Ухвала суду № 126195036, 27.03.2025, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/2771/25 1-кс/335/1016/2025

27 березня 2025 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання дізнавача сектору дізнання ВП №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 , погодженого прокурором Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_4 , про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 120250870600000103 від 21.03.2025, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Дізнавач сектору дізнання ВП №1 ЗРП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 , звернулася до слідчого судді з клопотанням про арешт майна в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120250870600000103 від 21.03.2025, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

Клопотання обґрунтовано тим, що 12.03.2025 року приблизно о 16:00 годині перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час купівлі товару, а саме дисків на автомобіль на сервісі «ОЛХ», зв`язався за допомогою мобільного номера НОМЕР_1 з продавцем оголошення підписаного як « ОСОБА_6 », та зі своєї банківської картки АТ «А-Банк» № НОМЕР_2 , перерахував грошові кошти у розмірі 15000 гривень, на банківську картку «ПриватБанк» № НОМЕР_3 , після чого продавець перестав виходити на зв`язок та товар не відправив. У ході досудового розслідування отримано інформацію, відповідно до якої встановлено, що грошові кошти з банківської картки потерпілого було перераховано на банківську картку емітовану АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 двома транзакціями: 12.03.2025 на суму 2000 та 13000 гривень. Таким чином, невстановлена особа, шляхом використання банківської картки емітованої в АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 , вчиняє шахрайські дії, з метою заволодіння грошовими коштами.

У зв`язку з чим, дізнавач звернулася з клопотанням про накладення арешту на розрахунковий рахунок № НОМЕР_3 , який відкритий в АТ КБ «Приватбанк» (код банку 305299, код ЄДРПОУ 14360570), юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, б. 1-Д.

Дізнавач сектору дізнання клопотання підтримала про що надала відповідну заяву.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до таких висновків.

Встановлено, що ПД ВП № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 120250870600000103 від 21.03.2025, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, за обставин, викладених у клопотанні.

У ході досудового розслідування встановлено, що грошові кошти потерпілим перераховано на банківський рахунок № НОМЕР_3 , який відкритий в АТ КБ «Приватбанк».

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

У ст. 171 КПК України, викладено вимоги, яким повинно відповідати клопотання слідчого про арешт майна. Зокрема у п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 171 КПК України зазначено, у клопотанні слідчого повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 1, 2, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Статтею 41 Конституції України, передбачено, що кожен має право вільно володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном і ніхто не може бути протизаконно обмежений в реалізації свого законного права власності.

Статтями 7, 16 КПК України установлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Вирішуючи вказане клопотання слідчий суддя звертає увагу на те, що дізнавач звертаючись із вказаним клопотанням просить: «накласти арешт на банківський рахунок № НОМЕР_3 (номер банківської карти) відкритий в АТ КБ «ПриватБанк». При цьому, матеріали додані до клопотання не містять жодного належного доказу про розрахунковий рахунок вищевказаної банківської карти. Додані до клопотання документи свідчать лише про перерахунок грошових коштів на відповідну банківську карту.

Між тим, слідчий суддя констатує, що відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства України, арешт може бути накладений, зокрема, на гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, що свідчить про можливість вирішення питання про накладення арешту на грошові кошти, які перебувають на відповідному рахунку, за наявністю доведеності відповідних правових підстав.

Однак, вимога дізнавача полягає у накладенні арешту на банківський рахунок, що не передбачено нормами кримінально - процесуального законодавства України.

Крім того, клопотання дізнавача про арешт майна містить вимогу про зобов`язання уповноважених осіб АТ КБ «ПриватБанк» повернути грошові кошти з банківського рахунку на банківський рахунок потерпілого, однак жодного обґрунтування, в силу забезпечення заходів у кримінальному провадженні, ініціатором клопотання не зазначено.

Отже, за викладених обставин, враховуючи вимоги кримінально-процесуального законодавства України, слідчий суддя доходить висновку про необґрунтованість вказаного клопотання, недоведеність дізнавачем необхідності такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, у зв`язку із чим у задоволенні клопотання дізнавача про накладення арешту, слід відмовити.

Керуючись ст.ст.131, 170-173 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенніклопотання дізнавачасектору дізнанняВП №1ЗРУП ГУНПв Запорізькійобласті ОСОБА_3 про арешт майна відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1