Рішення № 126207170, 27.03.2025, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/12149/24

Провадження № 2/761/2068/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

27 березня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва:

у складі:

головуючого судді Осаулова А.А.

за участю секретаря судових засідань Путря Д.В.

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому в загальному позовному провадженні в заочному порядку в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Київської міської ради, про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, визнання права спільної власності, визначення частки у праві спільної власності,-

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2024 р. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Київської міської ради, в якому з урахуванням заяв про зміну предмета позову просили встановити факт належності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 свідоцтва про право власності на житло від 18.01.1994 р., виданого відділом приватизації державної адміністрації Шевченківського району, на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Визнати право спільної власності на житло, а саме: квартиру, за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Визначити за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за кожним окремо, по 1/2 частці у праві спільної власності на квартиру, за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 17 січня 1994 року Відділом приватизації державної адміністрації Шевченківського району м. Києва було прийнято розпорядження (наказ) № 6129 про видачу Свідоцтва про право власності на житло, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

18.01.1994 року Відділом приватизації державної адміністрації Шевченківського району міста Києва було видано Свідоцтво про право власності на житло за адресою: АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про що зроблено запис у книзі державної реєстрації від 15.02.1994 р. №967.

Під час воєнного вторгнення позивачі втратили сумку з цінними паперами та документами, в тому числі було втрачено Свідоцтво про право власності на житло від 18.01.1994 р., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім цього, у свідоцтві про право власності на житло від 18.01.1994 р., виданому відділом приватизації державної адміністрації Шевченківського району, було невірно вказано прізвище позивачів, а саме: « ОСОБА_4 » та « ОСОБА_5 », замість вірного, згідно паспортів громадян України, а саме: « ОСОБА_6 » та « ОСОБА_7 .

Позивачі вважають себе власниками квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі розпорядження (наказу) від 17.01.1994 р. № 6129, однак не мають можливості відновити втрачене Свідоцтво про право власності на житло в позасудовому порядку з метою реалізації своїх прав щодо житла, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказане стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою судді від 15.04.2024 р. відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання з повідомленням учасників справи.

Ухвалою суду від 04.03.2025 р. закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивачів позов підтримала, просила його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату і час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.

Розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів (ч.ч. 1, 3 ст. 211 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до вимог суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Вислухавши пояснення представника позивачів, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що 18.01.1994 року Відділом приватизації державної адміністрації Шевченківського району міста Києва було видано свідоцтво про право власності на житло за адресою: АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про що зроблено запис у книзі державної реєстрації від 15.02.1994 р. №967.

Згідно з відповіддю №062/14-10145 від 08.10.2024 р. за даними реєстрових книг КП КМР «КМ БТІ» об`єкт нерухомого майна адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної власності зареєстровано за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, видане відділом приватизації держадміністрації Шевченківського району від 18.10.1994 р.

За інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.03.2024 р. об`єкт нерухомого майна адресою: АДРЕСА_1 не зареєстровано.

За паспортом громадян України позивачі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з відповіді ТОВ «Київські енергетичні послуги» від 20.02.2025 р. для розрахунку за спожиту електричну енергію за адресою: АДРЕСА_1 відкрито особовий рахунок на ОСОБА_2

Як вбачається з відповіді КП «Київкомунсервіс» від 24.02.2025 р. за даними програмного забезпечення «Єдина система автоматичного нарахування» за особовим рахунком № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано дві особи, власником є ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

В постанові Верховного Суду від 02.10.2020 р. у справі №576/2613/18 зазначено, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо).

Ст. 318 ЦПК України передбачає, що у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 12 Постанови за № 5 від 31 березня 1995р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку про необхідність встановлення факту належності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 свідоцтва про право власності на житло від 18.01.1994 р., виданого відділом приватизації державної адміністрації Шевченківського району, на квартиру за адресою: АДРЕСА_1

Щодо визнання права власності на квартиру варто зазначити наступне.

За змістом ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В постанові Верховного Суду від 27.11.2018 р. у справі № 908/236/18 зазначено, що позов про визнання права власності у порядку статті 392 ЦК України пред`являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами. Об`єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності є оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути таке право за рішенням суду. Позивач у позові про визнання права власності - особа, яка вже є власником, а відповідачем - будь-яка особа, яка має сумнів у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес. Оскільки набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на окремі об`єкти, у вирішенні спорів про право власності установленню підлягає з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 цього Кодексу.

За змістом статті 392 ЦК України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права); 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. При цьому у спорах про визнання права власності позивач повинен довести такі факти: наявність спірного майна, тобто його фактичне існування; обставини, що свідчать про набуття позивачем права власності на спірне майно, тобто створення майна позивачем або набуття ним майна на підставі договору тощо; володіння позивача спірним майном.

Факт втрати оригіналу свідоцтва про право власності на житло за адресою: АДРЕСА_1 серед іншого підтверджується оголошеннями в газеті «Голос України» №44(8323) від 05.03.2024 р., №45 (8324) від 06.03.2024 р.

За таких обставин, оскільки документ, який засвідчує право власності позивачів на квартиру втрачено, єдиним способом реалізації позивачами своїх прав є визнання права власності на майно у судовому порядку.

Крім цього, щодо визначення за позивачами за кожним окремо по 1/2 частці у праві спільної власності на квартиру, за адресою: АДРЕСА_1 , варто зазначити наступне.

Згідно зі ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно з ч.1 ст.368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Стаття 372 ЦК України передбачає, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

З огляду на викладене, є підстави для визнання права власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 1/2 частці квартири за адресою: АДРЕСА_1 та припинення права спільної сумісної власності на зазначену квартиру.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що даний позов слід задовольнити в повному обсязі, потрібно втановити факт належності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 свідоцтва про право власності на житло від 18.01.1994 р., виданого відділом приватизації державної адміністрації Шевченківського району, на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Визнати за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 право спільної сумісної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності по 1/2 частці квартири за адресою: АДРЕСА_1 та припинити права спільної сумісної власності на зазначену квартиру.

На підставі викладено та керуючись ст.ст. 328,355, 368, 372,392 ЦК України, ст. 3-5, 7-13, 17, 76-81, 211, 223, 258, 263, 264, 265, 268, 293, 315, 318, 352 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Київської міської ради, про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, визнання права спільної власності, визначення частки у праві спільної власності, - задовольнити повністю.

Встановити факт належності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 свідоцтва про право власності на житло від 18.01.1994 р., виданого відділом приватизації державної адміністрації Шевченківського району, на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 право спільної сумісної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності по 1/2 частці квартири за адресою: АДРЕСА_1 та припинити права спільної сумісної власності на зазначену квартиру.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників:

Позивачі: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1

ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1

Відповідач: Київська міська рада, код ЄДРПОУ 22883141, м. Київ, вул. Хрещатик, 36.

Повне рішення виготовлено 28.03.2025

Суддя: Андрій Осаулов