Рішення № 126253208, 31.03.2025, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2-а/447/18/25 Справа №447/619/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

31.03.2025 Миколаївський районний суд Львівської області у складі судді Головатого А.П., за участю секретаря судового засідання Кісіль А.В.,

розглянув у порядку письмового провадження у залісуду в місті Миколаїв Львівської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Процесуальні дії у справі.

27.02.2025 позивач ОСОБА_1 пред`явив позов до Управління патрульноїполіції уЛьвівській області ДПП, капрала поліції 1 батальйону 3 роти УПП у Львівській області ДПП Пелих В.М., про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. В обґрунтування позову позивач наводить наступне.

26.02.2025 інспектором 1 взводу 2 роти 3 батальйону УПП у Львівській області старшим лейтенантом Ковальчук Х.М. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №4156026, згідно з якою на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Позивач вважає, що постанова є незаконною, винесеною без повного незаконною, винесеною без повного з`ясування всіх обставин справи, з порушенням його прав, оскільки у постанові не відображено жодних доказових даних про вчинення правопорушення, немає доказів вини позивача. В оспорюваній постанові не міститься жодного доказу порушення правил дорожнього руху у час і місці, зазначених у такій. Додатково вказав, що приписами ч. 3 ст. 283 КУпАП передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. У разі відсутності у такій постанові посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис не може вважатися належним і допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

10.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

На виконання вимог ст. 269 КАС України суд скерував відповідачу копію ухвали про відкриття провадження у справі, згідно з якою визначив строк подачі відзиву на позовну заяву, та копію позовної заяви з доданими до неї документами.

Відповідач отримав відправлення з вищевказаним вмістом 19.03.2025, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, що повернулося до суду та містяться у матеріалах справи.

26.03.2023 представником відповідача Шкробаком О.М. засобами системи «Електронний суд» подано відзив, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача. Покликається на те, що 26.02.2025 близько 16 год. 47 хв. на автодорозі М06 Київ Чоп 579 км позивач, керуючи транспортним засобом марки «OPEL ZAFIRA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив перетин суцільної лінії дорожньої розмітки 1.1., чим порушив пункт 8.5.1 розділу 34 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 №1306. Внаслідок на позивача винесено постанову за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн. Відповідач вважає, що дане стягнення застосоване відповідно до букви закону, метою якого є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим позивачем та і іншими особами. Поліцейська УПП у Львівській області ДПП маючи законні підстави вважати позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, здійснила розгляд справи за порушення п.8.5.1 ПДР, ознайомила зі ст.. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, повідомила позивачу його права та обов`язки, відповідно до вимог ст.. 287, 289, 307, 308 КУпАП, роз`яснила строки й порядок виконання постанови про накладення штрафу та оскарження постанови. По завершенню розгляду справи, керуючись вимогами ст. 283 КУпАП, винесла оскаржувану постанову за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Ознайомила позивача із фактом порушення ПДР, а саме перетину дорожньої розмітки 1.1. Факт порушення правил дорожнього руху підтверджується також долученими до відзиву на позовну заяву відеодоказами, переглядом яких спростовуються твердження позивача про те, що під час керування автомобілем він рухався виключно в межах Правил дорожнього руху. Представник відповідача вказав, що вони надали відеозапис з нагрудного відеореєстратора інспектора як доказ правомірності дій поліцейського під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, а також відеозапис з автомобільного реєстратора, як доказ вчинення позивачем правопорушення, яке ставиться йому у вину. Щодо стягнення судових витрат у справі, представником відповідача було зазначено, що на позивача накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, у виді штрафу у сумі 340 грн., що дорівнює 20 неоподаткованим мінімумів доходів громадян. Відтак, зазначена вартість наданих послуг є безпідставною з огляду на предмет спору у справі незначної складності. Предмет спору у цій справі містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, а сам обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними. Слід також додати що позивач станом на написання позовної заяви є діючим адвокатом і звертається до адвокатського бюро для написання позовної заяви про скасування постанови яка у своїй природі є справою незначної складності.

До відзиву було долучено копії відеозаписів з нагрудної камери працівника поліції.

Крім цього, у відзиві представник відповідача просив проводити розгляд справи без участі відповідача.

31.03.2025 позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву, у якій просив проводити розгляд справи за його відсутності, позов підтримав.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Таким чином, з урахуванням заяв сторін, суд приходить висновку щодо можливості проведення розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд встановив:

Згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №4156026 від 26.02.2025, 26.02.2025 о 16:47 год. на автодорозі М 06 Київ-Чоп 579 км водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи транспортним засобом марки «OPEL ZAFIRA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , не виконав вимоги дорожньої розмітки 1.1. вузька суцільна лінія та перетнув її, чим порушив п. 8.5.1. ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

З досліджених судом відеозаписів, що були надані представником відповідача разом із відзивом, встановлено, що clip-0.mp4, clip-1.mp4, clip-2.mp4 відтворюють записи з нагрудної камери працівника поліції. Запис clip-0.mp4 почали вести 26.02.2025 о 16:28 год. О 16:30 год. працівниками патрульної поліції було зупинено автомобіль, яким керував позивач ОСОБА_1 , за кермом якого він перебував. Працівником поліції повідомлено, що транспортний засіб було зупинено у зв`язку з перетином ним суцільної лінії, на що позивач заперечив. Сlip-1.mp4 розпочинається о 16:43 год. з того, що працівник патрульної поліції записує на мобільний телефон відео з реєстратора патрульної машини і показує його ОСОБА_1 . Останній вказав, що на відео не видно його автомобіля і порушення ним ПДР є думкою працівника поліції, та зазначив, що буде оскаржувати постанову. Сlip-3.mp4 містить запис з мобільного телефону, яким знімається відеореєстратор патрульної машини. Даний відеозапис є поганої якості, видно, як невідомий легкий автомобіль та після нього вантажівка здійснили перетин суцільної лінії.

Оцінка суду.

Між сторонами виник спір з приводу оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, щодо правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, які регулюються положеннямиКодексу України про адміністративні правопорушення, Законом України«Про дорожнійрух» від30.06.1993, Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015, Правилами дорожнього руху,затвердженимипостановою КМУ від 10.10.2001 №1306, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі затвердженоїНаказом Міністерства внутрішніх справ №1395 від 07.11.2015.

Згідно ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. Учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 1.1 ПДР України, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно п. 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 1.3 ПДР України передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 8.5 ПДР, встановлено, що дорожня розмітка поділяється на горизонтальну та вертикальну і використовується окремо або разом з дорожніми знаками, вимоги яких вона підкреслює або уточнює.

Горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно зпунктом 1 розділу 34цих Правил (п. 8.5.1 ПДР).

Пунктом 1 розділу 34ПДРУкраїни передбачено, що лінії горизонтальної розмітки мають білий колір. Суцільними лініями горизонтальної розмітки є лінії 1.1 (вузька суцільна лінія), 1.2 (широка суцільна лінія) та 1.3 (подвійна суцільна лінія).

Ввузька суцільна лінія поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 122 КУпАП, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотриманняправил дорожнього руху.

Тобто, положенняЗакону України «Про національну поліцію»надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

У матеріалахсправи наявнівідеозаписи,долучені довідзиву представникомвідповідача засобамисистеми «Електроннийсуд».Із трьохвідеозаписів сlip-0.mp4,clip-1.mp4,clip-2.mp4можна чітковстановити фактзупинкипозивача працівниками патрульної поліції, факт розгляду справи про адміністративне правопорушення та складання протоколу за таке. З наведених відеозаписів чітко встановлено, що позивач не згідний з працівниками поліції та просив пред`явити йому докази вчинення ним інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Натомість відеозапис сlip-3.mp4 не містить доказу вчинення саме позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Так, згідно даного відеозапису вбачається, що певні два автомобілі, а саме легковий та вантажний, здійснили перетин заборонної вузької суцільної лінії. Однак, суду не надано належних і достатніх доказів перетину саме транспортним засобом під керуванням позивача ОСОБА_1 суцільної лінії. З відеозапису сlip-3.mp4 не вдається встановити номерний знак автомобілів, марку та модель такого. Водночас, з невідомих суду причин представником відповідача не надано відеозапис з відеореєстратора, встановленого у патрульному автомобілі, на який протягом розгляду справи на місці вчинення адміністративного правопорушення та у відзиві покликалися працівники поліції.

Таким чином, доводів позивача, наведених ним у позовній заяві спростовано не було.

Відповідачем не представлено суду жодних доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували правомірність винесення оскаржуваної постанови.

При цьому необхідно врахувати і практику Європейського суду з прав людини, зокрема позицію суду у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin V. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «...суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)».

Обов`язок доказування правомірності складання постанови про адміністративне правопорушення, наявності в діях особи складу правопорушення покладено законом на відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Притягнувши позивача до відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, відповідачем не надано доказів того, що позивачем було вчинено інкриміноване йому порушення.

Таким чином, позов у цій частині є підставним та підлягає до задоволення.

Щодо позовної вимоги у частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 132 КАС України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов?язаних із розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 2 ст. 132 КАС України).

Статтею 134КАС Українипередбачено,що витрати,пов`язані зправничою допомогоюадвоката,несуть сторони,крім випадківнадання правничоїдопомоги зарахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілейрозподілу судовихвитрат: 1)розмір витратна правничудопомогу адвоката,в томучислі гонораруадвоката запредставництво всуді таіншу правничудопомогу,пов`язану зісправою,включаючи підготовкудо їїрозгляду,збір доказівтощо,а такожвартість послугпомічника адвокатавизначаються згідноз умовамидоговору пронадання правничоїдопомоги тана підставідоказів щодообсягу наданихпослуг івиконаних робітта їхвартості,що сплаченаабо підлягаєсплаті відповідноюстороною аботретьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витратна оплатупослуг адвокатамає бутиспівмірним із: 1)складністю справита виконанихадвокатом робіт(наданихпослуг); 2)часом,витраченим адвокатомна виконаннявідповідних робіт(наданняпослуг); 3)обсягом наданихадвокатом послугта виконанихробіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність.

У постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі№211/3113/16-ц, від 06.11.2020 у справі№760/11145/18 зауважено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду вказувала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови ВП ВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Згідно копії договору про надання правової допомоги від 26.02.2025, вартість послуг адвоката, наданих позивачу, становить 5000 грн.

Інших документів щодо отримання адвокатських послуг позивачем не надано. Відповідач заперечує щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

За результатами дослідження та оцінки долучених до матеріалів справи доказів щодо понесення витрат на правову допомогу у їх сукупності, беручи до уваги те, що відповідач заперечує щодо стягнення витрат на правову допомогу у заявленому позивачем розмірі, беручи до уваги викладені позиції ВС з приводу розподілу судових витрат між сторонами, враховуючи характер справи, а саме те, що така не є складною справою, судові засідання у справі не проводилися, відтак вимоги з приводу стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката є частково обґрунтованими та підлягають до задоволення у розмірі 1000,00 грн.

Згідно абз. 2 ч. 5 ст. 139 КАС України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи те, що позов підлягає до задоволення частково, а позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки є особою з інвалідністю ІІ групи, що стверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 серії НОМЕР_4 , виданим 28.10.2024 строком дії до 30.09.2025, судовий збір у розмірі за подання до суду позовної заяви належить компенсувати за рахунок держави. Відтак, підстав для їх розподілу відсутні.

Керуючись ст. 122, 245, 251 КУпАП, ст. 71, 77, 86, 121, 139, 194, 205, 229, 246, 286 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Позов задоволити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №4156026 від 26.02.2025, винесену інспектором 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП старшим лейтенантом поліції Ковальчук Христиною Миколаївною про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень 00 копійок, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції у Львівській області понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень 00 копійок на користь ОСОБА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції у Львівській області, місцезнаходження: вул. Перфецького, 19, м. Львів, 79053, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 40108646.

Повний тест рішення складено 31.03.2025.

Суддя Головатий А. П.