Рішення № 126252910, 01.04.2025, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/1529/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2025 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова

в складі:

головуючого судді Радченка В.Є.

з участю:

секретаря судового засідання Штогрина В.

представника позивача Чижович І.З.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження у м.Львові цивільну справу за позовом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (адреса місцезнаходження: 79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, ЄДРПОУ 25558625) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення боргу,-

в с т а н о в и в :

Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради звернулось до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідачазаборгованість в сумі 13527,73 грн.

В обґрунтування поданого позову покликається на те, що 31.05.2018 року між Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та ОСОБА_1 укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Г-11185-18 зі змінами від 22.01.2020, згідно з п.1. якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно нежитлове приміщення загальною площею 21,8 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Договір був укладений на термін до 30.05.2021 (п. 4.1 Договору). Однак після закінчення терміну дії Договору відповідач свого обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди вчасно не виконав. Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 01.12.2021 задоволено позовні вимоги Управління комунальної власності у справі №461/6527/21 про зобов`язання ОСОБА_1 повернути шляхом виселення нежитлові приміщення заг.пл.21,8 кв.м за адресою АДРЕСА_2 . Постановою Львівського апеляційного суду від 17.02.2023 рішення Галицького районного суду м.Львова від 01.12.2021 залишено без змін. Проте відповідач не повернув орендовані нежитлові приміщення. Орендарю за прострочення повернення орендованих приміщень з 31.05.21 до 23.02.22 р. нараховувалась неустойка. Заборгованість ОСОБА_1 перед Управлінням комунальної власності складає 13527,73 грн (686,89 грн орендної плати та 12840,84 грн неустойки), яка виникла фактично за період з травня 2021 до моменту введення воєнного стану. За наведених обставин, просить позов задовольнити та стягнути вищезазначену заборгованість.

В судовому засіданні представник позивача Чижович І.З. позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила позов задоволити. Надала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що дійсно отримав в оренду нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Позовні вимоги заперечив, оскільки стверджує, що в гаражі не зберігав машину. Вважає, що протягом 15 років сплачував орендну плату позивачу незаконно, порушень з його боку поліцією не було виявлено. Зазначив, що гаражем, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 не користується вже 2 роки, в зв`язку із чим вважає позовні вимоги необгрунтованими. Просив відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до ч.1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленомуЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1 та 3статті 13 ЦПКвстановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

При цьому, виходячи з положеньст. 16 ЦК Україниособа звертається до суду за захистом свого порушеного права.

Перевіривши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 31.05.2018 року між Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та ОСОБА_1 укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Г-11185-18 зі змінами від 22.01.2020, згідно з п.1. якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно нежитлове приміщення загальною площею 21,8 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до п. 3.3 Договору у зв`язку з фактичним використанням орендарем об`єкта оренди за попереднім договором, об`єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання даного Договору.

Договір був укладений на термін до 30.05.2021 (п. 4.1 Договору).

Відповідно до п.9.1 Договору повернення орендодавцю об`єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії цього Договору або дострокового його припинення чи розірвання.

Однак після закінчення терміну дії Договору відповідач свого обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди вчасно не виконав. Управління комунальної власності зверталось до суду із позовною вимогою про зобов`язання орендаря повернути об`єкт оренди шляхом виселення.

Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 01.12.2021 задоволено позовні вимоги Управління комунальної власності у справі №461/6527/21 про зобов`язання ОСОБА_1 повернути шляхом виселення нежитлові приміщення заг.пл.21,8 кв.м за адресою АДРЕСА_2 . Постановою Львівського апеляційного суду від 17.02.2023 рішення Галицького районного суду м.Львова від 01.12.2021 залишено без змін.

Як встановлено рішенням Галицького районного суду м.Львова від 01.12.2021 у справі №461/6527/21 Договір був припинений 30.05.21 у зв`язку із закінченням терміну його дії, що має преюдиційне значення для даної справи.

Відповідно до ч.4 ст.82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Пунктом 9.3 Договору передбачено, що об`єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем (чи за його дорученням балансоутримувачем) протягом 15 днів з моменту настання однієї з подій, вказаних в п. 9.1. цього договору (закінчення терміну дії Договору або дострокового його припинення чи розірвання). Відповідно до п. 9.4. при передачі об`єкта оренди складається акт здачі приймання.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, позивачем не повернено орендовані нежитлові приміщення і станом на момент звернення із даною позовною заявою.

Згідно з ч.2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Відповідно до п.9.9 Договору якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення об`єкта оренди у порядку та строки, передбачені ч.9 Договору орендодавець нараховує орендареві неустойку у розмірі подвійної плати за користування об`єктом оренди за весь час прострочення обов`язку щодо повернення об`єкта оренди.

Таким чином орендарю за прострочення повернення орендованих приміщень з 31.05.21 до 23.02.22 нараховувалась неустойка.

Починаючи з 24.02.2022 неустойка за прострочення повернення приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , керуючись ухвалою Львівської міської ради №2239 від 18.08.2022 «Про окремі питання управління комунальним майном у зв`язку із введенням воєнного стану», не нараховувалась.

Проте не оплаченою є неустойка, нарахована за період з 31.05.2021 до 23.02.22, а також не в повній мірі оплачена орендна плата, нарахована до 30.05.2021.

Вказане підтверджується довідкою про заборгованість №4-2302-2053 від 21.02.2025 із якої вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 перед Управлінням комунальної власності складає 13527,73 грн (686,89 грн орендної плати та 12840,84 грн неустойки), яка виникла фактично за період з травня 2021 до моменту введення воєнного стану.

Статтями15,16 Цивільного кодексу Українивстановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Законодавець у частині першійстатті 509 ЦК Українивизначив зобов`язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із частиною другоюстатті 509 ЦК Українизобов`язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 цього Кодексу.

Цивільне зобов`язання передбачає наявність обов`язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов`язку, і таке зобов`язання в силу частин другої та третьоїстатті 11 ЦК Україниможе виникати на підставі договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства тощо.

Частиною другоюстатті 4 ЦК Українипередбачено, що основним актом цивільного законодавства України єЦК України.

Відповідно дост. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору або вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК Українипередбачено, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Загальні підходи до визначення змісту порушення зобов`язань містяться встатті 610 ЦК України, а саме відповідно до якої порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з вимогамист. 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами, а відповідно дост. 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з ч.1ст.762 ЦК Україниза користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч.3ст.18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно із ч.1ст.19 цього ж Законуорендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно дост. 785 ЦК Україниу разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Однак, всупереч умовам укладеного договору та вимогам вищезазначених законодавчих актів, відповідач взяті на себе зобов`язання в повному обсязі не виконав.

Згідно з Ухвалою Львівської міської ради №2239 від 18.08.2022 року «Про окремі питання управління комунальним майно, у зв`язку із введенням воєнного стану» на період з 24.02.2022 до припинення чи скасування воєнного стану орендарю неустойка не нараховується.

З огляду на вищенаведене, суд бере до уваги представлений позивачем розрахунок заборгованості, який складений у відповідності до вимог чинного законодавства. Відповідач обґрунтованих заперечень щодо розрахунку суду не надав, клопотання щодо неспівмірності заборгованості до суду не надходило.

Крім того, cуд не погоджується з доводами відповідача прийняти в якості підстав для відмови у позові ті обставини, що він не користувався гаражем, не ставив там машину. Відповідач всупереч умовам договору своєчасно не повернув орендований об`єкт орендодавцю. Тому орендодавець правомірно нарахував відповідачу відповідну заборгованість, яка випливає з умов договору оренди. Для вирішення питання про стягнення орендної плати не має принципового значення той факт, чи користувався орендар орендованим майном.

Відповідно до ч. 2ст. 16 ЦК Україниспособами захисту цивільного права та інтересів є припинення дії, яка порушували право, примусового виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право і інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зст.5 ЦПК Україниздійсню ючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 2ст. 89 ЦПК Українисуд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно дост. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом.

З урахуванням вищевказаного, аналізуючи матеріали справи та подані докази в їх сукупності та співставленні, суд вважає позовні вимоги позивача повністю доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім цього, у відповідності до ч.1ст. 141 ЦПК Українисуд вважаєза необхідневирішити питанняпро розподілсудових витрат,так якпозов задоволенов повномуобсязі.Звідповідача накористь позивачапідлягають достягнення понесеніостаннім судові витрати в розмірі 2422,4 грн. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 259, 351 - 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Задоволити позов Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (адреса місцезнаходження: 79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, ЄДРПОУ 25558625) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення боргу.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 )на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (адреса місцезнаходження: 79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, ЄДРПОУ 25558625) заборгованість в сумі 13527,73 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (адреса місцезнаходження: 79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, ЄДРПОУ 25558625)2422,40 грн. витрат на оплату судового збору.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 01.04.2025 р.

Суддя: Радченко В.Є.