Рішення № 126201059, 14.03.2025, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/1111/25

Провадження № 2/185/3007/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2025 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Зінченко А.С.,розглянувши в порядку спрощеного письмового позовного провадженняцивільну справу ЄУ № 185/1111/25за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання при виконанні трудових обов`язків,

ВСТАНОВИВ:

29.01.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві.

В обґрунтування позову зазначає наступне.

Позивач перебував у трудових відносинах з ВСП «Шахтоуправління імені Героїв Космосу» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» з 05.03.1998 за професією гірник підземний з повним робочим днем у шахті,з 14.10.2004 гірником очисного забою з повним робочим днем в шахті, звільнений 02.06.2020 року за станом здоров`я, що підтверджується записами у трудовій книжці. Згідно виписки із медичної картки № 1422 стаціонарного хворого позивач з 15.04.2021 року по 23.04.2021 року перебував на лікуванні та проходив медичне обстеження у Державній установі «Українського Науково- дослідницького інституту промислової медицини». Як зазначено у вказаній виписці та медичному висновку ЛЕК Державної установи «Українського Науково-дослідницького інституту промислової медицини» від 22.04.2021 року № 803 позивачу встановлено діагноз: - хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група В, легенева недостатність другого ступеня; - остеоартроз у поєднанні з періартрозом колінних та ліктьових (ПФ першогодругого ступеня) суглобів, двосторонній плечолопатковий періартроз (ПФ другого ступеня) стійкий больовий синдром; - радіокулопатіяпо переково-крижова L5-S1, помірно виражені статико-динамічні порушення, больовий синдром; - нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху).

Вказані захворювання - професійні.

Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 18.05.2021 року, затвердженого начальником ГУ Держпраці у Дніпропетровській області О.В. Бондаренко: - стаж роботи у цеху в умовах впливу шкідливих факторів 22 роки 10міс. ( п.12 Акту) - висновок про наявність шкідливих умов праці згідно з Державними санітарними нормами та правилами « Гігієнична класіфікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затвердженими Наказом МОЗ України від 08.04.2014 року № 248 оцінка умов праці гірника очисного забою ділянки з видобутку вугілля ВСП «Шахтоуправління ім. Героїв Космосу» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» ОСОБА_1 віднесена: - по вмісту в повітрі робочої зони хімічних речовин « шкідливі» кл.3.4. - по рівню шумового навантаження «шкідливі» кл. 3.2 - за показниками освітлення « шкідливі» кл.3.2. - за показниками важкості праці « шкідливі» кл. 3.2 - за показниками напруженості праці « шкідливі» кл. 3.2 Загальна оцінка кл. 3.4 «шкідливі» ( п. 13 Акту ) Діагноз ( п. 14 Акту) 1.Хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група В, легенева недостатність другого ступеня; код J44,J43/8 2. Остеоартроз у поєднанні з періартрозом колінних та ліктьових (ПФ першогодругого ступеня) суглобів, двосторонній плечолопатковий періартроз (ПФ другого ступеня) стійкий больовий синдром; код М17-М19 3.Радіокулопатія попереково-крижова L5-S1, помірно виражені статико-динамічні порушення, больовий синдром; код М54.1 4.Нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху), код Н90.3 Хронічне професійне захворювання виникло за таких обставин: працюючи гірником очисного забою на дільниці з видобутку вугілля, виконував весь комплекс робіт по видобуванню вугілля, згідно технологічного процесу (пересування секцій кріпи комплексу, зачищення міжсекційного простору). Внаслідок недосконалості технології підземного видобутку вугілля, роботи шахтних механізмів і машин (комбайн, механізований комплекс, скребковий конвеєр, стрічковий конвеєр, скребковий перевантажувач тощо), не завжди є можливість відновлення систем вентиляції, пилоподавлення підпадав під вплив підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони, відвищених рівнів виробничого шуму. Недосконалість технології передбачає значне використання ручної праці (зачистка гірничої маси вручну, віднесення матеріалів та обладнання тощо). Внаслідок недосконалості механізмів гірничошахтного обладнання, робочого інструменту в підземних умовах шахти не завжди була можливість використовувати транспортувальні засоби та засоби малої механізації для переміщення вантажів внаслідок технологічного обмеження робочого простору, перешкоджаючого їх застосуванню ( п.17 Акту). Причини виникнення хронічного професійного захворювання ( п.18 Акту) - вміст пилу з вмістом SiO2 кристалічного до 10% в повітрі робочої зони в 22 рази перевищує ГДК (фактичне значення 88 мг/м3 при допустимому 4 мг/м3) по ГОСТ 12.1.005.88 « Общеесанитарно гигиенические требования к воздухурабочей зоны» - важкість праці: перебування у вимушеній робочій позі (на колінах) 93% часу зміни (при допустимих до 10%), маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну становить 33,5 кг при нормативному значенні до 30 кг; - фізичні фактори: еквівалентний рівень шуму первищує нормативний на 8 дБА (фактичне значення 88 дБА, при допустимому 80 дБА) по ДСН 3.3.6.037-99

18.06.2021 року міжрайонна профпатологічна МСЕК встановила позивачу третю групу інвалідності та 60% втрати працездатності, в тому числі: 30% - радіокулопатія, 15% - ДФА( деформуючий артроз), 10% - хронічне обструктивне захворювання легенів (ХОЗЛ), 5% - туговухість, з черговим оглядом.

06.07.2022 року міжрайонна профпатологічна МСЕК повторно проведено огляд, встановлено третя група інвалідності та 60% втрати працездатності, в тому числі: 30% - радіокулопатія, 15% - ДФА,10% - хронічне обструктивне захворювання легенів (ХОЗЛ), 5% - туговухість безстроково. МСЕК видало позивачу індивідуальну програму реабілітації інваліда, згідно якої позивачу встановлено обмеження до пересування, трудової діяльності, рекомендовано амбулаторне, санаторно курортне, стаціонарне лікування, медичні обстеження у сімейного лікаря, ЛОР, невропатолога, лікувальна фізкультура та масаж, рекомендована робота - комірник, диспетчер, вахтер, протипоказана важна фізична праця в шкідливих умовах, під землею, в умовах шуму. У програмі реабілітації інваліда 2021 року зазначено, що реабілітаційний потенціал середній, мета реабілітації: часткове відновлення обмеження життєдіяльності, трудової діяльності, соціально побутового стану. У програмі реабілітації інваліда 2022 року зазначено, що реабілітаційний потенціал низький, мета реабілітації: відновлення обмеження життєдіяльності, трудової діяльності, соціально побутового стану. Тобто стан здоров`я позивача погіршився, не дивлячись на лікування та реабілітацію.

Позивач виконує рекомендації лікарів, проходив стаціонарне лікування, згідно виписок з медичних карток лікувався у зв`язку з погіршенням стану здоров`я, зі скаргами на загальну слабкість, кашель, задишку при фізичному навантаженні, зниження слуху, біль в плечових, ліктьових, колінних суглобах, біль у поперековокрижовому відділі хребта, проте вказане лікування тільки на деякий час поліпшує стан здоров`я позивача і не може відновити у повній мірі той стан здоров`я, який був до ушкодження.

Враховуючи ступень втрати працездатності, тривалість та глибину фізичних та душевних страждань, не можливість відновити стан здоров`я, істотність змін у життєвих стосунках, необхідність додаткових зусиль для організації повсякденного життя, постійне лікування позивач вважає, що стягнення з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди 120000 грн є справедливим та розумним, просить її стягнути та стягнути витрати на правову допомогу.

Ухвалою суду від 11.02.2025 провадження у справі відкрито та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення виклику сторін.

14.03.2025 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначає наступне.

Зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази про настання будь-яких аварій та підприємстві та/або доказів порушення норм законодавства з охорони праці, відсутні будь-які акти перевірок відповідних контролюючих органів про допущення порушень з боку відповідача.

Відповідно до вимог ст.29 КЗпП України Позивач, який працював на підприємствах

Відповідача, до початку роботи був ознайомлений з умовами праці, з наявністю на

робочому місці небезпечних та шкідливих виробничих факторів, а також про можливі

наслідки їх впливу на здоров`я, що підтверджується його особистим підписом та

даними інструктажу з охорони праці.

На вимогу ст.153 КЗпП України, ст.13 Закону України «Про охорону праці», якими

передбачено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на

власника або уповноважений ним орган, ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ»

забезпечило позивача спеціальним одягом, засобами індивідуального захисту та

створило безпечні і нешкідливі умови праці у рамках існуючої технології видобутку

вугілля. Іншої технології видобутку вугілля на території України не запроваджено.

Крім того, Державними органи влади України, в особі Головного управління

Держпраці у Дніпропетровської області, існуючи технологічні процеси з видобутку

вугілля узгодженні, жодних приписів щодо порушень Відповідачем вимог

нормативно-правових актів з охорони праці не надходило, посадові особи

підприємства до адміністративної відповідальності не притягувалися, роботу

підприємства не зупиняли.

Статтею 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22.06.1981р. № 155

передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки

це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих

місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім

контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців

повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим,

забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних

речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних

захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це

є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки

це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або

шкідливих наслідків для здоров`я.

Сама ж важкість, небезпечність та шкідливість технологічного процесу

виробництва на підприємстві Відповідача не є достатньою та самостійною

підставою для відповідальності підприємства у вигляді моральної шкоди по

професійному захворюванні чи іншому ушкодженні здоров`я працівника при

виконанні ним трудових обов`язків.

Крім того, що Позивач, укладаючи з Відповідачем трудовий договір,

був повідомлений під підпис, в порядку передбаченому ст.29 КЗпП України, про

важкі, шкідливі та небезпечні умови праці, можливі негативні наслідки цих умов

праці на стан його здоров`я та пов`язані з цими умовами праці пільги та компенсації.

Ніщо не перешкоджало Позивачу відмовитися від укладення цього договору. Він

свідомо йшов працювати в шкідливих, важких та небезпечних умовах праці.

Також, позивач щорічно проходив періодичний медичний огляд, і був усвідомлений

про стан свого здоров`я (професійне захворювання виникає не раптово, а протягом

певного періоду - профмаршруту). Протягом усього часу роботи на підприємстві

Відповідач отримував відповідні медичні висновки про придатність Позивача для

виконання дорученої роботи і вони не мали жодних правових підстав для

відсторонення Позивача від роботи за станом здоров`я. Саме на підставі

позитивних результатів медичних періодичних обстежень Позивач був

допущений до роботи на підприємстві. Позивач свідомо приховував від лікарів, що

проводили періодичні огляди наявність ознак початкової стадії професійного

захворювання, яке в подальшому стало причиною втрати ним працездатності.

Своєчасне виведення Позивача із зони впливу важких умов праці та шкідливих

факторів допомогло б зберегти його здоров`я та не допустити настання наслідків, що

є на даний момент, а тому однією з суттєвих причин втрати працездатності позивача є його власні дії. Необхідно зазначити, що під час розслідування причин виникнення професійних

захворювань у Позивача, комісією не було встановлено жодного припису, який не

було виконано роботодавцем в частині забезпечення безпечних умов праці; не

встановлено невиконаного заходу з охорони праці, не встановлено жодного

механізму, обладнання, які б експлуатувалися без дозволу Держгірпромнагляду, а

також порушення вимог в частині незабезпечення працівника засобами

індивідуального заходу та іншими засобами для забезпечення безпечних умов праці.

З урахуванням вищезазначеного в діях Відповідача відсутня протиправна

поведінка та вина щодо спричинення моральної шкоди. Вважає, що наданих позивачем доказів можна зробити висновок, що його обмеження полягають лише в протипоказанні до шкідливих та важких умов праці. В іншому позивач має можливість бути повноцінним членом суспільства та забезпечується соціальними пільгами на достатньому рівні.

З урахуванням вищезазначеного в діях Відповідача відсутня протиправна

поведінка та вина щодо спричинення моральної шкоди.

Вважає, що позивачем не надано обґрунтування/розрахунку щодо розміру моральної шкоди, не надано доказів заподіяння позивачу моральної шкоди.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до копії трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 , виданої 10.07.1995позивач з 06.04.1992 по 02.06.2020 в різні періодипрацював на різних посадах у різних структурних підрозділах в Приватному акціонерному товаристві «ДТЕК Павлоградвугілля».

02.06.2020 позивача звільнено з роботи на підставі п. 2 ст. 40 Кодексу законів про працю України у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, що перешкоджає продовженню даної роботи.

Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання форми П-4 від 18.03.2021 встановлено наявність у позивача професійних захворювань: - хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група В, легенева недостатність другого ступеня; - остеоартроз у поєднанні з періартрозом колінних та ліктьових (ПФ першого другого ступеня) суглобів, двосторонній плечолопатковий періартроз (ПФ другого ступеня) стійкий больовий синдром; - радіокулопатія попереково-крижова L5-S1, помірно виражені статико-динамічні порушення, больовий синдром; - нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху).

Причина виникнення професійного захворювання: хімічні фактори, фізичні фактори, запиленість повітря робочої зони, перевищення рівня шуму, перевищення рівня фізичного навантаження, перевищення відносної вологості повітря тощо. Хронічне професійне захворювання виникло у позивача внаслідок роботи тривалий час в умовах дії шкідливих факторів в тому числі на підприємстві ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». Хронічне професійне захворювання позивача виявлено під час медичного огляду в 2021 році, повідомлення про наявністьхронічного професійного захворювання позивача 30.04.2021, встановлення остаточного діагнозу22.04.2021. Стаж роботи в умовах впливу шкідливих факторів22 роки10 місяців.

Згідно з випискою із акту огляду Медико-соціальною експертною комісію від 18.06.2021 серії 12 ААА № 064823 позивачу первинно встановленотретю групу інвалідності та 60% втрати працездатності, в тому числі: 30% - радіокулопатія, 15% - ДФА( деформуючий артроз), 10% - хронічне обструктивне захворювання легенів (ХОЗЛ), 5% - туговухість,\.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 06.07.2022 серії 12 ААА № 121308 позивачу повторно безстроково встановлено третю групу інвалідності та 60% втрати працездатності, в тому числі: 30% - радіокулопатія, 15% - ДФА( деформуючий артроз), 10% - хронічне обструктивне захворювання легенів (ХОЗЛ), 5% - туговухість.

Триваючі проблеми зі здоров`ям, отримані внаслідок хронічного професійного захворювання позивача, періодичні лікування, підтверджуються, також, наданими виписками зі історій хвороб позивача.

Відповідно до ст. 43 Конституції створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Згідно з частинами першою та третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до вимог ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Згода позивача на працю в тяжких умовах праці, не знімає обов`язку та відповідальності з відповідача за забезпечення належних умов праці.

Статтею 160 КЗпП України передбачено, що постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника.

Стаття 173 КЗпП України передбачає, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

В даному випадку професійне захворювання пов`язане з виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, тому відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди покладається на роботодавця (підприємство).

Судом встановлено, що після роботи на підприємстві відповідача та зі звільнення за станом здоров`я до встановлення позивачу 60 % втрати працездатності та інвалідності за професійним захворюванням позивач на інших підприємствах не працював.

Позивачем надано належні та допустимі докази (довідки МСЕК, акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання), щодо встановлення інвалідності та 60 % втрати працездатності саме внаслідок професійного захворювання.

Статтею 160 КЗпП України передбачено, що постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника.

Стаття 173 КЗпП України передбачає, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною першоюст. 237-1 КЗпП Українипередбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як зазначено в пункті 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, №1-9/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, відповідно до статей23,1167 ЦК України, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

Надані позивачем докази повною мірою вказують, що ушкодження здоров`я відбулося при виконанні ним трудових обов`язків, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний спосіб життя, він вимушений систематично отримувати медичну допомогу, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів, внаслідок чого останній змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Суд не може погодитись із запереченнями представника відповідача, який вважає не доведеним позивачем факт заподіяння моральної шкоди, так як не встановлені зміни у психічному стані, відповідні записи лікаря-психіатра, психотерапевта, психолога, відсутній висновок судово-психіатричної експертизи, оскільки згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що моральна шкода може складатися зокрема з моральних переживань у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного способу життя, при настанні інших негативних наслідків, що має місце в цьому випадку, тому що всі зазначені обставини в позивача наступили саме у результаті втрати професійної працездатності, внаслідок професійних захворювань.

З врахуванням викладеного, суд вважає законними та обґрунтованими вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, так як внаслідок отриманого професійного захворювання на виробництві останньому заподіяні фізичний біль і душевні страждання. Ушкодження здоров`я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров`я, на безпечну працю. Все це призвело до порушення його звичного образу життя та вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, що належним чином має бути компенсовано.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд керується принципом розумності та справедливості, приймає до уваги стан здоров`я позивача, втрату професійної працездатності, інвалідність, вину підприємства в заподіянні шкоди, характер та об`єм його фізичних, душевних, психічних страждань від одержаного профзахворювання, втрату можливості його трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних тяжких змін життєвих зв`язків, а саме 60 % втрати професійної працездатності, істотність вимушених змін в життєвих стосунках, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 120 000,00 грн в порядку відшкодування моральної шкоди.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини перша, друга та п`ята статті 263 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а такожшкодижиттю таздоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або у розмірі, визначеному законом.

У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

Тобто з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом», однак застосування сполучника «а також» підтверджує, що згаданий перелік був доповнений новою нормою права, яка не змінює зміст інших складових частин пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

Оскількишкода, завдана життю таздоров`ю, може бути як майновою, так і немайновою (моральною) та до цієї частини пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зміни законодавцем не внесені, зокрема не зазначено, що лише відшкодування майнової шкоди, завданої життю та здоров`ю, не підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, тому немає підстав для ототожнення відшкодуванняморальної шкоди,завданоїжиттю таздоров`ю, з іншим відшкодуванням моральної шкоди, яке підлягає оподаткуванню в разі перевищення її розміром чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року.

Таким чином граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК України у чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2)суми,що зарішенням судуспрямовуються навідшкодування шкодижиттю таздоров`ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Тобто не ототожнюється відшкодуванняморальної шкоди,завданоїжиттю таздоров`ю, з іншим відшкодуванням моральної шкоди, яке підлягає оподаткуванню в разі перевищення її розміром чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року.

Отже, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачено, що стягнуті за рішенням суду суми навідшкодування шкодижиттю таздоров`юне включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 25 січня 2023 року № 598/438/21, від 25 липня 2018 року у справі № 180/683/13, від 05 червня 2019 року у справі № 227/130/14-ц, від 03 червня 2021 року у справі № 180/407/20, від 07 листопада 2022 року у справі № 161/16011/20.

Отже, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню доповнення до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України, внесені Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року.

На підставі вищевикладеного суд зазначає, що в даній справі ухвалюється рішення про стягнення на користь позивача відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`я, тому стягнута на підставі рішення суду сума не підлягає оподаткуванню.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи звільняються від сплати судового збору.

Оскільки,позивач звільненийвідсплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1200,00 грн.

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2, 4ст. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначенийст. 141 ЦПК України, у відповідності до ч. ч. 1, 2 якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх сплатупозивачем надано: договір про надання правничої допомоги, укладеним між позивачем та адвокатом Меркуловою Тетяною Петрівною, квитанцію про прийняття від позивача коштів за договором про надання правової допомоги за складання позовної заяви в сумі 5000 грн, ордер на надання правничої (правової) допомоги позивачу адвокатом Меркуловою Т.П.

Позивачем надано судуналежні тадопустимі доказина підтвердженнясплати позивачемкоштів врозмірі 5000грнза наданняправничої (правової)допомоги, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 5,12,13, 81, 89, 258,259,263-265,268,273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання при виконанні трудових обов`язківзадовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», код ЄДРПОУ: 00178353, місце знаходження: вул. Соборна, буд. 76, м. Павлоград Дніпропетровська область, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 000 (сто двадцять тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди без відрахування податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь держави судовий збір у розмірі 1200,00 гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя А. С. Зінченко