Вирок № 12620857, 25.11.2010, Маневицький районний суд Волинської області

Справа № 1-97

Категорія 3

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2010 року Маневицький районний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Невара О.В.,

при секретарі Абрамчук Н.В.,

з участю прокурора Дуднік М.М.,

потерпілого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маневичі справу про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, має на утриманні шестеро неповнолітніх дітей, непрацюючого, потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Підсудний ОСОБА_2 10 серпня 2010 року, біля 14-ї години, перебуваючи поблизу господарської водойми, що в с. Гораймівка Маневицького району Волинської області, під час суперечки, яка виникла на ґрунті особистих неприязних відносин до ОСОБА_1, умисно наніс останньому один удар кулаком правої руки в область нижньої щелепи зліва, від якого ОСОБА_1 впав на землю. Продовжуючи свої злочинні дії, направлені на спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, після падіння ОСОБА_1 на землю ОСОБА_2 наніс йому ще чотири удари ногою в область тулуба та голови, спричинивши при цьому тілесні ушкодження у вигляді закритого подвійного перелому нижньої щелепи зліва, синців лівої половини підборіддя і верхньої повіки правого ока, садна правої половини лоба, нижньої повіки правого ока і спинки носа, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 174 від 21.09.2010 року відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоровя.

Підсудний ОСОБА_2 вину в інкримінованому йому злочині визнав частково, показавши, що він з 2009 року по даний час на прохання підприємця ОСОБА_3, який займається розведенням риби в орендованих ставах, що в с. Гораймівка Маневицького району, наглядає за цими ставами, щоб сторонні без його дозволу не проводили вилов риби. 10.08.2010 року, приблизно о 14-й годині, коли він перебував поблизу ставів, то побачив як ОСОБА_1 без дозволу ловить руками рибу. Підійшовши до нього ближче, ОСОБА_2 побачив в його руках деревяну рогатину, на якій були нанизані 4-5 рибин. Коли він запитав, хто ОСОБА_1 дозволив ловити рибу, то останній викинув її у воду. Вийшовши з води, ОСОБА_1 схопив його за одяг рукою та намагався вдарити, але ОСОБА_2 схопив його лівою рукою за горло, після чого кулаком правої руки наніс один сильний удар в область нижньої щелепи зліва, від якого потерпілий впав на землю. Більше ударів ОСОБА_1 він не наносив. Допускає, що від його удару потерпілий міг отримати тілесні ушкодження у вигляді перелому щелепи. Звідки у ОСОБА_1 взялися інші тілесні ушкодження, пояснити не може, до цього він не причетний. У вчиненому розкаюється, просив суворо не карати.

Незважаючи на часткове визнання підсудним ОСОБА_2 своєї вини в інкримінованому йому злочині, його винуватість у вчиненому підтверджується іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні та встановленими під час досудового слідства по даній кримінальній справі.

Так, потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердив, що 10.08.2010 року, приблизно о 14-й годині, коли він перебував поблизу господарської водойми, що в с. Гораймівка Маневицького району, між ним та ОСОБА_2 виникла суперечка, в ході якої останній спричинив йому тілесні ушкодження, завдавши один удар кулаком правої руки в область нижньої щелепи зліва, від якого ОСОБА_1 впав на землю. Що було далі, чи наносив йому ОСОБА_2 ще удари, не памятає, так як від отриманого удару на якийсь час втратив свідомість. З приводу отриманих тілесних ушкоджень він перебував на стаціонарному лікуванні в стоматологічному хірургічному відділенні Волинської обласної клінічної лікарні. Підтвердив, що інші особи, крім ОСОБА_2, йому в цей день тілесних ушкоджень не наносили. У виборі покарання, на яке заслуговує підсудний, покладається на думку суду.

Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5 в судовому засіданні підтвердили, що 10.08.2010 року, приблизно о 14-й годині, перебували поблизу господарської водойми, що в с. Гораймівка Маневицького району. Вони бачили як ОСОБА_1 зловив на мілині декілька рибин. В цей час до нього підійшов ОСОБА_2, який наглядав за ставами. На якийсь час вони відвернулись і за ними не спостерігали. Через кілька хвилин ОСОБА_5 побачив, що ОСОБА_2 наносить ОСОБА_1, який уже був на землі, удари ногами. Про це він відразу повідомив ОСОБА_4 Вони разом побігли до місця, де перебували ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Як виявилось, внаслідок нанесених ударів ОСОБА_1 було спричинено тілесні ушкодження. Про це було відразу повідомлено сільського голову, який про дану пригоду повідомив в Маневицький РВ УМВС.

Обєктивність показань потерпілого та вищевказаних свідків підтверджується матеріалами кримінальної справи, які досліджувались в судовому засіданні, зокрема, протоколами відтворення обстановки та обставин події від 30.08.2010 року та фототаблицями до них (а.с. 28-32), з яких встановлено, що при проведенні даних слідчих дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на манекені людини показали, як ОСОБА_2 10.08.2010 року наносив удари ОСОБА_1 поблизу господарської водойми в с. Гораймівка Маневицького району; протоколами очних ставок від 30.08.2010 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і ОСОБА_4 (а.с. 33-34), якими підтверджується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в ході проведення слідчих дій підтвердили раніше дані показання щодо обставин спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 10.08.2010 року ОСОБА_2; висновком судово-медичної експертизи № 174 від 21.09.2010 року (а.с. 44-45), з якого встановлено, що ОСОБА_1 були спричинені ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесні ушкодження; заявою ОСОБА_1 від 10.08.2010 року, протоколом усної заяви (повідомлення) про злочин від 10.08.2010 року (а.с. 6, 8), якими підтверджується, що 10.08.2010 року біля господарської водойми в с. Гораймівка Маневицького району ОСОБА_1 були спричинені тілесні ушкодження ОСОБА_2

Суд не бере до уваги показання підсудного ОСОБА_2 в тій частині, що 10.08.2010 року він поблизу господарської водойми, що в с. Гораймівка Маневицького району, ударів ногами ОСОБА_1 не наносив, оскільки вони спростовуються як показаннями потерпілого та свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 в судовому засіданні, які підтвердили, що ОСОБА_2 наносив ОСОБА_1, який в цей час перебував на землі, не менше чотирьох ударів ногами, інші особи потерпілому в цей день тілесних ушкоджень не наносили, про пригоду відразу було повідомлено сільського голову та в міліцію, так і висновком судово-медичної експертизи № 174 від 21.09.2010 року, згідно якого виявлені на тілі ОСОБА_1 тілесні ушкодження не могли утворитись від одного удару, а також внаслідок падіння з висоти власного зросту.

Суд, оцінюючи показання потерпілого ОСОБА_1, свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, вважає, що вони є логічними, послідовними, оскільки взаємно підтверджуються і не суперечать іншим доказам по справі, а тому визнає їх правдивими.

Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що підсудний ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 122 КК України, оскільки спричинив ОСОБА_1 умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоровя.

При призначенні покарання суд враховує, що підсудний ОСОБА_2 вчинив злочин, який відноситься до злочинів середньої тяжкості.

Разом з тим, суд приймає до уваги дані про особу підсудного, а саме: позитивну характеристику за місцем проживання, що він ніде не працює, являється потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи, має на утриманні шестеро неповнолітніх дітей, вперше притягується до кримінальної відповідальності.

До обставин, що помякшують покарання підсудного ОСОБА_2, суд відносить щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання підсудного ОСОБА_2, судом не встановлено.

Виходячи з наведеного, беручи до уваги обставини вчиненого ОСОБА_2 злочину, дані про особу підсудного, які викладені вище, а також те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, суд вважає, що призначення покарання у виді обмеження волі в межах санкції статті, по якій він притягується до кримінальної відповідальності, буде необхідним та достатнім для виправлення підсудного та попередження вчинення ним нових злочинів.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що виправлення підсудного ОСОБА_2, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами можливе при призначені йому покарання в межах санкції статті, по якій він притягується до кримінальної відповідальності, у виді обмеження волі із звільненням від відбування даного покарання з випробуванням і встановленням іспитового строку.

Оскільки підсудному ОСОБА_2 призначається покарання, не повязане з реальним позбавленням волі, міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу йому слід залишити попередню - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Згідно ст. 1206 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила злочин, зобовязана відшкодувати витрати закладові охорони здоровя на лікування потерпілого від цього злочину.

Суд вважає, що цивільний позов, заявлений до підсудного ОСОБА_2 прокурором Маневицького району в інтересах Волинської обласної клінічної лікарні, про відшкодування вартості лікування потерпілого ОСОБА_1 на загальну суму 1908 гривень 61 копійка, підлягає до повного задоволення. Матеріалами, приєднаними до позовної заяви, показаннями потерпілого та матеріалами справи доведено, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в стоматологічному хірургічному відділенні ВОКЛ з 13.08.2010 року по 24.08.2010 року. На лікування потерпілого ВОКЛ були затрачені кошти на загальну суму 1908 грн. 61 копійка. А тому суд вважає, що вказана сума коштів підлягає стягненню з ОСОБА_2, як з винної особи, на користь Волинської обласної клінічної лікарні.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, ст. 1206 Цивільного кодексу України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, призначивши покарання 2 (два) роки обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі звільнити з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обовязки.

На підставі ст. 76 КК України зобовязати засудженого ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання і роботи, періодично зявлятися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити попередню підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Волинської обласної клінічної лікарні (р/р 35226002001379 в УДК у Волинській області, код ЗКПО 01983163, МФО 803014) 1908 (одну тисячу девятсот вісім) гривень 61 копійку коштів, затрачених на лікування потерпілого ОСОБА_1

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя районного суду О.В. Невар