Рішення № 126235296, 31.03.2025, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2025 р. Справа № 480/4050/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Сумській області), в якій просив:

1) визнати неправомірними на скасувати рішення ГУ ПФУ в Сумський області від 15.11.2023 року № 182950009105 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

2) зобов`язати ГУ ПФУ в Сумський області зарахувати до загального страхового стажу періоди роботи з 01.01.2006 по 07.04.2006, з 08.04.2008 по 17.03.2009, з 21.04.2009 по 16.01.2010, з 12.04.2010 по 18.03.2011,3 11.04.2011 по 26.02.2012, з 01.12.2012 по 21.03.2013, з 22. 03.2013 по 23.06.2013, з 23.10.2013 по 05.10.2014, з 01.12.2014 по 13.10.2015, з 06.05.2016 по 25.04.2017, з 07.06.2017 по 15.12.2017 роки;

3) зобов`язати ГУ ПФУ в Сумський області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням страхового стажу та заробітної плати набутою під час трудової діяльності на території російської федерації з часу звернення за призначенням пенсії, тобто з 6 листопада 2023 року.

Свої вимоги мотивував тим, що у період з 01.01.2006 по 07.04.2006, з 08.04.2008 по 17.03.2009, з 21.04.2009 по 16.01.2010, з 12.04.2010 по 18.03.2011,3 11.04.2011 по 26.02.2012, з 01.12.2012 по 21.03.2013, з 22. 03.2013 по 23.06.2013, з 23.10.2013 по 05.10.2014, з 01.12.2014 по 13.10.2015, з 06.05.2016 по 25.04.2017, з 07.06.2017 по 15.12.2017 року позивач працював на території російської федерації, тому при визначенні права на пенсійне забезпечення, відповідно до частин 1, 2 статті 4 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1058 територіальний орган Пенсійного фонду повинен був застосовувати міжнародні договори з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відтак стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при призначенні пенсії, а тому відмова відповідача є протиправною.

Ухвалою суду від 21.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Крім того, вказаною ухвалою суду у відповідача витребовувалися додаткові докази у справі, у зв`язку з не наданням яких такі докази витребовувалися повторно ухвалою суду від 13.06.2024, та які на виконання вимог ухвали представником ГУ ПФУ в Сумській області було надано разом поясненням.

Так, у поясненні відповідач посилався на ст. 26 Закону №1058, відповідно до якої пенсія за віком призначається за зверненням особи з дня, наступного за днем досягнення нею пенсійного віку, якщо звернення відбулося не пізніше трьох місяців з дня настання такого віку. Зазначав, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому право на пенсію виникає з наступного дня 07 листопада.

Також у поясненні відповідач вказав, щопозивачу не враховано до його трудового стажу періоди роботи в російській федерації з01.01.2006 по 07.04.2008, з 08.04.2008 по 17.03.2009, з 21.04.2009 по 16.01.2010, з 12.04.2010 по 18.03.2011,3 11.04.2011 по 26.02.2012, з 01.12.2012 по 21.03.2013, з 22. 03.2013 по 23.06.2013, з 23.10.2013 по 05.10.2014, з 01.12.2014 по 13.10.2015, з 06.05.2016 по 25.04.2017, з 07.06.2017 по 15.12.2017 року. Зарахування до страхового стажу з 1 січня 2004 року періодів роботи на території держав - учасниць СНД здійснювалося за умови підтвердження сплати страхових внесків до відповідних фондів держав-учасниць СНД, на території яких провадилась трудова діяльність. Однак, з 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено воєнний стан, який триває станом і на сьогодні.

Разом з тим, з 29.11.2022 року Україна припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, якою регулювалося питання зарахування періодів роботи на її території при призначенні пенсії в Україні.

Відтак відсутні підстави для зарахування до страхового стажу спірних періодів роботи.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після досягнення віку в 60 років, 10.11.2023 року звернувся до Конотопського об`єднаного управління ПФУ із заявою про призначення пенсії (а.с. 37). При цьому, як вбачається з розписки-повідомлення до заяви позивача від 10.11.2023, ОСОБА_1 було додано паспорт, РНОКПП, військовий квиток, дві трудові книжки (а.с.38).

Заяву позивача про призначення пенсії було розглянуто ГУ ПФУ в Сумській області, рішенням якого від 15.11.2023 №182950009105 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV, оскільки необхідний страховий стаж, визначений ст.26 ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV складає 30 років, а страховий стаж ОСОБА_1 - 23 роки 04 місяці та 07 днів.

Так, за доданими документами до страхового стажу не зараховано згідно з даними трудової книжки НОМЕР_1 від 05.01.2006 періоди роботи позивача в російській федерації (а.с.50зворот, 20): з 01.01.2006 до 07.04.2008, з 08.04.2008 до 17.03.2009, з 21.04.2009 до 16.01.2010, з 12.04.2010 до 18.03.2011, з 11.04.2011 до 26.02.2012, з 01.12.2012 до 21.03.2013, з 22.03.2013 до 23.06.2013, з 23.10.2013 до 05.10.2014, з 01.12.2014 до 13.10.2015, з 06.05.2016 до 25.04.2017, з 07.06.2017 до 15.12.2017, оскільки відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється згідно законодавства держави, на території якої вони проживають. Внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та розірвання дипломатичних відносин з країною-агресором Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 29.11.2022 № 1328 Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. Таким чином, обчислення страхового стажу, набутого в республіках колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік, а в подальшому в незалежних державах страховий стаж та врахування нарахованої на їх території заробітної плати здійсняється відповідно до законодавства України з урахуванням двосторонніх угод/договорів (а.с.20, 49 зворот).

Позивач з таким рішенням відповідача не погодився та звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV).

Відповідно до частин 1, 2статті 26 Закону № 1058-ІVособи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Судом встановлено, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_3 досяг віку у 60 років. Таким чином, для призначення позивачу пенсії за віком після набуття ним встановленогозаконом 60-річного віку, його загальний страхований стаж повинен був становити не менше 30 років.

За приписами статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж. Обсяг страхового стажу (стажу роботи) є одним із основних чинників для визначення розміру пенсійних виплат.

За змістом частини першої ст. 1 Закону №1058 термін страховий стаж визначений як період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески, а страховий стаж у солідарній системі визначений частиною першою статті 24 Закону як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Страховий стаж обчислюється в місяцях (ч.ч. 2, 3 ст. 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абз.1 ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).

Так, з копії трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 05.01.2006 (а.с.8-10, 38зворот-44) судом встановлено, що позивач у період з 01.01.2006 до 07.04.2008, з 08.04.2008 до 17.03.2009, з 21.04.2009 до 16.01.2010, з 12.04.2010 до 18.03.2011, з 11.04.2011 до 26.02.2012, 01.12.2012 до 21.03.2013, з 22.03.2013 до 23.06.2013, з 23.10.2013 до 05.10.2014, з 01.12.2014 до 13.10.2015, з 06.05.2016 до 25.04.2017 та з 07.06.2017 до 15.12.2017 працював на території російської федерації вЗакритому акціонерному товаристві «Інвестиційно-будівельна компанія «Нове будівництво». Загальний трудовий стаж позивача, здобутий ним на цьому підприємстві становить більше ніж повних 9 років.

Автентичність записів трудової книжки відповідачем не оспорюється.

Суд зауважує, що інформація згідно трудової книжки позивача щодо періоду роботи знаходить своє підтвердження в довідках про доходи (а.с.12-18 зворот), які видавилися позивачу у різні періоди підприємством-роботодавцем.

При цьому суд зазначає, що у відповідності до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення№1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За правилами п.п.1,20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (даліПорядок від 12.08.1993 №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1). У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (п.20).

Згідно із п.3 Порядку від 12.08.1993 №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Тобто основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у разі її відсутності, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці в і д с у т н інеобхідні з а п и с и або містяться неправильні чи неточні записи п р оп е р і о д ироботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17, від 18 листопада 2022 року у справі № 560/3734/22.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці відповідач вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.

Відповідно до положень підпунктів 2 та 3 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, у редакції чинній на час виникнення спірних правових відносин (далі - Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). Особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, а за періоди роботи після 01 січня 2004 року додатково надається інформація, отримана органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав-учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків (підпункт 2). Для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення). Особи, яким пенсія відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення призначається з урахуванням заробітної плати, отриманої за періоди роботи на територіях держав-учасниць міжнародних договорів (угод), надають довідки про заробітну плату для призначення пенсії (з розбивкою по місяцях), видані підприємствами, установами чи організаціями (їх правонаступниками), де працювала особа, або архівними установами (підпункт 3).

Як встановлено судом (а.с.20, 50зворот), позивачу не враховано до його страхового стажу періоди роботи в російській федерації з 01.01.2006 до 07.04.2008, з 08.04.2008 до 17.03.2009, з 21.04.2009 до 16.01.2010, з 12.04.2010 до 18.03.2011, з 11.04.2011 до 26.02.2012, 01.12.2012 до 21.03.2013, з 22.03.2013 до 23.06.2013, з 23.10.2013 до 05.10.2014, з 01.12.2014 до 13.10.2015, з 06.05.2016 до 25.04.2017 та з 07.06.2017 до 15.12.2017 через припинення Україною участі в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992, на підставі постанови КМУ від 29.11.2022 №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення».

Втім суд не погоджується з такими висновками ГУ ПФУ в Сумській області та зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону №1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.

Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.

Статтею 5 Угоди передбачається, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.

Частинами 2-3 статті 6 Угоди передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Таким чином, на громадян України, які працювали на територіях інших держав учасниць Співдружності Незалежних Держав, які приєднались до вказаної Угоди, розповсюджувалась дія нормативних актів приймаючої Держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу, його пільгового обчислення.

В силу пункту 2 статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Аналіз вищенаведених норм вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні.

Записами у трудовій книжці позивача НОМЕР_2 від 05.01.2006 номери 1-22 підтверджено, що позивач у спірні періоди дійсно працював на підприємстві в російській федерації. Згідно довідок підприємства-роботодавця, у період роботи позивача, йому здійснювалися нарахування заробітної плати та відрахування до Пенсійного фонду за встановленими тарифами.

Тобто трудовою книжкою позивача, що була наявна в ГУ ПФУ в Сумській області при прийнятті оскаржуваного рішення, дійсність якої не ставиться під сумнів відповідачем, жодних недоліків в частині внесених записів відповідачем не зазначено ні в рішенні від 15.11.2013 (а.с.20), ні у поясненні, у зв`язку з чим трудовою книжкою підтверджується факт роботи позивача на території російської федерації.

При цьому після вчинення військової агресії російської федерації проти України, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 29.11.2022 № 1328, якою постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. москві, а також прийнято постанову від 24.06.2023 №639, якою припинено дію Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, вчиненої 14.01.1993 в м. москві.

Втім згідно ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 у справі №820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.

Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" Україна, як держава-учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Припинення російською федерацією з 01.01.2023 участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 24.06.2023 № 639 "Про припинення дії Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" також не можуть бути правовою підставою для не зарахування до страхового стажу позивача спірного періоду роботи на території російської федерації, адже такий стаж ним набутий до виходу України із Угоди та стосуються періодів трудової діяльності позивач, що мали місце в період дії вказаної Угоди.

Не зарахування стажу роботи в період чинності міжнародної угоди, які працювали за межами України, у зв`язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, - є неприпустимим та порушує конституційні принципи. Так, працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення. За наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу для призначення пенсії.

Варто зауважити, що відповідно до частини 1 статті 70 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, припинення договору відповідно до його положень або відповідно до Конвенції звільняє учасників договору від усякого зобов`язання виконувати договір у майбутньому та не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників, які виникли в результаті виконання договору до його припинення.

Таким чином, доводи відповідача зазначені у рішенні відповідача від 15.11.2023 №182950009105, щодо набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" не є підставою для відмови в зарахуванні спірних у цій справі періодів роботи позивача в російській федерації до страхового стажу, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень, а позивач працював у російській федерації в той час, коли Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав. При цьому суд зазначає, що за наявності чинних, у період роботи позивача, положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу, необхідний для призначення пенсії.

Таким чином, враховуючи досліджені докази у справі, періоди роботи позивача з 01.01.2006 до 07.04.2008, з 08.04.2008 до 17.03.2009, з 21.04.2009 до 16.01.2010, з 12.04.2010 до 18.03.2011, з 11.04.2011 до 26.02.2012, 01.12.2012 до 21.03.2013, з 22.03.2013 до 23.06.2013, з 23.10.2013 до 05.10.2014, з 01.12.2014 до 13.10.2015, з 06.05.2016 до 25.04.2017 та з 07.06.2017 до 15.12.2017 в Закритому акціонерному товаристві «Інвестиційно-будівельна компанія «Нове будівництво», мають бути зарахованідо страхового стажу позивача.

Відповідно до розрахунку стажу позивача згідно форми РС-право (а.с.50 зворот), до страхового стажу позивача було враховано періоди військової служби та роботи, що склало у загальному обчисленні 23 роки 04 місяці та 07 днів. Відповідач ГУ ПФУ в Сумській області у рішенні від 15.11.2023 визнало, що страховий стаж позивача складає 23 роки 04 місяці 07 днів. Відмови від визнання таких обставин у поясненні представником ГУ ПФУ в Сумській області не вказано, відтак, суд визнає таку обставину як визнану відповідачем та такою, що не підлягає доказуванню. З урахуванням здобутого в російській федерації страхового стажу тривалістю більше ніж 9 років, станом на день звернення, страховий стаж позивача перевищував 33 роки, чого цілком достатньо для призначення позивачу пенсії за віком у 2023 році.

За таких обставин із урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ в Сумській області від 15.11.2023 №182950009105 не відповідає критеріям правомірності, передбаченим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України та є протиправними.

Відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Позивач просить зарахувати йому період роботи з 01.01.2006 до 07.04.2006. Поряд з цим судом при розгляді справи встановлено, що позивач згідно записів трудової книжки №№1,2 працював з 01.01.2006 саме до 07.04.2008 в Закритому акціонерному товаристві «Інвестиційно-будівельна компанія «Нове будівництво» (а не до 07.04.2006). Відтак, суд, з метою повного та ефективного захисту прав позивача, на підставі ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає необхідним визнати рішення ГУ ПФУ в Сумській області від 15.11.2023 №182950009105 протиправним та скасувати, та зобов`язати ГУ ПФУ в Сумській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 07.11.2023 пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, зарахувавши до його страхового стажу періоди роботи з 01.01.2006 саме до 07.04.2008, а також з 08.04.2008 до 17.03.2009, з 21.04.2009 до 16.01.2010, з 12.04.2010 до 18.03.2011, з 11.04.2011 до 26.02.2012, 01.12.2012 до 21.03.2013, з 22.03.2013 до 23.06.2013, з 23.10.2013 до 05.10.2014, з 01.12.2014 до 13.10.2015, з 06.05.2016 до 25.04.2017 та з 07.06.2017 до 15.12.2017 в Закритому акціонерному товаристві «Інвестиційно-будівельна компанія «Нове будівництво».

Щодо дати призначення пенсії, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону №1058-ІV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Як встановлено судом, 60 років (вік, з якого призначається пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-ІV) позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_2 , виповнилось 06.11.2023.

Позивач звернувся із заявою про призначення 10.11.2023 року, тобто не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Таким чином, суд визнає, що орган Пенсійного фонду має призначити пенсію позивачу у відповідності до п.1 ч.1 ст.45 Закону №1058-ІV саме з 07.11.2023 - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, а не з 06.11.2023 як помилково вважає позивач.

Відтак, вимоги підлягають частковому задоволенню щодо дати призначення пенсії.

Крім того, не підлягають задоволенню як передчасно заявлені вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ в Сумський області під час призначення пенсії, врахування заробітної плати, отриманої під час трудової діяльності на території російської федерації, оскільки обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Вирішуючи цей спір по суті, суд перевіряє виключно рішення відповідача від 15.11.2023 №182950009105 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на відповідність критеріям правомірності, передбаченим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, саме по собі зарахування до страхового стажу періодів роботи на території російській федерації не може бути підставою для врахування заробітку, отриманого за вказаний період, без підтвердження належними доказами відрахувань із заробітної плати позивача в Пенсійний фонд російської федерації, а також утримання відповідних податків із його заробітної плати. Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 560/764/21.

У цій справі відповідач не надавав оцінку обставинам наявності чи відсутності у позивача права на зарахування заробітної плати позивача, отриманої на території російської федерації, відповідач взагалі заперечує право позивача на призначення пенсії.

Таким чином, з огляду на те, що позивачу на виконання рішення у цій справі ще не призначена та не нарахована пенсія, з урахуванням спірного стажу, право позивача в частині здійснення йому врахування заробітної плати, отриманої під час трудової діяльності на території російської федерації, під час обчислення пенсії станом на час розгляду цієї справи не порушено, а суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце в майбутньому, зокрема, про врахування заробітної плати, набутої під час трудової діяльності на території російської федерації, суд дійшов висновку про відсутній підстав для задоволення цих позовних вимог в цій частині як передчасно заявлених. Відтак, вимоги в цій частині також задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача з ГУ ПФУ в Сумській області за рахунок його бюджетних асигнувань в рахунок повернення суму судового збору в розмірі 1211,20грн., сплачених позивачем за подання позовної заяви згідно квитанції, наявної в матеріалах справи.

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43,м. Суми,Сумська область,40009, код ЄДРПОУ 21108013) про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від15.11.2023 №182950009105 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 07.11.2023 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV, зарахувавши до його страхового стажу періоди роботи з 01.01.2006 до 07.04.2008, з 08.04.2008 до 17.03.2009, з 21.04.2009 до 16.01.2010, з 12.04.2010 до 18.03.2011, з 11.04.2011 до 26.02.2012, 01.12.2012 до 21.03.2013, з 22.03.2013 до 23.06.2013, з 23.10.2013 до 05.10.2014, з 01.12.2014 до 13.10.2015, з 06.05.2016 до 25.04.2017 та з 07.06.2017 до 15.12.2017 в Закритому акціонерному товаристві «Інвестиційно-будівельна компанія «Нове будівництво».

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 1211грн.20коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 31.05.2025.

Суддя І.Г. Шевченко