Ухвала суду № 126243998, 27.03.2025, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/7523/24

Провадження № 1-кп/0182/428/2025

У Х В А Л А

27.03.2025 м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку в залі суду в м. Нікополі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про вчинене кримінальне правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.06.2024 за № 12024040000000948 по обвинуваченню

ОСОБА_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження м. Нікополь Дніпропетровської області, який зареєстрований та фактично проживає у АДРЕСА_1

у вчиненні кримінальних правопорушень /злочину/, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та кримінального проступку передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,

за участю сторін судового провадження

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 (в режимі ВКЗ з ДУВП №4),

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

представника потерпілих ОСОБА_9

(в режимі ВКЗ з власного пристрою),

в с т а н о в и в:

Прокурор Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_10 20.12.2024 надіслав до Нікопольського міськрайонного суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні від 15.06.2024 за № 12024040000000948 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень /злочину/, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та кримінального проступку передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.

Ухвалою від 20.12.2024 було призначено підготовче судове засідання на 28.01.2025, яке було відкладено на 27.03.2025.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_3 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого було продовжено до 28.03.2025.

Прокурор у судовому засіданні вважав за можливе призначити справу до судового розгляду.

Обвинувачений та його захисник проти призначення справи до судового розгляду не заперечували.

Потерпілі та представник потерпілих проти призначення справи до судового розгляду також не заперечували.

Вислухавши сторін судового провадження, суд вважає, що справа може бути призначена до судового розгляду.

Згідно обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, було зібрано достатньо даних для розгляду кримінального провадження у судовому засіданні. Обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України. Процесуальних порушень, які перешкоджають розгляду справи, в суді не встановлено. Кримінальне провадження підсудне Нікопольському міськрайонному суду. Підстав для закриття провадження, передбачених п. 4-8 ч.1, ч. 2 ст. 284 КПК України, не встановлено.

Під час підготовчого судового засідання від представника потерпілих адвоката ОСОБА_9 надходило письмове клопотання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в порядку ст. 34 КПК України, яке були вирішене ухвалою суду.

Клопотань про повернення обвинувального акту не надходило.

Крім того, оскільки строк дії ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 незабаром спливає, прокурор просив суд продовжити строк тримання під вартою на час судового розгляду справи, але не більше 60 діб, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані при обранні запобіжного заходу, а саме ризики: п. 1 - переховування від органу слідства і суду, до чого його може спонукати тяжкість можливого покарання, оскільки він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину із застосуванням насильства; п. 3 незаконно впливати на свідків шляхом вмовлянь, погроз або іншим чином з метою уникнення від відповідальності; п. 5 ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.

Прокурор вважає, що застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належне виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та не здатні запобігти наявним ризикам.

Обвинувачений ОСОБА_3 заперечував проти продовження строків тримання під вартою. Посилається на те, що всі ризики, на які посилається прокурор, теоретичні та абстрактні і вони нічим не доведені. Він вже тривалий час утримується під вартою, його вина ще не доведена. Просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт або заставу. Він вже перебував під заставою півтора місяці і жодного разу не порушив режим, виконував всі процесуальні обов`язки, чим довів свою належну поведінку. Також просив врахувати, що він раніше не судимий, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв`язки одружений, має дітей; має постійне місце роботи працював у службі таксі.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 підтримав клопотання свого підзахисного. Захисник вважає необґрунтованими процесуальні ризики, на які посилається прокурор у клопотанні і доказів їх існування немає. Обвинувачений ОСОБА_3 , перебуваючи півтора місяці під заставою, добросовісно виконував свої обов`язки, жодних нарікань щодо його поведінки ні в кого не було. Тому також просив змінити ОСОБА_3 запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт або ж заставу в розумному розмірі і на його думку такі запобіжні заходи в повній мірі забезпечать належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Потерпіла ОСОБА_6 підтримала клопотання прокурора та категорично наполягала на триманні ОСОБА_3 під вартою. Вважає його небезпечним для суспільства, для себе та своєї сім`ї.

Потерпіла ОСОБА_7 також підтрималаклопотання прокурора і наполягала на триманні ОСОБА_3 під вартою.

Потерпіла ОСОБА_8 підтримала клопотання прокурора.

Представникпотерпілих ОСОБА_9 підтримала клопотання прокурора. Вказала, що на даний час є обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_3 кримінальних правопорушень; процесуальні ризики, на які посилається прокурор у клопотанні, продовжуються існувати і не зменшились. Щодо альтернативних запобіжних заходів, то вона вважає, що, враховуючи безпекову ситуацію у м. Нікополь, контролювати дотримання обвинуваченим умов домашнього арешту неможливо, а застосування до ОСОБА_3 застави було скасовано апеляційним судом. До того ж, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини, а тому застава до нього не застосовується. Проти зміни ОСОБА_3 запобіжного заходу категорично заперечує.

Вислухавши думку сторін судового провадження, суд враховує наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження суд повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до ст. 17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а статтею 18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.

ЄСПЛ стверджує, що вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об`єднаного Королівства»).

З наведеного витікає, що рішення суду про продовження строку дії до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень ЄСПЛ.

Так, у справі «Маккей проти Об`єднаного Королівства» ЄСПЛ зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України», наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Як встановлено в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень - злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого, та кримінального проступку. При цьому суд враховує позицію ЄСПЛ, який в своїх рішеннях неодноразово зазначав (наприклад «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.07.2011 та інших), що «термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення». Тим більш, що відповідно до практики ЄСПЛ факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Крім того, ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не може вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, не зважаючи на існування презумпції не винуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (наприклад, рішення ЄСПЛ „Нечипорук і Йонкало проти України від 21.07.2011, „Осаковський проти України від 17.07.2014 та ін).

Як встановлено в судовому засіданні, продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так,суд вважає,що ризик,передбачений п.1ч.1ст.177КПК України(переховуваннявід суду)об`єктивно існує,бо обвинувачений,усвідомлюючи тяжкістьможливого покаранняу видіпозбавлення волістроком від7до 10років,яке йомузагрожує уразі визнанняйого винуватиму вчиненніінкримінованого кримінальногоправопорушення,може переховуватисявід суду.Так, ОСОБА_3 після вчиненнякримінального правопорушення,щоб небути викритим,з місцявчинення злочинувтік таздійснив заходищодо приховуванняслідів злочину,що свідчитьпро намаганнязаплутати слідствота ухилитисявід відповідальності.

Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Панченко проти Росії» (Panchenko v. Russia) п. 102 від 08.02.2005, в якому зазначено, що тяжкість вчиненого кримінального правопорушення є суттєвим елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду.

Також суд вважає, що наявний і продовжує існувати й ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (ризик незаконного впливу на свідків), оскільки ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину із застосуванням насильства. Підозра ОСОБА_3 , в тому числі, ґрунтується на показах свідків та очевидців, а, оскільки обвинувачений має доступ до матеріалів кримінального провадження, в тому числі до анкетних даних свідків у кримінальному провадженні, що у поєднанні з тяжкістю злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , то є значним ризик того, що останній, перебуваючи на волі, може вдатися до погроз або застосування насильства до свідків з метою відмови або зміни в подальшому ними показань з метою уникнення відповідальності.

Що стосується наявності ризику вчинення іншого кримінального правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України), то суд вважає, що такий ризик теж існує, оскільки встановлено, що ОСОБА_3 протягом дня 14.06.2024, окрім спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_11 , завдав тілесні ушкодження й іншим особам - потерпілому ОСОБА_12 , свідкові ОСОБА_13 . Тому на думку суду є досить високим ризик того, що, перебуваючи

на волі, з метою уникнення відповідальності, обвинувачений може вчинити щодо свідків чи інших осіб інше кримінальне правопорушення, а тому цей ризик також доведений та обґрунтований.

Також суд враховує репутацію обвинуваченого, який раніше не судимий; має постійне місце проживання, сталі соціальні зв`язки, а також те, ОСОБА_3 обвинувачується в спричиненні тяжких тілесних ушкоджень працівнику ІНФОРМАЦІЯ_2 , що спричинило його смерть, викликало значний суспільний резонанс. Ця подія активно висвітлювалася в засобах масової інформації, викликала обурення та занепокоєння значної кількості населення міста через можливість уникнення останнім відповідальності завдяки зв`язкам в правоохоронних органах, бо ОСОБА_3 є чоловіком працівника Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області.

Тому, на думку суду та з огляду на інтереси суспільства, обставини справи потребують продовження строків тримання під вартою обвинуваченому та відсутність підстав для застосування до нього більш м`яких запобіжних заходів, оскільки вони не зможуть забезпечити належне виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків. На переконання суду подальше продовження тримання під вартою обвинуваченому не порушує його права на свободу та особисту недоторканість, справедливий суд та ефективний засіб юридичного захисту, гарантованих статтями 5, 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Оскільки строк дії ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому закінчується 28.03.2025, тому суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою підлягає задоволенню, а в задоволенні клопотання обвинуваченого та захисника про зміну запобіжного заходу слід відмовити.

Т.я. ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України розмір застави не визначається.

Керуючись ст. 314, ч.3 ст. 315, 316 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Призначити кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень /злочину/, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та кримінального проступку передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України до відкритого судового розгляду одноособово суддею на „04 квітня 2025 р. о 13.00 год. за участю сторін судового провадження.

Клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою задовольнити, в задоволенні клопотання обвинуваченого та захисника про зміну запобіжного заходу відмовити.

Продовжити щодо ОСОБА_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 дію запобіжного заходу тримання під вартою на час судового розгляду справи, але не більше, ніж на 60 діб, тобто до 25травня 2025р., без визначення застави.

Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу може бути оскаржена протягом п`ятиднів здня їїоголошення безпосередньодо Дніпровськогоапеляційного суду. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Суддя: ОСОБА_1