Ухвала суду № 126234912, 31.03.2025, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

31 березня 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/3983/25

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Алєксєєва Н.Ю., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ПОЛІС» від імені філії "ДЕПТІВКА" ТОВ "АГРО-ПОЛІС" до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО-ПОЛІС» від імені філії "ДЕПТІВКА" ТОВ "АГРО-ПОЛІС" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про зобов`язання АТ «Державний ощадний банк України» ініціювати примусове списання коштів у розмірі 29980,08грн з рахунку ОСОБА_1 , відкритого в АТ «Державний ощадний банк України», на рахунки філії Дептівка ТОВ « Агро Поліс» ЄДРПОУ 38121673.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що кошти у розмірі 29980,08 грн, помилково зараховані на рахунок вкладника ОСОБА_1 , відкритий в АТ «Державний ощадний банк України», підлягають поверненню відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України. Оскільки, примусове списання (стягнення) коштів банком можливе лише на підставі рішення суду, ТОВ « Агро Поліс», яке діє від імені філії Дептівка, вимушене звертатися до суду.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження в адміністративній справі за даним позовом, суддя виходить з наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р. (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20.07.2006р. у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №29458/04 та №29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. […] фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справи адміністративної юрисдикції. Необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Водночас, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Аналіз вищезазначених норм закону свідчить про те, що до юрисдикції адміністративних судів віднесено розгляд тільки тих справ, де предметом спору є порушення прав, свобод чи інтересів конкретної особи з боку суб`єкта владних повноважень саме у сфері публічно-правових відносин. При цьому владні повноваження повинні здійснюватись відповідним суб`єктом саме в сфері публічно-правових відносин і стосуватися безпосередньо конкретної особи. Спори з приводу владних управлінських рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені у межах приватних правовідносин, до адміністративної юрисдикції не відносяться.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Судова юрисдикція це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Матеріали позовної заяви свідчать, що предметом спору є дії Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" щодо відмови позивачу у поверненні помилково перерахованих коштів на рахунок померлого ОСОБА_1 .

Відповідно до п.3 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів", суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

При цьому, згідно п. 8 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, або адміністратор за випуском облігацій, який подає позов до адміністративного суду на захист прав, свобод та інтересів власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Необхідно зазначити, що повернення помилково перерахованих коштів на рахунок фізичної особи не є виконанням АТ "Державний ощадний банк України" владних управлінських функцій на основі законодавства відносно позивача, тому заявлені вимоги позивача не стосуються захисту прав, свобод та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин.

За таких обставин суд приходить до висновку, що даний спір між сторонами не пов`язаний з реалізацією АТ "Державний ощадний банк України" у відношенні позивача владних управлінських функцій на основі законодавства.

Крім того, із змісту позовної заяви вбачається, що спір, з яким звернувся позивач до суду, виник із відносин між позивачем і АТ "Державний ощадний банк України", що регулюються положеннями цивільного законодавства України. Тому зазначений спір не є публічно-правовим.

Зважаючи на те, що у даному спорі відповідач не є суб`єктом владних повноважень, і позовні вимоги не поєднані із вимогою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, даний спір не є публічно-правовим, у зв`язку з чим не підлягає вирішенню у відповідності з положеннями Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням зазначених обставин та норм процесуального права, спір, який виник між сторонами не належить до юрисдикції адміністративних судів, а підлягає розгляду господарським судом згідно з нормами Господарського процесуального кодексу України (з огляду на суб`єктний склад).

При цьому, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Беручи до уваги те, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, наявні підстави для відмови у відкритті провадження у даній справі.

В свою чергу суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що він не позбавлений права звернутися з відповідною позовною заявою до господарського суду, оформивши її згідно з вимогами Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ПОЛІС» від імені філії "ДЕПТІВКА" ТОВ "АГРО-ПОЛІС" до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про зобов`язання вчинити певні дії.

Суд роз`яснює позивачу, що розгляд даної справи відноситься до юрисдикції господарського суду в порядку господарського судочинства.

Копію ухвали направити особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяН.Ю. Алєксєєва