Рішення № 126200579, 31.03.2025, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/11423/24

Провадження № 2/202/979/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2025 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Михальченко А.О.,

секретар судового засідання Пономаренко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 202/11423/24

за позовом

ОСОБА_1

до

Шостої дніпровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області

Треті особи, які не заявили самостійних вимог щодо предмету спору

ОСОБА_2

Державний нотаріальний архів в Дніпропетровській області

про звільнення майна з під арешту, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

20.09.2024 через підсистему «Електронний суд» адвокат Тернова Інна Валентинівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом про звільнення майна з під арешту, який мотивувала тим, що в липні 2024 року під час оформлення документів щодо прийняття спадщини на майно приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Л. Батовою позивачу було повідомлено, що на будинок який належить їй на праві власності розташований за адресою АДРЕСА_1 накладено обтяження забороною на відчуження (архівний запис, зареєстрований 11.04.2007 державним нотаріальним архівом в Дніпропетровській області, згідно зобов`язань на 3 000 карбованців).

Підставою для накладення заборони від 11.04.2007 на житловий будинок АДРЕСА_1 , стало автоматичне перенесення до електронної бази даних запису про заборону, накладену Шостою Дніпровською державною нотаріальною конторою накладену в січні 1990 (заборона відчуження нерухомого майна - по зобов`язанням банківської ссуди на капітальний ремонт будинку, згідно повідомлення банку від 01.01.1990), перенесену 02.08.1997 з паперового носія до Єдиного реєстру заборон (арештів), який з 2007 року є сучасним (модернізованим) Єдиним реєстром заборон відчужень об`єктів нерухомого майна.

22.07.1988 між ОСОБА_1 та Індустріальним відділенням Ощадбанку № 1995 м. Дніпропетровська Української СРСР було укладено договір займу/суди (зобов`язання члена житлово будівельного кооперативу) на 3 000 рублів на капітальний ремонт житлового будинку, зі строком повернення, згідно графіку до 01.10.2000.

15.02.1992 року позичка/ссуда була погашена достроково, а проценти за її користування були сплачені відповідно до умов договору - одночасно з першим платежем по договору.

Жодних претензій з боку кредитора щодо наявності боргу ОСОБА_1 жодного разу не отримувала, крім того при укладенні зобов`язального правочину, договір іпотеки не укладався, а повідомлення кредитора про накладення на майно позичальника заборони було надіслано в нотаріальну контору за спливом 2 років, від дати укладання правочину, відтак, остання була позбавлена можливості дізнатися своєчасно про записи обтяження на власне майно, вчинені на підставі заяви банку.

Позивач намагалася у досудовому порядку врегулювати правовідносини з АТ «Державний ощадний банк України» однак це не принесло позитивного результату.

Ураховуючи що з моменту виникнення підстави накладення обтяження на майно минуло 36 років, співвласником житлового будинку на який накладено обтяження є Позивач, яка внаслідок накладеного обтяження не має можливості розпоряджатись своїм майном, що перешкоджає їй здійснювати всі повноваження власника, за умови доведеності припинення грошового зобов`язання, виконання якого проведено належним чином.

Враховуючи викладене просила суд скасувати заборону (архівний запис), які внесені в Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна: тип обтяження: заборона (архівний запис); реєстраційний номер обтяження: 4787470, зареєстровано: 11.04.2007 року, за № 4787470, реєстратором: Державний нотаріальний архів в Дніпропетровській області, 49102 Дніпропетровська область, м. Дніпро вул. Данила Галицького, буд. 4 (056)767-97-35, dnarhiv@ukr.net; підстава обтяження: повідомлення, б/н, 01.01.1990, Не вказано, позичка на капрем дома; об`єкт обтяження: будинок, состав ціле, стан: добудоване; статус: жиле; адреса: АДРЕСА_1 ; власник ОСОБА_1 , ОСОБА_3 : архівний запис; додаткові дані - архівний номер 13419DNIPER1, архівна дата 02.08.1997, дата виникнення 01.01.1990., № реєстра 1432-21, внутр № 6В0115239ЕЕ292А7С49, коментарий: 3000крб, без дати.

25.09.2024 по справі відкрите загальне позовне провадження та відповідачу встановлений строк для подання відзиву на позов.

11.12.2024, за клопотання позивача, суд замів неналежного відповідача з АТ «Державний ощадний банк» на Шосту дніпровську державну нотаріальну контору Дніпропетровської області.

Відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не подав.

11.12.2024, за клопотанням позивача, судом витребувані документи нотаріальної справи.

05.02.2025 до суду надійшли витребувані докази.

26.02.2025 підготовче провадження по справі закрите, справа призначена до розгляду по суті.

Повідомлений про час та місце судового розгляду позивач у судове засідання не з`явився, представник позивача надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача про час та місце судового розгляду повідомлений судовою повісткою, яка доставлена до його кабінету у системі «Електронний суд», надав заяву про розгляд справи без його участі. Проти задоволення позовних вимог не заперечував.

Треті особи повідомлені про час та місце судового розгляду судовими повістками у судове засідання не з`явилися.

Приписами ч.1 ст.223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи викладене суд вважає за можливе розглянути справу без учасників справи, оскільки про дату, час і місце розгляду справи їх було повідомлено належним чином (отримання судових повісток в підсистемі «Електронний суд», оголошення про виклик), причини неявки суду невідомі.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є власником 138/300 будинку АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 14.10.1974 та свідоцтва про право на спадщину по закону від 31.10.1977.

Власником 162/300 вказаного будинку є ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 , з метою оформлення свої спадкових прав після смерті ОСОБА_4 , звернулася до приватного нотаріуса Батової Л., але оформити спадщину не змогла, оскільки, з інформаційних даних Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно випливає, що майно будинок АДРЕСА_1 має архівний запис про обтяження забороною, реєстраційний № обтяження 4787470, зареєстрований 11.04.2007 Державним нотаріальним архівом в Дніпропетровській області, згідно повідомлення б/н від 01.01.1990 р (позичка на капремонт дома) - додаткові дані архівний номер 13419DNIPER1 ОСОБА_5 дата 02.08.1997., Дата виникнення 01.01.1990 №. реєстра 1432-21, внутр. №6В01152329ЕЕ292А7С49, коментарий 3000 крб., без дати.

Судом встановлено, що підставою обтяження будинку ОСОБА_1 стало повідомлення про видачу позички від 14.07.1990, яке направлено Індустріальним Держбанком 7995 на адресу нотаріальної контори №6, у якій банк просив державну нотаріальну контору про накладення заборони на будинок позичальника, який побудований ним за рахунок виданої позички.

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 17 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ст. ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 386 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

20.03.1991 року було прийнято Закон Української РСР № 872-ХІІ «Про банки і банківську діяльність» та постанову Верховної Ради України № 873-ХІІ «Про порядок введення в дію Закону України «Про банки і банківську діяльність», за якими Верховною Радою України Український республіканський банк Держбанку СРСР було оголошено власністю України і на його базі створено Національний банк України.

На адвокатський запит представника позивача щодо правонаступництва прав та обов`язків Держбанку СРСР із Національного банку України надійшов лист від 13.02.2025, з якого випливає, що згідно з Указом Президії Верховної ради СРСР від 07.04.1959 року «Про реорганізацію системи банків довгострокових вкладень» та Постановою Ради Міністрів СРСР від 07.04.1959 року №369 «Питання, пов`язані з реорганізацією системи банків довгострокових вкладень» функції Сільгоспбанку та комунальних банків покладено на Будбанки СPCP та Держбанк СРСР. Відповідно до Постанови ЦК KПPC, Ради Міністрів СРСР від 17.07.1987 року № 821 «Про вдосконалення системи банків в країні і посилення їх впливу на підвищення ефективності економіки» реорганізовано діючі та утворено нові спеціалізовані банки, які створили систему банків у такому складі: Державний Банк СРСР (Держбанк СРСР), Банк зовнішньоекономічної діяльності СРСР (Зовнішекономбанк СРСР), Промислово-будівельний Банк СРСР (Промбудбанк СРСР), Агропромисловий Банк СРСР (Агропромбанк СРСР), Банк Житлово-комунального господарства і соціального розвитку СРСР (Житлосоцбанк СРСР), Банк трудових заощаджень і кредитування населення СРСР (Ощадний Банк СРСР).

Пунктом 8 вищевказаної Постанови № 821 передбачено створення банками СРСР в союзних республіках відповідних республіканських банків з прямим підпорядкуванням банкам СРСР.

Згідно з п. п. 2, 3 Постанови ВР УРСР «Про порядок введення в дію Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 20.03.1991 року № 873-XII, ВРУ оголошено власністю України Український республіканський банк Держбанк СРСР і створено на його базі Національний банк України.

Так, Постановою Президії ВРУ від 07.10.1991 року № 1605-Х1І затверджено статут Національного банку України в якому не визначалось правонаступництво Національного банку України. Враховуючи дані обставини складені історично Національний банк України повідомив, що Український республіканський банк Держбанк СРСР, в склад якого входив Індустріальний Держбанк, немає правонаступників. Більше того, Індустріальним відділенням Держбанку СРСР наявні, на той час, документи на архівне зберігання до Національного банку України не передавались.

Проведеним вивченням нормативних документів, що супроводжували ліквідацію Держбанку СРСР виявлено, що 02.12.1990 року Верховною Радою РРФСР був прийнятий Закон «Про Центральний банк РРФСР», постановою Верховної Ради РРФСР № 1917-I від 22.11.1991 року Центральний банк РРФСР оголошений єдиним на території РСФСР органом державного грошово-кредитного та валютного регулювання економіки республіки. Цією ж постановою Центральному банку РРФСР наказувалося до 01.01.1992 року ухвалити у своє повне господарське відання і управління матеріально-технічну базу та інші ресурси Держбанку СРСР, мережу його установ, підприємств і організацій.

08.12.1991 року було підписано Угоду про створення Співдружності Незалежних Держав, відповідно до ст. 14 якої діяльність усіх органів колишнього Союзу РСР припинено.

20.12.1991 року постановою президії Верховної Ради РРФСР за № 2066-I Державний банк СРСР був «упразднен», всі його активи і пасиви, а також майно на території РРФСР передані Центральному банку РРФСР (Центробанку Російської Федерації). Цей же Центральний банк РРФСР (Центробанк Російської Федерації) є правонаступником Державного банку СРСР - але лише в частині зобов`язань Державного банку РРФСР.

Виходячи із наведеного, єдиний суб`єкт, який мав право ініціювати і зняти вказане обтяження у позасудовому порядку - Український республіканський банк Держбанку СРСР надати повідомлення про погашення позики (кредиту) не може в силу його ліквідації.

Відповідно до отриманої стороною позивача відповіді із НБУ - Національним банком України не було зареєстровано банк, який є правонаступником Держбанку CРCP, як і Державний реєстр банків України не містить запису і про Індустріальний Держбанк чи його правонаступників.

Отже, з моменту ліквідації Індустріального Держбанку та за відсутності будь-якого з його правонаступників, підстава для продовження існування обтяження за № 4787470 у вигляді заборони (архівний запис) на будинок АДРЕСА_1 , яке було здійснене на підставі повідомлення Індустріального Держбанку б/н від 14.07.1990 року, відпала, а тому така порушує права позивачки.

Відтак, суд вважає доведеним, що наявність вищевказаного обтяження нерухомого майна позбавляє можливості позивача реалізувати свої права, встановлені законодавством.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) обтяженням є заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 2 цього Закону визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 26 цього Закону передбачено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому пп. «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна(див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19)).

У даній справі судом встановлено, що Шоста дніпровська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області є належним відповідачем, оскільки особи, в інтересах якої накладено арешт не існує, а позивач була боржником у правовідносинах з Індустріальним Держбанком, тобто вона не може бути відповідачем за своїм позовом.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 10, 12, 76, 141, 263-265, 280-281 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати заборону (архівний запис), які внесені в Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна: тип обтяження: заборона (архівний запис); реєстраційний номер обтяження: 4787470, зареєстровано: 11.04.2007 року, за № 4787470, реєстратором: Державний нотаріальний архів в Дніпропетровській області, 49102 Дніпропетровська область, м. Дніпро вул. Данила Галицького, буд. 4 (056)767-97-35, dnarhiv@ukr.net; підстава обтяження: повідомлення, б/н, 01.01.1990 (14.07.1990), Не вказано позичка на капрем будинку; об`єкт обтяження: будинок, склад ціле, стан: добудоване; статус: жиле; адреса: АДРЕСА_1 ; власник ОСОБА_1 , ОСОБА_3 : архівний запис; додаткові дані - архівний номер 13419DNIPER1, архівна дата 02.08.1997, дата виникнення 01.01.1990., № реєстра 1432-21, внутр № 6В0115239ЕЕ292А7С49, коментар: 3000крб, без дати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до абз. 2 ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суддя склав 31.03.2025

Суддя АНАСТАСІЯ МИХАЛЬЧЕНКО