Рішення № 126230623, 01.04.2025, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/1394/25

Провадження № 2/639/906/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2025 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Борисенка О.О.,

секретаря судового засідання Пивоварової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 639/1394/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

установив:

До Жовтневого районного суду м. Харкова 03.03.2025 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 , в якій позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 2038660244 від 31.12.2021 у розмірі 33585,06 грн, судовий збір, а також витрати на професійну правову допомогу у розмірі 9200,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 31.12.2021 ОСОБА_1 та АТ «ОТП Банк» уклали кредитний договір № 2038660244, за умовами якого Банк надав позичальнику кредит на споживчі потреби у розмірі 31989,00 грн, з фіксованою ставкою 0,01% за користування кредитом. На виконання своїх зобов`язань Банк видав позичальнику кредит, проте позичальник умови кредитного договору не виконав, внаслідок чого станом на 21.06.2024 утворилась заборгованість у розмірі 33585,06 грн. 21.06.2024 між АТ «ОТП Банк» та ТОВ ФК Еліт Фінанс» укладено договір факторингу № 21/06/24 , на підставі якого відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 2038660244 від 31.12.2021 до відповідача, та ТОВ «ФК «Еіт Фінанс» набуло статусу кредитора.

04.03.2025 ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання (а.с.34).

Представник позивача ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» Плачинда К.О., який діє на підставі довіреності, 05.03.2025 подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без участі представника позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував (а.с.39,40).

Належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи відповідач (згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України) у судове засідання не з`явилася, в порушення ст. 131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомила, відзив не подавала.

Відповідно до ч. 2ст. 43 ЦПК Україниособи, які беруть участь у справі, зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 3ст. 131 ЦПК Українипередбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно зі статтею 280 ЦПК Українисуд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, зі згоди представника позивача, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положеннямст. 280 ЦПК України.

01.04.2025 суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд не здійснював.

Дослідивши матеріали справи, докази надані в обґрунтування позову, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Зазмістомст.12ЦПКУкраїни,цивільнесудочинствоздійснюється назасадахзмагальностісторін. Учасникисправимаютьрівні праващодоздійсненнявсіх процесуальнихправтаобов`язків,передбаченихзаконом. Кожнасторонаповиннадовести обставини,якімаютьзначення длясправиіна яківонапосилаєтьсяяк напідставусвоїхвимог абозаперечень,крімвипадків,встановленихцимКодексом. Кожнасторонанесеризик настаннянаслідків,пов`язанихізвчиненням чиневчиненнямнеюпроцесуальних дій. Суд,зберігаючиоб`єктивністьі неупередженість: 1)керуєходомсудового процесу; 2)сприяєврегулюваннюспору шляхомдосягненняугодиміж сторонами; 3)роз`яснюєувипадку необхідностіучасникамсудовогопроцесу їхніпроцесуальніправата обов`язки,наслідкивчиненняабо невчиненняпроцесуальнихдій; 4)сприяєучасникамсудового процесувреалізаціїними прав,передбаченихцимКодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

В силуст.13ЦПКУкраїни суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд установив, що 30.12.2021 ОСОБА_1 підписала Анкету-Заяву на отримання кредиту/опитувальний лист (а.с.10).

31.12.2021 між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 2038660244, підписаний власноручно позичальником, за умовами якого банк надає позичальнику кредит, а позичальник отримує його на таких умовах: загальний розмір кредиту 31989,00 грн, з яких: 31499,00 грн на придбання товару у продавця, 490,00 грн на сплату додаткових послуг Банку (СМС + Довідка); дата остаточного кредиту 30.04.2023; комісія за управління кредитом сплачується щомісячно у розмірі 3% від суми кредиту; фіксована процентна ставка становить 0,01% річних; повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів; Банк надає кредит безготівково шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок продавця (а.с. 5-7).

31.12.2021 ОСОБА_1 підписала також паспорт споживчого кредиту, що містить інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, про порядок повернення кредиту тощо, а також підписала графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту (Додаток № 1 до кредитного договору № 2038660244 від 31.12.2021 (а.с.8,9).

Перерахування грошових коштів у розмірі 31499,00 грн та у розмірі 490,00 грн, відповідно до умов кредитного договору, підтверджується копією специфікації до кредитного договору ОСОБА_1 та випискою по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 31.12.2021 по 21.06.2024 (а.с.13,24).

21.06.2024 між AT «ОТП Банк» (Клієнт) та TOB «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (Фактор) укладено договір факторингу № 21/06/24, на підставі якого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором № 2038660244 від 31.12.2021 щодо позичальника ОСОБА_1 , що підтверджується копією договору факторингу, копією акту приймання-передачі Реєстру боржників № 1 від 21.06.2024 до договору факторингу № 21/06/24 від 21.06.2024, копією реєстру боржників № 1 від 21.06.2024 до договору факторингу № 21/06/24 від 21.06.2024 (Додаток № 1 до договору факторингу), копіями платіжних інструкцій № 3073 та № 3074 від 21.06.2024 про сплату грошових коштів ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» на користь АТ «ОТП Банк» за право грошової вимоги за договором факторингу № 21/06/24 від 21.06.2024 (а.с.14-23).

Отже, TOB «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором № 2038660244 від 31.12.2021 щодо позичальника ОСОБА_1 , укладеним між AT «ОТП Банк» та відповідачем.

Згідно з розрахунком заборгованості за відповідачем станом на 21.06.2024 обліковується заборгованість у загальному розмірі 33585,06 грн, з яких: 29739,27 грн заборгованість за тілом кредиту, 7,11 грн заборгованість про відсоткам, 3838,68 грн заборгованість по комісії (а.с.25).

Зобов`язання виникають з підстав, передбаченихстаттею 11 ЦК України, зокрема із договорів.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 207 Цивільного кодексу України(надаліЦК України),правочин вважаєтьсятаким,що вчиненийу письмовійформі,якщо йогозміст зафіксованийв одномуабо кількохдокументах (утому числіелектронних),у листах,телеграмах,якими обмінялисясторони,або надсилалисяними доінформаційно-комунікаційноїсистеми,що використовуєтьсясторонами.У разіякщо змістправочину зафіксованийу кількохдокументах,зміст такогоправочину такожможе бутизафіксовано шляхомпосилання водному зцих документівна іншідокументи,якщо іншене передбаченозаконом. Правочинвважається таким,що вчиненийу письмовійформі,якщо волясторін вираженаза допомогоютелетайпного,електронного абоіншого технічногозасобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналіз статті 526 ЦК України свідчить про те, що цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Відповідно до частини першоїстатті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (стаття 1050 ЦК України).

Згідно зст. 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно дост.525 ЦК Україниодностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписамист.530 ЦК Україниякщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

10 червня 2017 року набув чинностіЗакон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим уЗаконі України «Про захист прав споживачів»текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечитьЗакону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятоїстатті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»з набуттям чинностіЗакону України «Про споживче кредитування»залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму діїЗакону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положеньЗакону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першоїстатті 1 Закону України «Про споживче кредитування»загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другоїстатті 8 Закону України «Про споживче кредитування»до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

ОтжеЗаконом України «Про споживче кредитування»безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті1та частини другої статті8 Закону України «Про споживче кредитування»Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією жпостановоювизнано такою, що втратила чинність,постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Отже, дії Банку щодо встановлення у кредитному договорі комісії за обслуговування кредитної заборгованості та вимога про стягнення нарахованої комісії правомірні.

Таку правову позицію Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 13 липня 2022 року у справі№496/3134/19.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Статтею 1082 ЦК Українивизначено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

За змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-979цс15.

Відповідно до вимог ч.4ст.263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, суд встановив, що 31.12.2021 між АТ «ОТП Банк» та відповідачем укладено кредитний договір № 2038660244, свої зобов`язання за кредитним договором Банк виконав у повному обсязі. Набуття позивачем права вимоги за кредитним договором від 31.12.2021 № 2038660244 до відповідача Фомасової доведено та підтверджується матеріалами справи.

У суду відсутні докази про те, що відповідач мала об`єктивні перешкоди для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості, проте фактично отримані та використані надані грошові кошти в добровільному порядку не повернула, зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, не сплачувала кредит вчасно та у повному обсязі, доказів про сплату відповідачем заборгованості за кредитним договором позивачу або первісному кредитору матеріали справи не містять.

Водночас, суд не погоджується із заявленою позивачем до стягнення сумою заборгованості.

Так, на підставі договору факторингу від 21.06.2024 №21/06/24, укладеного між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», а також Виписки з реєстру боржників (Додаток № 1 до договору факторингу) до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором на суму 33585,06 грн (29739,27+ 7,11 + 3838,68).

З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що проценти за користування кредитними коштами нараховувалися поза межами строку кредитування (30.04.2023), по 21.06.2024.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другоїстатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання

(постанова Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) зазначено, що «у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості».

У постановах Великої Палати Верховного Суду неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Отже, після спливу строку надання кредиту, а саме з 01.05.2023 припинилося право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за договором та інші платежі. Позивач не зазначив та матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відбулась пролонгація договору.

Права та інтереси кредитора в охоронних правовідносинах забезпечені ч.2ст.625 ЦК України.

Здійснивши розрахунок відсотків, суд установив, що за період з 01.01.2022 по 30.04.2023 розмір відсотків складає 3,72 грн.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, та стягує з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 2038660244 від 31.12.2021 у розмірі 33581,67 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 29739,27 грн, заборгованість по процентам 3,72 грн, заборгованість по комісії 3838,68 грн.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів, що нараховані поза межами строку кредитування, у розмірі 3,39 грн суд відмовляє.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн, що підтверджується матеріалами справи (а.с.4).

Також, позивач просить стягнути витрати на професійну правову допомогу у розмірі 9200,00 грн.

В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9200,00 грн до матеріалів справи надано копії таких документів: договору про надання правничої допомоги № 03/07-24 від 03 липня 2024 року, укладеного між ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» та адвокатом Литвиненко О.І., в якому вартість послуг адвоката за одну годину часу на надання послуг становить 2000,00 грн без ПДВ; акту № 1 приймання-передачі наданих послуг від 15 липня 2024 року у справі за позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, де вартість первинної консультації 1000,00 грн (0,5 година), вартість правового аналізу наявних документів у замовника 4000,00 грн (2 години), підготовка та подання позовної заяви 4200,00 грн (2,1 годин); платіжної інструкції № 4948 від 01.10.2024 про сплату ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» адвокату Литвиненко О.І. 9200,00 грн згідно договору № 03-07/24 про надання правничої допомоги від 03.07.2024 (а.с.26-29).

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 2 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмоюстатті 141ЦПКУкраїни визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до правового висновку, викладеному у додатковій постанові Верховного Суду від 03.10.2024 у справі № 357/8695/23, для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність.

Відповідно до вимог чинного законодавства, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу не заявила.

Водночас, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в цій справі не є співмірним зі складністю справи, оскільки справа є типовою та нескладною, розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у справі невеликий обсяг досліджуваних доказів, а тому у суду виникає обґрунтований сумнів щодо часу, витраченого адвокатом Литвиненко О.І. на надання правничої допомоги, згідно з актом № 1 приймання передачі наданих послуги (всього 4,6 годин), зокрема за первинну консультацію (0,5 години) та на підготовку та подання позовної заяви (2,1 годин), оскільки позовна заява є типовою та подана до суду позивачем, а не адвокатом Литвиненко О.І.

Тому, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціну позову, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу є значно завищеним та неспівмірним, а отже наявні підстави для зменшення витрат на професійну правничу допомогу до розміру 4000,00 грн.

Суд розподіляє судові витрати відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (99,99%), та стягує з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 3027 грн 70 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3999 грн 60 коп.

Керуючись ст.6, 7, 12, 13, 43, 76, 81, 82, 89, 128, 131, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 2038660244 від 31.12.2021 у розмірі 33581 (тридцять три тисячі п`ятсот вісімдесят одну) грн 67 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 29739 грн 27 коп., заборгованість по процентам 3 грн 72 коп., заборгованість по комісії у розмірі 3838 грн 68 коп.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів, що нараховані поза межами строку кредитування, у розмірі 3 грн 39 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» суму сплаченого судового збору у розмірі 3027 (три тисячі двадцять сім) грн 70 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3999 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 60 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», код ЄДРПОУ 40340222, адреса місцезнаходження: 03035, м. Київ, пл. Солом`янська, буд. 2.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 01.04.2025.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Суддя Олександр БОРИСЕНКО