Рішення № 126194358, 23.12.2024, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 308/10165/15-ц Провадження № 2/302/20/24

Р І Ш Е Н Н Я

І МЕ НЕ М У КР АЇ НИ

23.12.2024 року с-ще Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючого судді: Сидоренко Ю.В.,

при секретарі: Царь О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Міжгір`я цивільну справу за позовом Обслуговуючого кооперативу«Райдуга-3» (адреса місцезнаходження: м.Ужгород вул. Міцкевича буд.3 кв.17 Закарпатська область) до ОСОБА_1 (зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ), про відшкодування експлуатаційних витрат за житлово-комунальні послуги, -

В С Т А Н О В И В :

21 серпня 2015 року до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшов позов обслуговуючого кооперативу «Райдуга-3» до ОСОБА_1 про відшкодування експлуатаційних витрат за житлово-комунальні послуги.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ті обставини, що згідно статуту обслуговуючого кооперативу «Райдуга-3», зареєстрованого Ужгородським міськвиконкомом 19.03.1987, ОК «Райдуга-3» здійснює утримання будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 та його прибудинкової території, а також сприяє членам кооперативу в отриманні житлово-комунальних та інших послуг.

У позові зазначає, що відповідачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Позивач вказує, що протягом тривалого часу відповідач ОСОБА_1 користується послугами ОК «Райдуга-3» та сплачувала обслуговуючому кооперативу «Райдуга-3» грошові кошти за утримання будинку та прибудинкової території. Починаючи з січня 2012 року, відповідачка не сплачує грошові кошти на користь ОК «Райдуга-3» за утримання будинку та прибудинкової території.

Згідно розрахунку станом на 01 серпня 2015 року рахується заборгованість за період з січня 2012 року по липень 2015 року включно на загальну суму 2512 грн. 30 коп.

Позивач вказує, що ухиленням від виконання своїх зобов`язань перед ОК «Райдуга-3» відповідач спричиняє збитків позивачу шляхом несплати житлово-комунальних послуг. Відсутність належних сум коштів не дає можливості належним чином обслуговувати будинок та внутрішньо-будинкові мережі і конструкції, та витрат на утримання прибудинкової території.

Також зазначають, що ОК «Райдуга-3» звертався 17.06.2015 року до суду в порядку ст.96 ЦПК України із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.07.2015 року у справі №308/7142/15-ц на підставі ч.6 ст.100 ЦПК України було відмовлено у прийнятті заяви про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОК «Райдуга-3» заборгованості за житлово-комунальні послуги в сумі 2936,39 грн. та судового збору в розмірі 243,60 грн., а тому позивач звертається до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ОК «Райдуга-3» борг в сумі 2512,30 грн., розмір інфляційних нарахувань на суму заборгованості 1543,63 грн. та 3 % річних 114,82 грн., а всього 4170,75 грн., а також стягнути судовий збір за подання позовної заяви на суму 243,60 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 600,00 грн. (т.1 а.с.2-8).

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Сарай А.І. від 25.08.2015 року позовна заява обслуговуючого кооперативу «Райдуга-3» до ОСОБА_1 про відшкодування експлуатаційних витрат за житлово-комунальні послуги - залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали (т.1 а.с.51-52).

03.09.2025 року до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої додана позовна заява, викладена в редакції від 03.09.2015 року (т.1 а.с.67-74).

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Сарай А.І. від 01.10.2015 року відкрито провадження у цивільній справі № 308/10165/15-ц за позовом обслуговуючого кооперативу «Райдуга-3» до ОСОБА_1 про відшкодування експлуатаційних витрат за житлово-комунальні послуги (т.1 а.с.119).

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Шепетко І.О. від 10.03.2017 року прийнято до свого провадження цивільну справу за позовом обслуговуючого кооперативу «Райдуга-3» до ОСОБА_1 про відшкодування експлуатаційних витрат за житлово-комунальні послуги (т.1 а.с.212).

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.11.2017 року клопотання представника відповідача ОСОБА_2 задоволено. Провадження у справі № 308/10165/15-ц за позовом обслуговуючого кооперативу «Райдуга-3» до ОСОБА_1 про відшкодування експлуатаційних витрат за житлово-комунальні послуги зупинено до вирішення Вищим адміністративним судом України справи № К/800/6752/16 за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.03.2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до державного реєстратора відділу реєстрації суб`єктів підприємницької діяльності виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Ужгородського міськрайонного управління юстиції, третя особа: Житлово-будівельний кооператив «Райдуга», про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії (т.2 а.с.11-12).

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.02.2022 року поновлено провадження у справі № 308/10165/15-ц за позовною заявою обслуговуючого кооперативу «Райдуга-3» до ОСОБА_1 про відшкодування експлуатаційних витрат за житлово-комунальні послуги. Призначено справу до підготовчого судового засідання, з викликом (повідомленням) сторін (т.2 а.с.33).

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.11.2022, яка сторонами не оскаржена, цивільну справу № 308/10165/15-ц за позовною заявою обслуговуючого кооперативу «Райдуга-3» до ОСОБА_1 про відшкодування експлуатаційних витрат за житлово-комунальні послуги передано на розгляд до Міжгірського районного суду Закарпатської області, за територіальною юрисдикцією (підсудністю), за зареєстрованим місцем проживання відповідача (т.2 а.с.56-58).

03.01.2023 до Міжгірського районного суду Закарпатської області з Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшла цивільна справа № 308/10165/15-ц (провадження № 2/302/71/23) за позовом обслуговуючого кооперативу «Райдуга-3» до відповідача ОСОБА_1 про відшкодування експлуатаційних витрат за житлово-комунальні послуги (т.2 а.с.60).

Ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області Сидоренко Ю.В. від 08.02.2023 року прийнято до свого провадження цивільну справу № 308/10165/15-ц (провадження № 2/302/71/23), яка надійшла з Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області. Проведення судового розгляду цивільної справи № 308/10165/15-ц визначено за правилами спрощеного позовного провадження, в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (т.2 а.с.67-68).

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 28.04.2023 року клопотання представника відповідача Смерековського Є.В., який діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 , задоволено частково. Витребувано з обслуговуючого кооперативу «Райдуга-3» наступні документи: 1) банківські виписки про ОСОБА_4 на рахунок обслуговуючого кооперативу «Райдуга-3» грошових коштів за утримання будинку та прибудинкової території, у період часу з 01.04.2008 року по 01.01.2012 року; 2) бухгалтерські документи Обслуговуючого кооперативу «Райдуга-3» із зазначенням комунальних послуг по утриманню будинку та прибудинкової території, які були надані Обслуговуючим кооперативом «Райдуга-3» мешканцям житлового будинку АДРЕСА_2 у період часу з 01.01.2012 року по 31.07.2015 року; 3) протокол Загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу «Райдуга-3», проведених у період з 01.01.2012 року по 31.07.2015 року, на яких прийнято рішення про затвердження щомісячних платежів за житлово-комунальні послуги у виді послуг на утримання будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_2 ; 4) статут Обслуговуючого кооперативу «Райдуга-3», затверджений після 2013 року Рішенням Загальних зборів членів ОК «Райдуга-3» у новій (останній) редакції, який діє на теперішній час; 5) бухгалтерські документи (квитанції, розрахунки) Обслуговуючого кооперативу «Райдуга-3» із зазначенням структури (складових) щомісячних нарахувань комунальних послуг по утриманню будинку та прибудинкової території за період з 01.01.2012 року по 31.07.2015 року, які є предметом позову; 6) документи, на підтвердження хто є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_2 ; 7) протокол Загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу «Райдуга-3», на яких було обрано Голову Правління ОК «Райдуга-3» Берченко Зіту Петрівну. В іншій частині заявлених клопотань, відмовлено (т.2 а.с.141-143).

04.08.2023 року представником позивача адвокатом Буришин В.В. поштовим зв`язком направлено до суду на виконання ухвали від 28.04.2023 року, світлокопії документів, у кількості 900 аркушів (т.2 а.с.167).

24.10.2023 року представником позивача ОК «Райдуга-3» адвокатом Буришин В.В. через систему «Електронний суд» подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, викладену в редакції від 24.10.2023 року та у змісті уточнених позовних вимог сторона позивача просить: стягнути з ОСОБА_1 на користь Обслуговуючого кооперативу «Райдуга-3» витрати з утримання та управління багатоквартирним будинком за період з 01.01.2012 року по 31.07.2015 року у пропорційному кожному співвласникові розмірі 2512 грн. 30 коп. (заборгованість); розмір інфляційних нарахувань на суму заборгованості 1543,63 грн.; 3% річних за прострочення виконання обов`язку зі сплати витрат з управління багатоквартирним будинком у розмірі 114,82 грн.; всі види понесених ОК «Райдуга-3» судових витрат (т.2 а.с.213-218).

06.06.2024 року представником відповідача Смерековським Є.В. подано до суду відзив на позовну заяву, викладений в редакції від 01.12.2023 року та в якому просить відмовити в позові обслуговуючого кооперативу «Райдуга-3» до ОСОБА_1 (т.4 а.с.135-146).

Проте, враховуючи, що стороною відповідача відзив (заперечення на позов) не було подано у встановлений законом строк, тому, відповідно до вимог ч.2 ст.191 ЦПК України, підпункту 9 пункту першого розділуXIIIПерехідних положень ЦПК Україниу редакціїЗакону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

26.11.2024 представником позивача адвокатом Буришин В.В. подано письмові пояснення у справі № 308/10165/15-ц (т.4 а.с.241-243).

26.11.2024 року представником позивача адвокатом Буришин В.В., який діє в інтересах позивача ОК «Райдуга-3», через систему «Електронний суд» подано до суду заяву про зменшення позовних вимог, викладену в редакції від 26.11.2024 року та у змісті уточнених позовних вимог просить: стягнути з ОСОБА_1 на користь Обслуговуючого кооперативу «Райдуга-3» витрати з утримання та управління багатоквартирним будинком за період з 01.04.2012 року по 31.07.2015 року в сумі 3404,64 грн.; розмір інфляційних нарахувань на суму заборгованості у розмірі 1821,53 грн.; 3% річних за прострочення виконання обов`язку зі сплати витрат з управління багатоквартирним будинком у сумі 156,12 грн. (т.4 а.с.248-251).

Докази на підтвердження направлення поштовим зв`язком і отримання відповідачем ОСОБА_1 заяви про зменшення позовних вимог з додатками до заяви, містяться в матеріалах справи (т.4 а.с.253-254, т.5 а.с.1,3).

В судове засідання представник позивача адвокат Буришин В.В., який діє в інтересах обслуговуючого кооперативу «Райдуга-3», не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений судом своєчасно та належним чином, проте до суду представником позивача подано через систему «Електронний суд» 23.12.2024 року заяву, в якій викладено прохання провести розгляд справи, призначеної на 23.12.2024 року, без участі сторони позивача, на підставі наявних матеріалів справи та раніше поданих пояснень. Позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення у справі заочного рішення, не заперечують.

В судове засідання представник відповідача Смерековський Є.В., який діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 , повторно не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся судом своєчасно, належним чином і у встановленому законом порядку, проте до суду надано представником відповідача заяви від 07.06.2024 року, від 12.07.2024 року, від 16.08.2024 року, від 22.10.2024 року, від 12.12.2024 року (т.4 а.с.181,189,201,213; т.5 а.с.7) із клопотаннями про відкладення судового розгляду справи, посилаючись на незадовільний стан свого здоров`я та 12.12.2024 року у заяві просив відкласти судове засідання у зв`язку з добовим чергуванням за місцем основної роботи. Та, враховуючи строки розгляду справи по суті, визначені приписами ст.210 ЦПК України за позовом, пред`явленим до суду у серпні 2015 ркоу, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача, за наявними у справі матеріалами, з урахуванням раніше висловленої в судових засіданнях позиції представника відповідача за пред`явленим позовом, відповідно до якої сторона відповідача просила в задоволенні позову відмовити повністю за безпідставністю.

Частиною 2 статті 247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Повно та всебічно дослідивши матеріали цивільної справи №308/10165/15-ц, вислухавши та з`ясувавши в попередніх судових засіданнях позицію сторін щодо заявлених ОК «Райдуга-3» позовних вимог, вивчивши надані позивачем докази, якими обґрунтовуються заявлені та в подальшому уточнені позовні вимоги, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, висловлені представником по відповідача в судових засіданнях, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.13,43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як встановлено статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський Суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 є власником житлового приміщення квартири АДРЕСА_4 , на підставі договору купівлі-продажу від 22.04.2008 року, що підтверджується інформацією з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно Інформаційної довідки № 405102097 від 24.11.2024 року, яка є в матеріалах справи (т.4 а.с.247).

Вказана обставина не заперечувалася представником відповідача в судовому засіданні.

Згідно вимог ст.322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.382 ЦК України (в редакції ЗУ № 417-VІІІ від 14.05.2015 року), усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до пунктів 1,2 ч.1 ст.13 Закону України Про житлово-комунальні послуги, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо). На підставі ч.3 ст.32 цього Закону розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

У матеріалах справи відсутній договір між сторонами з надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території.

Згідно абзацу 5 ч.1 ст.2 Закону України Про кооперацію, обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам із метою провадження їх господарської діяльності.

З доданого позивачем Статуту обслуговуючого кооперативу «Райдуга-3», зареєстрованого рішенням № 45 Ужгородського міськвиконкому від 19.03.1987 року, у новій редакції, затвердженій рішенням Загальних зборів членів ОК «Райдуга-3» (протокол №1 від 20.11.2011 року) вбачається, що обслуговуючий кооператив «Райдуга-3» (далі ОК «Райдуга-3») створений та здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про кооперацію», ЦК України, ГК України, інших нормативно-правових актів, та цього Статуту. ОК «Райдуга-3» є правонаступником всіх майнових та немайнових прав та обов`язків житлово-будівельного кооперативу «Райдуга», який було зареєстровано як юридичну особу 19.03.1987 року. Кооператив є юридичною особою. Кооператив було організовано з метою забезпечення житлом членів кооперативу та їх сімей шляхом будівництва дев`ятиповерхового будинку по АДРЕСА_2 за кошти членів кооперативу, а так для наступної експлуатації та управління цим будинком (п.1.3, 1.4 Статуту). Кооператив має право надавати послуги за цінами та тарифами, що встановлюються Кооперативом та установами, які надають послуги кооперативу (п.3.1.5 Статуту). Члени кооперативу зобов`язані своєчасно та у повному обсязі сплачувати визначені Статутом Кооперативу та рішеннями Загальних зборів членів Кооперативу внески та цільові платежі (у тому числі внески на експлуатацію житлового будинку та прибудинкової території (п.4.2.7 Статуту). Особа, яка придбала у власність в даному будинку квартиру, або її частку ,автоматично набуває членство в Кооперативі (п.4.5 Статуту). У разі відмови власника приміщення (квартири) укладати договір на обов`язкові платежі, на відновлення, утримання та ремонт неподільного майна та відповідної частки загального майна, Кооператив має право звертатися до суду для стягнення нарахованих платежів у судовому порядку (пункт 12.2. розділу ХІІ Статуту).

Таким чином, позивач є обслуговуючою організацією вказаного будинку за адресою: АДРЕСА_2 та здійснює його утримання, обслуговування та експлуатацію, забезпечує утримання вказаного будинку і споруд та прибудинкових територій.

Протоколом Загальних зборів членів ЖБК «Райдуга» №1 від 29.07.2010 року ОСОБА_5 обрано головою Правління вказаного кооперативу, копія даного Протоколу є в матеріалах справи (т.3 а.с.1). Законність прийнятого рішення за протоколом Загальних зборів членів ЖБК «Райдуга» №1 від 29.07.2010 року в судовому порядку не оскаржена, та такі відомості в матеріалах справи відсутні.

З відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 26.11.2024 року вбачається, що ОСОБА_5 з 29.07.2010 року є керівником обслуговуючого кооперативу «Райдуга-3» (ОК «Райдуга-3») (т.4 а.с.244, т.3 а.с.35, т.2 а.с.253), що спростовує доводи сторони відповідача з приводу заперечень щодо пред`явлення до суду позову особою, яка не має права його підписувати (т.2 а.с.93).

Положеннями п.4 ч.1 статті 1, ч.1 статті 4, ч.1 статі 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», документи та відомості внесені до ЄДРПОУ, офіційно визнані державою, мають статус публічності та вважаються достовірними та можуть бути використані у cпopi з третьою особою.

Судових рішень про скасування або зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі щодо повноважень керівника позивача не має. А отже, відсутні правові підстави вважати відомості з ЄДРПОУ стосовно цього недостовірними.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 29.05.2018 у справі №920/432/17 підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та / або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

У постанові Верховного Суду від 03.11.2020 року у справі №916/3133/17 вказано, що безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; відсутність протоколу загальних зборів.

Згідно із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 26.11.2021 у справі № 766/20797/18, оскарження дій по нарахуванню певної плати/заборгованості є по факту єдиним, а тому ефективним способом судового захисту.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 липня 2017 року № 2189-VIII (Закон України № 2189-VIII, введений в дію 01 травня 2019 року), житлово - комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово- комунальних послуг; послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.

Відповідно до п.12 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.

Згідно до п.13 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньо-будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Згідно з п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зобов`язання споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України № 2189-VIII, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг.

Структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону.

Споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону. При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про кооперацію» кооперація - система кооперативних організацій, створених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів.

У статті 2 Закону України «Про кооперацію» зазначено, що кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування. Обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.

У статті 6 Закону України «Про кооперацію» визначено, що кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану.

Відповідно до ч.1 ст.87 ЦК України, для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.

Згідно ст.8 Закону України «Про кооперацію» статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.

Згідно ст.10 Закону України «Про кооперацію», членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу.

Згідно ст.11 Закону України «Про кооперацію», вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Разом з тим, в постанові КЦС ВС від 13 листопада 2019 року у справі № 686/14833/15 зазначено,що відсутність між сторонами договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від оплати отриманих послуг.

Отже, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до ст.179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України (далі - Правила).

Згідно з п.7 зазначених Правил власник квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Обов`язок по оплаті житлово-комунальних послуг, утримання будинку і прибудинкової території в будинках (квартирах) фонду житлово-будівельних кооперативів, приватного житлового фонду покладено на власника.

Аналіз викладеного вище вказує, що відповідачка як власниця квартири та споживач житлово-комунальних послуг, зобов`язана не тільки брати участь у витратах по утриманню квартири і прибудинкової території, а й своєчасно і в повному обсязі вносити плату за отриманні комунальні послуги. При цьому відповідальність споживача за надані житлово-комунальні послуги, за їх несплату, наступає у випадку підтвердження установою або організацією, яка їх надає, факту несплати останніх (правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 27.03.2013р. у справі №6-6цс13).

Таким чином з аналізу положень статей 11, 319, 322, 509, 526, 610 ЦК України, статей 1, 7, 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» в їх системному взаємозв`язку вбачається, що кожен власник квартири (нежитлового приміщення) в будівлі несе обов`язок з утримання власного майна.

21.08.2015 року звертаючись до суду з позовом про стягнення нарахованих платежів за житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території, позивач виходив з того, що відповідачка добровільно не бажає сплачувати нараховані їй платежі за житлово-комунальну послуги (утримання будинку та прибудинкової території).

Перелік комунальних послуг, які споживаються при експлуатації та утриманні житлового будинку АДРЕСА_2 визначений рішенням Голови Правління Обслуговуючого кооперативу «Райдуга-3» за № 1 від 15.12.2011 року, копія якого надана позивачем та міститься в матеріалах справи (т.3 а.с.12).

Згідно вказаного рішення головою Правління ОК «Райдуга-3» Берченко З.П. вирішено визначити наступний перелік комунальних послуг, які споживаються при експлуатації та утриманні житлового будинку АДРЕСА_2 , а саме: 1) прибирання приміщень загального користування (сходових кліток, ліфта) першого та другого під`їздів будинку; 2) технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем тепло,- електро, - водопостачання та водовідведення; 4) освітлення місць загального користування, підвалів; енергопостачання для ліфтів та їх техобслуговування. Експлуатація та ремонт належного Кооперативі житлового будинку та утримання прибудинкової території здійснюється за рахунок коштів кооперативу на засадах самооплатності. Плата за користування тепловою й електричною енергією, газом, водопроводом і каналізацією в будинку Кооперативу здійснюється за тарифами, встановленими для комунального житлового фонду (т.3 а.с.12).

В ході судового розгляду справи стороною позивача було неодноразово уточнено позовні вимоги та викладені в останній редакції від 26.11.2024 року у заяві про зменшення позовних вимог (т.4 а.с.248-251) та відповідно до яких позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Обслуговуючого кооперативу «Райдуга-3» витрати з утримання та управління багатоквартирним будинком за період з 01.04.2012 року по 31.07.2015 року в сумі 3404,64 грн., розмір інфляційних нарахувань на суму заборгованості - 1821,53 грн.; 3% річних за прострочення виконання обов`язку зі сплати витрат з управління багатоквартирним будинком у розмірі 156,12 грн. (т.4 а.с.248).

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін, в силу якого сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. При цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підтвердження наявності вказаної заборгованості та її розміру за період з 01.04.2012 року по 31.07.2015 року в сумі 3404,64 грн. позивачем наданий оновлений розрахунок заборгованості відповідача, відображений безпосередньо у заяві про зменшення позовних вимог від 26.11.2024 року (т.4 а.с.247), також позивачем надано на виконання ухвали суду від 28.04.2023 року (т.2 а.с.141-143) накази голови Правління ОК «Райдуга-3» Берченко З.П. про затвердження тарифів по утриманню будинку та прибудинкової території за період з 01.01.2012 року по 31.07.2015 року; бухгалтерські документи на підтвердження здійснення оплати комунальних послуг по утриманню будинку та прибудинкової території обслуговуючим кооперативом «Райдуга-3»; виписки по рахункам ОК «Райдуга-3» за період з 01.01.2012 року по 31.07.2015 року (т.3 а.с.37-261; т.4 а.с.1-104).

Проте, надані стороною позивача докази на обґрунтування заявлених та в подальшому уточнених позовних вимог, викладених в редакції від 26.11.2024 року, суд приймає критично з урахуванням наступного.

З розрахунку заборгованості відповідача по утриманню будинку та прибудинкової території за період з 04.01.2012 року по 31.07.2015 року, який здійснений позивачем в уточненій позовній заяві (в останній редакції від 26.11.2024) (т.4 а.с.249-250) вбачається сума нарахувань, на підтвердження яких позивачем надано документи у виді затверджених головою Правління тарифів (т.3 а.с.59,64,72,79,86,93,103,110,119,127,131,136,143,148,153,160,167,174, 184,194,203,211,219,226,234,239,243,250), та у вказаних Тарифах відображені наступні витрати, зокрема: 1) розмір внесків/платежів на оплату витрат на управління багатоквартирним будинком (з однієї квартири); 2) розмір внесків/платежів на оплату витрат за технічне обслуговування ліфтів (згідно рахунка) (з кв. АДРЕСА_5 та з кв. АДРЕСА_6 ); 3) розмір внесків/платежів на оплату витрат за будинкове освітлення (згідно рахунка); 4) розмір внесків/платежів на оплату витрат за ліфтове освітлення (згідно рахунка) (з кв. АДРЕСА_5 та з кв. АДРЕСА_6 ); 5) розмір внесків/платежів на оплату витрат за обслуговування рахунка в банку (комісія) (згідно тарифу банка).

Разом з тим, у поданому позивачем оновленому розрахунку від 26.11.2024 року не зазначено, які ж саме складові включено позивачем у заборгованість за вказаний ним період, а отже суд вважає, що заявлені позовні вимоги в загальному розмірі 5382,29 грн., з яких: сума витрат з утримання та управління багатоквартирним будинком 3404,64 грн., розмір інфляційних нарахувань 1821,53 грн., 3% річних в сумі 156,12 грн. задоволенню не підлягають через не надання стороною позивача доказів на підтвердження розрахунку такої заборгованості.

Зокрема, як зазначалося в судовому засіданні представником відповідача ОСОБА_2 в поясненнях, квартира відповідача знаходиться на першому поверсі будинку АДРЕСА_2 та дані обставини стороною позивача не оспорюються, тому, відповідно, наведення у розрахунку розміру внесків/платежів на оплату витрат за технічне обслуговування ліфтів та за ліфтове освітлення, є необґрунтованим та таким, що суперечить безпосередньо самим Тарифам, в яких зазначено, що витрати на обслуговування ліфтів покладаються на мешканців з кв. АДРЕСА_5 та з кв. АДРЕСА_6 , проте відповідач є власником квартири АДРЕСА_4 .

А отже, належних та достовірних розрахунків на підтвердження та обґрунтування уточнених позовних вимог в остаточній редакції від 26.11.2024 року, стороною позивача не надано та, відповідно заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ОК «Райдуга-3» витрат з утримання та управління багатоквартирним будинком за період з 01.04.2012 року по 31.07.2015 року в заявленій сумі 3404,64 грн. не доведено належними доказами.

Таким чином, представник позивача, всупереч ч.1 ст.81 ЦПК України не надав належних та допустимих доказів на підтвердження виникнення боргу за період з 01.04.2012 року по 31.07.2015 року у заявленій позивачем сумі заборгованості 3404,64 грн.

Відповідно до положень ст.ст.57-58 ЦПК Українидоказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу

Стаття 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цих Кодексом. Аналогічна норма міститься і в ст.81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами.

Змагальність сторін та диспозитивність визначеніЦПК України, як основні принципи цивільного судочинства.

Так, приписами ч.ч.2,3ст.13 ЦПК Українипередбачено, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність у відповідача заборгованості у розмірі в загальній сумі 5382,29 грн., за заявленими ним уточненими позовними вимогами в редакції від 26.11.2024 року, суд не вбачає підстав для задоволення позову через недоведеність вказаної суми належним розрахунком заборгованості, яка є предметом спору за заявленим позовом, викладеним в редакції від 26.11.2024 року.

Згідно з ч.ч.1,2,6 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача;2) у разі відмови в позові - на позивача;3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання судових витрат, суд керуєтьсяположеннями ст.141 ЦПК України, а тому, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, на підставі п.2 ч.2ст.141 ЦПК України, суд відмовляє також і у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у виді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, враховуючи положення ст.141 ЦПК України, у разі відмови в позові судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.7, 12, 13, 43, 84, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні позовних вимог Обслуговуючого кооперативу «Райдуга-3» до ОСОБА_1 про відшкодування експлуатаційних витрат за житлово-комунальні послуги відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя

Міжгірського районного суду

Закарпатської області Ю.В.СИДОРЕНКО