Рішення № 126251739, 21.03.2025, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/3254/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2025 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді МИХАЙЛИШИН В. М., за участю секретаря Балега Ю.О., представника позивача Берегівської міськоїради Закарпатськоїобласті задовіреністю РадзецькоїЮ.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Берегівської міської ради Закарпатської області до ОСОБА_1 про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів),

ВСТАНОВИВ:

Берегівська міська рада Закарпатської області звернулась до Берегівського районного суду Закарпатської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів) у розмірі 274418,68 гривень.

Позовна заява мотивована тим, що у власності Берегівської міської територіальної громади перебуває земельна ділянка за кадастровим номером 2110200000:01:052:0001, площею 0,3285 га, цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, з адресою АДРЕСА_1 . Вказана земельна ділянка була орендована відповідачем ОСОБА_1 згідно договору про оренду землі від 18 березня 2008 року строком на 5 років. Після спливу строку дії договору новий договір оренди стосовно вказаної земельної ділянки було укладено 16 червня 2015 року, який рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 30 січня 2020 року визнаний недійсним.

Водночас, на вказаній земельній ділянці розташований об`єкт нерухомості належний відповідачу ОСОБА_1 .. Як вказує позивач, відповідач здійснює користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2110200000:01:052:0001 без правовстановлюючих документів та без сплати орендної плати за користування. На лист позивач про необхідність з`явитись на засідання постійної комісії для розрахунку безпідставно збережених коштів за використання земельних ділянок комунальної форми власності на території Берегівської територіальної громади, відповідач жодним чином не відреагував.

Відтак, у період часу з 01 липня 2020 року по 30 червня 2023 року ОСОБА_1 фактично користувався земельною ділянкою з кадастровим номером 2110200000:01:052:0001 площею 0,3285 га за відсутності укладеного договору оренди. При цьому, орендну плату за землю не сплачує, у зв`язку з чим місцевий бюджет недоотримав кошти у вигляді орендної плати за використання даної земельної ділянки, чим заподіяно значну шкоду інтересам територіальної громади.

Згідно витягів із технічної документації нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2020 рік становить 1728756,05 гривень, за 2022 рік 1796606,02 гривень, за 2023 рік 2197267,76 гривень. Згідно інформації управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 2110200000:01:052:0001 за 2021 рік не формувався, а тому при обчисленні суми безпідставно збережених коштів постійною комісією Берегівської міської ради була застосована нормативна грошова оцінка за попередній, 2020 рік.

Відповідно до розрахунку безпідставно збережених ОСОБА_1 грошових коштів за користування земельною ділянкою, що наведений у додатку до листа Берегівської міської ради №03-07/728 від 22 листопада 2023 року, відповідач в період з 01 липня 2020 року по 30 червня 2023 року не сплатив до місцевого бюджету грошові кошти у вигляді орендної плати з розмірі 274418,68 гривень.

Окрім того, оскільки на земельній ділянці розташоване майно, яке перебуває у власності відповідача, міська рада позбавлена можливості вільно розпоряджатися вказаною земельною ділянкою з метою отримання доходу у вигляді орендної плати та наповнення місцевого бюджету.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 18 вересня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено до підготовчого засідання.

10 грудня 2024 року Берегівським районним судом Закарпатської області отримано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Орябко М.В. просить визнати поважною причину пропуску строку для подання відзиву, застосувати позовну давність та частково відмовити у позові, зокрема з підстав його необґрунтованості. Так, представник відповідача вказує, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б в сукупності свідчили про наявність правових підстав для задоволення позову. Зокрема, позивачем не надано повного та об`єктивного розрахунку у розрізі за кожен місяць суми, яка підлягає відшкодуванню як безпідставно збережені кошти. Також, 23 березня 2016 року між позивачем та відповідачем укладено було укладено договір про встановлення земельного сервітуту, який посвідчено приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу. Умовами вказаного Договору власником надано право особі, яка користується сервітутом на обмежене безоплатне користування земельною ділянкою, площею 0,0500 га із земельної ділянки площею 0,3285 га, кадастровий номер 2110200000:01:052:0001 для проходу та проїзду сусіднім землекористувачам (землевласникам). Тобто, позивач безпідставно включив у розрахунок площу земельної ділянки 0,0500 га.

Крім того, представник відповідача зазначив, що позивачем заявлено позовні вимоги стосовно періоду з 01.07.2020 року по 30.06.2023 року, тоді як позов було подано до суду 05.08.2024 року, тобто з порушенням строку позовної давності за період з 01.07.2020 року по 05.08.2021 року. У зв`язку з наведеним представник відповідача просив застосувати строк позовної давності.

17 грудня 2024 року позивачем подано до Берегівського районного суду Закарпатської області відповідь на відзив, в якій зазначено, що Берегівська міська рада здійснила розрахунок у відповідності до Порядку добровільного відшкодування безпідставно збережених коштів за використання земель комунальної форми власності на території Берегівської міської територіальної громади з порушення вимог законодавства України, затвердженого рішенням Берегівської міської ради №539 від 28.04.2021 року, який опублікований на офіційному веб-порталі Берегівської міської ради, а відтак в силу закону доведений до відома громадян, установ та організацій.

Крім цього, зазначено, що 15.11.2024 року між відповідачем та його представником було укладено договір про надання правової допомоги, що свідчить про обізнаність відповідача про наявність спору. Разом з цим, відповідачем не вчинено жодних дій для отримання копії позовної заяви, додатків чи ухвали про відкриття провадження у найкоротший термін. Наведені обставини, на думку позивача, свідчать про зловживання процесуальними правами з метою набуття права на поновлення строків.

Також, позивач зазначив, що у зв`язку із введеним на території України воєнним станом, перебіг позовної давності зупиняється на строк дії такого стану.

20 січня 2025 року до Берегівського районного суду Закарпатської області надійшла заява представника відповідача про застосування строків позовної давності. Заява мотивована тим, що з моменту набрання чинності Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» №3450-ІХ від 08.11.2023 року, яким було внесено зміни до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, яким зупинено строк позовної давності, втратила чинність попередня редакція закону, яка продовжувала строк позовної давності, в результаті чого строк позовної давності, який продовжувався скінчився. Тобто, позивачем було пропущено строк позовної давності а період з 01.07.2020 року по 05.08.2021 року.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 20 січня 2025 року підготовче засідання було закрито, а справу призначено до розгляду по суті.

27 січня 2025 року через підсистему «Електронний суд» Берегівського районного суду Закарпатської області надійшло заперечення позивача на заяву про застосування строку позовної давності. Однак, з такими висновками представника відповідача позивач не погоджується. Оскільки 24.02.2022 року на території України був введений воєнний стан, у зв`язку з чим 15.03.2022 були внесені зміни до ряду нормативного правових актів, серед них і до Цивільного кодексу України. Строк дії воєнного стану за Указом президента України неодноразово продовжувався, відтак продовжувався і строк позовної давності за вимогою в частині нарахувань починаючи від 01.07.2020 року. В подальшому, 08.11.2023 року до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України були внесені зміни, шляхом викладення такого у новій редакції, згідно якої перебіг позовної давності зупиняється на час дії воєнного стану в Україні. Внесені зміни до пункту 19 набули чинності з 30.01.2024 року, а до цього часу діяла норма про продовження строків позовної давності. Отже, позивачем Берегівською міською радою не було пропущено строків позовної давності в частині позовних вимог за період з 01.07.2020 року по 05.08.2021 року.

Представник позивача Радзецька Ю.Л. в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві та наданих письмових відповідях і запереченнях.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Орябко М.В. в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву та наданих заяв.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Про місце, дату і час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст.ст. 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Судом встановлено, що у власності Берегівської міської територіальної громади Закарпатської області перебуває земельна ділянка за кадастровим номером 2110200000:01:052:0001, площею 0,3285 га, цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, з адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 17-19).

При цьому, на вказаній земельній ділянці розташований об`єкт нерухомості належний на підставі Свідоцтва про право власності від 20.01.2009 року серії НОМЕР_1 відповідачу ОСОБА_1 , а саме комплекс, кафе та станція обслуговування автотранспорту по АДРЕСА_1 (а.с. 24).

За умовами частини 2 статті 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною 1 статті 93 і статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України).

Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Згідно зі статтями 122-124 Земельного кодексу України, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах також неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 року у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 року у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 року у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 року у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 року у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 року у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 року у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 року у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 року у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 року у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 року у справах № 22/207/15 і № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 року у справі № 922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 року у справі № 925/230/17.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі № 922/2060/20 вказав, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Із досліджених судом матеріалів справи встановлено, що відповідачем ОСОБА_1 була орендована земельна ділянка за кадастровим номером 2110200000:01:052:0001, що підтверджено договором про оренду землі від 18 березня 2008 року строком на 5 років (а.с. 20-23).

В подальшому, а саме 16 червня 2015 року між сторонами було укладено новий договір оренди стосовно вказаної земельної ділянки. Однак, рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 30 січня 2020 року вказаний договір оренди земельної ділянки визнано недійсним (а.с. 39-45).

В той же час, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 будучи власником нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці площею 0,3285 га, кадастровий номер 2110200000:01:052:0001 упродовж тривалого часу не вчинив дії щодо оформлення правовідносин на право користування вказаною земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, рішенням Берегівської міської ради Закарпатської області № 88 від 10 лютого 2016 року затверджено розміри річних орендних ставок за використання земель населеного пункту міста Берегове Закарпатської області. Відповідно до додатку до рішення встановлено розмір орендних ставок за використання земель для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості на рівні 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с. 25-27).

Рішенням Берегівської міської ради Закарпатської області № 539 від 28 квітня 2021 року затверджено Порядок добровільного відшкодування безпідставно збережених коштів за використання земель комунальної форми власності на території Берегівської міської територіальної громади з порушенням вимог законодавства України.

Зокрема, вказаним порядком передбачено, що самоврядний контроль за використанням земель комунальної форми власності Берегівської міської територіальної громади здійснює виконавчий орган Берегівської міської ради в особі Управління земельних відносин Берегівської міської ради. У межах здійснення заходів самоврядного контролю за використанням земель комунальної форми власності на території Берегівської міської територіальної громади Управління земельних відносин проводить обстеження будь-яких земельних ділянок комунальної власності на території Берегівської міської територіальної громади, здійснює фото- та відео зйомку земельної ділянки, застосовую технічні засови фіксування фактів порушення вимог земельного законодавства та інтересів Берегівської міської територіальної громади, складає Довідку за результатами обстеження таких земельних ділянок.

Розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати здійснюється Комісією «Для розрахунку безпідставно збережених коштів за використання земельних ділянок комунальної форми власності на території Берегівської міської територіальної громади з порушенням вимог законодавства України» за фактичний період використання землекористувачем земельної ділянки (з моменту набуття права власності на нерухоме майно до моменту оформлення власником цього майна права оренди або власності земельної ділянки, на якій розташоване це майно, з урахуванням строків давності). Сума відшкодування має бути зменшена на розмір внесених землекористувачем платежів за використання землі у вигляді земельного податку (за наявності) (а.с. 28-31).

Отже, саме Управління земельних відносин Берегівської міської ради уповноважене, за результатами обстеження земельних ділянок вжити заходи самоврядного контролю, здійснити розрахунок безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування земельними ділянками без правовстановлюючих документів.

Враховуючи вищенаведені обставини, судом встановлено, що ОСОБА_1 не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки з кадастровим номером 2110200000:01:052:0001 площею 0,3285 га, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. Єдиною можливою формою здійснення плати за землю для відповідача, як землекористувача, є орендна плата.

Згідно з частиною 1 статті 1212 цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. З аналізу змісту норм статей 1212-1214 Цивільного кодексу України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондиційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи. У даному випадку наявні всі три вказані ознаки.

Зокрема, відповідач ОСОБА_1 зберіг у себе кошти у вигляді орендної плати, що мала бути сплачена за користування земельною ділянкою за кадастровим номером 2110200000:01:052:0001 площею 0,3285 га. Набуте відповідачем ОСОБА_1 нерухоме майно розташоване на вказаній земельній ділянці, є органічно і нерозривно пов`язане з цією земельною ділянкою, тому набуття відповідачем права власності на нерухоме майно призвело до фактичного набуття останнім також права володіння і користування земельною ділянкою, на якій розташоване це нерухоме майно. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати коштів у вигляді орендної плати, які підлягали сплаті на користь власника земельної ділянки Берегівської міської ради.

При цьому, правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Правові підстави для одержання відповідачем ОСОБА_1 прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно в даному випадку відсутні.

Отже, відповідачем ОСОБА_1 збережено майно за рахунок позивача Берегівської міської ради, оскільки власником земельної ділянки є територіальна громада міста Берегове в особі Берегівської міської ради. Тому, збереження (заощадження) відповідачем ОСОБА_1 коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.

Враховуючи вищенаведене, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , як фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки Берегівської міської територіальної громади зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею.

Відповідно до Витягів із технічної документації нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2020 рік становить 1728756,05 гривень, за 2022 рік 1796606,02 гривень, за 2023 рік 2197267,76 гривень (а.с. 33, 34, 35-38).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку безпідставно збережених відповідачем ОСОБА_1 грошових коштів за користування земельною ділянкою та Акту №35 від 07.07.2023 року щодо визначення розміру збитків за використання земель комунальної форми власності Берегівської міської територіальної громади з порушенням вимог законодавства України, відповідач ОСОБА_1 в період з 01 липня 2020 року по 30 червня 2023 року не сплатив до місцевого бюджету грошові кошти у вигляді орендної плати з розмірі 274418,68 гривень, а саме за період з 01.07.2020 року по 31.12.2020 року у розмірі 43218,90 грн.; за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року у розмірі 86437,80 грн.; за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року у розмірі 89830,30 грн.; за період з 01.01.2023 року по 30.06.2023 року у розмірі 54931,68 грн. (а.с. 46, 47-48).

Так, положення Податкового кодексу України та законодавства про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг із Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.

При цьому, судом встановлено, що згідно інформації УПРАВЛІННЯ НАДАННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПОСЛУГ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖГЕОКАДАСТРУ В ЗАКАРПАТСЬКІЙ ОБЛАСТІ №18-7-0.4-2681/2-24 від 27.05.2024 року встановлено, що Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 2110200000:01:052:0001 за 2021 рік не формувався. Інших належних та допустимих доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2021 рік, зокрема довідки або технічної документації, виготовленої компетентним органом, позивачем не надано.

Отже, розрахунок безпідставно збережених відповідачем ОСОБА_1 грошових коштів за користування земельною ділянкою за 2021 рік позивачем не доведено належними доказами, в розумінні податкового законодавства та норм законодавства України з даних правових питань.

Щодо клопотання представника відповідача щодо застосування строку позовної давності за період з 01.07.2020 року по 05.08.2021 року, суд констатує наступне.

Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Згідно зі ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

24.02.2022 року на території України був введений воєнний стан, у зв`язку з чим 15.03.2022 року були внесені зміни до ряду нормативного правових актів, серед них і до Цивільного кодексу України.

Так, Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України були доповнені пунктом 19 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії». Відтак, на дію строків передбачених статтями 257 та 258 Цивільного кодексу України починаючи з 15.03.2022 року, окрім пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, одночасно впливав і пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Зі змісту пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в редакції від 15.03.2022 року випливає, що строк позовної давності за вимогою в частині нарахувань починаючи від 01.07.2020 року був продовжений на строк дії воєнного, надзвичайного стану в України.

При цьому, строк дії воєнного стану за Указом Президента України неодноразово продовжувався, відтак продовжувався і строк позовної давності за вимогою в частині нарахувань починаючи від 01.07.2020 року.

В подальшому, 08.11.2023 року до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України були внесені зміни, шляхом викладення такого у новій редакції, згідно якої перебіг позовної давності зупиняється на час дії воєнного стану в Україні, які набули чинності з 30.01.2024 року.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що строк позовної давності позивачем не порушено та позовні вимоги заявлені у відповідності до норм Цивільного кодексу України в межах належного строку.

Враховуючи вищенаведене, керуючись чинними положеннями процесуального законодавства, з метою встановлення балансу та ефективного захисту прав та інтересів сторін, в контексті встановлених обставин справи, зважаючи на те, що позивачем частково доведено належними та допустимими доказами факт безпідставно отриманих активів (грошових коштів) відповідачем та порушення останнім вимог закону, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Зокрема, стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Берегівської міської ради Закарпатської області (ЄДРПОУ 04053683) безпідставно збережені кошти у розмірі 187980 (сто вісімдесят сім тисяч дев`ятсот вісімдесят) гривень 88 копійок, а саме: за період з 01.07.2020 року по 31.12.2020 року у розмірі 43218,90 грн.; за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року у розмірі 89830,30 грн.; за період з 01.01.2023 року по 30.06.2023 року у розмірі 54931,68 грн..

Керуючись ст.ст. 1212, 1213, 1214 Цивільного кодексу України, ст.ст. 83,122,123,124,125,126,152,156,157,206Земельного кодексуУкраїни,ст.ст.14,265,288Податкового кодексуУкраїни,ст.ст.141,263,264,265,354,355ЦПК України,суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Берегівської міської ради Закарпатської області (м. Берегове, вул. Б.Хмельницького, 7, Закарпатської області, код ЄДРПОУ 04053683) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів) задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Берегівської міської ради Закарпатської області (ЄДРПОУ 04053683) безпідставно збережені кошти у розмірі 187980 (сто вісімдесят сім тисяч дев`ятсот вісімдесят) гривень 88 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Берегівської міської ради Закарпатської області судовий збір в розмірі 3293 (три тисячі двісті дев`яносто три) гривні 03 копійки.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга може бути подана до Закарпатського апеляційного суду.

Суддя Віталій МИХАЙЛИШИН