Рішення № 126256199, 24.03.2025, Господарський суд Закарпатської області

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/665/24

Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого - судді Сисина С.В., за участі секретаря судового засідання Райніш М.І., розглянувши у судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», код ЄДРПОУ - 00039002, місцезнаходження - місто Київ, вулиця Малопідвальна, будинок 8, поштовий індекс - 01001,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФКМ. Голден Карпат», код ЄДРПОУ - 40856524, місцезнаходження - Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Кошового, будинок, 13, поштовий індекс - 88000,

про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна,

за участі представників сторін:

від позивача - не з`явився,

від відповідача - не з`явився,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - позивач, банк), від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Промінвестбанк» Караченцев Артем Юрійович, звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФКМ. Голден Карпат" (далі - відповідач, товариство) про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна №09/14-194/7/21 від 01.04.2021 в розмірі 20191,75 грн з якої:

- 8418,69 грн - заборгованість по орендній платі, 6901,10 грн - пеня, 495,97 грн - 3% річних, 1241,47 грн - інфляційні втрати за несплату орендної плати;

- 1600,07 грн - заборгованість по відшкодуванню комунальних витрат за договором, 1191,21 грн - пеня, 87,37 грн - 3% річних, 255,87 - грн інфляційні втрати за несплату таких витрат.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Сисина С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2024.

Описова частина рішення

Згідно з ухвалою суду від 29.07.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, а також встановлено учасникам справи строки на подання заяв по суті відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

02.09.2024 від товариства надійшов відзив на позовну заяву від 29.08.2024 (зареєстрований за вх.№02.3.1-02/6728/24).

13.09.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли письмові пояснення від 13.09.2024 (зареєстровані за вх.№02.3.1-02/7143/24).

23.09.2024 через систему "Електронний суд" від ТОВ "ФКМ. Голден Карпат" надійшли додаткові пояснення від 20.09.2024 (зареєстровані за вх.№02.3.1-02/7333/24).

Враховуючи заперечення відповідача щодо позовних вимог, наведені у відзиві і додаткових поясненнях; ненадання позивачем вичерпних заперечень та/чи пояснень щодо усіх доводів відзиву на позовну заяву; враховуючи характер спірних правовідносин і предмет доказування; з метою повного, всебічного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи суд вважав за необхідне призначити судове засідання у справі, а тому згідно з ухвалою від 30.09.2024 призначив справу до розгляду в судовому засіданні на 23.10.2024.

Через неявку сторін у призначене на 23.10.2024 судове засідання, суд згідно ухвали відклав розгляд справи на 18.11.2024.

Згідно ухвали від 18.11.2024 суд задовольнив клопотання представника позивача - Сірік І.А. від 15.11.2024 про відкладення розгляду справи, відклавши розгляд справи на 18.12.2024. Одночасно відповідно до ухвали суд задовольнив заяву представника позивача - Сірік І.А. про участь у судовому засіданні 18.12.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У судове засідання 18.12.2024 відповідач участь уповноваженого представника не забезпечив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

У судовому засіданні, яке відбулося 18.12.2024, з урахуванням думки позивача про можливість продовження та проведення судового розгляду без участі відповідача та його представника, згідно ухвали, постановленої, не виходячи до нарадчої кімнати та занесеної до протоколу судового засідання, суд вирішив продовжити судове засідання та здійснювати судовий розгляд справи за відсутності відповідача, який належним чином повідомлений про призначене судове засідання по розгляду справи по суті та враховуючи, що його неявка не перешкоджає розгляду справи.

18.12.2024 суд розпочав розгляд справи по суті та у ході судового розгляду заслухав вступне слово представника позивача. Проте з технічних причин - через втрату відеозв`язку з представником позивача Сірік І.А., яка брала участь у розгляді справи у режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів - згідно ухвали від 18.12.2024 суд відклав розгляд справи на 30.01.2025.

В судове засідання, призначене на 30.01.2025, прибув відповідач, однак позивач, будучи належним чином повідомлений про день, час та місце судового засідання, не з`явився. Через неявку представника позивача, розгляд справи відкладено на 24.02.2025.

Згідно ухвали від 10.02.2025 суд задовольнив заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та постановив: провести судове засідання, призначене на 24.02.2025 та наступні судові засідання за участі представника позивача - Сірік І.А. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У судове засідання 24.02.2025 позивач та відповідач участь уповноважених представників не забезпечили, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

24.02.2025 на електронну пошту суду надійшов електронний лист ТОВ «ФКМ.Голден Карпат» від 24.02.2025, згідно з яким відповідач просить розглянути справу за відсутності його представника.

Через неявку представника позивача 24.02.2025, суд згідно ухвали від 24.02.2025відклав розгляд справи на 15 годину 24.03.2025.

У постанові від 27.06.2024 у справі №759/16487/21, провадження № 61-772св24 Верховний Суд з посиланням на практику Європейського Суду з прав людини (справи "Заводнік проти Словенії", заява № 53723/13, рішення від 21 травня 2015 року, пункт 70; справа "Созонов та інші проти України", заява № 29446/12, рішення від 08 листопада 2018 року, пункт 8) зазначив, що на національні суди покладено обов`язок з`ясувати, чи були повістки або інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, суди зобов`язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення.

Згідно відповіді № 2493536 від 25.07.2024 про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС, сформованої на запит суду, встановлено, що позивач - ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" має зареєстрований електронний кабінет.

Згідно відповіді № 4693688 від 23.10.2024 про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС, сформованої на запит суду, встановлено, що відповідач - ТОВ "ФКМ. Голден Карпат", (код ЄДРПОУ - 40856524) має зареєстрований електронний кабінет.

Відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Частиною першою статті 232 ГПК України передбачено, що судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За таких обставин, ухвали суду від 30.09.2024, 23.10.2024, 08.11.2024, 18.11.2024, 18.12.2024, 30.01.2025, 10.02.2025, 24.02.2025 в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи згідно з частиною п`ятою статті 6 ГПК України були доставлені до Електронних кабінетів учасників справ.

З довідок про доставку електронного листа, які отримані з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" вбачається, що документ в електронному вигляді "Ст. 216 ГПК Відкладення розгляду справи (спрощене провадження) (з призначенням дати)" від 24.02.2025 у справі №907/665/24 (суддя Сисин С.В.) було надіслано одержувачам - позивачу та відповідачу в їх Електронний кабінет. Документ доставлено до електронних кабінетів учасників справи: 25.02.2025 о 11:26.

Згідно положень пункту 2 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022р. у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до "Електронного кабінету" є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення

Отже, сторони про дату, час та місце судового засідання, призначеного на 15 годину 00 хвилин 24.03.2025, належним чином повідомлені.

05.03.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача - Сірік І.А. надійшло клопотання від 05.03.2025 (зареєстроване за вхідним №02.3.1-02/2159/25), згідно з яким позивач просить розглянути справу №907/665/24 без участі його представника, за наявними у справі матеріалами.

У судове засідання 24.03.2025 позивач та відповідач участь уповноважених представників не забезпечили, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Щодо неявки учасників справи в призначені судові засідання

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначена рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у господарських справах визначається Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів господарсько-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За змістом пункту 2 частини першої та пункту 3 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов`язані з`явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов`язковою.

Згідно зі статтею 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, сторони (позивачі та відповідачі) також мають ще коло прав і обов`язків, передбачених статтею 46 Господарського процесуального кодексу України.

Одним із прав, які надаються учасникам справи, є право брати участь в судовому засіданні, якщо інше не визначено законом (пункт 2 частини першої статті 42 ГПК України).

За змістом частини третьої статті 196 Господарського процесуального кодексу України учасник справи може відмовитися від свого права брати участь в судовому засіданні, заявивши клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Отже, учасник справи має право:

а) брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника);

б) не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Аналіз зазначених норм процесуального права свідчить про те, що учасник справи не може відмовитися від свого права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, його волевиявлення щодо цього має бути формалізовано.

У постанові від 18 листопада 2022 року в справі № 905/458/21 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що дії суду у випадку неявки в судове засідання учасника справи визначені у статті 202 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частини четвертої якої у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, щодо неявки позивача та відповідача в судове засідання 24.03.2025, суд враховує подані клопотання позивача від 05.03.2025 та відповідача від 24.02.2025, згідно з якими сторони просять розглянути справу без участі їх представників, за наявними у справі матеріалами.

Щодо поданих клопотань про розгляд справи за відсутності сторін, суд враховує, що серед принципів господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи судом.

Згідно приписів статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Таким чином, з урахуванням сформованої позиції судів вищих інстанцій щодо належного повідомлення учасників процесу; враховуючи подані позивачем та відповідачем клопотання про розгляд справи без участі їх представників; суд розглянув справу за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Згідно з приписами частини 4 статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Стислий виклад позицій учасників процесу

Суть спору за позицією позивача

В обгрунтування позовних вимог Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» у позовній заяві від 05.07.2024 №1956/08 (т.1 а.с. 1 - 7) зазначило, що 01.04.2021 між позивачем як орендодавцем та ТОВ "ФКМ. Голден Карпат" як орендарем укладено договір оренди нерухомого майна за № 09/14-194/7/21, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нерухоме майно - загальною площею 27,0 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для розміщення офісу (далі - нерухоме майно, об`єкт оренди).

Згідно з пунктом 3.1 договору, його укладено строком на 18 місяців (з моменту прийняття об`єкту оренди орендарем за актом приймання - передачі об`єкту оренди).

Розмір орендної плати згідно пункту 4.1 договору визначений у розмірі 2700 грн за один місяць та відповідно до пункту 4.5 договору орендна плата індексується кожні шість місяців на офіційний індекс інфляції, який публікується Державною службою статистики України, за попередні шість місяців.

Однак, відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань за договором, оскільки не сплачував орендну плату за договором за період з червня по серпень 2022 року, допустив заборгованість по орендній платі за травень 2022 року в сумі 0,07 грн та не здійснював згідно виставлених банком рахунків відшкодування витрат за комунальними послугами та іншими послугами, пов`язаними з утриманням об`єкту оренди, що підтверджується розрахунком заборгованості, долученим до позовної заяви.

Нерухоме майно повернуте орендарем орендодавцю згідно акту прийому-передачі від 23.08.2022, проте заборгованість по орендній платі за спірний період не сплачена, та не здійснено відшкодування витрат за комунальними послугами та іншими послугами, пов`язаними з утриманням об`єкту оренди за цей період.

За невиконання зобов`язань за договором по сплаті орендної плати та щодо відшкодування витрат за комунальними послугами, позивачем нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України згідно пункту 8.2 договору, а також відповідно до статті 625 ЦК України позивачем нараховано до стягнення інфляційні втрати і 3 відсотки річних.

Позивач звертає увагу, що при укладенні договору сторони погодили його умови, згідно з якими (пункт 11.7) повідомлення сторонами одна одну про будь-які обставини, що виникають протягом дії договору, проводяться шляхом направлення письмових та електронних звернень, повідомлень, рахунків. Сторони визнають офіційними та належним чином направленими повідомлення в електронній формі, якщо вони були направлені однією стороною іншій стороні на електронні адреси, зазначені в пункті 12 договору. І саме на узгоджену сторонами електронну адресу відповідача позивач зі своєї електронної адреси направляв товариству рахунки на сплату орендної плати і витрат за комунальні послуги, а також 24.11.2022 і 10.07.2023 надсилав вимоги №2029/08 та 1907/08 від 23.11.2022, 07.07.2023 про сплату боргу, зокрема, просив сплатити заборгованість за договором до 30.11.2022, та до 14.07.2023, однак такі вимоги були залишені без задоволення товариства.

За таких обставин, банк просить стягнути з товариства 20191,75 грн з яких:

- 8418,69 грн - заборгованість по орендній платі (враховуючи розмір орендної плати за спірний період в сумі 3070,32 грн за один місяць);

- 6901,10 грн - пеня, 495,97 грн - 3% річних, 1241,47 грн - інфляційні втрати - за несплату орендної плати;

- 1600,07 грн - заборгованість за відшкодування комунальних витрат за договором;

- 1191,21 грн - пеня, 87,37 грн - 3% річних, 255,87 - грн інфляційні втрати - за несплату коштів у відшкодування комунальних витрат.

Позиція відповідача

02.09.2024 на адресу суду від ТОВ «ФКМ. Голден Карпат» надійшов відзив на позовну заяву (а.с.60 - 63), в якому відповідач зазначає, що вимоги, викладені у позовній заяві, визнає частково.

Згідно тверджень відповідача, з долученого до позовної заяви розрахунку заборгованості за договором, після самостійного перерахування товариством сплачених коштів згідно розрахунку, вбачається, що відповідач за час оренди заплатив кошти у загальній сумі 46157,81 грн, а не 40757,81 грн як зазначено наприкінці розрахунку.

Відповідач заперечує доводи позивача про закінчення строку дії договору 23.08.2022 відповідно до долученого до позовної заяви акту приймання-передачі орендованого приміщення з підписами сторін, так як товариство стверджує, що підписаний відповідачем такий акт повернення об`єкту оренди (без дати його складання) був надісланий позивачу 15.07.2022. Щодо цього, відповідач просить врахувати, що він направляв у липні 2022 року позивачу лист про припинення дії договору у зв`язку з тим, що банк як орендодавець порушує умови договору та не повідомив про продаж орендованого нерухомого майна через аукціон. Наведене, згідно доводів відповідача, підтверджується долученою до відзиву квитанцією про оплату поштового відправлення від 15.07.2022 та повідомленням про припинення договору оренди нерухомого майна.

Згідно тверджень відповідача, з моменту розірвання договору та надсилання відповідачем акту прийому передачі приміщення і до листопада 2022, позивачем не надано жодного документу щодо неврегульованих платежів, а тільки в листопаді 2022 було отримано лист - вимогу від позивача, у зв`язку з чим відповідачем надіслано лист відповідь до позивача від 30.11.2022 №01/30/11 щодо надання уточнення розрахунку чи акту звірки суми, яку позивач вважає несплаченою (копія листа долучена до відзиву). Проте позивач не надав відповідь на таке звернення відповідача від 30.11.2022.

Крім того, відповідач зазначає, що після повномасштабного військового вторгнення російської федерації на територію України всі рахунки позивача, відкритті в банківських установах, були арештовані Національним банком України. Тому інші банки («Креді Агріколь Банк» і «Банк Південний»), з яких відповідач намагався здійснити платежі на сплату коштів за орендну плату, систематично блокували операції, що підтверджується долученою до відзиву випискою «Креді Агріколь Банк» про відхилені платежі відповідача. У той же час, відповідач вказує про сплату 14.04.2022 особисто керівником товариства 90 грн з особистого банківського рахунку на рахунок позивача, що підтверджується долученою до відзиву квитанцією.

Відповідач вважає, що позивачем нараховані платежі за період, коли товариство орендованим приміщенням не користувалося (серпень 2022 року) та погоджується з тим, що товариство має сплатити різницю недоплати комунальних послуг в сумі 2340,78 грн, яка буде сплачена відповідачем за рахунок внеску особистих коштів керівника відповідача, враховуючи, що товариство з жовтня 2023 року не здійснює діяльності.

Відповідач наголошує, що оскільки позивач звернувся в суд про стягнення заборгованості за орендну плату по спливу 2 років після закінчення дії договору і до цього часу не намагався врегулювати з товариством питання щодо погашення такої заборгованості, оскільки банк не долучив до позовної заяви підписаного товариством акту звірки розрахунків, то відсутні підстави для стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, а також стягнення з відповідача судових витрат у справі.

Інші доводи сторін

13.09.2024 на через систему "Електронний суд" від представника банку надійшли письмові пояснення від 13.09.2024 (а.с.88 - 90), в яких позивач зазначає про необгрунтовані доводи відповідача щодо неправильно проведеного розрахунку заборгованості за договором. Про таку необгрунтованість доводів відповідача стверджує та обставина, що товариство помилково двічі врахувало при здійсненні самостійного розрахунку суму коштів у розмірі 5400 грн, яка була сплачена відповідачем при укладенні договору як гарантійний платіж у розмірі двомісячної орендної плати (сплата такого платежу передбачено пунктом 4.6 договору), а тому такі кошти в сумі 5400 грн були враховані позивачем в оплату оренди за квітень та частково за травень 2022 року, але відповідач двічі врахував такі кошти при здійсненні самостійного розрахунку при подачі відзиву.

З посиланням на умови пунктів 6.1, 6.2, 11.3. про обов`язок орендаря з підготовки акту приймання-передачі (повернення з оренди) об`єкта оренди; про те, що об`єкт оренди є переданим з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі нерухомого майна; про право кожної із сторін розірвати договір в односторонньому порядку, попередивши іншу сторону за один місяць до дня закінчення договору, банк наполягає на обгрунтованості аргументів позовної заяви про закінчення дії договору 23.08.2022 (після підписання обома сторонами відповідного акту від 23.08.2022).

З приводу тверджень відповідача щодо неврегульованих сум платежів до листопада 2022, то позивач звертає увагу про обов`язок товариства компенсувати вартість комунальних послуг на підставі наданих банком рахунків, що передбачено підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 договору. А тому орендар на підставі виставлених орендодавцем рахунків протягом 5 робочих днів з дня їх направлення, в порядку визначеному в пункті 11.7 договору, зобов`язаний був відшкодувати фактичні витрати орендодавця за комунальними послугами та іншими послугами, пов`язаними з утриманням об`єкту та прибудинкової території.

20.09.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли додаткові пояснення від 20.09.2024 (а.с. 94 - 95), в яких учасник справи звертає увагу суду на долучений до відзиву рахунок-фактуру від 29.03.2022 №1088, у якому з посиланням на договір зазначена сума 90 грн. З посиланням на такий рахунок товариство стверджує про досягнуту з банком домовленість у 2022 році про місячний розмір орендної плати в сумі 90 грн, що спростовує письмові пояснення позивача з посиланням на пункт 4.1 договору про розмір орендної плати в сумі 2700,00 грн в місяць та спростовує пояснення позивача, що банк виставляв рахунки вчасно та правильно. Зокрема, з посиланням на такий рахунок на суму 90 грн (з якого, на думку відповідача, вбачається розмір орендної плати 90,00 грн в місяць) товариство зазначає, що в усній телефонній розмові представник банку просив ОСОБА_1 , який є директором ТОВ "ФКМ. Голден Карпат", доглядати за банком після початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, у зв`язку із відсутністю представника позивача в місті Ужгород, і така домовленість щодо розміру місячної орендної плати в сумі 90 грн мала діяти до завершення війни, проте була порушена позивачем, що вбачається з доводів позовної заяви.

У додаткових поясненнях відповідач зазначає, що він погоджується оплатити комунальні послуги в сумі 2340,78 грн та врахувати, що раніше виявити таку заборгованість за комунальними послугами він не мав можливості, так як позивач не надавав жодних розрахункових відомостей до часу подачі позовної заяви.

Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

01.04.2021 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (орендодавець) та ТОВ «ФКМ. Голден Карпат» (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 09/14-194/7/21 (далі - договір) (а.с. 13 - 17).

Відповідно до п.п. 1.1, 1,2, 1,3, 1,4 договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 27,0 кв. м. План та місце розташування об`єкту оренди у будівлі наведені у додатку 1, що є невід`ємною частиною цього договору. Об`єкт оренди належить орендодавцю на праві власності. Балансова вартість будівлі, в якій знаходиться об`єкт оренди, складає 4029600,00 грн. Орендар буде використовувати об`єкт оренди для розміщення офісу (посередницька діяльність в сфері страхування).

Пунктами 2.1, 2.2, 2.3 договору визначено, що передача об`єкту оренди здійснюється за актом приймання - передачі, що підписується уповноваженими представниками сторін.

Об`єкт оренди повинен бути переданим орендодавцем та прийнятим орендарем в 10-денний календарний строк з моменту виконання орендарем п. 4.6 договору.

Об`єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі об`єкту оренди. Обов`язок з підготовки акту, вказаного в пункті 2.1 договору, покладається на орендодавця.

Відповідно до п. п. 3.1, 3.2, 3.3 договору, строк оренди складає 18 (вісімнадцять) місяців з моменту прийняття об`єкту оренди орендарем за актом приймання-передачі об`єкту оренди.

Строк оренди може бути змінений сторонами шляхом укладення в письмовій формі договору про внесення змін до договору, якщо інше не передбачено його умовами.

Сторони погодили, що після закінчення строку договору, встановленого пунктом 3.1, його поновлення на той самий строк не допускається.

Згідно з п.п. 4.1, 4.2 договору, орендна плата за користування об`єктом оренди в місяць складає 2700,00грн, у тому числі ПДВ. Щомісячно орендар сплачує орендну плату в розмірі, передбаченому в п. 4.1 договору, крім того відшкодовує орендодавцю фактичні витрати, пов`язані з утриманням об`єкту оренди та прибудинкової території (крім того ПДВ).

Підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 договору зазначено про порядок сплати орендної плати, згідно з яким щомісячно до 15 числа поточного місяця орендодавець нараховує орендну плату за поточний місяць та направляє орендарю в електронній формі рахунки, а орендар на підставі отриманих від орендодавця в електронній формі рахунків сплачує нараховану орендну плату за поточний місяць не пізніше 20 числа поточного місяця.

Орендну плату за перший місяць користування об`єктом оренди орендар сплачує протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку від орендодавця в електронній формі.

Надлишково сплачені кошти орендарем за договором підлягають, зарахуванню орендодавцем в рахунок погашення заборгованості орендаря з орендної плати та інших платежів за договором.

Підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 договору передбачено сплату витрат, пов`язаних з утриманням об`єкту оренди та прибудинкової території.

Орендар на підставі виставлених орендодавцем рахунків протягом 5 робочих днів з дня їх направлення орендодавцем в електронній формі, відшкодовує фактичні витрати орендодавця за комунальними послугами та іншими послугами, пов`язаними з утриманням об`єкту оренди і прибудинкової території, а саме:

- активна електроенергія - відповідно до показників приладів обліку (лічильник).

Витрати, що не передбачені п. 4.2.2 договору, входять до складу орендної плати.

Згідно з підпунктом 4.2.3 пункту 4.2 договору у разі неотримання рахунку орендарем під орендодавця за 3 календарні дні до закінчення строку сплати, визначеного п. 4.2 договору, орендар зобов`язаний, сплачувати орендну плату у розмірі згідно з рахунком за попередній період/місяць або згідно, з умовами договору.

Орендар має право у порядку п. 11.7. договору звернутись до орендодавця із запитом про надання рахунку повторно. Після отримання рахунку за таким зверненням орендар зобов`язаний протягом 3 робочих днів з моменту отримання рахунку сплатити на користь орендодавця різницю між фактично сплаченою сумою та сумою, що зазначена в наданому орендодавцем рахунку. За відсутності звернення орендаря до орендодавця щодо повторного надання рахунку/рахунків у передбачений вище строк, рахунок/рахунки вважаються такими, що отримані орендарем та підлягають оплаті у повному обсязі згідно з умовами договору.

У випадку виникнення заборгованості орендаря перед орендодавцем зі сплати орендної плати та інших платежів за договором, орендарю направляється вимога, враховуючи положення ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пунктів 4.3, 4.4, 4.5, 4.6 договору, розмір орендної плати за неповний календарний місяць користування об`єктом оренди нараховується пропорційно фактичній кількості календарних днів у місяці, в якому відбулось користування об`єктом оренди. Розмір інших платежів за договором за неповний календарний місяць (або період надання послуг) користування об`єктом оренди розраховується за фактичною кількістю календарних днів у місяці (або періоді надання послуг), в якому відбулося користування об`єктом оренди, в залежності від способів відшкодування таких витрат, згідно з п. 4.2.2 цього договору.

Орендодавець нараховує, а орендар сплачує орендодавцю орендну плату та інші платежі за договором протягом строку оренди, починаючи з дати укладення акту приймання-передачі об`єкту оренди по дату укладення акту приймання-передачі об`єкту оренди (повернення з оренди) включно. Строк оренди визначається з моменту підписання акту приймання-передачі об`єкту оренди уповноваженими представниками сторін до моменту спливу строку оренди, зазначеного у п.3.1. договору.

Орендна плата індексується кожні шість місяців на офіційний індекс інфляції, який публікується Державного службою статистики України, за попередні шість місяців, при цьому Сторони погоджуються, що індексація розміру орендної плати не потребує внесення змін до цього договору. Відлік шестимісячного періоду розпочинається з місяця, в якому об`єкт оренди переданий в оренду.

Протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами договору орендар сплачує гарантійний платіж в розмірі фіксованої частини орендної плати за 2 місяці оренди, визначеної станом на дату підписання договору. Гарантійний платіж зараховується в рахунок оплати двох останніх місяців оренди при закінченні дії або достроковому припиненні договору. Якщо орендна плата за 2 останніх місяці оренди буде перевищувати гарантійний платіж, орендар зобов`язаний доплатити орендодавцю різницю згідно з рахунками за оренду об`єкту оренди за два останні місяці.

Підпунктами 4.6.1, 4.6.2 пункту 4.6 договору встановлено, що якщо протягом строку оренди розмір орендної плати, за договором, буде збільшено, орендар зобов`язаний здійснити відповідну доплату гарантійного платежу протягом 5 робочих днів з дати такого збільшення, без надання рахунку орендодавцем.

Гарантійний платіж не повертається орендареві, а залишається у орендодавця у якості договірної санкції за дострокове припинення договору у випадку дострокового припинення договору за ініціативою орендаря в порядку, передбаченому п. 11.3. договору та/або дострокового розірвання договору внаслідок порушення орендарем умов договору відповідно до п. 11.3.1 договору.

Відповідно до пунктів 4.9, 4.10, 4.11 договору, орендні та інші платежі за договором перераховуються орендарем в безготівковій формі на рахунок орендодавця, вказаний в п. 12 договору. Датою отримання орендодавцем орендних та інших платежів згідно з цим договором є дата зарахування коштів на відповідний рахунок орендодавця.

Сторони узгоджують, що підписання акту приймання-передачі є підтвердженням факту настання права строкового платного користування об`єктом оренди з дня його підписання упродовж всього періоду оренди та додаткового підтвердження шляхом складання щомісячних актів наданих послуг не потребує.

У випадку наявності заборгованості орендаря з платежів, передбачених цим договором, кошти що надійдуть від нього, підлягають зарахуванню орендодавцем у наступному порядку:

- у першу чергу - заборгованість за договором;

- у другу чергу - пеня та/або штраф згідно з умовами договору;

- у третю чергу - поточні платежі згідно з умовами договору.

Відповідно до п.п. 5.1.1 п. 5.1 договору, орендодавець зобов`язується, зокрема, передати об`єкт оренди орендареві в строк та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п.п. 5.3.2 п. 5.3 договору, орендар зобов`язується, зокрема, своєчасно здійснювати орендні платежі за цим договором.

Пунктами 6.1, 6.2 договору визначено, що в останній день строку оренди орендар зобов`язаний звільнити об`єкт оренди та передати орендодавцю об`єкт оренди за актом приймання-передачі, який підписується сторонами. Не звільнення об`єкта оренди орендарем в останній день строку оренди за договором та/або не передання орендодавцю об`єкта оренди за актом приймання-передачі не є підставою для продовження строку оренди.

За 10 календарних днів до дати закінчення строку дії договору орендар зобов`язаний розпочати процес повернення об`єкту оренди, повідомивши орендодавця в порядку, передбаченому п. 11.7 договору, про готовність до спільного огляду об`єкту орендну визначену дату.

Обов`язок з підготовки акту приймання-передачі (повернення з оренди) об`єкта оренди покладається на орендаря.

Об`єкт оренди вважається фактично переданим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. У випадку не передання орендодавцю об`єкту оренди за актом приймання - передачі орендодавець повертає об`єкт оренди самостійно у передбаченому договором порядку, при цьому об`єкт оренди вважається поверненим орендодавцю з дня складання акту відкриття та звільнення об`єкта оренди згідно з п. 6.5 цього договору.

Пунктом 8.2 договору, сторони погодили, що у випадку прострочення строку сплати орендної плати та/або інших платежів за договором орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період сплати пені, від суми боргу за кожний день прострочення. Пеня нараховується орендодавцем, починаючи з дня фактичного виникнення обставин, які є підставою для її нарахування, і до дня фактичного припинення таких обставин, при цьому сторони погоджуються, що вказані строки нарахування пені є такими, що погоджені сторонами за договором у розумінні ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Сторони домовилися збільшити тривалість позовної давності до вимоги про стягнення пені, встановленої п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до трьох років.

Відповідно до пунктів 11.1, 11.2 договору, він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов`язань згідно з договором.

Всі зміни та доповнення до договору мають юридичну силу, якщо вони оформлені договорами про внесення змін до договору та підписані сторонами, якщо інше не передбачено умовами договору.

Згідно з п.11.3 договору кожна із сторін має право розірвати договір в односторонньому порядку, повідомивши про це другу сторону за 1 місяць до дня розірвання договору. При цьому, сторони підтверджують, що останнім днем строку оренди вважається тридцятий день з моменту направлення (у випадку електронного повідомлення ініціюючою стороною) у відповідності до пункту 11.7 договору повідомлення про розірвання. Відповідь іншої сторони при цьому не вимагається.

Згідно з пунктом 11.5 договору у випадку, не передбачених договором, сторони керуються чинним законодавством України.

Відповідно до п.11.7 договору, кожна зі сторін цим підтверджує, зокрема, що повідомлення сторонами одна одну про будь-які обставини, що виникають протягом дії договору, проводяться шляхом направлення письмових або електронних звернень, повідомлень, рахунків на виконання умов п. 4.2 договору, сканованих копій документів, що оформлюються в процесі виконання сторонами своїх зобов`язань за договором тощо. При цьому, повідомлення вважаються направленими належним чином, якщо вони надіслані на адреси, зазначені в п. 12 договору. Сторони визнають офіційними та належним чином направленими повідомлення в електронній формі, якщо такі повідомлення були направлені однією стороною другій стороні з електронної адреси та на електронну адресу/адреси, зазначені в п. 12 договору. При цьому, не порушуючи вимоги відповідного законодавства України про електронний документообіг, сторони підтверджують відсутність необхідності електронного підпису сторонами таких повідомлень. Сторони також підтверджують, що з моменту отримання письмового або електронного звернення, повідомлення, сторона - одержувач такого звернення/повідомлення зобов`язана направити відповідь другій стороні у строк не більше 3 робочих днів.

У пункті 12 договору (місцезнаходження, реквізити та підписи сторін) зазначені адреси орендодавця та орендаря, їх банківські реквізити та електронні адреси.

Наприкінці договір підписаний керівниками сторін та скріплений відтисками печаток сторін.

Додатком 1 до договору є план та місце розташування об`єкту оренди: Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Крилова, будинок 10, 2-й поверх.

На виконання умов договору, на підставі наявного в матеріалах справи акту приймання - передачі об`єкту оренди від 01.04.2021 (а.с.18) позивач передав, а відповідач прийняв у користування нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею -27,0 кв.м. У акті зазначено, що об`єкт оренди електрифікований; оздоблення звичайне, стан придатний для використання з метою, визначеною п. 1.4 договору.

До позовної заяви банком долучені електронні листи та рахунки на оплату (направлені згідно з цими електронними листами), відомості про які, а також суми нарахованих коштів по цих рахунках із зазначенням призначення платежу, вказані у розрахунку заборгованості по договору оренди. Згідно доводів банку такі електронні листи з виставленими рахунками направлялися відповідачу відповідно до умов пункту 11.7 договору з метою сплати орендної плати та відшкодування витрат орендодавця за комунальними послугами та іншими послугами, пов`язаними з утриманням об`єкту оренди і прибудинкової території (далі - відшкодування витрат орендодавця за комунальними послугами).

Так, 10.02.2022 о 16:41 позивач згідно з електронним листом (а.с.23) з адреси банку - invoice@pib.ua на адресу відповідача - fkm.goldenkarpat@gmail.com надіслав рахунок-фактуру № 654 від 08.02.2022 на загальну суму 3101,42 грн (а.с.22), у якому зазначено про нарахування орендної плати за лютий 2022 у сумі 2325,06 грн, нарахування для відшкодування витрат за електроенергію за період з 01.11.2021 по 03.12.2021 у сумі 259,46 грн, зазначено про нарахування ПДВ у сумі 516,90грн. Згідно доводів позовної заяви та розрахунку заборгованості вказаний рахунок-фактура на суму 3101,42 грн частково сплачений відповідачем, залишок несплачених коштів по відшкодуванню витрат орендодавця за комунальними послугами становить 311,35 грн (з ПДВ).

20.03.2022 о 12:41 позивач у порядку, передбаченому п.11.7 договору, надіслав відповідачу електронний лист під назвою «Звернення до орендарів ПАТ «Промінвестбанк» (а.с.42) з адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну адресу товариства fkm.goldenkarpat@gmail.com, в якому банк повідомив товариство про зміну через початок дії воєнного стану та процедури ліквідації банку електронної адреси ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» з «invoice@pib.ua» на «helenbelkina80@gmail.com» та зміну реквізитів накопичувального рахунку банку, а також у листі позивач просив забезпечувати подальше виконання зобов`язань за договором.

06.07.2022 о 17:09 позивач згідно з електронним листом (а.с.27) зі своєї електронної пошти - ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну пошту товариства - fkm.goldenkarpat@gmail.com в порядку, передбаченому п.11.7 договору надіслав рахунок-фактуру №154 від 28.06.2022 для сплати відповідачем орендної плати за червень 2022 року в сумі 3070,32грн (а.с.26).

18.07.2022 14:41 позивач згідно з електронним листом (а.с.29) зі своєї електронної пошти - ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну адресу товариства - fkm.goldenkarpat@gmail.com у порядку, передбаченому п.11.7 договору, надіслав рахунок-фактуру №154 від 15.07.2022 для сплати відповідачем орендної плати за липень 2022 року в сумі 3070,32грн (а.с.28).

11.08.2022 21:10 позивач згідно з електронним листом (а.с.31) зі своєї електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну пошту товариства - ІНФОРМАЦІЯ_2 у порядку, передбаченому п.11.7 договору, надіслав рахунок-фактуру №154 від 08.08.2022 для відшкодування витрат за електроенергію за період з 01.01.2022-30.06.2022 на загальну суму 1156,63 грн (а.с.30).

31.08.2022 о 14:23 позивач згідно з електронним листом (а.с.33) зі своєї електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну пошту товариства - ІНФОРМАЦІЯ_2 у порядку, передбаченому п.11.7 договору, надіслав рахунок-фактуру № 154 від 30.08.2022 для сплати відповідачем орендної плати за період з 01.08.2022 по 23.08.2022 в сумі 2277,98 грн (а.с.32).

13.10.2022 о 12:29 позивач згідно з електронним листом (а.с.35) зі своєї електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну пошту товариства - ІНФОРМАЦІЯ_2 у порядку, передбаченому п.11.7 договору надіслав рахунок-акт №154 від 11.10.2022 для відшкодування витрат за електроенергію за період з 01.07.2022 по 31.07.2022 в сумі 132,09грн (а.с.34).

Обгрунтовуючи позовні вимоги у справі, позивач стверджує про несплату відповідачем орендної плати у загальному розмірі 8418,69 грн згідно направлених рахунків відповідно до умов договору за період з червня по 23 серпня 2022 року (враховуючи повернення товариством банку об`єкту оренди згідно акту прийому-передачі від 23.08.2022), а також стверджує про наявність боргу в сумі 0,07 грн по орендній платі за травень 2022 року згідно рахунку-фактури №1667 від 06.05.2022.

Обгрунтовуючи позовні вимоги у справі, позивач також стверджує про не відшкодування відповідачем витрат за комунальними послугами та іншими послугами, пов`язаними з утриманням об`єкту оренди у загальній сумі 1600,07 грн.

Згідно з листом від 12.08.2022 №837/08, який банк направив зі своєї електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну пошту товариства - ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.36 - 37), позивач повідомив відповідача про проведені 02.08.2022 відкриті торги (аукціон) з продажу нерухомого майна банку за адресою: АДРЕСА_1 , визначення переможця цього аукціону та укладення з ним договору купівлі-продажу. З посиланням на умови пункту 6.1 договору, банк повідомив про необхідність звільнення товариством об`єкту оренди в останній день строку оренди та повернення його орендодавцю за актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін. Також у листі звернуто увагу на необхідність погашення заборгованості по орендній платі та відшкодування витрат за комунальні послуги.

До позовної заяви долучена копія акту приймання-передачі (повернення з оренди) нерухомого майна від 23.08.2022 (а.с.19), згідно з яким орендар (відповідач у справі) передав, а орендодавець (позивач у справі) прийняв з оренди нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею -27.0 кв. м. У акті зазначено: об`єкт оренди електрифікований; оздоблення звичайне, стан придатний для використання та вказано, що з моменту підписання акту сторони не мають одна до одної жодних претензій щодо стану об`єкта оренди.

У зв`язку із несплатою орендної плати та комунальних платежів, позивачем, відповідно до пункту 11.7 договору від 01.04.2021 зі своєї електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну пошту товариства - ІНФОРМАЦІЯ_2 24.11.2022 о 17:44 та 10.07.2023 о 13:42 надсилалися вимоги про сплату боргу від 23.11.2022 №2029/08 та від 07.07.2023 №1997/08 (а.с.38-41), у яких позивач повідомляв про необхідність погашення заборгованості по орендній платі за договором у загальному розмірі 8418,69 грн та про здійснення відшкодування витрат за комунальними послугами у загальній сумі 1600,07 грн та попереджав, що у випадку їх несплати позивач звернеться в суд про стягнення такої заборгованості та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості по договору оренди (а.с. 20 - 21) вбачається наявність заборгованості відповідача по орендній платі в сумі 8418,69 грн та по відшкодуванню витрат за комунальні послуги в сумі 1600,07 грн. Сума заборгованості по орендній платі визначена банком з урахуванням 5400 грн, які позивач сплатив 05.04.2021 як гарантійний платіж за договором і така сума коштів була зарахована банком в погашення заборгованості по орендній платі за квітень - травень 2022 року. У той же час, з розрахунку заборгованості по договору, та після проведеного судом перерахунку коштів, сплачених відповідачем за договором згідно цього розрахунку (з урахуванням сплаченого позивачем гарантійного платежу) встановлено несплату товариством 0,07 грн згідно долученого до справи рахунку-фактури №1667 від 06.05.2022 про нараховану оренду плату за травень 2022 року в сумі 3070,32 грн.

Відповідач не надав доказів сплати заборгованості по орендній платі в сумі 8418,69 грн та сплати коштів у загальній сумі 1600,07 грн як відшкодування витрат за комунальними послугами та іншими послугами, пов`язаними з утриманням об`єкту оренди.

У зв`язку із несплатою боргу в добровільному порядку, позивач просить суд стягнути з відповідача 8418,69 грн заборгованості по орендній платі, а також 6901,10 грн - пені, 495,97 грн - 3% річних, 1241,47 грн - інфляційних втрат через несплату орендної плати згідно умов договору. Також позивач просить стягнути з відповідача 1600,07 грн у відшкодування витрат за надані комунальні послуги, а також 1191,21 грн - пені, 87,37 грн - 3% річних, 255,87 - грн інфляційних втрат через невідшкодування означених витрат у передбачений договором термін.

Правове обґрунтування і оцінка суду

При наданні оцінки спірним правовідносинам суд враховує, що згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною другою статті 4 ЦК України передбачено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Отже, цивільне зобов`язання передбачає наявність обов`язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов`язку, і таке зобов`язання в силу частин другої та третьої статті 11 ЦК України може виникати на підставі договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства тощо.

Відповідно до частин першої та другої статті 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Аналогічні за змістом норми містяться і в статтях 509 і 526 ЦК України.

З урахуванням наведеного, суд наголошує, що відповідно до частини першої статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що підтверджено дослідженими судом письмовими доказами, що 01.04.2021 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (орендодавець) та ТОВ «ФКМ. Голден Карпат» (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна за № 09/14-194/7/21.

Відповідно до умов договору сторони домовилися, що орендна плата за користування об`єктом оренди в місяць складає 2700,00грн, у тому числі ПДВ та щомісячно орендар сплачує таку орендну плату та відшкодовує орендодавцю фактичні витрати, пов`язані з утриманням об`єкту оренди та прибудинкової території (пункти 4.1, 4.2 договору).

При цьому, пунктом 4.5 договору передбачено, що орендна плата індексується кожні шість місяців на офіційний індекс інфляції, який публікується Державного службою статистики України, за попередні шість місяців, при цьому Сторони погоджуються, що індексація розміру орендної плати не потребує внесення змін до цього договору. Відлік шестимісячного періоду розпочинається з місяця, в якому об`єкт оренди переданий в оренду.

Враховуючи умови пункту 4.5 договору розмір орендної плати, передбачений пунктом 4.1 в сумі 2700 грн, був проіндексований на офіційний індекс інфляції, який встановлений Державного службою статистики України, за попередні шість місяців, та з травня 2022 року визначений в сумі 3070,32 грн. При цьому, умови договору передбачають, що індексація розміру орендної плати не потребує внесення змін до договору.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме: майново-господарських зобов`язань згідно статей 173, 174, 175 ГК України і статей 11, 202, 509 ЦК України, і згідно зі статтею 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України

Так, предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача грошових коштів з орендної плати, на підставі укладеного між сторонами договору оренди з нерухомого майна, а також пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат через невиконання відповідачем свого зобов`язання по сплаті орендної плати та відшкодування витрат за комунальні послуги.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання Глави 58 статей 759-797 Цивільного кодексу України, параграфу 5 глави 29 Господарського кодексу України.

В силу пункту 1 статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до пункту 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно із частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Договір найму укладається на строк, який встановлений договором. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк (стаття 763 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 284 ГК України оренда плата є істотною умовою договору оренди.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із частиною 1 статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В частині 1 статті 598 ЦК України вказано, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За правилами статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач (орендодавець) свої зобов`язання по передачі в оренду нерухомого майна за договором оренди виконав в повному обсязі, передавши відповідачу (орендарю) в оренду нерухоме майно згідно з актом приймання-передачі від 01.04.2021.

Згідно з пунктом 11.1 договору, він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов`язань згідно з цим Договором.

Відповідно до пункту 3.1 договору, строк оренди складає 18 місяців з моменту прийняття об`єкту оренди орендарем за актом приймання-передачі об`єкту оренди. У той же час, пунктом 11.3 договору передбачено право кожної із сторін розірвати договір в односторонньому порядку, повідомивши про це іншу сторони письмово.

Враховуючи такі умови договору, договір був достроково розірваний, після направлення позивачем листа відповідачу від 12.08.2022 №837/08 про відчуження об`єкту оренди та згідно з актом приймання-передачі (повернення з оренди) нерухомого майна від 23.08.2022 вбачається повернення 23.08.2022 орендарем орендодавцю нерухомого майна, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею -27.0 кв. м.

Відповідно до пункту 4.3 договору розмір орендної плати за неповний календарний місяць користування об`єктом оренди нараховується пропорційно фактичній кількості календарних днів у місяці, в якому відбулось користування об`єктом оренди. Розмір інших платежів за цим договором за неповний календарний місяць (або період надання послуг) користування об`єктом оренди розраховується за фактичною кількістю календарних днів у місяці (або періоді надання послуг), в якому відбулося користування об`єктом оренди, в залежності від способів відшкодування таких витрат, згідно з п. 4.2.2 цього договору.

З урахуванням умов пункту 4.3 договору, розмір орендної плати за період з 01.08.2022 по 23.08.2022 позивачем правильно визначений в сумі 2277,98 грн згідно рахунку-фактуру №154 від 30.08.2022 про сплату орендної плати, який 31.08.2022 банк направляв товариству.

Відповідно до пункту 11.1 договору, він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов`язань згідно з договором.

Отже, відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, основне зобов`язання відповідача - сплачувати орендну плату та комунальні послуги за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди, не припиняється після спливу строку дії договору, оскільки таке припинення пов`язано не із закінченням строку, на який було укладено договір, а з моментом виконання зобов`язань, тобто є господарським зобов`язанням за договором.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач не наводить доказів сплати орендної плати та здійсненого відшкодування витрат орендодавця за комунальними послугами за спірний період, у той же час визнає позов у частині відшкодування понесених позивачем витрат по сплаті комунальних послуг у сумі 2340,78 грн.

За таких обставин, на підставі досліджених судом матеріалів справи встановлено несплату відповідачем орендної плати в загальному розмірі 8418,69 грн за період з травня по 23 серпня 2022 року згідно рахунку-фактури №154 від 28.06.2022 за червень 2022 на суму 3070,32грн, згідно рахунку-фактури №154 від 15.07.2022 за липень 2022 року на суму 3070,32грн, згідно рахунку-фактури № 154 від 30.08.2022 за період з 01.08.2022 по 23.08.2022 на суму 2277,98 грн, та враховуючи наявність боргу в сумі 0,07 грн по орендній платі за травень 2022 року згідно рахунку-фактури №1667 від 06.05.2022.

Також на підставі досліджених судом матеріалів справи встановлено не відшкодування відповідачем позивачу витрат за комунальними послугами та іншими послугами, пов`язаними з утриманням об`єкту оренди у загальній сумі 1600,07 грн згідно рахунку-фактури №154 від 08.08.2022 про сплату коштів для відшкодування витрат за електроенергію за період з 01.01.2022-30.06.2022 в сумі 1156,63 грн; згідно рахунку-акту №154 від 11.10.2022 про відшкодування витрат за електроенергію за період з 01.07.2022 по 31.07.2022 в сумі 132,09грн та враховуючи залишок несплачених коштів по відшкодуванню витрат орендодавця за комунальними послугами в сумі 311,35 грн згідно рахунку-фактури №654 від 08.02.2022 на суму 3101,42 грн.

Отже, позовні вимоги банку про стягнення з товариства заборгованості по орендній платі за договором у сумі 8418,69 грн та заборгованості по відшкодуванню комунальних витрат у сумі 1600,07 грн є обгрунтованими, підтвердженими належними доказами і підлягають задоволенню.

Щодо заперечень відповідача проти позовних вимог

Суд не погоджується з доводами відповідача про закінчення дії договору 15.07.2022, враховуючи надсилання відповідачем у цей день позивачу підписаного керівником товариства та скріпленого відтиском печатки товариства акту приймання-передачі орендованого приміщення без дати складання. Також суд не погоджується з аргументами відповідача про наявність досягнутих сторонами домовленостей про зменшення до 90 грн розміру орендної плати за один місяць з початку 2022 року, про що свідчить долучена до відзиву копія рахунку-фактури від 29.03.2022 №1088, у якому з посиланням на договір зазначена сума 90 грн, та про що представники сторін, згідно тверджень відповідача, досягли згоди під час телефонної розмови на початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України.

Щодо цього, суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до частини сьомої статті 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших акті цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

У частині 1 статті 651 ЦК України зазначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частини 1 - 4 статті 188 ГК України передбачають, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як було вказано вище, стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи такі положення цивільного законодавства, сторони при укладенні договору взаємно визначили дію договору в пунктах 11.1 та 11.2, в яких зазначили, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов`язань згідно з договором, а всі зміни та доповнення до договору мають юридичну силу, якщо вони оформлені договорами про внесення змін до договору та підписані сторонами, якщо інше не передбачено умовами договору.

Також пунктом 11.3 договору передбачено, що кожна із сторін має право розірвати договір в односторонньому порядку, повідомивши про це другу сторону за 1 місяць до дня розірвання договору.

Щодо долученого до відзиву рахунку-фактури від 29.03.2022 №1088 на суму 90 грн (а.с.84), то у долученому до позовної заяви розрахунку боргу відповідача за договором, банком зазначено про нараховану товариству згідно означеного рахунку суму 90 грн як орендну плату за один день березня 2022 року та одночасно зазначено про нарахування у березні 2022 року орендної плати в сумі 2700,07 грн. Отже, у розрахунку зазначена сума орендної плати за березень 2022 року в розмірі 2790,07 грн (тобто згідно умов договору).

Також суд зазначає, що долучена позивачем до відзиву копія електронного листа товариства від 15.07.2022, направленого у цей день о 09:07 з електронної адреси fkm.goldenkarpat@gmail.com (а.с.68), з якого вбачається направлення акту приймання-передачі орендованого приміщення без дати його складання, не підтверджує розірвання у цей день договору оренди, так як з такого доказу встановлено, що даний акт не підписаний зі сторони орендодавця (банку). Поряд з цим, такий електронний лист не підтверджує направлення його саме на адресу банку чи його представника, так як у графі «Кому» електронного листа зазначено «Григорий oleg» та не зазначено електронну пошту отримувача листа. Щодо долученої до такого електронного листа роздруківки квитанції «А банк» №30354659404 від 15.07.2022 (а.с.69) про оплату відправки листа через «Укрпошту», номер трекінгу R0604490, то з такої роздруківки вбачається отримувач листа - UKRPOSHTA. У той же час суд звертає увагу на відсутність відомостей про направлення листа з описом вкладення і дати отримання такого листа його одержувачем.

Отже, оскільки відповідач до матеріалів справи не долучив підписаної сторонами угоди про внесення змін до договору, якою би було передбачено зміну умов договору щодо зменшення розміру орендної плати та/або дострокового (до 23.08.2022) розірвання договору; не долучив підписаного сторонами акту повернення 15.07.2022 об`єкту оренди, то такі обставини справи, положення законодавства та умови договору спростовують доводи відповідача про закінчення дії договору 15.07.2022 та наявність досягнутих сторонами домовленостей про зменшення до 90 грн розміру орендної плати за один місяць з початку 2022 року.

Поряд з цим, суд зазначає, що у листі товариства від 30.11.2022 №01/30/11 на адресу банку (а.с.71), відповідач повідомив, що він користувався приміщенням до 29.07.2022, а також зазначив про отримання ним листа від 12.08.2022 №837/08, у якому банк повідомив про дострокове розірвання договору. Також у цьому листі товариства просило повідомити банк, за якими саме рахунками ним не сплачено орендну плату.

У той же час, неотримання відповіді на такий лист товариства від 30.11.2022 №01/30/11, не спростовує висновки суду про наявність у відповідача зобов`язань по сплаті орендної плати та відшкодуванню витрат за комунальні послуги за спірний період, так як відповідач міг отримати таку інформацію зі своєї електронної пошти, враховуючи попередньо направлені рахунки та наявну у нього інформацію про погашення заборгованостей. Також положення цивільного законодавства не передбачають можливість звільнення боржника від зобов`язань за договором у випадку неотримання відповіді від кредитора на звернення, яке стосується виконання умов договору.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що після повномасштабного військового вторгнення російської федерації на територію України всі рахунки позивача, відкритті в банківських установах, були арештовані Національним банком України, а тому інші банки («Креді Агріколь Банк» і «Банк Південний»), з яких відповідач намагався здійснити платежі на сплату коштів за орендну плату, систематично блокували операції, що підтверджується долученою до відзиву випискою «Креді Агріколь Банк» про відхилені 12.04.2022, 13.04.2022 та 14.07.2022 платежі відповідача в сумах відповідно 90 грн, 90 грн та 3070,32 грн (а.с.82).

Щодо таких доводів відповідача, суд звертає увагу на долучену відповідачем до відзиву квитанцію від 14.04.2022, складену «А-Банк» (а.с.83) про сплату ОСОБА_2 (керівником товариства) 90 грн орендної плати за договором згідно рахунку №1088 від 29.03.2022. Саме про таке поступлення коштів у сумі 90 грн 14.04.2022 зазначено у розрахунку заборгованості по договору, який долучений до позовної заяви.

А тому, щодо доводів про відхилення 12.04.2022, 13.04.2022 та 14.07.2022 здійснених товариством платежів за договором, суд зазначає, що така поведінка про вжиття заходів до погашення боргу врахована судом при оцінці підстав для стягнення з відповідача пені за порушення умов договору. У той же час, долучена відповідачем до відзиву квитанція від 14.04.2022, складена «А-Банк», про сплату ОСОБА_2 90 грн орендної плати, спростовує доводи відповідача про неможливість перерахувати кошти на рахунок банку, а також відповідач не підтвердив неможливість погашення боргу по орендній платі та витратах за комунальні послуги в інші дні, зокрема: до 12.04.2022, з 14.04.2022 по 13.07.2022 та після 14.07.2022 по час подачі позову.

З цього приводу суд зазначає, що у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Також не спростовують позовні вимоги у справі доводи відповідача про звернення банку з позовною заявою в суд про стягнення заборгованості за орендну плату по спливу 2 років після закінчення дії договору, відсутність заходів добровільного врегулювання спору та відсутність підписаного товариством акту звірки розрахунків за договором.

Не погоджуючись з такими аргументами позивача, суд зазначає, що відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частина 1 статті 4 ГПК України передбачає, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до частини 1 статті 19 ГПК України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Отже, за відсутності обов`язкового вжиття заходів досудового врегулювання спору, а також за наявності у позивача права на звернення до господарського суду, є безпідставними доводи відповідача про необгрунтованість позовних вимог у справі, враховуючи звернення банку з позовною заявою в суд про стягнення заборгованості за орендну плату по спливу 2 років після закінчення дії договору та відсутність заходів добровільного врегулювання спору та підписаного товариством акту звірки розрахунків за договором.

За таких обставин, доводи відповідача у відзиві на позовну заяву та у додаткових поясненнях не спростовуються висновків суду про обгрунтованість позовних вимог у справі про стягнення з товариства заборгованості по орендній платі за договором у сумі 8418,69 грн та стягнення коштів у сумі 1600,07 грн у відшкодування комунальних витрат.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат

Спірним у даній справі є розмір інфляційних втрат і трьох відсотків річних, які з врахуванням положень статті 625 ЦК України, повинен сплатити відповідач позивачу за несплату (неперерахування) орендної плати у загальному розмірі 8418,62 грн згідно умов договору, враховуючи, що саме на таку суму боргу позивач звернувся у суд про стягнення з відповідача як трьох відсотків річних та інфляційних втрат, так і пені.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18 наведено висновок, за змістом якого, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані сторонами докази, у тому числі зроблений позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов`язком суду.

Верховний Суд у постановах неодноразово висловлював позицію стосовно того, що з огляду на вимоги частини п`ятої статті 236, статей 86, 237 ГПК України, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем) (постанови Верховного Суду від 28.01.2019 у справі №922/3782/17, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 14.02.2019 у справі №922/1019/18, від 22.11.2023 у справі №904/464/23).

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із статтею 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 253 ЦК України унормовано, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як було вказано вище, підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 договору зазначений обов`язок орендаря щодо сплати орендної плати не пізніше 20 числа поточного місяця, у тому числі на підставі отриманих від орендодавця рахунків. У той же час, згідно з підпунктом 4.2.3 пункту 4.2 договору в разі неотримання рахунку орендарем під орендодавця за 3 календарні дні до закінчення строку сплати, визначеного п. 4.2 договору, орендар зобов`язаний, сплачувати орендну плату у розмірі згідно з рахунком за попередній період/місяць або згідно, з умовами договору.

Обгрунтовуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача трьох відсотків річних та інфляційних збитків за допущені відповідачем порушення умов договору щодо несплати орендної плати за період червня, липня та серпня 2022 року, початок нарахування цих виплат для стягнення банком визначено з 21.06.2022 (згідно рахунку-фактури №154 від 28.06.2022), з 21.07.2022 (згідно рахунку-фактури №154 від 15.07.2022) та з 22.08.2022 (згідно рахунку-фактури №154 від 30.08.2022), враховуючи, що 21.08.2022 був вихідний день (неділя).

Щодо цього, суд зазначає, що, незважаючи на те, що рахунок-фактура №154 від 28.06.2022 надісланий позивачем відповідачу на електронну адресу 06.07.2022, рахунок-фактура № 154 від 30.08.2022 надісланий на електронну пошту - 31.08.2022, у той же час, з врахуванням пункту 4.2 договору відповідач (орендар) повинен був сплатити орендну плату за червень 2022 року до 20 числа поточного місяця, за серпень 2022 року до 20 числа поточного місяця, так як означені положення договору передбачають, що у разі неотримання рахунку орендарем під орендодавця за 3 календарні дні до закінчення строку сплати, орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату у розмірі згідно з умовами договору.

А тому позивачем правильно нараховані три відсотки річних та інфляційні збитки за несплату відповідачем орендної плати за червень 2022 року - з 21.06.2022 по 04.07.2022 (на час подачі позову), за липень 2022 року - з 21.07.2022 по 04.07.2024 та за серпень 2022 року - з 22.08.2022 по 04.07.2022.

Так, за несплату орендної плати за червень 2022 року до 20.06.2022, згідно наведеного у позовній заяві розрахунку позивачем нараховані три відсотки річних - у сумі 187,88 грн та інфляційні втрати в сумі - 478,82 грн.

За несплату орендної плати за липень 2022 року до 20.07.2022, згідно наведеного у позовній заяві розрахунку позивачем нараховані три відсотки річних - у сумі 180,31 грн та інфляційні втрати в сумі - 454,15 грн.

За несплату орендної плати за серпень 2022 року до 20.08.2022, згідно наведеного у позовній заяві розрахунку позивачем нараховані три відсотки річних - у сумі 127,78 грн та інфляційні втрати в сумі - 308,50 грн.

Загальна сума трьох відсотків річних та інфляційних втрат за несплату відповідачем позивачу орендної плати у загальному розмірі 8418,62 грн за період червня 2022 року - по 23.08.2022 становить відповідно 495,97 грн та 1241,47 грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог про стягнення нарахованих позивачем 3% річних у сумі 495,97 грн та інфляційних втрат у сумі 1241,47 грн, такі свої заперечення відповідач не обгрунтовував із неправильністю здійсненого банком порядку нарахування таких коштів, а зазначив у загальному про відсутність підстав для стягнення з товариства заборгованості по орендній платі.

Здійснивши перевірку поданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, з огляду на умови підпункту 4.2.1 пункту 4.2, підпункту 4.2.3 пункту 4.2 договору щодо терміну сплати відповідачем орендної плати за договором, суд дійшов висновку про правильність здійсненого позивачем розрахунку, а також вважає правильними, документально підтвердженими та обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 495,97 грн та інфляційних втрат у сумі 1241,47 грн, а тому позов в цій частині є таким, що підлягає задоволенню.

Спірним у даній справі є також розмір інфляційних втрат та трьох відсотків річних, які з врахуванням положень статті 625 ЦК України, повинен сплатити відповідач позивачу згідно умов договору за несплату (неперерахування) коштів у розмірі 1467,98 грн у рахунок відшкодування витрат за комунальними послугами та іншими послугами, пов`язаними з утриманням об`єкту оренди з урахуванням умов підпункту 4.2.2 пункту 4.2 договору, яким передбачено обов`язок орендаря сплатити такі кошти на підставі виставлених орендодавцем рахунків протягом 5 робочих днів з дня їх направлення орендодавцем в електронній формі.

При цьому, позивач не звертається з позовними вимогами про стягнення з відповідача пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат за несплату коштів у сумі 132,09 грн згідно рахунку-акту №154 від 11.10.2022 про відшкодування витрат за електроенергію за період з 01.07.2022 по 31.07.2022, який 13.10.2022 був надісланий електронним листом.

Оскільки рахунок-фактура №654 від 08.02.2022 на загальну суму 3101,42 грн, у якому зазначено про нарахування для відшкодування витрат за електроенергію за період з 01.11.2021 по 03.12.2021 у сумі 311,35 грн (з ПДВ) та який не був сплачений відповідачем в означеній частині, направлений банком товариству 10.02.2022 електронним листом, то з урахуванням підпункту 4.2.2 пункту 4.2 договору, позивач правильно визначив початок нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат з 18.02.2022 (після 5 робочих днів з дня направлення рахунку).

Аналогічно, оскільки рахунок-фактуру №154 від 08.08.2022 про сплату коштів для відшкодування витрат за електроенергію на суму 1156,63 грн був надісланий банком товариству електронним листом 11.08.2022, то з урахуванням підпункту 4.2.2 пункту 4.2 договору, позивач правильно визначив початок нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат з 19.08.2022 (після 5 робочих днів з дня направлення рахунку).

За не відшкодування відповідачем позивачу витрат за електроенергію у сумі 311,35 грн згідно рахунку-фактури №654 від 08.02.2022, відповідно до наведеного у позовній заяві розрахунку позивачем нараховані три відсотки річних - у сумі 22,20 грн та інфляційні втрати в сумі - 99,23 грн.

За не відшкодування відповідачем позивачу витрат за електроенергію у сумі 1156,63 грн згідно рахунку-фактури №154 від 08.08.2022, відповідно до наведеного у позовній заяві розрахунку позивачем нараховані три відсотки річних - у сумі 65,17 грн та інфляційні втрати в сумі - 156,64 грн.

Загальна сума трьох відсотків річних та інфляційних втрат за не відшкодування позивачу витрат за комунальними послугами та іншими послугами, пов`язаними з утриманням об`єкту оренди у сумі 1467,98 грн становить відповідно 87,37 грн та 255,87 грн.

У додаткових поясненнях відповідач зазначив, що він погоджується оплатити комунальні послуги в сумі 2340,78 грн. А тому з урахуванням того, що в частині відшкодування комунальних витрат позивач звернувся з позовними вимогами про стягнення з товариства 1600,07 грн, а також трьох відсотків річних, інфляційних втрат та пені за несплату таких коштів, то з наведеного вбачається, що відповідач не заперечує проти задоволення позовних вимог у частині стягнення з товариства нарахованих позивачем 3% річних у сумі 87,37 грн та інфляційних втрат у сумі 255,87 грн за несплату коштів у рахунок відшкодування витрат за комунальними послугами.

Здійснивши перевірку поданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, з огляду на умови підпункту 4.2.2 пункту 4.2 договору щодо терміну відшкодування відповідачем витрат позивача за комунальними послугами, суд дійшов висновку про правильність здійсненого позивачем розрахунку, а також вважає правильними, документально підтвердженими та обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 87,37 грн та інфляційних втрат у сумі 255,87 грн, а тому позов в цій частині є таким, що підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення пені

Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Частина перша статті 548 ЦК України передбачає, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина перша статті 230 ГК України).

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (частина четверта статті 231 ГК України).

Згідно з частиною шостою статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У постанові від 18.09.2024 у справі №924/1012/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що з врахуванням положень ГК України господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Стаття 231 ГК України регулює розмір штрафних санкцій, встановлених Законом щодо окремих видів зобов`язань. Тобто визначений розмір штрафних санкцій, зміна яких за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до частин четвертої і шостої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

З аналізу положень статті 231 ГК України вбачається, що нею передбачено можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, що мають імперативний характер (тобто, їх розмір не може бути змінений за згодою сторін та не залежить від їх волевиявлення), а також можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, розмір яких може бути змінений сторонами за умовами договору.

Отже, частина четверта статті 231 ГК України наділяє сторін правом застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов`язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 зі справи № 910/2031/16 та Верховного Суду від 10.04.2018 зі справи № 916/804/17.

З урахуванням приписів частини 6 статті 232 ГК України, згідно з якою передбачено право сторін договору збільшити понад шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, у пункті 8.2 укладеного 01.04.2021 ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «ФКМ. Голден Карпат» договору сторони погодили, що у випадку прострочення строку сплати орендної плати та/або інших платежів за договором орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період сплати пені, від суми боргу за кожний день прострочення. Пеня нараховується орендодавцем, починаючи з дня фактичного виникнення обставин, які є підставою для її нарахування, і до дня фактичного припинення таких обставин, при цьому сторони погоджуються, що вказані строки нарахування пені є такими, що погоджені сторонами за договором у розумінні частини 6 статті 232 Господарського кодексу України. Сторони домовилися збільшити тривалість позовної давності до вимоги про стягнення пені, встановленої пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України - до трьох років.

Обгрунтовуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за допущені порушення умов договору щодо сплати орендної плати за період червня, липня та серпня 2022 року, початок нарахування пені за кожен день несплати орендної плати позивачем визначено такий: з 21.06.2022 (згідно рахунку-фактури №154 від 28.06.2022), з 21.07.2022 (згідно рахунку-фактури №154 від 15.07.2022) та з 22.08.2022 (згідно рахунку-фактури №154 від 30.08.2022), враховуючи, що 21.08.2022 був вихідний день (неділя).

Як було вказано вище, враховуючи положення підпункту 4.2.1 пункту 4.2, пункту 4.2 договору, позивачем правильно визначено строк сплати орендної плати за кожен із спірних місяців (до 20 числа поточного місяця) та відповідно день початку та період нарахування як пені, так і трьох відсотків річних та інфляційних збитків, зокрема: за червень 2022 року - з 21.06.2022 по 04.07.2022, за липень 2022 року - з 21.07.2022 по 04.07.2024 та за серпень 2022 року - з 22.08.2022 по 04.07.2022.

Так, за несплату орендної плати в розмірі 3070,32 грн за червень 2022 року до 20.06.2022, згідно наведеного у позовній заяві розрахунку позивачем нараховані пеню в сумі 2633,45 грн.

За несплату орендної плати в розмірі 3070,32 грн за липень 2022 року до 20.07.2022, згідно наведеного у позовній заяві розрахунку позивачем нараховані пеню в сумі 2507,27 грн.

За несплату орендної плати в розмірі 2277,98 грн за серпень 2022 року до 20.08.2022, згідно наведеного у позовній заяві розрахунку позивачем нараховані пеню в сумі 1760,38 грн.

Загальна сума пені за несплату відповідачем позивачу орендної плати у загальному розмірі 8418,62 грн становить 6901,10 грн.

Здійснивши перевірку поданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період сплати пені, від суми боргу за кожний день прострочення, з огляду на умови пунктів 4.2 і 8.2 договору щодо терміну сплати відповідачем орендної плати за договором та порядком нарахування пені, суд дійшов висновку про правильність здійсненого позивачем розрахунку, а також вважає правильними, документально підтвердженими та обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача пені за несплату орендної плати у загальній сумі 6901,10 грн.

Крім цього, обгрунтовуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за допущені порушення умов договору щодо відшкодування позивачу витрат за комунальними послугами та іншими послугами, пов`язаними з утриманням об`єкту оренди у загальному розмірі 1467,98 грн, початок нарахування пені за кожен день несплати коштів у рахунок відшкодування таких витрат позивачем визначено такий: з 18.02.2022 - згідно рахунку-фактури № 654 від 08.02.2022 щодо не відшкодування витрат за електроенергію у сумі 311,35 грн та з 19.08.2022 - згідно рахунку-фактури №154 від 08.08.2022 щодо не відшкодування витрат за електроенергію в сумі 1156,63 грн.

Як було вказано вище, враховуючи положення підпункту 4.2.2 пункту 4.2, пункту 4.2 договору, позивачем правильно визначено строк відшкодування витрат за комунальними послугами та іншими послугами, пов`язаними з утриманням об`єкту оренди - протягом 5 робочих днів з дня направлення рахунків орендодавцем в електронній формі та відповідно період нарахування як пені, так і трьох відсотків річних та інфляційних збитків, за таку несплату коштів, зокрема: за не відшкодування відповідачем позивачу витрат за комунальні послуги в сумі 311,35 грн згідно рахунку-фактури №654 від 08.02.2022 - з 18.02.2022 по 04.07.2024 та згідно рахунку-фактури №154 від 08.08.2022 на суму 1156,63 грн - з 19.08.2022 по 04.07.2024.

Так, за не відшкодування позивачу відповідачем витрат за комунальними послугами у сумі 311,35 грн згідно рахунку-фактури №654 від 08.02.2022, відповідно до наведеного у позовній заяві розрахунку позивачем нараховані пеню в розмірі 292,64 грн.

За не відшкодування позивачу відповідачем витрат за комунальними послугами в сумі 1156,63 грн згідно рахунку-фактури №154 від 08.08.2022, відповідно до наведеного у позовній заяві розрахунку позивачем нараховані пеню в розмірі 898,57 грн.

Загальна сума пені за не відшкодування позивачу відповідачем витрат за комунальними послугами та іншими послугами, пов`язаними з утриманням об`єкту оренди, у загальному розмірі 1467,98 грн становить 1191,21 грн.

Здійснивши перевірку поданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період сплати пені, від суми боргу за кожний день прострочення, з огляду на умови пунктів 4.2 і 8.2 договору щодо строку відшкодування відповідачем витрат за комунальними послугами та іншими послугами, пов`язаними з утриманням об`єкту оренди та порядком нарахування пені, суд дійшов висновку про правильність здійсненого позивачем розрахунку, а також вважає правильними, документально підтвердженими та обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 1191,21 грн за не відшкодування відповідачем витрат за комунальними послугами у розмірі 1467,98 грн.

Щодо наявності підстав для зменшення стягнення з відповідача неустойки.

Згідно з частинами першою, другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 ЦК України, згідно з якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 року № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

За змістом статті 233 ГК України, частини 3 статті 551 ЦК України, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної суми таким наслідкам; поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайного добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (аналогічний висновок про застосування норми права викладений в постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №924/243/19).

Водночас, норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено пеню, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності та з дотриманням принципів розумності, справедливості та пропорційності.

Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми неустойки пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 вказано таке: "8.20. Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

8.21. Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

8.22. Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

8.23. З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

8.24. Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

8.25. Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві".

У пункті 8.32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказано, що господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

У пунктах 7.25.-7.30. постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначено таке:

« 7.25. Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора».

У постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила таке « 7.26. Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

7.27. З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).

7.28. При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).

При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).

7.29. Поряд з викладеним Суд зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

7.30. Крім цього категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).

Водночас, як свідчить судова практика, суди звертають увагу на те, що зменшення розміру пені на 99 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін (правова позиція Верховного Суду в постановах від 04.02.2020 у справі 918/116/19 (пункт 8.15), від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21, від 05.04.2023 у справі № 910/18718/21 тощо)".

У пункті 7.31. постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначено, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 Цивільного кодексу України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду».

У пунктах 7.42-7.43 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначено таке: "7.42. Отже, і чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір (пункт 7.14); і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер (пункти 7.25-7.30).

А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

7.43. Таким чином, у питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).У пунктах 7.42-7.43 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначено таке: "7.42. Отже, і чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір (пункт 7.14); і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер (пункти 7.25-7.30)».

Суд зауважує, що судова практика щодо застосування вказаних норм ГК України та ЦК України наразі є усталеною (див. зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 923/587/20, від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19, від 02.12.2020 у справі № 913/698/19, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18, від 19.01.2021 у справі № 920/705/19, від 27.01.2021 у справі № 910/16181/18, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 11.03.2020 у справі № 910/16386/18, від 09.07.2020 у справі № 916/39/19, від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20, від 13.04.2021 у справі № 914/833/19, від 22.06.2021 у справі № 920/456/17 від 03.04.2024 у справі №924/706/23 та багато інших) і відповідно до неї при визначенні розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами):

- обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення;

- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;

- довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання;

- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;

- господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення;

- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;

- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

Тобто при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

При цьому, суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення неустойки. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236 - 238 ГПК України).

Водночас, суд зазначає, що на підставі частини третьої статті 551 ЦК України та частини першої статті 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, зокрема, з власної ініціативи може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру. Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду 15.02.2023 у справі №920/437/22, від 13.07.2022 у справі №925/577/21, від 28.06.2022 у справі №902/653/21, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 29.05.2023 у справі №904/907/22, від 20.12.2023 у справі №916/2263/22.

Отже, оцінивши встановлені судом фактичні дані, суд з власної ініціативи знайшов підстави для зменшення стягнення з відповідача пені у сумі 6901,10 грн, нарахованої за несплату орендної плати у розмірі 8418,62 грн, та пені в сумі 1191,21 грн, нарахованої за несплату за несплату коштів у сумі 1467,98 грн у рахунок відшкодування витрат за комунальними послугами та іншими послугами, пов`язаними з утриманням об`єкту оренди, з урахуванням судової практики, відповідно до якої зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, враховуючи, що головною метою неустойки (штрафу, пені) є стимулювання боржника до належного виконання основного зобов`язання; беручи до уваги відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження погіршення фінансового стану позивача чи завдання останньому будь-яких матеріальних збитків в результаті неналежного виконання відповідачем зобов`язання; враховуючи, що за порушення умов договору відповідачем судом задовольняються позовні вимоги про стягнення з товариства трьох відсотків річних та інфляційних втрат, а заявлені до стягнення розміри пені є значними у порівнянні із самими сумами заборгованостей; враховуючи доводи відповідача про нездійснення з жовтня 2023 року підприємницької діяльності; беручи до уваги подані відповідачем докази про те, що він вживав заходів до погашення боргу по орендній платі шляхом перерахування 12.04.2022, 13.04.2022 та 14.07.2022 платежів за договором у сумах відповідно 90 грн, 90 грн та 3070,32 грн, які були відхилені банківською установою, суд з власної ініціативи дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру належної до сплати пені на 70% (із 6901,10 грн до 2070,33 грн та із 1191,21 грн до 357,36 грн), що є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання неустойки (пені) ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності, а також враховує поведінку відповідача, спрямованою на виконання умов договору.

Щодо обгрунтованості рішення

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13 - 14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями статті 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу приписів статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

Суд також зазначає, що принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (постанови від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором в розмірі 20191,75 грн, з якої:

- заборгованість по орендній платі у сумі 8418,69 грн;

- 3% річних у сумі 495,97 грн, інфляційні втрати у сумі 1241,47 грн та пеня в сумі 6901,10 грн - за несплату орендної плати за договором;

- заборгованість у сумі 1600,07 грн за не відшкодування витрат за комунальними послугами та іншими послугами, пов`язаними з утриманням об`єкту оренди;

- 3% річних у сумі 87,37 грн, інфляційні втрати у сумі 255,87 грн та пеня у сумі 1191,21 грн - за не відшкодування відповідачем витрат за комунальними послугами та іншими послугами, пов`язаними з утриманням об`єкту оренди.

У той же час, оцінивши встановлені судом фактичні дані, суд з власної ініціативи знайшов підстави для зменшення на 70% стягнення з відповідача пені, та ухвалює рішення про стягнення з ТОВ "ФКМ. Голден Карпат" на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» пені за несплату орендної плати за договором у сумі 2070,33 грн та пені за не відшкодування витрат за договором за комунальними послугами та іншими послугами, пов`язаними з утриманням об`єкту оренди у сумі 357,36 грн.

Отже, суд позов задовольняє частково, та ухвалює стягнути з ТОВ «ФКМ. Голден Карпат» на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» заборгованість за договором оренди нерухомого майна №09/14-194/7/21 від 01.04.2021 в розмірі 14527,13 грн, з якої:

- заборгованість по орендній платі у сумі 8418,69 грн;

- 3% річних у сумі 495,97 грн, інфляційні втрати у сумі 1241,47 грн та пеня в сумі 2070,33 грн - за несплату орендної плати за договором;

- заборгованість у сумі 1600,07 грн за не відшкодування витрат за комунальними послугами та іншими послугами, пов`язаними з утриманням об`єкту оренди;

- 3% річних у сумі 87,37 грн, інфляційні втрати у сумі 255,87 грн та пеня у сумі 357,36 грн - за не відшкодування відповідачем витрат за комунальними послугами та іншими послугами, пов`язаними з утриманням об`єкту оренди.

Розподіл судових витрат

Судові витрати на підставі статті 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина дев`ята статті 129 ГПК України).

Згідно платіжної інструкції № 292426 від 30.04.2024 при подачі позивачем сплачено судовий збір у сумі 3028 грн.

Відтак, на відповідача покладається 3028 грн витрат на оплату судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 237, 238, 240, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФКМ. Голден Карпат» (код ЄДРПОУ - 40856524, місцезнаходження - 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Кошового, будинок, 13) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (код ЄДРПОУ - 00039002, місцезнаходження - 01001, місто Київ, вулиця Малопідвальна, будинок 8) заборгованість за договором оренди нерухомого майна № 09/14-194/7/21 від 01.04.2021 в розмірі 14527,13 грн (чотирнадцять тисяч п`ятсот двадцять сім гривень 13 копійок) та 3028,00 (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, згідно з частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повне судове рішення складено і підписано 31.03.2025.

Суддя С.В.Сисин