Ухвала суду № 126217241, 24.03.2025, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/9477/24

Провадження № 2/461/426/25

УХВАЛА

24.03.2025 року Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Мироненко Л.Д.

секретаря судових засідань Курилюк А.І,

за участі:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Коновала Р.О. (в режимі вкз),

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент», за участю третьої особи Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Ільчишин Любові Володимирівни, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ярощук В.Ю., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває справа за вказаним позовом.

Ухвалою суду від 02.12.2024 року відкрите провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін в судове засідання.

Ухвалою від 03.02.2025 року за клопотанням представника відповідача було здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою судувід 27.02.2025року булозакрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду

На адресу суду надійшло клопотання представника позивача про повернення до стадії підготовчого засідання. Подане клопотання вмотивоване тим, що 24.03.2025 року до суду від представника відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності. Проте, стороні позивача для спростування вказаної заяви потрібен час для збирання та подання відповідних документів. Крім того, зазначив, що у сторони позивача є сумніви, що ТОВ «ФК «Інвент» є належним відповідачем по справі, оскільки належних та допустимих доказів, що останнє має право вимоги до ОСОБА_2 за договором про надання споживчого кредиту № 11322929000 та похідних договорів матеріали справи не містять.

Представник позивача в судовому засіданні просив клопотання задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення клопотання не заперечував.

Заявляючи клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження, заявник має навести вагомі обставини необхідності повернення на стадію підготовчого провадження, для вчинення процесуальних дій, невчинення яких суттєво вплине на права сторін в майбутньому та які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.

Згідно ч. 1 ст. 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження, серед іншого, є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21, відповідно до якої суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.

Разом з тим такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій судового процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат. (ст. 209 ЦПК України).

З частини 3 статті 2 ЦПК України вбачається, що основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність.

Норми Цивільного процесуального кодексу України не містять прямої вказівки на можливість суду на стадії розгляду справи по суті приймати рішення про повернення до розгляду справи у підготовчому провадженні та продовження підготовчого засідання. В той же час, при здійсненні правосуддя слід керуватись завданнями цивільного судочинства, які превалюють над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно ч. 2 ст. 214 ЦПК України головуючий відповідно до завдання цивільного судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про судоустрій і статус суддів кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Приймаючи рішення в цій частині суд керується необхідністю неухильного виконання судом завдань цивільного судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, шляхом, зокрема, повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи для її правильного вирішення та створення належних умов учасникам судового процесу в реалізації ними прав.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає можливим повернутись до стадії підготовчого судового засідання, оскільки таке повернення зумовлене необхідністю остаточного визначення складу учасників судового процесу, встановлення фактичних обставин справи, що мають суттєве значення для її вирішення та підтвердження належними доказами, з метою справедливого та неупередженого вирішення справи.

Окрім того, представником відповідача в судовому засіданні було заявлено клопотання про повторне витребування від Київського державного нотаріального архіву письмових доказів, оскільки такі на виконання ухвали від суду від 10.02.2025 року до суду не надійшли. При цьому, згідно з відповіді посадової особи вказаної юридичної особи, такі документи перебувають в приміщенні архіву на стадії їх звірки та передавання.

Представник позивача в судовому засіданні проти клопотання не заперечував.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення клопотання з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ухвалою від 10.02.2025 року було витребувано у Київського державного нотаріального архіву (03151, м. Київ, Повітрофлотський пр., 76-Г) копію заяви Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» та доданих до неї документів на підставі яких 04.04.2014 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук Вікторією Юріївною було вчинено виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за № 526.

Витребувані документи, станом на 24.03.2025 року до суду не надійшли.

Натомість,в матеріалахсправи наявнавідповідь Київського державного нотаріального архіву від 17.02.2025 року № 353/01-21, у якій зазначено, що станом на 14.02.2025 року документи нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ярощук В.Ю., знаходяться в приміщенні Київського державного нотаріального архіву на стадії їх звірки та передавання. За їх результатами, відповідно до пункту 15.7 Правил ведення нотаріального діловодства, між приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук В.ДО, та Київським державним нотаріальним архівом буде складено акт приймання-передавания документів нотаріального діловодства та архіву на зберігання до Київського державного нотаріального архіву.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Відповідно до положень статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані (у письмовій або електронній формі, речовими об`єктами, висновками експертів, показаннями свідків), на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущенні, а власне докази повинні відповідати вимогам належності, допустимості, достатності та достовірності, у разі неможливості самостійно надати докази, учасник справи вправі подати клопотання про витребування таких доказів судом.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право кожного на захист жодним чином не допускає обмеження держави у виборі правових засобів і їх реалізації в ході розгляду його справи, оскільки у своїх доводах Суд виходить з теорії «рівності зброї», тобто зрівнювання сторін не за кількісними ознаками наданих повноважень, а за процесуальним статусом в ході усього процесу, в тому числі і в суді (постанова у справі «Рожков проти РФ» від 31 жовтня 2013 року). Сам принцип «рівності зброї» передбачає, що кожній зі сторін повинна бути надана розумна можливість представляти свою правову позицію, включаючи свої докази таким чином, щоб вона не була поставлена в значно менш вигідне становище, ніж інша сторона.

У рішеннях у справах «Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands» від 27 жовтня 1993 року та «Ankerl v. Switzerland» від 23 жовтня 1996 року також визначено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Створення рівних можливостей учасникам процесу в доступі до суду та до реалізації та захисту їхніх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.

У даному випадку, оскільки на виконання ухвали суду витребувані документи не надійшли, такі документи мають важливе значення для повного та об`єктивного встановлення обставин справи, підтвердження або спростування доводів сторін, суд вважає за необхідне клопотання представника відповідача задовольнити та повторно витребувати у Київського державногонотаріального архіву вищевказані документи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 214, 260 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Клопотання представника позивача задовольнити.

Повернутись до стадії підготовчого судового засідання по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент», за участю третьої особи Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Ільчишин Любові Володимирівни, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ярощук В.Ю., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Призначити підготовче засіданні у вказаній справі на 16 квітня 2025 року о 11 годині 00 хвилин.

Витребувати з Київського державного нотаріального архіву (03151, м. Київ, Повітрофлотський пр., 76-Г) копію заяви Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» та доданих до неї документів на підставі яких 04.04.2014 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук Вікторією Юріївною було вчинено виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за № 526.

Витребувані документи направити до Галицького районного суду м. Львова у строк до 11 квітня 2025 року.

В разі неможливості надання вищевказаних доказів повідомити суд про причини.

Попередити уповноважених осіб Київського державного нотаріального архіву про кримінальну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 382 Кримінального кодексу України, за умисне невиконання ухвали суду, що набрали законної сили.

Повний текст ухвали виготовлено 28 березня 2025 року.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Л.Д. Мироненко