Рішення № 12620864, 23.11.2010, Маневицький районний суд Волинської області

Справа № 2-595

Категорія 31

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2010 року Маневицький районний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Невара О.В.,

при секретарі Абрамчук Н.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маневичі справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди та матеріальних збитків на загальну суму 20605 гривень 37 копійок, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди та матеріальних збитків на загальну суму 20605 гривень 37 копійок. Свої вимоги обґрунтував тим, що 5 липня 2010 року, біля 17-ї години, ОСОБА_2, перебуваючи на території зони відпочинку озера Глибоке, що поблизу с. Прилісне Маневицького району Волинської області, в стані алкогольного сп’яніння, наніс йому один удар долонею правої руки в область лівої половини обличчя, один удар кулаком правої руки в область черевної порожнини та один удар кулаком правої руки в ліву частину нижньої щелепи, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді перелому нижньої щелепи в ділянці 3-го зліва зуба, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 153 від 29.07.2010 року відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров’я. Вироком Маневицького районного суду Волинської області від 20.09.2010 року, який набрав законної сили, відповідача визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та призначено покарання у виді 1 року 6 місяців виправних робіт за місцем роботи з відрахуванням в доход держави 20% заробітку щомісячно. З приводу спричинених тілесних ушкоджень в період з 6.07.2010 року по 12.07.2010 року ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні у стоматологічному хірургічному відділенні Волинської обласної клінічної лікарні, а в період з 13.07.2010 року по 9.08.2010 року – в Маневицькій ЦРЛ. Під час лікування на придбання ліків та медичних засобів ним було витрачено кошти на загальну суму 605 гривень 37 копійок. Внаслідок спричинення тілесних ушкоджень позивачу було завдано моральної шкоди, яка полягала у нервовому потрясінні, фізичних стражданнях та переживаннях в зв’язку із спричиненням тілесних ушкоджень, вимушених змінах у звичному способі життя, неможливості виконувати необхідну роботу по господарству, незручностях у повсякденному житті, неможливості повноцінно виконувати свої трудові обов’язки із-за заниження самооцінки та впевненості у своїх можливостях, втраті поваги зі сторони колег по роботі, родичів, знайомих та друзів, тяжкості отриманих тілесних ушкоджень. Моральну шкоду ОСОБА_3 оцінює в сумі 20000 гривень. Посилаючись на зазначені обставини, позивач ОСОБА_3 просив стягнути в його користь з відповідача ОСОБА_2 моральну шкоду на суму 20000 гривень, матеріальні збитки на суму 605 гривень 37 копійок, а також судові витрати по справі.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у поданій до суду заяві, просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_3 20000 гривень моральної шкоди, яку він обґрунтував у поданій до суду заяві, 605 гривень 37 копійок матеріальних збитків, а також судові витрати по справі.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав частково, пояснивши, що не заперечує щодо стягнення з нього на користь позивача матеріальних збитків на загальну суму 605 гривень 37 копійок - коштів, які ОСОБА_3 витратив на придбання ліків і медичних засобів. Разом з тим, вважає, що сума моральної шкоди, яку просить стягнути позивач, є завищеною, а тому просив суд позовні вимоги в цій частині задовольнити частково – на суму 5000 гривень.

Заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши письмові докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позов підставний і підлягає до часткового задоволення.

Згідно ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст. 1195 Цивільного кодексу України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв'язку з втратою здоров'я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів.

З дослідженого в судовому засіданні вироку Маневицького районного суду Волинської області від 20 вересня 2010 року, який набрав законної сили, встановлено, що 5 липня 2010 року, біля 17-ї години, ОСОБА_2, перебуваючи на території зони відпочинку озера Глибоке, що поблизу с. Прилісне Маневицького району Волинської області, в стані алкогольного сп’яніння, на ґрунті особистих неприязних відносин до ОСОБА_3, які виникли внаслідок неодноразових взаємних суперечок різного характеру, які мали місце до цього, наніс останньому один удар долонею правої руки в область лівої половини обличчя, один удар кулаком правої руки в область черевної порожнини та один удар кулаком правої руки в ліву частину нижньої щелепи, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді перелому нижньої щелепи в ділянці 3-го зліва зуба, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 153 від 29.07.2010 року відноситься до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров’я.

В судовому засіданні встановлено, що на придбання ліків та медичних засобів позивачем було затрачено кошти на загальну суму 605 гривень 37 копійок. Зазначене підтвердив позивач в судовому засіданні, а також це встановлено з досліджених судом письмових доказів, зокрема, фіскальних чеків від 6.07.2010 року та 7.07.2010 року, довідки Маневицької виправної колонії № 42 УДДУ ПВП у Волинській області № 1/1618 від 24.09.2010 року.

Згідно ст.ст. 60, 61 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 не оспорював суму матеріальних збитків, завданих позивачу внаслідок витрат на придбання ліків і медичних засобів, та не заперечував щодо відшкодування коштів на загальну суму 605 гривень 37 копійок.

На підставі викладеного, суд вважає встановленим, що внаслідок винних дій відповідача ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_3 було завдано матеріальну шкоду на загальну суму 605 гривень 37 копійок, що знайшло підтвердження в судовому засіданні, а тому вказана сума коштів, яка не оспорюється відповідачем, підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь позивача.

Згідно ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем ОСОБА_3 в поданій до суду позовній заяві та матеріалах, що додаються до неї, а також представником позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні відповідно до ст. 60 ЦПК України не надано доказів у підтвердження того, що внаслідок спричинення ОСОБА_3 відповідачем тілесних ушкоджень позивач не має можливості повноцінно виконувати свої трудові обов’язки із-за заниження самооцінки та впевненості у своїх можливостях, втратив повагу зі сторони колег по роботі, родичів, знайомих та друзів, а тому вимоги про відшкодування моральної шкоди в цій частині до задоволення не підлягають.

Суд вважає, що внаслідок винних дій відповідача ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_3 було спричинено моральну шкоду, яка виразилась у нервовому потрясінні, моральних переживаннях та фізичних стражданнях в зв’язку з спричиненням йому тілесних ушкоджень, вимушених змінах у звичному способі життя, неможливістю виконувати необхідну роботу по господарству, незручностях у повсякденному житті, тяжкості отриманих тілесних ушкоджень. Враховуючи вимоги розумності та справедливості, завдану позивачу моральну шкоду суд оцінює в сумі 7000 гривень, і в такій сумі, а не в сумі 20000 гривень, вона підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_3

Оскільки відповідач ОСОБА_2 є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи, має відповідне посвідчення він згідно п. 18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 21 січня 1993 року підлягає звільненню від сплати судового збору в доход держави.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_3 1300 гривень витрат на правову допомогу, виходячи з часу, затраченого представником позивача на представництво інтересів ОСОБА_3 в судових засіданнях та на підготовку позовної заяви до суду, що відповідає положенням постанови КМУ № 590 від 27 квітня 2006 року „Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави”, а також на користь держбюджету Маневицького району 22050001 (р/р 31213259700287, ідентифікаційний код одержувача 21740422 в ГУДКУ у Волинській області, МФО 803014) 15 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 23, 1166, 1167, 1195 Цивільного кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 7000 (сім тисяч) гривень у відшкодування моральної шкоди, 605 (шістсот п’ять) гривень 37 копійок у відшкодування матеріальних збитків, а всього кошти на загальну суму 7605 (сім тисяч шістсот п’ять) гривень 37 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1300 (одну тисячу триста) гривень витрат на правову допомогу, а також на користь держбюджету Маневицького району 22050001 (р/р 31213259700287, ідентифікаційний код одержувача 21740422 в ГУДКУ у Волинській області, МФО 803014) 15 (п’ятнадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

ОСОБА_2 від сплати судового збору в доход держави звільнити згідно п. 18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 21 січня 1993 року, як потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя районного суду О.В. Невар