Рішення № 126243931, 01.04.2025, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/1619/24

Провадження № 2-а/177/1/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

01 квітня 2025 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Суботіної С. А.

за участі: секретаря Ференц Я. З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження в справі, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до суду з указаним позовом, отриманим судом 16.07.2024, уточнивши який 29.07.2024, просив скасувати постанову від 02.07.2024 серії БАВ № 060526 про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену поліцейським ВП № 3 Каховського РВП ГУНП у Херсонській області Лапкіним О.І., про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн, як незаконну, справу про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог указав, що постановою від 02.07.2024 БАВ № 060526, складеною поліцейським ВП № 3 Каховського РВП ГУНП у Херсонській області Лапкіним О.І., позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн. У постанові інспектором поліції зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом FAW СА 3252, р/н НОМЕР_1 , на якому була несправна гальмівна система, тим самим останній порушив п. 31.4.1 ПДР України, а саме, керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового керування, із якими, відповідно до встановлених правил, його експлуатація забороняється. Не погоджуючись з інкримінованим правопорушенням ОСОБА_1 пояснив, що вказаний транспортний засіб йому не належить, він перебуває з власником транспортного засобу в трудових відносинах, тому перевіряти технічний стан транспортного засобу до його обов`язків не входить. Автомобіль був переданий ОСОБА_1 після його огляду механіком підприємства, з їх слів у технічно справному стані. Позивачу незрозуміло, які саме несправності гальмівної системи вбачав у транспортному засобі поліцейський, як він їх виявив, у зв`язку з чим наполягав на ознайомленні з доказами порушення п. 31.4.1 ПДР України. Поліцейський доводи позивача проігнорував та перейшов до розгляду справи по суті із винесенням оскаржуваної постанови. Позивач вважає вказану постанову протиправною, винесеною поліцейським за відсутності в діях позивача події та складу адміністративного правопорушення та без доведення вини належними, допустимими та достатніми доказами без встановлення фактичних обставин справи, а тому просить її скасувати, а провадження в справі закрити.

Ухвалою судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 30.07.2024 відкрито провадження в справі.

Ухвалою суду від 08.08.2024 замінено відповідача на належного - Головне управління Національної поліції в Херсонській області.

Не погоджуючись з пред`явленими вимогами, у порядку ч. 4 ст. 47 КАС України, представником відповідача Мирилко В.В. через систему «Електронний суд» 14.08.2024 подано відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У відзиві вказано, що під час несення служби, 02.07.2024 близько 17 год. 20 хв., надійшов виклик про вчинення ДТП на автодорозі Т-2207, під час якого водій, керуючи транспортним засобом FAW СА 3252, р/н НОМЕР_1 , злетів у кювет через відмову гальмівної системи. Відповідно до п.2.3 а) ПДР України, перед виїздом водій зобов`язаний перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу. Також, в абз. 8 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» вказано, що водій зобов`язаний перевірити перед вирушенням у дорогу технічний стан транспортного засобу та стежити за ним у дорозі, із чого слідує, що саме на водія покладено обов`язок перевірки технічного стану транспортного засобу. До винесення оскаржуваної постанови, відносно ОСОБА_1 складено протокол від 02.07.2024 серії ААД № 109863, де в графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» самим позивачем вказано «відмовили гальма, злетів у кювет». Також, поліцейським було складено протокол допиту потерпілого ОСОБА_1 , у якому останній зазначає, що 02.07.2024, працюючи на вантажному автомобілі, рухаючись із с. Давидів Брід у бік смт Велика Олександрівка, підіймаючись на гору з с. Мала Олександрівка до смт Велика Олександрівка, відмовили гальма та він не впорався з керуванням, перекинувся на узбіччя в лісосмугу, після чого автомобіль зазнав механічних пошкоджень. Як слідує з пояснень поліцейського ВП № 3 Каховського РВП ГУНП у Херсонській області Лапкіна О.І., він із 08 год. 00 хв. 02.07.2024 перебував на добовому чергуванні. О 16 год. 15 хв. зі служби 102 надійшло повідомлення, що на автодорозі Т-2207 між с. Мала Олександрівка та смт Велика Олександрівка, сталося ДТП за участю автомобіля FAW СА 3252, р/н НОМЕР_1 , із кузова якого в лісосмугу викотилося каміння, водія ушпиталено до відділення Великоолександрівського ЦРП. При опитуванні водія, останній пояснив, що на підйомі дороги двигун автомобіля не зміг витягти навантажений автомобіль, намагаючись перемкнути з третьої на другу передачу, водій не зміг ввімкнути передачу, автомобіль почав котитись заднім ходом зі спуску, водій намагався загальмувати гальмами, але гальма не спрацювали, автомобіль продовжував скочуватись, водій звернув у кювет, автомобіль перекинувся на праву сторону, у результаті чого зазнав механічних пошкоджень. Після цього поліцейським прийнято рішення щодо складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП та постанови за ч. 1 ст. 121 КУпАП. Від ОСОБА_1 скарг, додаткових пояснень та заперечень не надходило, клопотання про надання записів з нагрудного відеореєстратора поліцейського під час розгляду справи не подавалося. Посилання позивача на застосування ст. 14-1 КУпАП є недоречним, оскільки положення ст. 14-1 втратили чинність, як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду від 22.12.2010 № 23-рп/2010. Представник відповідача зазначає, що надати всі відеозаписи з розгляду даної події неможливо, відтак просить взяти до уваги відеозапис ознайомлення ОСОБА_1 з винесенням щодо нього протоколу та постанови, де він не заперечує щодо складених відносно нього матеріалів (т.1 а.с.165-179).

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 надав аналогічні показання. Зазначив, що про несправність гальмівної системи у постанові від 02.07.2024 зазначено виключно на підставі пояснень ОСОБА_1 , який був допитаний слідчим у медичному закладі, до якого його було ушпиталено. Безпосередньо ним транспортний засіб на місці події не оглядався.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_3 надала показання про те, що про ДТП за участі ОСОБА_1 , який доводиться їй батьком, стало відомо 02.07.2024, близько 16 год. 07 хв., під час телефонної розмови з останнім. ОСОБА_1 отримав серйозні травмування, зокрема, голови, внаслідок чого не міг повідомити працівникам поліції місце свого проживання. Для з`ясування цієї інформації їй телефонував працівник поліції. З місця події ОСОБА_1 госпіталізовано до лікарні в м. Великоолександрівка Херсонської області та у зв`язку з відсутністю відповідного обладнання, останнього цього ж дня, близько 22 год. 00 хв., транспортовано до медичного закладу в м. Кривий Ріг.

Ухвалою суду від 04.11.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника ТОВ «Автоспецтранс-КР» Вірка В.В. про залучення вказаного товариства до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 03.12.2024 відмовлено в задоволенні клопотання представника Клименка О.А., Вірка В.В., про залучення ОСОБА_4 до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

У судовому засіданні представник позивача Морозов Є.Є. позовні вимоги підтримав, доводи, викладені у позові підтвердив, просив постанову скасувати, провадження в справі закрити.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття в судове засідання учасника справи, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 надав показання аналогічні тим, що зазначені у відзиві. Також пояснив, що про несправність гальмівної системи у постанові від 02.07.2024 зазначено виключно на підставі пояснень ОСОБА_1 , який був допитаний слідчим у медичному закладі, до якого його було ушпиталено. Безпосередньо ним транспортний засіб на місці події не оглядався.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_3 надала показання про те, що про ДТП за участі ОСОБА_1 , який доводиться їй батьком, стало відомо 02.07.2024, близько 16 год. 07 хв., під час телефонної розмови з останнім. ОСОБА_1 отримав серйозні травмування, зокрема, голови, внаслідок чого не міг повідомити працівникам поліції місце свого проживання. Для з`ясування цієї інформації їй телефонував працівник поліції. З місця події ОСОБА_1 госпіталізовано до лікарні в м. Великоолександрівка Херсонської області та у зв`язку з відсутністю відповідного обладнання, останнього цього ж дня, близько 22 год. 00 хв., транспортовано до медичного закладу в м. Кривий Ріг.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази в справі, допитавши свідків, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 02.07.2024 серії БАВ № 060526, прийнятою поліцейським ВП № 3 Каховського РВП ГУНП у Херсонській області Лапкіним О.І., позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн (т.1 а.с.12).

Відповідно до вказаної постанови, 02.07.2024 о 16 год 00 хв., на автодорозі Т-2207 біля с. Мала Олександрівка, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом FAW СА 3252, р/н НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_4 , на якому була несправна гальмівна система, чим порушив п.п. 31.4.1 ПДР України.

Оскільки предметом оскарження є постанова про накладення адміністративного стягнення, суд повинен перевірити законність та обґрунтованість винесення постанови та дослідити, чи було дотримано порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності, чи не пропущено строки, встановлені для розгляду справи та накладення адміністративного стягнення, чи виконано вимоги закону при розгляді справи та інше.

Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України). Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (зі змінами та доповненнями) визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які їх порушують, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).

Як передбачено п. 31.4.1 ПДР України, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема гальмівної системи.

Порушення вказанихвимог ПДРУкраїни єнаслідком притягненнядо адміністративноївідповідальності,зокрема,передбаченої ч.1ст.121 КУпАП.

Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП України настає в разі керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів. Вказане правопорушення тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За нормою п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Рішення відповідача - постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства. Це право передбачено ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 6 КАС України.

Статтею 7 КУпАП гарантовано, що ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Як визначено п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Згідно зі ст. 31 Закону № 580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, зокрема, фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень. Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні. Інформація про змонтовані/розміщені технічні прилади, технічні засоби повинна бути розміщена на видному місці.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 283 КУпАП, постанова в справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Виходячи з положень ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За приписами ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 2 цієї статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінка доказів здійснюється судом за правилами ст. 86 КАС України, відповідно до приписів якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Не погоджуючись з постановою, позивач зазначає, що в постанові поліцейським не зазначено які саме порушення стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху, було ним допущено.

Так, пунктом 31.4.1 ПДР України визначено технічні несправності, які забороняють експлуатацію транспортних засобів, зокрема, п. 31.4.1 - Гальмові системи: а) змінено конструкцію гальмових систем, застосовано гальмову рідину, вузли або окремі деталі, що не передбачені для даної моделі транспортного засобу або не відповідають вимогам підприємства-виробника; б) під час дорожніх випробувань робочої гальмової системи перевищуються такі значення: (легкові автомобілі та їхні модифікації для перевезення вантажів - 14,7; автобуси 18,3; вантажні автомобілі з дозволеною максимальною масою до 12 т включно 18,3; вантажні автомобілі з дозволеною максимальною масою понад 12 т 19,5; автопоїзди, тягачами яких є легкові автомобілі та їхні модифікації для перевезення вантажу 16,6; автопоїзди, тягачами яких є вантажні автомобілі 19,5; двоколісні мотоцикли і мопеди 7,5; мотоцикли з причепом 8,2)

Нормативне значення гальмового шляху для транспортних засобів випуску до 1988 року допускається перевищувати не більше ніж на 10 відсотків значення, поданого в таблиці (в) порушено герметичність гідравлічного гальмового приводу; г) порушено герметичність пневматичного або пневмогідравлічного гальмового приводу, що спричиняє зменшення тиску повітря при непрацюючому двигуні більш як на 0,05 МПа (0,5 кГс/кв.см) за 15 хв у разі приведення в дію органів керування гальмовою системою; ґ) не працює манометр пневматичного або пневмогідравлічного гальмового приводу; д) стоянкова гальмова система при відключеному від трансмісії двигуні не забезпечує нерухомий стан: транспортних засобів з повним навантаженням - на уклоні не менше ніж 16%; легкових автомобілів, їхніх модифікацій для перевезення вантажів, а також автобусів у спорядженому стані - на уклоні не менше ніж 23%; вантажних автомобілів і автопоїздів у спорядженому стані - на уклоні не менше ніж 31%; е) не замикається важіль (рукоятка) стоянкової гальмової системи в робочому положенні.

Натомість,у постановіне зазначенояка саменесправність гальмівноїсистеми буланаявна втранспортному засобіFAW СА 3252, р/н НОМЕР_1 .

Як слідує з матеріалів справи та підтверджено показаннями поліцейського ВП № 3 Каховського РВП ГУНП у Херсонській області Лапкіна О.І., останнім на місці ДТП транспортний засіб не оглядався.

Посилання відповідача у відзиві та свідка ОСОБА_2 у своїх показаннях в судовому засіданні на те, що ОСОБА_1 самостійно вказав на те, що в автомобілі під його керуванням відмовили гальма, а отже визнав свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 121 КУпАП, не можна визнати достатнім і беззаперечним доказом несправності гальмівної системи транспортного засобуFAW СА 3252, р/н НОМЕР_1 .

При цьому, судом враховується, що визнавальні пояснення (показання) особи в повному чи частковому обємі пред`явленого обвинувачення, не можуть бути покладені в основу постанови про визнання винною особи та притягнення її до відповідальності без підтвердження іншими доказами в сукупності і така постанова не може ґрунтуватися виключно на визнавальних поясненнях та припущеннях, що цілком узгоджується із правовими висновками Європейського суду з прав людини, викладеними в рішеннях у справах «Бандалетов проти України» від 31.10.2013, «Сальдуз проти Туреччини» від 27.11.2008.

Разом з тим, слід зазначити, що давати пояснення (показання) з пред`явленого обвинувачення або відмовитися давати пояснення (показання), змінювати їх, визнавати чи не визнавати вину і відповідати на запитання є правом особи, яка притягається до відповідальності.

Отже, судом встановлено, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Оцінюючи оскаржувану постанову на предмет її обґрунтованості (п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України), суд констатує, що працівником поліції факт вчинення правопорушення, у якому звинувачено позивача, жодним чином не зафіксовано та не підтверджено жодним допустимим і належним доказом.

Суд також зауважує, що не може бути доказом вчинення адміністративного правопорушення виключно оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки така постанова за своєю природою є результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення виключно після збору та дослідження доказів вчинення такого правопорушення.

Отже, працівник поліції порушив принципи всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних поясненнях ОСОБА_1 , із яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи (показання свідків, фото-/відеофіксація тощо).

За ч. 2 ст. 62 Конституції України, правопорушник не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення, а відповідно до ч. 3 цієї ж статті, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини у справах (скарга № 10590/83 від 06.12.1988, № 42095/98 ) зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність особи, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості. Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на вищенаведене, зважаючи на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 121 КУпАП України не доведена «поза розумним сумнівом», наявні правові підстави для задоволення позовної заяви та скасування постанови від 02.07.2024 серії БАВ № 060526 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн, із закриттям провадження в справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки рішення ухвалюється на користь позивача, відповідно до ст. 139 КАС України, із відповідача Департаменту патрульної поліції на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені ним та документально підтверджені судові витрати у виді судового збору в розмірі 605,60 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 72-79, 139, 241, 242-246, 286, 293 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження в справі, - задовольнити.

Постанову від 02.07.2024 серії БАВ № 060526 про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену поліцейським ВП № 3 Каховського РВП ГУНП у Херсонській області Лапкіним Олегом Івановичем, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн, - скасувати.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КУпАП, - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управлінняНаціональної поліціїв Херсонськійобласті (код ЄДРПОУ 40108782, юридична адреса: вул. Лютеранська, буд. 4, м. Херсон, Херсонська область) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) понесені ним судові витрати у виді судового збору в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення складено 01.04.2025

Суддя: