Рішення № 126229446, 31.03.2025, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/3674/25

Провадження № 2/201/2588/2025

УХВАЛА

про направлення справи за підсудністю

31 березня 2025 року суддя Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Наумова О.С., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про зняття арешту нерухомого майна, -

ВСТАНОВИВ:

27.03.2025р. ОСОБА_1 звернулась до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про зняття арешту нерухомого майна.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим по справі визначено суддю Наумову О.С.

У позові позивачка просить суд скасувати арешт нерухомого майна, накладений згідно з постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА 594695 від 30.11.2009р. відділом Державної виконавчої служби Ружинського районного управління юстиції, державний виконавець відділу ДВС Ружинського РУЮ Гладишко О.М., зареєстрований за номером 9327631 08.12.2009р. реєстратором: Житомирська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства України.

Ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами, вважаю, що цивільну справу необхідно передати на розгляд іншому суду з огляду на наступне.

З матеріалів справи видно, що на виконанні у Ружинському районному відділі Державної виконавчої служби перебувало виконавче провадження № 16140937, відкрите 30.11.2009р. на підставі ухвали від 19.10.2009р. №2-12172, виданої Жовтневим районним судом міста Дніпропетровськ про накладення арешту на майно ОСОБА_1 . Зазначене виконавче провадження було закінчено 08.12.2009р.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 405879068 від 29.11.2024р., 08.12.2009р. накладено арешт на все нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АА 594695, 30.11.2009р., ВДВС Ружинського РУЮ, державний виконавець відділу ДВС Ружинського РУЮ Гладишко О.М.

При цьому, з даної інформаційної довідки також видно, що позивачці належить на праві приватної власності будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка 010822100021 за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 1825255100:04:003:0213.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини (виключна підсудність).

Так, відповідно до ст.ст. 181, 190 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Як роз`яснено в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 3 від 01.03.2013р. «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Виключну підсудність встановлено, зокрема, для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності. До нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це - позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло з договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм, правила виключної підсудності застосовуються до цивільних справ з приводу нерухомого майна та стосуються будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно тощо.

Крім того, суд бере до уваги правову позицію Великої Палати Верховного суду, викладену у постанові від 16.02.2021р. у справі № 911/2390/18, відповідно до якої виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Отже,вивченням матеріалівцивільної справивстановлено,що правовідносини,які виниклиміж сторонами(зняттяарешту знерухомого майна)стосуються нерухомогомайна,яке знаходитьсяв АДРЕСА_1 ,що територіальновідноситься доРужинського району Житомирської області.

З урахуванням наведеного, компетентним та належним судом для розгляду даної справи є Ружинський районний суд Житомирської області.

На переконання суду, дана справа має розглядатися за правилами виключної підсудності.

Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист (стаття 55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124).

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016р. № 1402-VIII ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., Законом України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Відповідно до частини 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Крім того, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ст. 378 ч. 1 ЦПК України).

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права.

Отже, суд повинен суворо дотримуватися правил підсудності.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Враховуючи недопустимість порушення правил щодо виключної підсудності, а також той факт, що розглядаючи вказану цивільну справу, суд позбавляє сторін провадження права на розгляд справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом, тому суд приходить до висновку про необхідність передання матеріалів вказаної справи для розгляду до Ружинського районного суду Житомирської області.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 30, 31, 260, 261, 353, ч. 1 ст. 378 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про зняття арешту нерухомого майна, - передати за підсудністю до Ружинського районного суду Житомирської області (13601, смт Ружин, вул. О. Бурди, буд. 37).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через протягом п`ятнадцяти днів з моменту її підписання суддею.

Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.С. Наумова