Рішення № 126217737, 28.03.2025, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/69/25 Справа №447/1564/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

28.03.2025 Миколаївський районний суд Львівської області в складі:

головуючої-судді Головатого А.П., за участю секретаря судового засідання Кісіль А.В.

розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 треті особи: Служба у справах дітей виконавчого комітету Ходорівської міської ради, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ходорівської міської ради про позбавлення батьківських прав, -

встановив:

Процесуальні дії у справі.

05.06.2024 представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_3 через систему «Електронний суд» подала до Миколаївського районного суду Львівської області позов до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Ходорівської міської ради про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позову покликається на те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 06.07.2015 укладено шлюб. За час шлюбу у сім`ї народилася дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

22 грудня 2017 рішенням Жидачівського районного суду Львівської області шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 23.10.2017 стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 з ОСОБА_2 у розмірі 1/4 частини усіх видів доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Фактично з часу винесення рішення відповідач не сплачує аліменти, внаслідок чого наявна заборгованість у розмірі 215 707, 35 грн. Жодної матеріальної допомоги на утримання дитини відповідач не надавав і не надає, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не забезпечує необхідним та достатнім харчуванням, медичними оглядами, що негативно впливає на її фізичний розвиток, взагалі не спілкується з дитиною, не створює належні умови для розвитку її здібностей, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу.

ОСОБА_4 потребує додаткового догляду, оскільки є дитиною з інвалідністю. Дитина ОСОБА_4 зареєстрована та проживає разом із матір`ю ОСОБА_1 , навчається у Дулібській гімназії ім. Братів Вишиваних Ходорівської міської ради Львівської області.

Відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків стосовно виховання дитини, не цікавиться її життям, не відвідує її вдома, у навчальному закладі, не цікавиться успішністю дитини упродовж усього навчання. Враховуючи вищенаведене, просить позов задоволити.

Процесуальні дії

06.06.2024 сформовано відповідь із Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання (перебування) та реєстрації відповідача.

Ухвалою суду від 10.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження, відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалу суду від 10.06.2024, копію позовної заяви та доданих до неї документів, надіслано відповідачу на адресу його місця реєстрації. ОСОБА_2 вказані документи не отримав, що підтверджується конвертом з рекомендованим повідомленням, провернутим на адресу суду із відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Таким чином, згідно ч. 11 ст. 128 ЦПК України, судом здійснювалися виклики відповідача шляхом опублікування оголошень на офіційному веб-сайті судової влади України.

Відповідач ОСОБА_2 у судові засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, відзиву на позовну заяву не подавав.

Згідно ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

21.08.2024 на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_3 про залучення третьої особи Органу опіки та піклування виконавчого комітету Ходорівської міської ради. 30.09.2024 клопотання задоволено та залучено до участі в справі Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ходорівської міської ради.

07.11.2024 на адресу суду надійшло клопотання третьої особи Органу опіки та піклування виконавчого комітету Ходорівської міської ради про розгляд справи за їх відсутності.

10.12.2024 на адресу суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_3 про закриття підготовчого судового засідання та призначення справи до судового розгляду.

Третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Ходорівської міської ради явку свого представника в судове засідання не забезпечили.

Ухвалою суду від 10.12.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.02.2025.

Суд встановив.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 01.11.2015 батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

Заочним рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 22.12.2017 розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

Заочним рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 23.10.2017 стягнуто аліменти із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_5 на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 усіх видів доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно витягу про зареєстрованих у житловому приміщені/будинку осіб Ходорівської міської ради №9160 від 17.05.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та її дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 20.09.2023 ОСОБА_4 , 2015 р.н. є дитиною з інвалідністю до 18 років.

Згідно довідки виданої Дулібською гімназією імені Братів Вишиваних Ходорівської міської ради Львівської області вих.№4 від 14.05.2024 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ученицею 2 класу Дулібської гімназії ім. Братів Вишиваних. Батько ОСОБА_2 , контакту зі школою не підтримує, успішністю дитини не цікавиться, з вчителями не спілкується.

Згідно розрахунку заборгованості по сплаті аліментів ВП №56771349 від 29.05.2024 у ОСОБА_2 наявна заборгованість по сплаті аліментів у сумі 215 707, 35 грн.

Згідно заяви, посвідченої державним нотаріусом Новороздільської державної нотаріальної контори Львівської області від 03.09.2024 №2139 в реєстрі, ОСОБА_2 просить справу про позбавлення його батьківських прав слухати у його відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Правові наслідки відмови від батьківських прав, передбачені ст.ст.166,169 Сімейного кодексу України йому роз`яснено.

Відповідно до висновку про доцільність позбавлення батьківських прав, затвердженого рішенням виконавчого комітету Ходорівської міської ради Стрийського району Львівської області №242 від 06.09.2024, орган опіки та піклування виконавчого комітету Ходорівської міської ради Стрийського району Львівської області вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, доходить висновку про задоволення позову виходячи з такого.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

При вирішенні цього спору суд, передусім, бере до уваги інтереси малолітньої дитини, враховує положення та принципи Загальної декларації прав людини, Декларації прав дитини, Конвенції ООН про права дитини, Європейської соціальної хартії, Конституції України, Закону України «Про охорону дитинства», Сімейного кодексу України, на підставі яких дитина внаслідок її фізичної і розумової незрілості потребує спеціальної охорони і піклування, особливої уваги, має право на особливий захист і допомогу для її благополуччя та гармонійного розвитку. Кожна дитина має право на піклування батьків.

Положеннями статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789 ХІІ (78912) від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.

Зі змісту положень принципу 6 Декларації прав дитини проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН від 20.11.1959, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння, вона повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Згідно ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У преамбулі до Конвенції ООН про права дитини зазначено, що дитині для повного та гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточенні. Згідно зі статтею 9 Конвенції, Держави-сторони дбають про те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи за судовим рішенням визначають відповідно до застосовного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в інтересах дитини. Вирішення такого питання може бути необхідним у тому чи іншому випадку, коли, наприклад, батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї. При цьому всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у вирішенні такого питання та викладати свою позицію.

Частиною 3 статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч. 8, 9 ст. 7 СК України, передбачено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з ст. 8 Закону №2402-III , кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 11 Закону №2402-III, сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно з ч. 1, 4, 6 ст. 12 Закону №2402-III, ст. 150 СК України, виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Статтею 14 Закону №2402-III передбачено, що діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла 18 років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Відповідно до зазначеної правової норми батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Савіни проти України» від 18.12.2008 встановлено, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Таке втручання не становитиме порушення статті 8 лише у тому разі, якщо воно здійснене «згідно з законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є «необхідним у демократичному суспільстві» для забезпечення цих цілей. Для того, щоб позбавлення батьківських прав було «необхідним у демократичному суспільстві» слід проаналізувати, чи може таке найкраще задоволити інтереси дитини.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07.12.2006).

У рішенні ЄСПЛ від 11.07.2017 у справі «М. С. проти України», суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

ЄСПЛ у справі «Ньяоре проти Франції» зазначив, що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава-відповідач повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини (справа «Скоццарі та Дж`юнта проти Італії»). Зокрема, якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує (справа «Хазе проти Німеччини»).

Сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків (справа «К.А. проти Фінляндії». Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (справа «Мозер проти Австрії», «Валлова і Валла проти Чеської Республіки»).

Відтак, необхідно встановлювати не лише наявність або відсутність виняткових обставин, коли дитина може бути розлучена зі своїми батьками, а крізь призму врахування найкращих інтересів дитини, виходячи із рівності прав батьків щодо дитини, встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Вказане узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові ВС від 19.09.2018 у справі №486/709/16-ц, провадження N 61-23711св18.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, передбачені ст. 166 СК України.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення матері, батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що вони ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки.

Так, відповідно до висловленої позиції Верховного Суду у постанові від 29.09.2021 по справі № 459/3411/17, провадження № 61-10531св21, суд зазначив, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Цей захід впливу є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України), тому він підлягає застосуванню лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз`єднання сім`ї, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки) (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06).

У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

При цьому позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, в зв`язку з чим у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16.07.2015 ЄСПЛ прийшов висновку, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч.1 ст. 164 СК України.

Тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц зроблено висновок по застосуванню пункту 2 частини першої статті 164 СК України і вказано, що «ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками».

При вирішенні судом питання позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення батька (матері) до дитини, бажання спілкуватися і приймати участь у її вихованні (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17).

Сторона позивача, аргументуючи обґрунтованість поданого позову, покликається на те, що відповідач не цікавиться своєю дочкою, станом її здоров`я, успішністю та відвідуванням навчання у закладі освіти, її розвитком. Такі дії відповідача свідчать про умисне ухилення від виконання ним своїх обов`язків по вихованню дитини.

Позбавлення батьківських прав відповідача відповідає інтересам дитини, так як відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, її забезпеченню та написав нотаріальну заяву про визнання позову.

За таких обставин, враховуючи доводи представника позивачки, визнання позову відповідачем та висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд дійшов висновку, що свідоме і тривале нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками щодо дитини є наслідком винної поведінки відповідача та є підставою для позбавлення його батьківських прав.

Водночас, суд роз`яснює відповідачу, що він, згідно з ст. 169 СК України, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, в порядку передбаченому законом.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідачем визнано позов, з урахуванням положень ст. 142 ЦПК України, позивачу слід повернути з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а решту 50 відсотків, слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 треті особи: Служба у справах дітей виконавчого комітету Ходорівської міської ради, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ходорівської міської ради про позбавлення батьківських прав.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 батьківських прав відносно дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 605 (шістсот п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування імен сторін:

Позивач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Ходорівської міської ради, ЄДРПОУ 43426773, адреса: 81750, вул. Грушевського, 38, м. Ходорів, Стрийський район, Львівська область.

Третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ходорівської міської ради, ЄДРПОУ 40814652, адреса: 81750, вул. Грушевського, 38, м. Ходорів, Стрийський район, Львівська область.

Повний текст рішення складено 28.03.2025.

Суддя Головатий А. П.