Рішення № 126196033, 28.03.2025, Віньковецький районний суд Хмельницької області

Віньковецький районний суд Хмельницької області

Справа № 670/49/25

Провадження № 2/670/97/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2025 року селище Віньківці

Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Голуба О.Є.

за участю секретаря судового засідання Сікорської В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

24.01.2025 до Віньковецького районного суду Хмельницької області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява представника ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» - адвоката Пархомчука Сергія Валерійовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якій представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за кредитним договором №20703 від 10.02.2021 у розмірі 9 375 грн, що складається із 1 500 грн заборгованість за сумою кредиту, 7875,00 грн заборгованість за простроченими відсотками та судові витрати.

Позовні вимоги мотивує тим, що 17.02.2022 між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 02-17/02/2022 відповідно до умов якого ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 17.02.2022 до договору факторингу №02-17/02/2022, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .

10.02.2021 між первісним кредитором ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» правонаступником якого являється ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 20703 про надання фінансового кредиту який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір Відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 1500,00 гривень; дата надання кредиту: 10.02.2021; строк кредиту : 30 днів; валюта кредиту: UAH; стандартна процентна ставка - 2,5 % в день або 912, 5 % річних.

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 25.06.2024 загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 9375,00 грн, (Дев`ять тисяч триста сімдесят п`ять гривень 00 копійок), яка складається з:

-прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі становить 1500,00 грн;

-прострочена заборгованість за процентами в розмірі становить 7875,00 грн.

Оскільки відповідач в добровільному порядку не виконує своїх зобов`язань згідно вище зазначеного кредитного договору, тому товариство змушене було звернутися до суду за захистом своїх прав.

Рух справи в суді та позиція сторін у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2025 для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Голуба О.Є.

Ухвалою суду від 28.01.2025 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

17.02.2025 від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява про розподіл судових витрат по справі, в якій представник позивача просить додатково стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10500,00 грн.

18.02.2025 від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у справі належним чином повідомлявся судом про розгляд даного провадження у встановленому законом порядку, шляхом направлення судом поштової кореспонденції. Клопотання та заяви про відкладення розгляду справи до суду не надходили. Відзив на позов у встановлений судом строк не подав.

Разом з цим, згідно ч. 4 ст.12ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Оскільки відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, тому суд на підставі ч. 8 ст. 178ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 28.03.2025 постановлено проводити заочний розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив такі обставини та дійшов таких висновків.

Встановлені судом фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 10.02.2021 між первісним кредитором ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» правонаступником якого являється ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 20703 про надання фінансового кредиту який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися (а.с. 32-34).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, - в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором, довідка про ідентифікацію міститься в матеріалах справи (а.с.10).

Відповідно до п. 1.1. договору про надання фінансового кредиту №20703 від 10.02.2021 ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» надає позивачу, як клієнту фінансовий кредит в розмірі 1500,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Відповідно до п. 1.2., 1.3. даного договору кредит надається строком н 30 днів, тобто до 11.03.2021. Строк дії договору 30 днів. Але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання сторонами. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 912,5% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,5% (процентів) на добу. (а.с.32-34).

Згідно п. 1.4. даного договору кредит надається в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором.

На виконання вимог п. 1.4. кредитного договору Відповідачем були зазначені реквізити платіжної банківської карти НОМЕР_1 для перерахування кредитних коштів (ч. 7 кредитного договору).

На підтвердження виконання Товариством п. 1.4 Кредитного договору, позивач надає інформаційну довідку ТОВ «Платежі онлайн» від 21.05.2024 року, відповідно до якої 10.02.2021 року на картковий рахунок Відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 1500,00 грн. за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , що являється доказом видачі кредитних коштів (а.с.23).

Згідно з п.1.7. даного договору, невід`ємною частиною договору є публічна пропозиція (оферта) товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті товариства www.aviracredit.com.ua.

Відповідно до п.2.1. договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору. Без письмової згоди клієнта товариство не має прва збільшувати фіксовану процентну ставку за договором.

Згідно з п. 2.3. договору обчислення строку користування кредитом на нарахування процентів за договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства) включно.

Умовами п. 6.1 договору, цей договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» (а.с. 10).

Відповідно до п. 6.2 договору сторона несе повну відповідальність за правильність вказаних ними у Договорі реквізитів, і зобов`язується своєчасно у письмовій формі, по електронній пошті, повідомляти іншу Сторону про їх зміну, а у разі неповідомлення - несе ризик настання пов`язаних із цим несприятливих наслідків.

Відповідно до Додатку № 1 до договору надання фінансового кредиту №20703 від 10.02.2021 передбачено графік розрахунків та орієнтовна сукупна вартість кредиту (а.с.34)

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 25.06.2024 року загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 9375,00 грн, яка складається з:

Прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі становить 1500,00 грн;

Прострочена заборгованість за процентами в розмірі становить 7875,00 грн (а.с.8).

На виконання вимог ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачем на адресу ОСОБА_1 було направлено вимогу про дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором № 20703 від 10.02.2021, проте станом на дату подачі позову зазначена вимога була залишена відповідачем без виконання.

17.02.2022 між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №02-17/02/2022 відповідно до умов якого ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників (а.с.14-17).

Відповідно до реєстру боржників від 17.02.2022 до договору факторингу №02-17/02/2022, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №20703 в сумі 9375 грн 00 коп., з яких: 1 500 грн 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7 875 грн 00 коп. - сума заборгованості за відсотками (а.с. 9).

Отже, у ході передачі прав вимоги за договором факторингу, право вимоги за договором про надання фінансового кредиту №20703 від 10.02.2021 перейшло до позивача.

Застосоване судом законодавство.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Відповідно до ч. 1 ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту ст.76-80ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.

Статтями 12, 81ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст.205ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно ст.6ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст. 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст.639ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, суд зазначає, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Відповідні висновки викладені у постановах Верховного Суду № 524/5556/19 від 12.01.2021, № 732/670/19 від 09.09.2020, № 404/502/18 від 23.03.2020, № 127/33824/19 від 07.10.2020, № 561/77/19 від 16.12.2020.

Уст.526ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 527, 530 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Статтею 536 ЦК України, встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.610ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Частинами першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1ст. 3 ЗаконуУкраїни «Про електронну комерцію»(далі - Закон)електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст.3 Закону).

Відповідно до ч. 3ст. 11 Законуелектронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно ч. 6ст. 11 Законувідповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомуст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомуст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8ст. 11 Законуу разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномуст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Як зазначено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду №524/5556/19 (провадження № 61-16243 св 20) від 12.01.2021:«електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині».

Частиною 1 ст. 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 ст. 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Мотиви прийняття рішення судом та висновки суду.

Відповідно до ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені.

За загальними правилами доказування, визначеними ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З наданих представником позивача доказів вбачається, що відповідач згідно укладеного кредитного договору від 10.02.2021 №20703 отримав від ТОВ «ФК «Авіра Груп» кредит в сумі 1500,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи договір підписано електронним підписом позичальника, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону з зазначенням адреси проживання відповідача, його паспортних даних, РНОКПП, а крім того за умовами договору його невід`ємною частиною є публічна пропозиція (оферта) товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті товариства.

Так, при укладанні кредитного договору відповідачем вчинено ряд дій, без здійснення яких договір був б не укладеним, що в свою чергу підтверджує укладання вказаного договору в електронній формі.

За результатом системного аналізу досліджених доказів, суд дійшов висновку, що вищевказаний кредитний договорів між відповідачем та відповідною фінансовою установою був укладений, позичальник не виконав свої зобов`язання щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов`язань перед позивачем який набув прав вимоги за вищевказаними кредитним договором за договором відступлення прав вимоги.

Оскільки відповідач був належним чином ознайомлений з умовами вищевказаного договору, однак, не виконав грошове зобов`язання по поверненню кредитних коштів, а тому заборгованість по договору за тілом кредиту в розмірі 1500,00 грн підлягає стягненню за рішенням суду.

Водночас, суд критично оцінює розмір заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача по вищезазначеному договору в частині нарахованих процентів за користування кредитом в розмірі 7875,00 грн з таких підстав.

Як встановлено вище, за умовами укладеного між сторонами договору кредиту відповідач отримав кошти, та зобов`язувався повернути надані кошти у повному обсязі у визначений договором строк, а саме до 11.03.2021, визначено строк кредитування та дії договору 30 днів.

Згідно із положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Отже, припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Аналіз зазначених норм матеріального права свідчить, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст.1050ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такий висновок суду відповідає правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12, від 05.04.2023 по справі № 910/4518/16.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) сформувала правовий висновок щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Щодо можливості нарахування процентів поза межами стоку кредитування на підставі умов договору, Велика Палата Верховного Суду зауважила: «сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх». Натомість Велика Палата Верховного Суду вважає, що у цивільних відносинах, які регулює глава 71 ЦК України, важливо дотримати баланс інтересів позичальника та позикодавця в межах кредитних відносин.

Викладена правова позиція Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), згідно якої після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст.1050ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, позивач відповідно до ст.1048ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Зважаючи на викладене, нарахування процентів після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту не відповідає суті кредитного договору та поняттю «користування кредитом». Умова кредитного договору (п.2.3) про те, що у разі прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно, не підлягає застосуванню, оскільки по суті не є платою за правомірне користування кредитом, а є платою в разі прострочення виконання зобов`язання.

При цьому, суд зауважує, що після визначення строку дії договору 30 днів, умова кредитного договору про те, що в будь-якому випадку договір діє до повного його виконання (п.1.2), по суті не визначає строк дії договору, а тому застосуванню не підлягає.

Вимоги про стягнення із відповідача грошових сум в порядку ст.625ЦК України позивачем не заявлялось.

Суд бере до уваги, що договором про надання фінансового кредиту від 10.02.2021 № 20703 передбачено, що відповідачу кредит надано на 30 днів строком до 11.03.2021, розмір відсотків згідно додатку № 1 до цього договору встановлено в сумі 1125,00 грн.

В той же час, в порядку ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, позивачем не надано суду доказів, а матеріали справи таких не містять щодо того чи мало місце продовження строку кредитування відповідно до умов Договору про споживчий кредит №20703 від 10.02.2021 та доказів складання та доведення до відповідача оновлених графіків платежів, тощо.

Більше того, позивачем не надано суду обґрунтованого розрахунку нарахованих відсотків в сумі 7875,00 грн, з врахуванням умов договору кредиту.

На підтвердження заявлених позовних вимог та розміру заборгованості відповідача за Договором кредиту №20703 від 10.02.2021 позивачем надано суду виписку як розрахунок заборгованості за період з 02.10.2021 по 25.06.2024, яка не містить обґрунтованого розрахунку заборгованості відповідача по відсотках в сумі 7875,00 грн, а саме - в ньому не зазначено періоду нарахування таких відсотків, процентна ставка.

В свою чергу, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження виконання ним зобов`язань за кредитним договором №20703 від 10.02.2021.

Згідно ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, враховуючи наведене вище, презумпцію правомірності правочину, взятих на себе відповідачем зобов`язань за кредитним договором, які ним не виконувалися належним чином, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, зокрема, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором про надання фінансового кредиту від 10.02.2021 № 20703 в розмірі 2625,00 грн, з яких: 1 500 грн - заборгованість за кредитом та 1 125 грн - заборгованість за процентами. В задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати по справі.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст.2ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява була подана до суду у електронному вигляді з використанням системи «Електронний суд», з урахування ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», позивачем сплачено судовий збір із застосуванням понижуючого коефіцієнту 0, 8 у розмірі 2422,40 грн (а.с.6).

Оскільки ціна позову 9375,00 грн, а з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» підлягає стягненню 2625,00 грн заборгованості за кредитом, що складає 28 % ціни позову (2 625 грн х 100 : 9375 грн), тому, враховуючи положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 678 грн 27 коп, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (2422 грн 40 коп. х 28 %). Решту судового збору в сумі 1744 грн 13 коп. слід залишити за позивачем.

Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Судом встановлено, що 29.12.2023 між ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання правової допомоги (а.с. 11-12), додатковою угодою № 1 від 27.12.2024 строк дії договору продовжено до 31.12.2025(а.с.13).

Згідно Єдиного реєстру адвокатів України Пархомчук С.В. є адвокатом, здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №8096/10 від 18.07.2019 (а.с.29).

Згідно із ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем не заявлялося клопотань про зменшення витрат на правову допомогу.

Судом прийнято до уваги, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу заявником надано договір про надання правової допомоги від 29.12.2023 (а.с. 11-12), додаткову угоду № 1 від 27.12.2024 до договору про надання правової допомоги (а.с.13), акт про отримання правової допомоги від 17.02.2025 року (а.с. 49), в якому передбачено зустріч та консультація тривалістю 1 год вартістю 2 000 грн, складення та подання до суду позовної заяви тривалістю 2,5 год вартістю 5 000 грн, інші клопотання тривалістю 1,5 год вартістю 3000,00 грн, канцелярські витрати 500 грн., а також платіжну інструкцію № 3 5178 від 17.02.2025 про оплату ФК КЕШ ТУ ГОУ ТОВ послуг правничої допомоги до договору від 29.12.2023 (а.с.54).

Таким чином, беручи до уваги наведене вище, часткове задоволення позовних вимог та положення п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на корить позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2940 гривень, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (10500 х 28%). Решту витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 560 гривень слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. 205, 207, 525-527, 530, 626-629, 638-639, 1048- 1049 ЦК України, ст.2, 4, 12,13,76, 80-81, 89, 141, 263-265, 280-285, 288 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» 2625,00 грн (дві тисячі шістсот двадцять п`ять гривень) заборгованості за кредитним договором №20703 від 10.02.2021.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» судовий збір у розмірі 678,27 грн (шістсот сімдесят вісім гривень двадцять сім копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» витрати на професійну правову допомогу у розмірі 2940,00 грн (дві тисячі дев`ятсот сорок гривень).

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», ЄДРПОУ 42228158, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82 офіс 7.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя О.Є. Голуб