Рішення № 126233674, 31.03.2025, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/7879/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Казанчук Г.П., розглядаючи в порядку спрощеного позовного провадження заяву адміністративну справу ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов`язання вчинити певні дії,

ВИКЛАД ОБСТАВИН:

ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Хомича Івана Олександровича, звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 31.01.2024 №110550001408 про відмову ОСОБА_1 в призначенні та виплаті пенсії за вислугу років відповідно до пункту «д» статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 01.01.1992 по 06.07.1994, згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_1 , а також призначити та виплачувати пенсію за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до пункту «д» статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 26.01.2024.

Суддя ухвалою від 25.12.2024 залишила без руху позовну заяву ОСОБА_1 у зв`язку з пропуском строку для звернення до суду та встановила десятиденний строк для усунення її недоліків.

Ухвалою від 09.01.2025 суддя повернула позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області в частині вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області виплачувати позивачу пенсію за вислугу років починаючи з 26.01.2024 по 08.06.2024.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає про протиправність прийняття рішенням про відмову в призначенні від 21.01.2024 року № 110550001408, оскільки до у позивача страхового стажу роботи, необхідного для призначення йому пенсії за вислугу років, відповідно до пункту «д» статті 55 Закону № 1788-XII.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 року дану адміністративну справи прийнято до свого провадження та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (надалі відповідач-1) не погоджуючись із позов подало відзив на позов, в обґрунтування якого зазначено, що не є належним відповідачем у даній справі, оскільки управління не здійснювало розгляд заяви позивача про призначення пенсії від 26.01.2024 року та не приймало рішення про відмову в призначенні позову. Також зазначає, що ОСОБА_1 не має права на призначення пенсії за вислугу років, оскільки на момент звернення не вистачає необхідного страхового стажу 31 рік, при наявному 23 роки 04 місяці 8 днів (а.с.40-87).

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (надалі відповідач-2) не погоджуючись із позов подало відзив на позов, в обґрунтування якого зазначено, що у позивача відсутні пільгові довідки для підтвердження пенсії за вислугу років, згідно поданих документів не зараховані період роботи з 01.01.1992 по 06.07.1994, оскільки відповідно до Закону України від 23.12.2022 ''Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року''. Вказує, що згідно поданих позивачем документів право на пенсію за вислугу років відповідно до п. ''д'' ст.55 Закону України ''Про пенсійне забезпечення'' у позивача відсутнє (а.с.88-97).

Дослідивши письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, надані докази, суд, -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неодноразово звертався до пенсійних органів із заявами щодо призначення пенсії.

Актом перевірки обґрунтованості видачі документів, наданих для призначення (перерахунку) пенсій ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 13.12.2023 року №1100-1002-1/5915 встановлено, що відомості, зазначені в довідці про заробітну плату від 24.10.2023 №290, виданої ОСОБА_1 , який працював у СВК ім. Шевченко за період з 01.02.1996 по 30.06.2000 перевірені та відповідають даним первинних бухгалтерським документів. Розбіжностей не виявлено (а.с.46).

Рішенням про відмову у призначенні пенсії ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 23.11.2023 року (а.с.47).

Рішенням про відмову у призначенні пенсії ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 19.12.2023 року (а.с.49).

ОСОБА_1 звернувся із заявою від 26.01.2024 року про призначення пенсії за вислугою років (плавсклад) (а.с.66-67).

Рішенням Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову в призначенні пенсії № 110550001408 від 31.01.2024 року відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 . Період роботи з 01.01.1992 по 06.07.1994, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 26.10.1983, оскільки відповідно до Закону України від 23.12.2022 ''Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах'' та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993'' до страхового стажу зараховуються періоди роботи РРФСР по 31.12.1991. У рішенні вказано, що страховий стаж особи становить 23 роки 4 місяці 8 днів. Згідно поданих документів право на пенсію за вислугу років відсутнє (надалі спірне рішення, а.с.16).

Отже, правомірність та законність спірного рішення є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду. Інші рішення пенсійного органу до суду не оскаржені.

На час звернення до відповідача із заявою від 26.01.2024 року про призначення пенсії позивачу виповнився 60 років.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Пенсія за віком на пільгових умовах є особливим видом пенсії, яка призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу, залежить від праці такої особи в особливих умовах, певно визначений час, призначення якої має відбуватись при досягненні нижчого пенсійного віку.

У постанові від 18 лютого 2020 року у справі № 1840/3344/18 Верховний Суд зазначив, що ''пенсія за віком'' - це свого роду ''державний депозит'' (примусовий та індивідуальний) кожної особи, який залежить від праці такої особи, та підлягає безумовному поверненню з боку держави у встановленому розмірі протягом всього життя пенсіонера після досягнення певного віку.

Суд вважає, що зазначений правовий висновок необхідно розповсюдити також і на ''пенсії за вислугу років''.

У спірному рішенні вказано про те, що заявником для призначення пенсії за вислугою років подано не повний пакет документі відсутні пільгові довідки для підтвердження пенсії за вислугу років та про відсутність пільгового стажу. Натомість, представник позивача наполягає на наявності у позивача пільгового стажу для призначення позивачу пенсії за вислугою років за п. ''д'' ст.55 Закону України ''Про пенсійне забезпечення'' від 5.11.1991 року № 1788-XII (надалі Закон №788-ХІІ) .

Спірним питання є наявність у позивача стажу роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії за віком.

Стосовно позовних вимог, спрямованих до ГУ ПФУ в Кіровоградській області, суд зазначає наступне.

Тобто, за змістом позовних вимог, представник позивача просить суд зобов`язати ГУ ПФУ в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу період роботи позивача та призначити пенсію.

Суд зазначає про те, що позовні вимоги спрямовані до ГУ ПФУ в Кіровоградській області не підлягають задоволенню, як такі, що звернені до неналежного відповідача, оскільки порушене право може бути відновлено суб`єктом порушення.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.10 Порядку №22-1 передбачено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

При цьому, обов`язок відновлення порушеного права лежить на ГУ ПФУ у Львівській області, як органу, що вирішував питання про призначення пенсії за вислуго років та прийняв спірне рішення. Відтак, позовні вимоги до відповідача - ГУ ПФУ у Кіровоградській області до задоволення не підлягають.

Аналогічна правова позиція про зобов`язання судом вчинення дій зобов`язального характеру саме того територіального органу Пенсійного фонду України по екстериторіальності, який приймав спірне рішення, викладена в постанові Верховного Суду від 08.02.2024 в справі № 500/1216/23 та від 09.07.2024 у справі №240/16372/23.

Отже, позовні вимоги до ГУ ПФУ в Кіровоградській області не підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог до ГУ ПФУ у Львівській області, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 2 Закону №1788-XII за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до статті 51 Закону № 1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Статтею 52 Закону № 1788-ХІІ встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають, серед інших, механізатори (докери-механізатори) комплексних бригад на вантажно-розвантажувальних роботах у портах, а також плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз`їзних, приміського і внутріміського сполучення).

Пунктом ''д'' статті 55 Закону № 1788-ХІІ (в редакції до 02.03.2015) передбачено, що право на пенсію за вислугу років, зокрема, мають: плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз`їзних, приміського і внутріміського сполучення): чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.

Законом України ''Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення'' від 02.03.2015 № 213-VIII (надалі Закон № 213-VIII ), що набрав чинності 01.04.2015, пункт ''д'' статті 55 Закону №1788-ХІІ викладено в новій редакції та доповнено абзацом 4.

Рішенням Конституційного Суду України від 4 червня 2019 року № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту ''а'' статті 54, статті 55 Закону № 1788- XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII та Законом № 911-VIII.

З 04.06.2019 року при вирішенні питання про призначення пенсії за вислугою років відповідно до пункту ''д'' статті 55 Закону № 1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

Вік позивача, на день звернення із заявою від 26.01.2024 року, 60 років 4 місяці 11 дні.

Згідно із розрахунком до спірного рішення, відповідач обрахував загальний стаж 23 років 4 місяці 8 днів. До стажу не зарахований період роботи з 01.01.1992 по 06.07.1994 року згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 26.10.1983, оскільки відповідно до Закону України від 23.12.2022 ''Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах '' та Протоколу до Конвенції про правову допмогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993'' до страхового стажу зараховуються періоди роботи РРФСР по 31.12.1991.

Вказані доводи відповідача суд оцінює критично, з огляду на таке.

11.06.2022 російська федерація вийшла з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992; а 23.12.2022 набрав чинності Закон України ''Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року'', яким зупинено у відносинах з російською федерацією дію цієї Конвенції. Тому на даний час відсутній відповідний нормативно-правовий акт, який узгоджує порядок дій при призначенні пенсій громадянам, які раніше проживали/працювали на території російської федерації.

Відповідно до статті 72 Віденської конвенції про право міжнародних договорів якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, зупинення дії договору відповідно до його положень або відповідно до цієї Конвенції звільняє учасників, у взаємовідносинах яких зупиняється дія договору, від зобов`язання виконувати договір у своїх взаємовідносинах протягом періоду зупинення.

Стаття 25 Закону України ''Про міжнародні договори України'' містить аналогічну норму, відповідно до якої зупинення дії міжнародного договору України за умов, якщо договір не передбачає іншого, чи за відсутності іншої домовленості з іншими його сторонами, звільняє Україну від зобов`язання виконувати його протягом періоду зупинення дії договору з тими його сторонами, з якими зупинено дію договору, і не впливає стосовно іншого на встановлені договором правові відносини України з іншими його сторонами.

У період зупинення дії міжнародного договору Україна утримується від дій, які могли б перешкодити поновленню дії договору.

За повідомленням Міністерства закордонних справ України дію Мінської конвенції у відносинах з РФ та РБ зупинено з 27.12.2022 року.

Згідно зі статтею 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Частиною 1, 2 статті 4 Закону № 1058-IV встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України ''Про недержавне пенсійне забезпечення'', ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'', ''Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб'', міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Отже, призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин; далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 5 Угоди визначено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.

Приписами статті 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Положеннями статті 3 Угоди також визначено, що всі витрати, пов`язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації ''Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн'' від 14.01.1993 (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Частиною 2 статті 4 Угоди Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, російської федерації, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчислення. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що автентичність записів у трудовій книжці позивача у спірні періоди відповідачем не оспорюється. Трудова книжка позивача містить усі належним чином внесені записи про роботу позивача, які б давали підстави сумніватись у їх достовірності.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для відмови у зарахуванні спірного періоду роботи позивача до його страхового стажу.

Відповідно до статті 13 Угоди кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.

Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Постановою від 29.11.2022 № 1328 Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві. Міністерству закордонних справ в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з Угоди, зазначеної в пункті 1 цієї постанови.

Таким чином, Угода припинилася через шість місяців з дня отримання депозитарієм повідомлення України про вихід з Угоди, що сталося не раніше, ніж 30.05.2023.

У Рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, не зважаючи на вихід України з Угоди, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають (стаття 13 Угоди).

Так само не є підставою для відмови у зарахуванні спірного стажу роботи позивача до стажу, який враховується для призначення пенсії і припинення участі російської федерації в Угоді, адже такий стаж ним набутий до прийняття відповідних нормативних актів.

Згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 :

Навчання в Херсонському МУ з 01.09.979 по 05.07.1983 диплом НОМЕР_2 .

СХІДРИБХОЛОДФЛОТ (мовою оригіналу 'Востокрыбхолодфлот"

- №1 від 10.10.1983 прийнятий 4 механіком в резерв наказ 82 /н від 17.10.83;

- №2 від 27.10.1983 моториста 1 класу т/х ''Комаров'' наказ 3047/2 від 27.0.83;

- №3 від 12.04.1984 4 механік т/х ''Туркменістан'';

- №4 від 30.10.1987 переведений 3-м механіком т/х ''Б.Надія'';

- №5 від 04.11.1992 управління Східрибхолодфлот реорганізоване у відкрите акціонерне товариство типу судоходну компанію ''Східтрансфлот''

- №6 від 07.06.1993 переведений 2-м механіком т/х ''Тальникій'';

- №7 від 29.12.1993 переведений 2-м механіком т/х ''Терновск'';

- №8 від 06.07.1994 звільнений за власним бажанням, ст.31 КЗпП РФ наказ №122/2 від 06.07.94.

Отже, період роботи позивача з 01.01.1992 по 06.07.1994 слід зарахувати до загального страхового стажу позивача. Вказаний період роботи становить 2 роки 6 місяців 3 днів.

Отже, загальний страховий стаж позивача становить 25 років 10 місяців 11 днів (23 р 4 м 8 дн + 2 р 6 м 3 дн).

Стосовно наявності стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугою років, суд зазначає таке.

У спірному рішенні відповідачем вказано про відсутність уточнюючих довідок для підтвердження наявності стажу для призначення пільгової пенсії та про відсутність права на пенсію за вислугу років. Натомість, представник відповідача, заперечуючи вказані доводи, зазначає про наявність у позивача пільгового стажу 14 років 7 місяців 1 день, до якого входить період роботи в АТ «Східтрансфлот» 10 років 8 місяців 27 днів та 3 роки 10 місяців 5 днів період навчання в Херсонському морехідному училищі рибної промисловості.

У трудовій книжці серії НОМЕР_1 наявний зипис ''Навчання в Херсонському МУ з 01.09.979 по 05.07.1983 диплом НОМЕР_2 '', а перший запис про працевлаштування датований 10.10.1983.

Згідно частини 3 статті 56 Закону України ''Про пенсійне забезпечення'' до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до статті 38 Закону України ''Про професійну-технічну освіту'' час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учні, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Відлік тримісячного строку для працевлаштування розпочався 06.07.1983 року, останній день цього строку 06.10.1983 року. При цьому, перший запис про працевлаштування, датований 10.10.1983, вказаний період перевищує три місяці.

Таким чином, перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією, яка, як стверджує представник позивача, віднесена до Списку №2, перевищує три місяці, тому підстав для зарахування позивачу періоду навчання до пільгового стажу немає.

Отже, підсумовуючи викладене, суд констатує про відсутність в позивача необхідної кількості стажу роботи (10 років 8 місяців 27 днів), які дають право на призначення пенсії за віком (12 років 6 місяців).

Для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637.

Представник позивача зазначив, що до пільгового стажу позивача не зараховані період навчання за фахом та час проходження строкої військової служби. Позивач проходив навчання у закладі професійної освіти, такий час навчання зараховується до трудового стажу позивача, як здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, оскільки перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Пунктом "д" статті 55 Закону № 1788-ХІІ (в редакції до 02.03.2015) визначено, що право на пенсію за вислугу років мають: плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз`їзних, приміського і внутріміського сполучення): чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі;

працівники окремих видів суден, професій і посад плавскладу суден морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості - за списком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку: чоловіки - при стажі роботи на цих суднах, за цими професіями і посадами не менше 25 років; жінки - при стажі роботи на цих суднах, за цими професіями і посадами не менше 20 років.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 р. N 36 відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" затверджений, зокрема, Список N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (надалі - Список №2).

У пункту 3 ''Морський і річковий флот'' розділу XXVIII. ''ТРАНСПОРТНІ ПОСЛУГИ'' Списку №2 визначено:

1) плаваючий склад

28.3.1 - машинна команда суден службово-допоміжного флоту і суден портового флоту, що постійно працюють у акваторії порту (за винятком службово-роз`їзного, приміського і внутрішньоміського сполучення):

28.3.1 - електромеханіки

28.3.1 - кочегари суден, що працюють на рідкому паливі

28.3-4а - машиністи

28.3-4б - механіки

28.3-4в - мотористи

28.3.2 - 2) береговий склад

28.3.2 - вибуховики

28.3.2 - маляри, зайняті фарбуванням та обшкрябуванням суден у доках

28.3.2 - мотористи трюмові.

Тобто, вказаною нормою визначено дві підстави для призначення пенсії за вислугою, у першому випадку - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, у другому - незалежно від віку: чоловіки - при стажі роботи на цих суднах, за цими професіями і посадами не менше 25 років за Списком №2.

Робота на вищезазначених посадах має бути зарахована до пільгового періоду при наявності стажу 25 років, незалежно від віку. У позові не йдеться про цю підставу, водночас, представник позивача зазначає про наявність у позивача пільгового стажу 14 років 7 місяців 1 день (тобто, абз. перший п. ''д'' ст.55).

Водночас, досліджуючи зміст записів у трудовій книжки, суд констатує, що останні не містять вичерпної інформації про те, що роботу посадах моториста 1 кл., 4-го механіка, 3-го механіка саме на плаваючому склад. З огляду на те, що п. ''д'' ст.55 містить виключення, крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз`їзних, приміського і внутріміського сполучення, та відсутності деталізації в записах трудової книжки, мають бути уточнюючи довідки чи інші пояснення.

Згідно роз`яснення Міністерства соціального захисту населення України Міністерства праці України N 01-3/406-02-2 від 10.05.94 ''Про порядок застосування Списків N 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах'' Списки N 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах, застосовуються на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від їх відомчого підпорядкування і форм власності, а також у дослідних виробництвах науково-дослідних, конструкторських організацій і навчальних закладів.

Робітники, професії і посади яких передбачені в Списках N 1 і 2, користуються правом на пенсію за віком при умові, якщо їх праця в період роботи після введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення" відповідає умовам (показникам), зазначеним у Списках, що повинно підтверджуватися результатами атестації робочих місць на підприємствах і в організаціях.

Право на пенсію на пільгових умовах мають робітники, зайняті виконанням робіт, передбачених Спискам N 1 і 2, на протязі повного робочого дня. Під повним робочим днем вважається виконання роботи в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу. Сюди ж включається час проведення підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, а також робіт поза своїм робочим місцем з метою забезпечення виконання своїх трудових функцій.

Принагідно, суд зауважує, що у даному випадку, записи трудової книжки не містять посилання про роботу на саме на ''плаваючому складі'', а тому, такий період має бути підтверджений уточнюючими довідками. У позові представник позивача вказує на наявність записів у трудовій книжці про роботу позивача механіком та мотористом судна, водночас, записи у цій трудовій книжці не містять інформацію про роботу саме на судні, є лише посилання на роботу ''т/х''. Відтак, посилання відповідача у спірному рішення про відсутність уточнюючих довідок, відповідає вимогам законодавства. Водночас, у разі не можливості підтвердити уточнюючими довідками, з огляду на повномасштабну війну із державною, де працював позивач, вказане, може бути підтверджене іншими доказами, хоча б поясненнями самого позивача. Проте, у позові відсутнє вказане пояснення.

Призначення пенсії за вислугу років можливе при досягненні 55 років, стажу роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на роботі, яка дає право на пільгову пенсію. Тобто, мають існувати одночасно три фактора: вік 55 року, загальний стаж 25 років та спеціальний стаж 12 років 6 місяців.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що вік позивача на день звернення із заявою (26.01.2024 року) складав 60 років 4 місяці, позивач, з урахуванням висновку суду, має загальний страховий страж 25 років 10 місяців 11 днів, проте, у позивача відсутній пільговий страж в розмірі 12 років 6 місяців (навіть, якщо зарахувати періоди роботи позивача, які містяться у трудовій книжці НОМЕР_1 - 10 років, 8 місяців, 27 днів). Вказане унеможливлює призначення пільгової пенсії за вислугою років.

Хоча спірне рішення за своїм мотивуванням частково не відповідає закону, водночас, рішення ГУ ПФУ у Львівській області №11055000408 від 31.01.2024 року про відмову у призначенні пенсії за вислугою років через відсутність права, є таким, що прийняте на підставі та у межах повноважень.

Так, у позовних вимогах представник позивача просить суд зобов`язати зарахувати до страхового стажу період роботу позивача з 01.01.1992 по 06.07.1994, який безумовно підлягає зарахуванню до загального страхового стажу, проте таке зарахування не призведе до виникнення права на призначення позивачу пенсії за вислугою років, що є також позовною вимогою позивача. Лише при призначення пенсії за віком, може бути вирішено питання про зарахування до загального страхового стажу вказаного періоду, застосовуючи законодавство, яке буде чинним на час вирішення питання про призначення позивачу пенсії за віком.

Вищезазначене є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати не розподіляються, з огляду на висновок суду про відмову в позові.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 143, 242-246, 250, 251, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009; код ЄДРПОУ 20632802) та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016; ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.П. КАЗАНЧУК