитом, і саме у зв`язку з чим Верховним Судом досліджувалось питання недоведеності позивачем факту заподіяння йому збитків діями відповідача.

Проте, за доводами позивача, предметом дослідження у справі № 907/24/25 є обставини щодо незареєстрованих податкових накладних у зв`язку з відмовою податкового органу у реєстрації поданих відповідачем таких накладних (можливість судового оскарження чого відповідачем також втрачено через власну бездіяльність).

Крім того, позивач звертає увагу у відповіді на відзив, що законодавством не передбачено можливість отримання податкового кредиту лише на підставі звернення покупця зі скаргою до податкового органу у разі, якщо продавець з якихось мотивів не видає покупцю належним чином оформлену податкову накладну.

Заперечення.

Відповідачем не подано суду заперечення на відповідь на відзив у розумінні статті 167 ГПК України.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

17.01.2023 між фізичною особою-підприємцем Бланяр Петром Михайловичем (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "CТАФ-ДОВГЕ" (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу № 01 (далі - договір).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору продавець зобов`язується передавати у власність дрова паливні колоті (породи бук) в дерев`яних (палетах) на умовах франко-склад покупця, а покупець зобов`язується прийняти, далі по тексту договору "товар", згідно специфікацій або товарних (видаткових) накладних, а покупець зобов`язується прийняти цей товар і оплатити його на умовах даного договору. Ціна і артикул товару вказуються в специфікаціях або в товарних (видаткових) накладних, які є невід`ємними частинами даного договору.

У пункті 2.1 договору вказано, що загальна ціна і перелік товару визначається у рахунках-фактурах та видаткових накладних. Вартість товару складається з розрахунку 100,00 євро з ПДВ за курсом Національного банку, еквівалент в гривні на день оплати.

Ціни в накладних/специфікаціях та/або рахунках фактурах вказуються в національній валюті України. Ціна товару не включає вартість упаковки. Постачальник має право в односторонньому порядку змінити ціну на товар, про що має заздалегідь письмово повідомити покупця: за 10 діб до запланованої дати зміни ціни щодо певних товарних позицій. В разі прийняття представником покупця товару по новій ціні, вказаній в товарній (видатковій) накладній, презюмується фактична згода покупця на придбання товар по новій ціні (пункт 2.2 договору).

Умови оплати узгоджені сторонами у пункті 2.4 договору: кожна партія товару оплачується безготівково, шляхом попереднього перерахування коштів на поточний рахунок постачальника у строк не більше п`яти банківських днів з моменту виставлення рахунку. Момент поставки визначається сторонами базисом згідно з Інкотермс 2010, обраним сторонами. У разі невиконання покупцем зобов`язань з оплати товару у строки, встановлені договором, постачальник має право призупинити постачання товару до повної оплати раніше поставлених партій.

Розділом 4 договору сторони погодили умови прийому-передачі товару, зокрема: не пізніше ніж за 2 доби до передачі товару продавець повідомляє покупця про дату та місце поставки. Датою передачі товару продавцем та прийому його покупцем, тобто датою поставки, вважається дата видаткової накладної.

Пунктами 7.1, 7.2 договору погоджено, що всі спори, що виникають з цього договору або пов`язані із ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Якщо відповідний спір не можливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України.

Судом встановлено, що продавцем поставлено, а покупцем прийнято товар (дрова паливні колоті (породи бук) в дерев`яних (палетах)), відповідно до видаткових накладних, складених, підписаних та скріплених печатками сторін № 01 від 18.01.2023 на суму 95 255,28 грн в т.ч. ПДВ 15 875,88 грн, № 02 від 26.01.2023 на суму 95 430,96 грн в т.ч. ПДВ 15 905,16 грн, № 03 від 10.02.2023 на суму 94 518,24 грн в т.ч. ПДВ 15 753,04 грн та № 04 від 21.02.2023 на суму 93 658,08 грн в т.ч. ПДВ 15 609,68 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на виконання вимог приписів пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в установленому законом порядку складено та подано на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 1 від 31.01.2023 та № 1 від 28.02.2023, однак їх реєстрація була зупинена.

В подальшому, відповідачем були подані пояснення до повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних / розрахунків коригувань, реєстрацію яких зупинено. Проте, за результатами розгляду поданих відповідачем документів комісія, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному державному реєстрі платників податків, ухвалила рішення від 31.01.2024 № 10481440/2795113794 та від 31.01.2024 № 10481441/2795113794 про відмову в реєстрації таких податкових накладних.

Як стверджує позивач, відсутність факту реєстрації платником податку товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період, що спричинило виникнення збитків для позивача на суму 63 143,76 грн.

У зв`язку з чим, позивач 05.08.2024 звернувся до відповідача з претензією № 17 про відшкодування збитків на суму 63 143,76 грн, однак вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та виконання.

Також, позивач звернувся до ГУ ДПС у Закарпатській області з заявою про вжиття заходів реагування щодо належного оформлення документації з податку на додану вартість контрагентом позивача та встановлення факту порушення відповідачем податкового законодавства.

Отже, у цій справі суд має вирішити питання щодо наявності/відсутності підстав для стягнення збитків, завданих відмовою податкового органу у реєстрації відповідачу податкових накладних, через що позивач як контрагент відповідача за господарським договором не зміг скористатися правом на податковий кредит.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України (далі ГК України) до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Велика Палата Верховного суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 визначила, що збитки це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування збитків відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України є порушення зобов`язання.

Пунктом 6 статті 3 ЦК України закріплений принцип справедливості, добросовісності та розумності. За висновками Великої Палати Верховного Суду (зокрема постанови від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц), зазначений принцип включає, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори; сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності.

Також Велика Палата Верховного Суду неодноразово (зокрема у постановах від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21) звертала увагу на те, що обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Тому позовна вимога покупця про зобов`язання продавця здійснити таку реєстрацію не є способом захисту у господарських правовідносинах і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції. Належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення.

Доведення наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає те, що протиправні дії заподіювана є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17, Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

3а змістом пунктів 198.1, 198.2 статті 198 цього Кодексу до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Водночас за приписами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Платники податку, які застосовують касовий метод податкового обліку, суми податку, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та не включені до податкового кредиту протягом періоду 365 календарних днів з дати складення таких податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних у зв`язку з відсутністю фактів списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, мають право на включення таких сум до податкового кредиту у звітному податковому періоді, в якому відбулося списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, але не пізніше ніж через 60 календарних днів з дати такого списання, надання інших видів компенсацій.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. Платник податку має право зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну та/або розрахунок коригування, складені починаючи з 1 липня 2015 року, в яких загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов`язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Судом враховується, що чинне законодавство не передбачає коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем послуг під час реєстрації податкової накладної/розрахунку. Тому, з огляду на положення статті 201 ПК України, саме на відповідача як постачальника за договором покладено обов`язок скласти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні та/або розрахунки коригування до таких податкових накладних.

Зазначена обставина зумовлює обґрунтоване сподівання позивача (покупця) на те, що в установлені терміни зобов`язання зі складання та реєстрації податкових накладних буде виконано відповідачем (продавцем), оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту. Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 908/76/18, від 12.03.2019 у справі №925/17/18, від 13.08.2019 у справі № 927/720/18, від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, від 19.04.2023 у справі № 906/824/21, від 15.06.2023 у справі № 914/2524/21, від 02.05.2024 у справі № 910/155/23, від 05.09.2024 у справі № 910/9998/23.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01.03.2023 у справі № 925/556/21 виснувала, зокрема, що з 01.01.2015 ПК України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.

З огляду на це, виникнення права на податковий кредит залежить від реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, і відсутній механізм, який би дозволяв покупцю включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.

Оскільки саме від продавця, який має визначений законом обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація покупцем майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (продавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.

Отже, права покупця у випадку порушення продавцем свого обов`язку щодо належної реєстрації податкових накладних зводяться лише до можливості подання скарги, проте ініціювати проведення податкової перевірки контролюючим органом покупець не може.

У розвиток наведеної правової позиції об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 01.12.2023 у справі № 926/3347/22 виснувала, що в контексті доказування такої складової цивільного правопорушення як протиправна поведінка заподіювача збитків, відсутність матеріалів податкової перевірки (акта або рішення) відповідного контролюючого органу, не може звільняти продавця від відповідальності за завдані покупцю майнові збитки, а господарський суд у такому випадку має як самостійно оцінити надані докази, зокрема ті, що стосуються реєстрації податкових накладних, так і самостійно здійснити оцінку дій чи бездіяльності продавця, у тому числі щодо порушення ним податкового законодавства.

Обставини (факти), що стосуються реєстрації податкових накладних, можуть підтверджуватися не тільки матеріалами відповідної перевірки контролюючим органом, а й, зокрема, податковими накладними, розрахунками коригування тощо; господарський суд має повноваження самостійно надавати оцінку правомірності чи неправомірності дій чи бездіяльності відповідача, зокрема стосовно відповідності його дій чи бездіяльності при виконанні зобов`язання податковому законодавству України, якщо це необхідно для вирішення спору.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 01.12.2023 у справі № 926/3347/22 зауважив, що як обов`язок платника податку скласти та зареєструвати податкову накладну, так і обов`язок особи, якою заподіяно шкоду, відшкодувати її (зокрема шляхом відшкодування збитків) передбачені законом (стаття 201 ПК України, статті 1168, 1192 ЦК України), а тому не можуть встановлюватись договором.

Зазначеним спростовуються доводи фізичної особи-підприємця Бланяра Петра Михайловича про те, що протиправність дій останнього, яка полягає у порушенні правил складання та реєстрації податкових накладних, має бути доведена лише актом (довідкою) перевірки або рішенням відповідного контролюючого органу, що складається за результатами перевірки, тим більше, що вищенаведені твердження відповідача ґрунтуються на постановах Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 911/224/19, від 19.01.2022 у справі №910/20686/20 та від 30.05.2023 у справі № 910/1542/22, в яких викладена правова позиція, що на момент розгляду даної справи № 907/24/25 вже не є релевантною.

При цьому, як встановлено матеріалами справи, відповідачем на виконання вимог приписів пункту 201.10 статті 201 ПК України, в установленому законом порядку складено та подано на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 1 від 31.01.2023 та № 1 від 28.02.2023, однак їх реєстрація була зупинена.

У зв`язку з чим, відповідачем були подані пояснення до повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних / розрахунків коригувань, реєстрацію яких зупинено.

Проте, за результатами розгляду поданих відповідачем документів комісія, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному державному реєстрі платників податків, ухвалила рішення від 31.01.2024 №10481440/2795113794 та від 31.01.2024 № 10481441/2795113794 про відмову в реєстрації таких податкових накладних у зв`язку з ненаданням / частковим ненаданням додаткових письмових та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податку.

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Однак, відповідач не реалізував своє право на оскарження рішень щодо відмови в реєстрації податкової накладної від 31.01.2024 № 10481440/2795113794 та від 31.01.2024 №10481441/2795113794, строк для звернення до суду з позовом про оскарження станом на дату винесення судом рішення у даній справі відповідачем пропущено.

З огляду на викладене вище, суд виснує про те, що у спірних правовідносинах є прямий причинно-наслідковий зв`язок між діями (бездіяльністю) відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку реєстрації податкової накладної та неможливістю включення суми ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.

Згідно з частиною 2 статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У частині 1 статті 614 ЦК України зазначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

При цьому судом враховується те, що наявність вини презюмується, тобто не підлягає доведенню позивачем. Водночас відповідач для звільнення від відповідальності може доводити відсутність протиправності дій та вини, зокрема, шляхом оскарження рішення податкового органу про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в адміністративному порядку або в суді (відсутність вини буде підтверджуватися рішенням, ухваленим на користь платника податку, яке набрало законної сили і фактом реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування у Єдиному реєстру податкових накладних на виконання такого рішення).

Із встановлених судом обставин справи вбачаються наявними усі елементи складу господарського правопорушення, а тому суд вважає, що діями (бездіяльністю) відповідача завдано збитків позивачу на суму 63 143,76 грн, що складається із сум ПДВ за видатковими товарними накладними в період з січня по лютий 2023 року (15 875,88 грн + 15 905,16 грн + 15 753,04 грн + 15 609,68 грн).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У статті 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, а також враховуючи досліджені судом обставини справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог, а отже і їх задоволення.

Розподіл судових витрат

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 221, 236, 238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Бланяр Петра Михайловича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "CТАФ-ДОВГЕ" (90154, Закарпатська область, Хустський район, село Довге, вулиця Перемоги, будинок 72, код ЄДРПОУ 42643629) 63 143,76 грн (шістдесят три тисячі сто сорок три гривні 76 коп.) збитків та 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) на відшкодування сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтею 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 01.04.2025.

Суддя Д. Є. Мірошниченко