Ухвала суду № 126213186, 05.03.2025, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/11357/24

2-а/296/15/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2025 рокум. Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого - судді Анциборенко Н.М.,

розглянувши у порядку спрощеногопозовного провадженнябез повідомлення(виклику)сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Корольовського районного суду м.Житомира з позовом до Департаменту патрульноїполіції проскасування постановипро адміністративнеправопорушенняі просить поновити строк на оскарження постанови серії ЕНА № 3280530 від 17.10.2024 відносно ОСОБА_1 за частиною 3 статті 122 КУпАП; скасувати постанову серія ЕНА № 3280530 від 30.10.2024 за частиною 3 статті 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (паспорт НОМЕР_1 , інд.код. НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ); закрити провадження в адміністративній справі щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (паспорт НОМЕР_1 , інд.код. НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 122 КУпАП по обставинам, виявленим 17.10.2024 року, у зв`язку звідсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення; стягнути з Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, З, (код ЄДРПОУ: 40108646) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (паспорт НОМЕР_1 , інд.код. НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) суму сплаченого судового збору.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 3280530 від 17.10.2024, складеної о 09.38 год старшим лейтенантом Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції Королем М.І., позивача було визнано винним в порушенні пункту 15.10 «д» Правил дорожнього руху та накладено штраф за частиною 3 статті 122 КУпАП у розмірі 680 гривень.

25.10.2024 позивачем було подано заяву на ім`я начальника до Управління патрульної поліції в Житомирській області про скасування постанови серії ЕНА №3280530.

05.11.2024 позивач отримав через укпошту рішення серії ЕНА № 3280530 від 30.10.2024 щодо залишення постанови по справі про адміністративне правопорушення без змін, а скарги (заяви) без задоволення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, позивачу було відмовлено за підписом т.в.о. заступника начальник управління - начальника відділу моніторингу та аналітичного забезпечення управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції капітана поліції Ремез Р.С..

14.11.2024 звернувся до Корольовського районного суду м Житомира щодо скасування рішення про залишення постанови по справі про адміністративне правопорушення без змін, а скарги (заяви) без задоволення серії EНA № 3280530 від 30.10.2024 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

26.11.2024 через укрпошту отримав ухвалу Корольовського районного суду від 14.11.2024, де зазначалося, що у відкритті провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування рішення щодо залишення постанови по справі про адміністративне правопорушення без змін, а скарги(заяви ) без задоволення слід відмовити.

Щодо обставин справи зазначає, що 17.10.2024 близько 9.00 год ранку мав конфліктну ситуацію з працівниками компанії «ГрінБінУкраїна» щодо відмови вивезення побутових відходів з приватного сектору за адресою АДРЕСА_2 . Близько 9.10 під`їхав патрульний автомобіль, у якому знаходилися двоє поліцейських. На місці події на провулку Виноградний знаходився автомобіль марки «Рено КЕНГО» НОМЕР_3 з увімкненою аварійною сигналізація та піднятим капотом та водій був відсутнім у салоні. До позивача звернувся один із працівників патрульної поліції, який згодом виявився ОСОБА_2 , та запитав чи позивач не викликав поліцію. Позивач відповів, що не викликав. ОСОБА_2 запитав позивача чи може позивач від`їхати щоб звільнити проїзд. Позивач відповів, що так якщо авто заведеться, адже воно ймовірніше мало технічні несправності. Підійшовши до авто позивач побачив, що ключі знаходяться в замку запалення й авто незачинене. Позивач сів в авто і від`їхав, звільнивши проїзд для авто компанії «ГрінБінУкраїна». Тоді ОСОБА_2 звернувся до позивача з вимогою надати посвідчення водія. Усю необхідну інформацію позивач надав, він вніс дані на планшетний пристрій і сказав, що позивач був непристебнутим під час руху авто. На запитання позивача про наявність доказів позивач не отримав відповіді. ОСОБА_2 почав розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо позивача за статтею, яку неповідомив у швидкому темпі - поводив себе зверхньо, вів відеофіксацію, не повідомивши про це, швидко зачитав права та обов`язки. Під час розгляду справи позивачем було подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, на що йому було відмовлено. Друге клопотання було подано про перенесення справи на інший час і знову була відмова. Третє клопотання було подано про право скористатися допомогою фахівця у галузі права, на що теж було відмовлено.

Під час розгляду справи поліцейський ОСОБА_2 не встановив особу, яка скоїла адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 122 КУпАП , а виніс постанову на позивача. Позивач тільки на прохання поліцеського ОСОБА_2 усунув дане правопорушення, звільнивши проїзд для авто.

Працівник патрульної поліції Король М. І. вимог нормативно - правових актів не дотримався та склав відносно ОСОБА_1 оскаржуване рішення. А саме працівник патрульної поліції не встановив особу, яка скоїла адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 123 КУпАП, за обставин, вказаних у постанові. Не дотримався процедури розгляду справи, що вказана у ІНСТРУКЦІЇ. Не роз`яснив ОСОБА_1 , що він має право на захист та можливість залучити фахівця в галузі права щоб надати пояснення по суті справи.

З урахуванням наведеного працівниками відповідача не було доведено на підставі належних та допустимих доказів наявність вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та не доведено факт здійснення правопорушення, що є підставою для суду задовольнити позов в частині визнання рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

З приводу поновлення строків на оскарження постанови серія ЕНА № 3280530 від 17.10.2024 відносно ОСОБА_1 за частиною 3 статті 122 КУпАП зазначає, що 25.10.2024 звернувся до начальника Управління патрульної поліції в Житомирській області про скасування постанови серія ЕНА № 3280530 від 17.10.2024. 30.10.2024 позивачу було відмовлено. 05.11.2024 отримав від укрпошти лист від патрульної поліції про відмову. 14.11.2024 звернувся до Корольовського районного суду з позовною заявою про скасування рішення щодо залишення постанови по справі про адміністративне правопорушення без змін, а скарги (заяви) без задоволенняю 14.11.2024 ухвалою Корольовського районного суду позивачу було відмовлено у відкритті провадження. 26.11.2024 укрпоштою отримав ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира.

Враховуючи вищевикладене просить позов задовольнити.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Анциборенко Н.М. для розгляду (а.с.22).

Ухвалою Корольовського районногосуду м.Житомирапозовну заявуприйнято дорозгляду тавідкрито провадженняв адміністративнійсправі заправилами спрощеногопозовного провадженнябез повідомлення(виклику)сторін(а.с.25).

Представник відповідача - Департаменту патрульної поліції подала заяву про залишення позову без розгляду (а.с.28-34).

Зазначає, що подана позивачем позовна заява не відповідає вимогам частини другої статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки подана ОСОБА_1 після спливу строку на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3280530 від 17.10.2024.

Так, 17.10.2024 стосовно позивача винесено постанову відповідно до змісту якої останнього визнано винним у порушенні вимог пункту 15.10 «д» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, та накладено адміністративне стягнення за частиною третьої статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення у сумі 680 гривень. Копію оскаржуваної постанови було отримано в день її винесення, про що свідчить його підпис на постанові.

24.10.2024 позивач звернувся до УПП в Житомирській області ДПП щодо скасування постанови та 05.11.2024 отримав рішення відповідно до якого його скаргу залишено без задоволення, а постанову без змін.

14.11.2024 позивач звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування рішення щодо залишення постанови по справі про адміністративне правопорушення без змін, а скарги (заяви) без задоволення.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира Драча Ю.І. від 14.11.2024 року по справі № 296/10549/24 у відкритті провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування рішення щодо залишення постанови по справі про адміністративне правопорушення без змін, а скарги (заяви) без задоволення відмовлено.

У подальшому 09.12.2024 позивачем до Корольовського районного суду м. Житомира подано позовну заяву про скасування постанови про адміністративне правопорушення, яка відповідно до ухвали Корольовського районного суду м. Житомира від 15.01.2025 року прийнята до розгляду з відкриттям позовного провадження.

Звертаючись до суду із позовною заявою про скасування постанови про адміністративне правопорушення позивач окрім іншого просив поновити строк на оскарження постанови серії ЕНА № 3280530 від 17.10.2024 зсилаючись на те, що 25.10.2024 звернувся до УПП в Житомирській області ДПП для скасування постанови та за результатами розгляду отримав рішення про залишення постанови по справі про адміністративне правопорушення без змін, а скарги (заяви) без задоволення (далі - рішення), що і стало підставою для звернення 14.11.2024 до Корольовського районного суду м. Житомира з позовною заявою на скасування вищевказаного рішення у чому відповідно до ухвали Корольовського районного суду м. Житомира від 14.11.2024 йому було відмовлено.

Вказані обставини позивач вважає поважними причинами для поновлення строку на звернення до суду з позовною заявою.

Однак, відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 07 грудня 2020 року по справі № 522/14986/19, ухвалі суду від 29 грудня 2022 року по справі № 462/3866/22, ухвалі від 31 січня 2022 року по справі № 761/37825/21, постанові від 26 січня 2021 року по справі № 757/48987/18-а, постанові від 16 лютого 2023 року по справі № 697/1044/22, постанові від 04 жовтня 2023 року № 947/12047/23, постанові від 05 жовтня 2023 року по справі № 750/8462/22, постанові від 03 жовтня 2024 року по справі № 127/37459/23 суд дійшов висновку , що «звернення особи до вищестоящого органу зі скаргою на постанову по справі про адміністративне правопорушення не є досудовим вирішенням спору, а є альтернативним способом захисту своїх прав у даній категорії справ. Отже, позивачем пропущено десятиденний строк, установлений статтею 286 КАС України. Тобто, причини пропуску строку звернення до суду з позовом, вказані позивачем, є неповажними, а тому наявні підстави для залишення позову без розгляду відповідно до частини третьої статті 123 КАС України».

Отже законодавцем передбачено альтернативний порядок оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення. Цей порядок не є досудовим порядком вирішення спору, оскільки передбачає можливість оскарження або до вищестоящого органу чи до суду, у порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

У даному випадку звернення позивача до вищестоящого органу - УПП в Житомирській області ДПП зі скаргою на постанову по справі про адміністративне правопорушення є альтернативним способом захисту його прав.

Як вбачається з матеріалів справи позивач отримав копію оскаржуваної постанови 17.10.2024, а звернувся в суд з позовом 09.12.2024 (первинний позов подано 14.11.2024), тобто із пропуском десятиденного строку звернення для оскарження постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, тому просить залишити адміністративний позов без розгляду.

Представник відповідача - Департаменту патрульної поліції подала відзив на позовну заяву (а.с.41-46, 52-57).

Зазначає, що з наведеними позивачем обставинами не погоджується.

Відповідно до постанови серії ЕНА № 3280530 від 17.10.2024 17.10.2024 о 09 год 33 хв за адресою: м. Житомир, пров. Виноградний, 10 позивач здійснив стоянку транспортного засобу ( RENAULT KANGOO, номерний знак НОМЕР_4 , створивши перешкоду для руху транспортному засобу JAC, номерний знак НОМЕР_5 , та унеможливив проїзд останнього, в результаті чо позивачем вчинено порушення, відповідальність за яке передбачено частиною третье статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Доказом встановлення вини інкримінованого позивачу порушення Правил дорожнього руху є винесена у встановленому законом порядку постанова серії ЕНА № 3280530 та відеофіксація події, що у повній мірі спростовує доводи позивача.

Щодо обставин події зазначає, що відповідно до електронного рапорту події ЄО № 47320 від 17.10.2024 17.10.2024 о 09 год 09 хв за телефонним номером екстреної служби 102 звернувся заявник (водій ОСОБА_3 ) з повідомленням про те, що за адресою: вул. Квіткова, 3, м. Житомир у нього виник конфлікт з водієм авто Рено, який перекрив шлях і не хоче від`їзджати. На зауваження не реагує.

Для опрацювання на місце події направлено наряд патрульної поліції, у складі якого перебував інспектор роти № 1 батальйону управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції Король М.І..

За результатами опрацювання вказаного завдання старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 подано електронний рапорт, відповідно до змісту якого встановлено, що на місці події стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винесено постанову серії ЕНА № 32805301. Місце розгляду справи зазначено, як пров. Виноградний, 103. Окрім того, вказано відомості про серію та номер посвідчення водія: НОМЕР_6 .

Наявний у матеріалах справи відеозапис з портативного відерреєстратора Motorola vb 475820 відповідає обставинам справи та з нього встановлюється правомірність винесення постанови серії ЕНА № 3280530 від 17.10.2024.

З відеофайлу export-9iywl загальною тривалістю 44 хв 02 сек вбачається, що він був здійснений 17.10.2024 у часовому проміжку з 09 год 30 хв до 10 год 13 хв та на ньому зафіксовано подію за участю позивача та старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 , а також ним спростовуються викладені у позовній заяві доводи позивача щодо обставин події та порушення його прав.

Так, у позовній заяві позивач зазначає, що 17.10.2024 мав конфлікт з працівниками компанії «ГрінБінУкраїна» з приводу вивезення побутових відходів за адресою: пров. Виноградний, на який прибули працівники поліції. Безпосередньо на місці події знаходився транспортний засіб RENAULT KANGOO, номерний знак НОМЕР_4 , з ввімкненою світловою сигналізацією та піднятим капотом, водій у салоні був відсутній, а до позивача звернувся поліцейський ОСОБА_2 та запитав чи може він прибрати транспортний засіб з дороги.

Позивач зазначив, що вказаний транспортний засіб був не зачинений, а ключі знаходилися у замку запалення, тому він сів та від "їхав, звільнивши проїзд для транспортного засобу компанії «ГрінБінУкраїна».

У свою чергу відеозаписом зафіксовано як позивач після прохання поліцейського прибрати транспортний засіб з проїзної частини дістав з власної кишені кофти ключі з логотипом марки RENAULT, якими в подальшому завів вказаний транспортний засіб, закрив капот та від 'їхав з місця.

Також поліцейським здійснено перевірку наявності посвідчення водія у позивача, тобто таким чином встановлено його особу, а після встановлення всіх обставин повідомлено про ведення відеофіксації та про підготовку до розгляду справи. Позивач одразу почав вимагати ознайомити його з доказами.

Під час проведення розгляду справи, ознайомивши з правами, визначеними статтею 268 КУпАП, старший лейтенант поліції ОСОБА_2 з ясовував чи позивач має намір скористатися зазначеними правами.

Стосовно відхилених клопотань. Як встановлено з відеозапису хвилини з 09:48:24 відеофайлу export-9iywl вбачається, що позивач під час розгляду справи заявляв клопотання, які поліцейським було прийнято, розглянуто та з обгрунтуванням причин відхилено, що в свою чергу не позбавило можливості позивача скористатися своїми правами.

Також позивача було ознайомлено з доказами, а саме з поясненням наданим водієм транспортного засобу компанії «ГрінБінУкраїна», відповідно до якого саме транспортний засіб RENAULT KANGOO, номерний знак НОМЕР_4 , здійснив перешкоджання руху, що також вплинуло на режим роботи. Окрім того, позивач причину розташування транспортного засобу пояснював його технічною несправністю, однак, як вбачається з відеозапису останній не здійснював жодних дій аби припинити перешкоджання руху інших транспортних засобів та в подальшому на прохання поліцейського без проблем прибрав його з проїзної частини.

Також на відеозаписі відеофайлу export-9iywl відображено поведінку позивача, яка була спрямована на уникнення адміністративної відповідальності, а саме надання пояснень з метою введення поліцейських в оману. На хвилинах з 09:47:11 позивач надає пояснення про те, що його транспортний засіб «заглох» і він не міг його завести, однак, як встановлено на хвилинах з 09:31:22 відеофайлу export-9iywl водій іншого транспортного засобу повідомив, що позивач під`їхав та закрив дорогу, а на прохання поліцейського забрати транспортний засіб позивач повідомив, що зараз вона заведеться та без проблем здійснив запуск двигуна та від 'їхав з місця стоянки.

Таким чином, наявним відеофайлом export-9iywl підтверджується факт вчинення позивачем адміністративного порушення, а відомості викладені у позовній заяві щодо того, що поліцейський не повідомив про ведення відеофіксації, не встановив належним чином особу, яка вчинила адміністративне правопорушення, та не роз`яснив права особі, яка притягалася до адміністративної відповідальності, не знайшли свого доказового підтвердження.

Як вбачається з наявного відеозапису позивачем під час експлуатації транспортного засобу RENAULT KANGOO, номерний знак НОМЕР_4 , допущено порушення правил стоянки, що створило перешкоду дорожньому руху та унеможливило проїзд іншого транспортного засобу.

У свою чергу поліцейські під час здійснення розгляду справи такий розгляд проведено у відповідності до встановлених вимог КУпАП та Інструкції, ознайомлено з правами особу, яка притягається до відповідальності, роз яснено суть вчиненого порушення, після винесення постанови, ознайомлено з її змістом, копію надано. Окрім того, з відеозаписів не встановлено відомостей на підставі яких можливо підтвердити викладені у заяві доводи позивача щодо обмеження можливості реалізації ним прав, закріплених статтею 268 КУпАП. Навпаки, позивач був на місці події під час складання постанови, був ознайомлений з початком розгляду справи під час якого висловлював свої заперечення та доводи з приводу вчиненого ним правопорушення.

Позивач був повідомлений про час та місце розгляду справи, йому були роз яснені його права, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, а також строки сплати штрафу та порядок примусового виконання постанови про стягнення штрафу. Постанова виносилась у присутності позивача на місці зупинки транспортного засобу.

Інспектором патрульної поліції винесено постанову згідно статті 258 КУпАП. Стаття 33 КУпАП встановлює загальні правила накладення стягнення за адміністративні правопорушення, тобто відповідачем встановлена особа правопорушника, ступінь його вини та інші обставини. Жодних переконливих підстав своєї невинуватості позивачем на місці вчинення правопорушення не надано.

Крім того, зазначає, що хоч КАС України і покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень на відповідача, однак, це не може розумітися таким чином, що позивач взагалі звільнений від обов`язку доказування своїх вимог.

Доводи адміністративного позову обґрунтовані виключно посиланням на формальні підстави для скасування спірної постанови, проте такі не підтверджені жодним належним і допустимим доказом та не знайшли свого об`єктивного підтвердження під час розгляду справи в суді.

Водночас, відповідачем не допущено під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та прийняття і складення спірної постанови грубих порушень закону, які були б беззаперечною підставою для її скасування.

Покликання позивача на неправомірні дії з боку інспектора поліції, допущені під час складання спірної постанови, є необгрунтованими, оскільки будь-яких доказів наявності таких дій суду не представлено.

Тому відповідачем було правомірно винесено оскаржувану постанову про адміністративне правопорушення, доводи адміністративного позову не є суттєвими для вирішення справи, позивач намагається уникнути адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, а відтак підстави для задоволення вимог щодо скасування постанови відсутні.

Перед судом не доведено порушення відповідачем будь-яких правових норм щодо розгляду справи на місці вчинення адміністративного правопорушення, не встановлено невикористання відповідачем передбачених законом засобів доказування, обов`язковість використання яких була б встановлена законом, відхилення клопотання про надання позивачу можливості скористатись правової допомогою.

Відтак доказів упередженості відповідача щодо позивача перед судом не доведено. Підстав для сумніву щодо об`єктивності відповідача щодо позивача не вказано.

Тому вважає, що відповідачем були дотримані вимоги КУпАП при розгляді справи, ним було роз`яснено позивачу права, повідомлено про вчинене ним порушення, заслухано його пояснення та надано ним оцінку. Дій, які б обмежили права позивача при розгляді справи відповідачем вчинено не було. Штраф накладено за частиною третьою статті 122 КУпАП в межах санкції за це правопорушення, і як наслідок, відсутні підстави для визнання протиправною та скасування постанови.

Відповідно до ч.4ст.229 КАС Українифіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що 17.10.2024 інспектором 2 взводу 1 роти 1 батальйону управління патрульної поліції в Житомирській області старшим лейтенантом поліції Король М.І. винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №3280530 у вигляді штрафу у розмірі 680, 00 грн за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3ст.122 КУпАП, а саме за те, що позивач 17.10.2024 о 09:33:18 у м.Житомирі по провулку Виноградний, 10 здійснив стоянку автомобіля чим здійснив перешкоду дорожньому руху автомобілю JAC, номерний знак НОМЕР_7 , та унеможливив проїзд автомобіля, чим порушив п.15.10 ПДР порушення правил стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху (а.с.12).

Як вбачається з копії рішенням щодо залишення постанови по справі про адміністративне правопорушення без змін, а скарги (заяви) без задоволення від 30.10.2024 т.в.о. заступника начальника управління - начальника відділу моніторингу та аналітичного забезпечення управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції капітан поліції Ремез Р.С., розглянувши справу про адміністративне правопорушення ЕНА №3280530 за ч.3 ст.122 КУпАП стосовно ОСОБА_1 про стягнення у вигляді штрафу у сумі 680 грн, накладене інспектором взводу №2 роти №1 батальйону управління патрульної поліції в Житомирській області старшим лейтенантом поліції Королем М.І., за порушення пункту 15.10. «д» ПДР скаргу залишив без задоволення, а постанову по справі про адміністративне порушення серії ЕНА №3280530 від 17.10.2024 залишив без змін, тобто вирішив постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №3280530 від 17.10.2024, винесену інспектором роти №1 батальйону управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Королем М.І., залишити без змін (а.с.14).

Як вбачається з копії листа управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції №Б-871/41/28/02-2024 від 30.10.2024 ОСОБА_1 в управлінні патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції розглянуто заяву від 25.10.2024 №Б-871 ОСОБА_1 в частині оскарження постанови серії ЕНА №3280530 від 17.10.2024. За результатами розгляду проінформовано, що оскаржувана постанова винесена з дотриманням вимог статей 222, 245, 258, 283, 284 КУаАП, тому є законною, обґрунтованою та вмотивованою, підстав для її зміни чи скасування немає. На підставі статті 295 КУпАП ОСОБА_1 надіслано рішення УПП в Житомирській області ДПП щодо залишення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №3280530 від 17.10.2024, винесеної стосовно ОСОБА_1 за ч.3 ст.122 КУпАП, без змін (а.с.13).

30.10.2024 Департаментом патрульної поліції позивачу ОСОБА_1 було надісланокопію рішення УПП в Житомирській області ДПП щодо залишення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №3280530 від 17.10.2024, винесеної стосовно ОСОБА_1 за ч.3 ст.122 КУпАП, без змін, яке було отримано 05.11.2024 року ОСОБА_1 , що підтверджується накладною №0600978278083 (а.с.15).

14.11.2024 ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира по справі №296/10549/24 у відкритті провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування рішення щодо залишення постанови по справі про адміністративне правопорушення без змін, а скарги (заяви) без задоволення відмовлено (а.с.16-18).

19.11.2024 Корольовським районнимсудом м.Житомира ОСОБА_1 було надіслано копію ухвали Корольовського районного суду м.Житомира по справі №296/10549/24, якою у відкритті провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування рішення щодо залишення постанови по справі про адміністративне правопорушення без змін, а скарги (заяви) без задоволення відмовлено (а.с.20).

Копію ухвалисуду від14.11.2024 по справі №296/10549/24,якою увідкритті провадженняза адміністративнимпозовом ОСОБА_1 до Департаментупатрульної поліціїпро скасуваннярішення щодозалишення постановипо справіпро адміністративнеправопорушення беззмін,а скарги(заяви)без задоволення відмовленоОСОБА_1 відповідно до відстеження по відправленню №0610208894202 вручено особисто 26.11.2024 (а.с.19).

До суду з позовомпро скасування постанови серії ЕНА № 3280530 від 17.10.2024 позивач ОСОБА_1 звернувся05.12.2024,що підтверджуєтьсяконвертом (а.с.21).

На підтвердження правомірності свого рішення представник відповідача до відзиву на позовну заяву додав диск, який містить відеофіксацію події (а.с.40).

Згідно ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Суд зауважує про те, що строк звернення до адміністративного суду за своєю суттю являється періодом часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою про вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Абзацом першим ч.2 ст.122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.3 ст.122 КАС України).

Отже, строк звернення до суду може встановлюватися приписами КАС України та інших законів. При цьому за загальним правилом обчислення строку здійснюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності унормовано статтею 286 КАС України.

Так, за правилами ч.2 ст.286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Згідно п.3 ч.1 ст.288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

За правилами статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Системний аналіз цитованого правового регулювання дає підстави для висновку про те, що за обставин цієї справи строк звернення до суду є скороченим, що обумовлено специфікою спорів, що розглядаються в порядку адміністративного судочинства, та необхідністю досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Адміністративний суд зобов`язаний в кожному випадку з`ясувати чи дотримано особою (позивачем) строк звернення до адміністративного суду із відповідним позовом, чи є поважними підстави пропуску цього строку.

Відповідно до ч.1 ст.118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Таким чином, вихід за визначені часові межі робить для відповідного учасника процесу вчинення певних процесуальних дій неможливим.

Згідно ч.ч.1, 5, 6 ст.120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день.

Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Суд встановив, що оскаржувана постанова винесена та вручена позивачу 17.10.2024.

Тобто першим днем 10-денного строку для оскарження спірної постанови є 18.10.2024, а останнім 27.10.2024.

Між тим, до суду позивач звернувся лише 05.12.2024 (первинний позов подано 14.11.2024), тобто з пропуском 10-денного строку.

Суд, надаючи правову оцінку поважності причин пропуску строку звернення із цим позовом, виходив із такого.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й на природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Суд зауважує, що законодавче закріплення строків звернення з позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Правова природа строку звернення до суду дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права.

У пункті 570 рішення у справі «ВАТ «Нафтова компанія Юкос» проти Росії» Європейський Суд з прав людини (далі ЄСПЛ) визначив термін давності як передбачене законом право порушника не піддаватися попередженню або суду після закінчення певного терміну після здійснення правопорушення. Як зазначив ЄСПЛ строки давності, які характерні для національних правових систем Держав-учасниць, відповідають декільком цілям, в числі яких забезпечення правової визначеності та остаточності.

Зміст принципу правової визначеності розкрито у ряді рішень Конституційного Суду України. Наприклад у рішенні від 29.06.2010 №17-рп/2010 Конституційний Суд України звернув увагу на правову визначеність як елемент верховенства права, зазначивши, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини і громадянина та втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дозволять особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Отже, встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Інакше кажучи встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Згідно з прецедентною практикою ЄСПЛ для забезпечення оптимального співвідношення права на доступ до правосуддя та принципу правової визначеності у процесі прийняття судом рішення про поновлення строку на звернення до суду мають враховуватися: 1) особливі обставини кожної конкретної справи у системному зв`язку з причинами пропуску строку на звернення до суду; наявність причин непереборного та об`єктивного характеру пропуску строку на звернення до суду; 2) характер права, для захисту якого надійшло звернення до суду, та його значення для сторін; 3) період, який минув з моменту пропуску строку, правові наслідки його поновлення або не поновлення; 4) наявність публічного (суспільного та, меншою мірою, державного) інтересу у справі; 5) фундаментальність значення справи для судової та правозастосовної практики.

Зі змісту положень КАС України вбачається, що у ньому як правило не визначено граничні межі, у яких суди можуть приймати рішення про поновлення строку звернення. Окрім цього, не містить КАС України й конкретних підстав та критеріїв, за якими можливо оцінити поважність причин пропуску відповідного строку.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

У рішенні Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії від 25.01.2000 Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.

ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18.11.2010 у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

Таким чином, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45).

Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановлювати відповідні процесуальні строки, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Верховний Суд неодноразово вказував (зокрема, постанова від 22.04.2020 у справі №811/1664/18), що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства.

Реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач необґрунтовано не дотримуючись такого порядку позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною поведінкою.

Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №120/5780/20-а.

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Вказане узгоджується із висновками, відображеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №9901/405/19.

Враховуючи викладене, суд вказує на те, що позивач в межах 10-денного строку до суду не звертався.

Суд відхиляє посилання позивача на те, що він у встановлений законодавством строк скористався правом подати скаргу на ім`я начальника управління патрульної поліції в Житомирській області, а після залишення скарги без задоволення в межах передбаченого статтею 289 КУпАП десятиденного строку звернувся з позовом до суду.

У контексті спірних правовідносин суд зазначає, що відповідно до положення пункту 3 частини першої статті 288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Доцільно зауважити про те, що Верховний Суд у своїй практиці неодноразово надавав оцінку поважності причин пропуску строку звернення позивачами до суду, встановленого статтею 288 КУпАП, в обґрунтування поновлення якого останні вказували на досудове врегулювання спору шляхом звернення зі скаргою на постанову про адміністративне правопорушення до відповідного органу.

Зокрема, така позиція Верховного Суду щодо вказаного питання викладена у постановах від 05 березня 2020 року у справі №127/7446/19та від 07 грудня 2020 року у справі №522/14986/19від 26 січня 2021 року у справі №757/48987/18-а, від 16 лютого 2023 року у справі №697/1044/22.

Так, у вищенаведених постановах касаційним судом зазначено, що вказаною нормою передбачено право вибору особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, порядку оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення.

При цьому звернення особи до відповідного органу зі скаргою на постанову по справі про адміністративне правопорушення є альтернативним способом захисту своїх прав.

Суд, беручи до уваги наведений вище підхід Верховного Суду констатує про те, що звернення позивача 25.10.2024 із скаргою на ім`я начальника управління патрульної поліції в Житомирській області з приводу скасування спірної постанови не є поважними причиними пропуску строку на звернення до суду із позовом про визнання протиправною постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Означені обставини носили суб`єктивний характер, оскільки пов`язані з обраним способом порядку оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення та не мають відношення до прав або можливостей звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження рішення про накладення адміністративного стягнення.

При цьому суд за обставин цієї справи встановив, що першим днем 10-денного строку для оскарження спірної постанови є 18.10.2024, а останнім 27.10.2024.

Крім того, суд вже наголошував на тому, що звернення до вищестоящого органу, а не до суду є альтернативним способом захисту його прав.

Отримання від т.в.о. заступника начальника управління - начальника відділу моніторингу та аналітичного забезпечення управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції капітан поліції Ремез Р.С. листа про залишення скарги на спірну постанову без задоволення є наслідком звернення позивача з такою скаргою в порядку адміністративного оскарження.

Водночас, як вже наголошувалося судом таке звернення в порядку адміністративного оскарження не є поважною причиною пропуску строку звернення з цим позовом.

Верховний Суд неодноразово надавав оцінку поважності причин пропуску строку звернення позивачами до суду, встановленого статтею 288 КУпАП, в обґрунтування поновлення якого останні вказували на досудове врегулювання спору шляхом звернення зі скаргою на постанову про адміністративне правопорушення до відповідного органу.

Зокрема, як вже наголошувалося вище така позиція Верховного Суду щодо вказаного питання, викладена у постановах від 05 березня 2020 року у справі №127/7446/19та від 07 грудня 2020 року у справі №522/14986/19від 26 січня 2021 року у справі №757/48987/18-а, від 16 лютого 2023 року у справі №697/1044/22.

Підстав для неврахування висновків, сформованих у наведених постановах, судом не встановлено.

Посилання на те, що первісне оскарження до вищестоящого органу відбулося у межах передбаченого законом строку є несуттєвим, оскільки предметом судового дослідження є поважність причин пропуску строку звернення до суду а не до інших установ.

Суд відхиляє аргумент позивача про те, що звернення до суду відбулося упродовж розумного строку після отримання рішення вищестоящого органу без невиправданих затримок і зволікань.

Твердження про те, що позивачем продемонстровано намір реалізації права на звернення до суду є непереконливими, оскільки наявність такого наміру не знімає обов`язку звертатися до суду вчасно, тобто без пропуску процесуального строку, як і не звільняє від обов`язку підтвердити поважність причин пропуску строку саме об`єктивними обставинами.

Між тим розгляд справи судом по суті можливий лише у випадку своєчасного звернення до суду або у випадку пропуску строку з поважних причин.

Наслідки пропуску строку звернення визначені у статті 123 КАС України.

Відповідно до ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно ч.4 ст.123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі (частини третя та четверта статті 123 КАС України).

Таким чином, суд, враховуючи характер поведінки позивача, відсутність істотних перешкод у своєчасному зверненні до суду з відповідним позовом, тривалість пропущеного строку, дійшов висновку, що останній не навів поважних причин пропуску строку звернення до суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом.

Керуючись ст.ст.123,240 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 доДепартаменту патрульноїполіції проскасування постановипро адміністративнеправопорушеннязалишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Н.М. Анциборенко