Ухвала суду № 126251162, 03.03.2025, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/41732/19

Провадження № 4-с/761/60/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі: Харечко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва цивільну справу за скаргою стягувача ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савченко Юлії Вікторівни, заінтересована особа (боржник): ОСОБА_2 , про визнання протиправною бездіяльності; зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

У грудні 2024р. ОСОБА_1 (далі по тексту - заявниця/стягувач) звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з вказаною скаргою, в якій просила суд:

1.Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савченко Ю.Й. (далі по тексту - державний виконавець) у виконавчому провадженні НОМЕР_4, з примусового виконання судового наказу, виданого Шевченківським районним судом м. Києва 11 грудня 2019р. у справі №761/41732/19;

2.Зобов`язати державного виконавця усунути порушення та вжити передбачених ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання судового наказу, виданого Шевченківським районним судом м. Києва 11 грудня 2019р. у справі №761/41732/19, щодо неупередженого, ефективного, своєчасного і в повному обсязі вчинення виконавчих дій, у тому числі:

- стягнення заборгованості по аліментах з доходів від здачі трьох земельних ділянок:

а) земельна ділянка площею 1.4749 га, яка знаходиться в Черкаській обл., Городищенський район, село Валява, зареєстрованої04 грудня 2015р., орендар: ТОВ «Науково-виробнича фірма «Урожай», код ЄДРПОУ: 31860551;

б) земельна ділянка площею 2,1266 га, яка знаходиться в Черкаській області, Уманський район, с/рада Іванівська, зареєстрованої 04 грудня 2015р., орендар: ПП «Орієнтир-Агро-Б», код ЄДРПОУ: 33535940;

в) земельна ділянка площею 1,0309 га, яка знаходиться в Черкаській області, Уманський район, с/рада Іванівська, зареєстрованої 28 липня 2017р., орендар: ПП «Орієнтир-Агро-Б», код ЄДРПОУ: 33535940;

- стягнення заборгованості по аліментах з доходів на придбання нерухомого майна - квартири загальною площею 44,2 у АДРЕСА_1 , яку було придбано боржником 22 червня 2021р. на підставі договору купівлі-продажу;

- стягнення заборгованості по аліментах з пенсії, яка призначена боржнику;

- здійснити запит до Сервісного Центру МВС України щодо встановлення реєстрації транспортних засобів боржником та послідуючого встановлення джерела доходів для набуття транспортних заслбів і стягнення із цих доходів аліментів.

Подану скаргу заявник мотивує тим, що 17 грудня 2019р. Шевченківським районним судом міста Києва видано судовий наказ у справі №761/41732/19 про стягнення з ОСОБА_2 (далі по тексту - боржник) на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини від всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 2019р. і до досягнення дитиною повноліття.

В подальшому, 23 грудня 2019р. постановою державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Савченко Ю.Й. було відкрито виконавче провадження НОМЕР_4, з примусового виконання зазначеного судового наказу.

Заявниця зазначила, що 27 листопада 2024р. останньою, під час ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження, було виявлено грубе, істотне порушення, яке полягало у невірному зазначенні державним виконавцем РНОКПП боржника під час відкриття виконавчого провадження, що в подальшому призвело до неповного здійснення державним виконавцем усіх необхідних дій для примусового виконання судового наказу.

Так, лише 27 листопада 2024р. державним виконавцем було звірено РНОКПП боржника, який вказаний у судовому наказі та винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних, зазначивши вірний РНОКПП ОСОБА_2 , та відповідно зроблено запити до Пенсійного фонду України та Державної податкової служби України.

Таким чином, на переконання заявниці, вищенаведене свідчить про неправомірну бездіяльність державного виконавця в межах виконавчого провадження НОМЕР_4, що призвело до стягнення аліментів з боржника у неповному розмірі, без врахування інших доходів, у зв`язку із чим виникла заборгованість та відповідно судовий наказ залишається невиконаним, що є порушенням законних прав та інтересів заявниці.

У зв`язку з викладеним, заявниці звернулась до суду із вказаною скаргою до суду.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 06 грудня 2024р. було відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду, а також витребувано у Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_4.

25 лютого 2025р. боржником подано до суду заяву, у якій останній зазначив, що не заперечує, що заборгував заявниці у виплаті частини аліментів з доходів від здачі від трьох земельних ділянок та нарахувань пенсії по інвалідності. Боржник зазначив, що вказана заборгованість виникла ненавмисно, оскільки, останнього ніхто не повідомляв про необхідність сплачувати аліменти із пенсії, а заборгованість від здачі в оренду земельних ділянок у розмірі 11363,45 грн. боржником було погашено, як тільки про це було повідомлено державним виконавцем. Також ОСОБА_2 у своїй заяві просив суд визначити початок сплати заборгованості по аліментах в частині нарахувань із пенсії починаючи з січня 2025р., оскільки в останнього наявні проблеми зі здоров`ям (захворювання на рак кишківника), обстеження та лікування потребує значних матеріальних витрат; також боржник має сина 2023р. народження та дружину, яка знаходиться у декретній відпустці, а боржник є єдиним утримувачем у сім`ї.

Учасники процесу в судове засідання не з`явились, про місце і час судового розгляду повідомлялись належним чином; заявницею подано до суду заяву про розгляд справи у відсутність останньої, заявлені вимоги скарги підтримує у повному обсязі, просила суд задовольнити, у зв`язку з чим, у відповідності до ч. 2 ст 450 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд скарги у відсутність учасників процесу, що не з`явились.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення скарги по суті, приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення скарги, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

При цьому виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст.ст. 6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст.ст. 447, 448 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Судом встановлено, що 17 грудня 2019р. Шевченківським районним судом міста Києва видано судовий наказ у справі №761/41732/19 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини від всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 2019р. і до досягнення дитиною повноліття.

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 23 грудня 2019р. постановою державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Савченко Ю.Й. відкрито виконавче провадження НОМЕР_4, яку було направлено сторонам для відома.

При цьому, у вказаній постанові державним виконавцем зазначено РНОКПП боржника як « НОМЕР_1 », в той час, як у судовому наказі вказано РНОКПП боржника як « НОМЕР_2 ».

Того ж дня, постановою державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Савченко Ю.Й. було звернено стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яку було направлено сторонам для відома та головному бухгалтеру Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичного центру» Подільського району м. Києва для виконання (за місцем роботи боржника).

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що у вказаній постанові державним виконавцем знову зазначено невірно РНОКПП боржника як « НОМЕР_1 ».

В подальшому, за період часу з січня 2020р. по березень 2024р. головним бухгалтером Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичного центру» Подільського району м. Києва на адресу Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надсилались звіти про здійснені відрахування та виплати у розмірі від заробітку боржника.

Також, матеріали виконавчого провадження містять неодноразові запити до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, у параметрах яких, державним виконавцем зазначалось прізвище, ім`я, по-батькові боржника, та його дату народження (запити від: 22 жовтня 2020р., 23 квітня 2021р., 08 червня 2021р., 16 вересня 2021р., 08 квітня 2022р., 25 жовтня 2022р., 27 листопада 2024р.).

За результатами обробки запитів державного виконавця від: 22 жовтня 2020р., 23 квітня 2021р., 08 червня 2021р., 16 вересня 2021р., 08 квітня 2022р., 25 жовтня 2022р. було отримано інформацію, що у Міністерстві внутрішніх справ відсутні відомості про зареєстровані за боржником транспортні засоби.

За результатами обробки запиту державного виконавця від 27 листопада 2024р. було отримано інформацію, що за боржником зареєстровано транспортний засіб марки «Gelly» моделі «Emgrand 7» д.н.з. НОМЕР_3 .

Крім того, матеріали виконавчого провадження містять ряд запитів державного виконавця до Державної фіскальної служби України з метою одержання відомостей про джерела отримання доходів боржника - фізичної особи (запити від: 23 жовтня 2020р., 10 червня 2021р., 16 вересня 2021р., 21 лютого 2022р., 25 жовтня 2022р.), при цьому, у параметрах яких державним виконавцем зазначався невірний РНОКПП боржника як « НОМЕР_1 » замість вірного як « НОМЕР_2 ».

За результатами обробки вказаних запитів державним виконавцем отримано наступну відповідь: «недіючий (помилковий) реєстраційний номер облікової картки платника податків/фізична особа за вказаними у запиті серією (за наявності) та номером паспорта на обліку не перебуває».

В подальшому, 27 листопада 2024р. державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савченко Ю. Й. було винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних, згідно якої внесено зміни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження, а саме: замість РНОКПП боржника як « НОМЕР_1 » зазначено « НОМЕР_2 ».

Того ж дня, державним виконавцем було здійснено запити до Пенсійного фонду України та Державної податкової служби України, у параметрах яких вказано вірний РНОКПП боржника.

За результатами обробки вказаних запитів державним виконавцем отримано відповідь з Пенсійного фонду України, що боржнику нараховується пенсія у розмірі 2980,0 грн; відповідь із Державної податкової служби, згідно якої, крім заробітної плати від Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичного центру» Подільського району м. Києва боржник отримує оподатковувані доходи від ТОВ «Науково-виробнича фірма «Урожай» та ПП «Орієнтир-Агро-Б» (дохід від здачі в оренду трьох земельних ділянок).

10 грудня 2024р. начальником Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ковалем В.В. в порядку ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» (на підставі відповідної скарги стягувача) було винесено постанову, якою дії державного виконавця Савченко Ю.Й., при перевірці матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_4, визнано такими, що вчинені з порушенням ч. 1 ст. 18, ст.ст. 68, 69, 70, 71 Закону України «Про виконавче провадження» та зобов`язано державного виконавця невідкладно усунути порушення вимог ст.ст. 68, 69, 70, 71 Закону України «Про виконавче провадження» та привести вказане виконавче провадження у відповідність до вимог Закону України «Про виконаче провадження».

12 грудня 2024р. державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савченко Ю.Й. було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, та інші доходи боржника, згідно якої звернуто стягнення на доходи боржника, якій останній отримує у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві.

Того ж дня, на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві державним виконавцем скеровано відповідну вимогу, яку було повторно скеровано 12 лютого 2025р.

12 грудня 2024р., державним виконавцем зформовано довідку-розрахунок заборгованості по аліментах, згідно відповіді із Державної податкової служби України, відповідно до якої боржник отримував дохід із ТОВ «Науково-виробнича фірма «Урожай» та ПП «Орієнтир-Агро-Б».

Як вбачається із вказаної довідки-розрахунку, заборгованість по аліментам боржника згідно вищезгаданого отриманого доходу станом на 04 квітня 2024р. (день повноліття сина стягувача та боржника) становить 11363,45 грн, яку боржником було сплачено у повному обсязі 13 лютого 2025р., про що свідчить платіжна інструкція, яка наявна у матеріалах виконавчого провадження.

Згідно ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Звертаючись до суду із вказаною скаргою, заявниця зазначила, що державним виконавцем при відкритті виконавчого провадження було невірно зазначено РНОКПП боржника, що в подальшому призвело до неповного здійснення державним виконавцем усіх необхідних дій для примусового виконання судового наказу, починаючи із 23 грудня 2019р., крім того, держаним виконавцем не враховано доходів боржника на придбання квартири, яку було придбано боржником у 2021р.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

При цьому виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст.ст. 6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 вказаного Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Водночас, ст. 129 Конституції України передбачено, що обов`язковість виконання судових рішень віднесено до основних засад судочинства. За змістом ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (аб. 3 п. 2 мотивувальної частини Рішення КСУ від 13 грудня 2012р. №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує самій сутності права на справедливий суд (аб. 2 п. 3 мотивувальної частини Рішення КСУ від 25 квітня 2012р. №11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (аб. 5 п. 2.1 мотивувальної частини Рішення КСУ від 26 червня 2013р. №5-рп/2013).

У Рішенні №2-рп(ІІ)/2019 від 15 травня 2019р. Конституційний Суд України окремо наголосив, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні частиною другою статті 129-1 Конституції України; порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою свого позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності та розумності, суд також керується аксіомою цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», яка означає «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».

Європейський суд з прав людини, надаючи тлумачення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у рішенні по справі Горнсбі проти Греції (Case of Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997р. зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом, а виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися, як складова частина суду. Таким чином, остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, повинно бути виконаним, що відповідає принципу верховенства права, який договірні сторони зобов`язалися поважати, ратифікуючи вказану Конвенцію.

Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (рішення ЄСПЛ у справі «Артіко проти Італії»). Особливо це стосується права на доступ до правосуддя в світлі того демократичному суспільстві право на справедливий суд, а саме: не сподівання, що справа не лише буде розглянута, але й державна влада буде дотримуватися прийнятого судом у відповідній справі остаточного рішення, буде діяти з урахуванням встановлених в ньому юридичних фактів і прав осіб та забезпечуватиме таким чином виконання рішення суду.

При вирішенні цієї справи суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений в постановах від 28 травня 2019р. у справі №905/2458/16, від 28 травня 2019р. у справі №910/11965/16, а саме: принцип обов`язковості судового рішення та обов`язок суду із здійснення судового контролю за виконанням судового рішення зобов`язує суди, здійснюючи оцінку тих чи інших обставин справи, враховувати, чи сприяє вчинення будь-якої процесуальної дії (в тому числі і судом) виконанню остаточного судового рішення, чи навпаки, перешкоджає такому виконанню; дії (бездіяльність) та рішення виконавця підлягають оцінці судом з точки зору їх спрямованості на забезпечення виконання остаточного судового рішення; оцінка обставин справи, доводів учасників справи та висновки, зроблені на підставі такої оцінки, не можуть бути на користь обставин, які спрямовані на перешкоджання виконанню остаточного судового рішення.

Суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений в постановах від 11 вересня 2019р. у справі №2-15/2003, від 20 січня 2021р. у справі №619/562/18, від 18 травня 2022р. у справі №910/12804/18, а саме: належним доказом вжиття виконавцем усіх передбачених законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дій, - є повне виконання рішення суду; невиконання судового рішення свідчить про неповноту вчинених виконавцем виконавчих дій, що є недопустимим з огляду на ст.129-1 Конституції України.

Так, під час розгляду вказаної скарги судом встановлено, що в період з 23 грудня 2019р. по 26 листопада 2024р. державним виконавцем не було вжито усіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання у повному обсязі судового наказу, виданого Шевченківським районним судом м. Києва 17 грудня 2019р., що полягало у невірному зазначенні РНОКПП боржника у всіх процесуальних документах виконавчого провадження та у всіх запитах державного виконавця до відповідних органів з метою отримання інформації про доходи боржника, що призвело до несвоєчасності виконання судового наказу і не в повному обсязі вчинення усіх необхідних виконавчих дій та як наслідок виникнення заборгованості боржника по аліментах з пенсії.

Таким чином, державним виконавцем за вказаний період було допущено неправомірну бездіяльність в межах виконавчого провадження НОМЕР_4.

Разом із тим, судом враховано те, що станом на час розгляду скарги в суді державним виконавцем було усунуто порушення вимог Закону України «Про виконаче провадження» та вжито усіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання судового наказу, шляхом винесення постанови про зміну (доповнення) реєстраційних даних; відправлення належним чином оформлених запитів до Міністерства внутрішніх справи України, Пенсійного фонду України, Державної податкової служби України, та в результаті, винесення постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, та інші доходи боржника, яку було скеровано до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, а також здійснення розрахунку заборгованості боржника, які останній отримував у ТОВ «Науково-виробнича фірма «Урожай» та ПП «Орієнтир-Агро-Б».

Також судом враховано ту обставину, що заборгованість по аліментам які боржник отримував у ТОВ «Науково-виробнича фірма «Урожай» та ПП «Орієнтир-Агро-Б» погашено боржником у повному обсязі 13 лютого 2025р., про що свідчить платіжна інструкція, яка наявна у матеріалах виконавчого провадження.

Разом із тим, суд відхиляє доводи заявниці, щодо стягнення аліментів з доходів на придбання нерухомого та рухомого майна боржника, які останній набув в період з 17 грудня 2019р. (день видачі судового наказу) по 04 квітня 2024р. (день повноліття сина стягувача та боржника), оскільки, зазначений дохід не передбачений Переліком видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993р. із змінами, при цьому, суд зауважує, що державним виконавцем було здійснено відповідні запити з метою отримання інформації про доходи боржника, і за наслідком отримання таких відомостей, державним виконавцем було враховано інші доходи боржники при визначенні суми стягнення аліментів та відповідно було здійснено вищезгадані виконавчі дії, спрямовані на виконання судового наказу.

Також суд відхиляє доводи боржника, щодо визначення останньому початку сплати заборгованості по аліментах в частині нарахувань із пенсії починаючи з січня 2025р., оскільки предметом розгляду вказаної скарги є питання наявності/відсутності протиправної бездіяльності державного виконавця в межах виконавчого провадження НОМЕР_4 в порядку ст. 447 ЦПК України, відтак, суд не може досліджувати та вирішувати питання, які не віднесені до предмету розгляду скарги, для яких, передбачений інший процесуальний порядок розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення вказаної скарги, в частині необхідності визнання протиправною бездіяльності державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савченко Ю.В. у виконавчому провадженні НОМЕР_4 за період часу з 23 грудня 2019р. по 26 листопада 2024р., з примусового виконання судового наказу, виданого Шевченківським районним судом м. Києва 11 грудня 2019р. у справі №761/41732/19, оскільки за вказаний період часу державним виконавцем не вчинено виконавчих дій у повному обсязі, спрямованих на ефективне виконання зазначеного судового наказу, з вищенаведених підстав.

Разом із тим, суд не вбачає правових підстав для задоволення скарги в частині вимог щодо зобов`язання державного виконавця вчинити дії в межах вказаного виконавчого провадження, оскільки, протягом розгляду скарги в суді, державним виконавцем було вчинено дії, спрямовані на виконання судового наказу та відповідно усунуто порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Керуючись ст. ст. 258-261, 268, 352-354, 447, 450, 451 ЦПК України; Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

у х в а л и в:

Скаргу стягувача ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савченко Юлії Вікторівни, заінтересована особа (боржник): ОСОБА_2 , про визнання протиправною бездіяльності; зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савченко Юлії Вікторівни у виконавчому провадженні НОМЕР_4 за період часу з 23 грудня 2019р. по 26 листопада 2024р., з примусового виконання судового наказу, виданого Шевченківським районним судом м. Києва 11 грудня 2019р. у справі №761/41732/19.

В задоволенні іншої частини скарги - відмовити.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги, протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено законом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Повний текст ухвали суду складено 03 березня 2025р.

Суддя: