Ухвала суду № 126245181, 01.04.2025, Близнюківський районний суд Харківської області

612/361/21

1-кп/612/3/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2025 року смт Близнюки

Близнюківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Близнюки Харківської області кримінальне провадження відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лозова Харківської області, громадянина України, із середньою технічною освітою, одруженого, працюючого ФОП, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого;

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України,

в с т а н о в и в:

Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що поруч із земельною ділянкою кадастровим номером 6320686500:03:001:0952 поблизу с. Уплатне на території Близнюківської селищної територіальної громади Лозівського району Харківської області знаходиться водний об`єкт, з розташованою під ним земельною ділянкою загальною площею 111,3 га, відомості про земельну ділянку не внесені до Державного земельного кадастру, а тому кадастровий номер щодо неї відсутній.

Відповідно до ст. 3 Водного кодексу України, усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд, до якого належать поверхневі води, зокрема штучні водойми (водосховища, ставки) і канали.

Згідно зі ст. 4 Водного кодексу України, до земель водного фонду належать землі зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

В ст. 51 Водного кодексу України зазначено, що користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми. Водні об`єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України. Право оренди земельної ділянки під водним об`єктом поширюється на такий водний об`єкт.

Водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

Згідно ст. 85 Водного кодексу України, порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

Статтею 69 Земельного кодексу України встановлено, що громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки засноване на договорі строкового платного володіння і користування земельною ділянкою, необхідної орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до вимог ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Системний аналіз вищевказаних норм права дає підстави вважати, що використання водного об`єкту для рибогосподарської експлуатації, промислового вилову та вирощування риби повинно здійснюватися тільки за наявності права на водний об`єкт (води) разом із земельною ділянкою водного фонду.

Відповідно до статей 125 та 126 Земельного кодекс України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, у ОСОБА_4 виник умисел на самовільне зайняття водного об`єкту з розташованою під ним земельною ділянкою загальною площею 111,3 га, яка знаходиться поруч із земельною ділянкою з кадастровим номером 6320686500:03:001:0952 поблизу с. Уплатне на території Близнюківської селищної територіальної громади Лозівського району Харківської області.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, наприкінці весни - на початку літа 2018 року, більш точної дати та часу під час досудового розслідування не встановлено, маючи корисливий мотив, з метою отримання прибутку від вирощування риби, діючи умисно та всупереч вимог ст.ст.116-125 Земельного кодексу України, усвідомлюючи, що відсутнє рішення органу влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) земельної ділянки, за відсутності будь-якого правочину щодо неї, а також без державної реєстрації цих прав, самовільно зайняв земельну ділянку площею 111,3 га, яка знаходиться поруч із земельною ділянкою кадастровим номером 6320686500:03:001:0952 поблизу с. Уплатне на території Близнюківської селищної територіальної громади Лозівського району Харківської області.

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Вказану земельну ділянку площею 111,3 га, яка знаходиться поруч з земельною ділянкою кадастровим номером 6320686500:03:001:0952 поблизу с. Уплатне на території Близнюківської селищної територіальної громади Лозівського району Харківської області, ОСОБА_4 , самовільно, протиправно, без здійснення плати за землю, використовував у період з кінця весни - початку літа 2018 року по 22 червня 2021 року, шляхом забезпечення її охорони, встановлення тимчасових споруд, зарибленням, виловом риби, обмеженням вилову риби сторонніми особами, та обмеження загального водокористування громадянами.

Внаслідок самовільного зайняття ОСОБА_4 вищевказаної земельної ділянки, державі в особі уповноваженого органу Близнюківської селищної територіальної громади Лозівського району Харківської області, заподіяно матеріальну шкоду в сумі 287710 гривень 50 копійок, що є значним розміром.

У судовому засіданні 01.04.2025 від обвинуваченого ОСОБА_4 , надійшло клопотання, в якому він просив звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності у кримінальному провадженні, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримали заявлене клопотання.

Прокурор ОСОБА_3 не заперечував проти закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 та звільнення останнього від кримінальної відповідальності, у зв`язку із закінченням строків давності.

Представник потерпілого ОСОБА_6 надав заяву про розгляд справи без його участі.

Вислухавши думку учасників судового провадження, роз`яснивши обвинуваченому суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ст. 44 КК України, особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності здійснюється виключно судом.

Відповідно до частини першої статті 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

За частиною третьою статті 285 КПК України обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз`яснено суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, судове провадження проводиться в повному обсязі в загальному порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо кримінального провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Закриття кримінального провадження з цієї підстави не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує (ч. 8 ст. 284 КПК України).

Положеннями ст. 49 КК України визначено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого злочину, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.

Строк давності - це передбачений ст. 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.

Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК України строків; відсутність обставин, що порушують їх перебіг (частини 2-4 ст. 49 КК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: два роки - у разі вчинення кримінального проступку, крім випадку, передбаченого у п. 2 цієї статті.

Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: притягнення особи як обвинуваченого; згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження (статті 284-288 КПК України).

На виконання вимог ст. 285 КПК України, ОСОБА_4 роз`яснено суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності і право заперечувати про закриття кримінального провадження з цієї підстави. Обвинувачений надав свою згоду на закриття кримінального провадження з відповідних підстав.

Підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України є лише таке закінчення відповідного строку давності, який сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо особи, яка вчинила злочин певної тяжкості.

Таким чином, строк давності спливає і під час досудового розслідування, і під час судового провадження, і після проголошення обвинувального вироку суду. Будь-які процесуальні дії протягом цих строків не припиняють їх перебіг. Якщо строк давності сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду, то особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження щодо цієї особи.

Санкція ч. 1 ст. 197-1 КК України передбачає покарання у виді штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до двох років. Вказане кримінальне правопорушення віднесене до кримінальних проступків, згідно ст. 12 КК України, а тому строк давності, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України становить два роки.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення у період з 2018 року по 22 червня 2021 року.

Враховуючи наведене, на час проведення судового засідання у даному кримінальному провадженні закінчився дворічний строк давності, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України (22 червня 2023 року).

Згідно з ч. 2 ст. 49 КК України, перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 КК України, перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Судом не встановлено обставин і не отримано об`єктивних доказів на підтвердження підстав для зупинення або переривання строків давності, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 49 КК України.

Також суд зазначає, що дотримання умов, передбачених частинами 1-3 ст. 49 КК України, є безумовним і звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов`язковим.

Тобто суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов`язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження (справа) - досудове розслідування, підготовче судове засідання, судовий розгляд справи судом першої інстанції, на стадії провадження в суді апеляційної інстанції, але до набрання вироком суду законної сили.

Суд за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України, та за згодою обвинуваченого ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Також, згідно ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Касаційним кримінальним судом у складі Верховного Суду в постанові від 19.11.2019 року в справі №345/2618/16-к зроблено висновок: «За змістом ст. 49 КК України звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є обов`язковим і застосовується за таких умов: 1) вчинення особою злочину; 2) з дня вчинення злочину до набрання вироком законної сили минули визначені ч. 1 ст. 49 КК строки давності; 3) особа не ухилялася від досудового слідства або суду; 4) особа до закінчення зазначених у ч. 1 ст. 49 КК строків не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину. Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 49 КК, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності. Відтак суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням. При цьому, суд має з`ясувати думку сторін щодо закриття кримінального провадження за такою підставою, у разі згоди обвинуваченого (засудженого) розглянути питання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності. Отже, суд може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності із закриттям кримінального провадження як під час підготовчого судового засідання, так і в ході судового розгляду в загальному порядку, керуючись положеннями ст. 49 КК України».

Враховуючи вищенаведене, перевіривши законність заявленого клопотання та отримавши відповідну згоду обвинуваченого ОСОБА_4 , з огляду на те, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , є кримінальним проступком, та з моменту скоєння інкримінованого кримінального правопорушення минуло більше двох років, перебіг давності притягнення до кримінальної відповідальності, в розумінні ст. 49 КК України, не зупинявся і не переривався, заяви від юридичних та фізичних осіб про залучення їх до провадження як потерпілих не надходили, суд приходить до переконання, що клопотання обвинуваченого про звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а відтак клопотання слід задовольнити, звільнивши ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закривши відносно нього кримінальне провадження за ч. 1 ст. 197-1 КК України.

Керуючись ст.ст. 284, 285, 286, 288 КПК України, ст. 12, 49, ч. 1 ст. 197-1 КК України, суд

у х в а л и в:

Клопотання ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження від 13.04.2021 № 12021226110000044 за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України задовольнити.

Кримінальне провадження від 13.04.2021 № 12021226110000044 за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України закрити.

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду, через Близнюківський районний суд Харківської області, протягом семи днів з дня оголошення.

Суддя ОСОБА_1