Рішення № 12619318, 23.11.2010, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 2-26/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2010 року м. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Сторожука С.М.

при секретарі: Дробот О.Ю.

за участю позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: Селіванова О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» про поновленні на роботі, стягненні заробітної плати за час вимушеного прогулу та визнання наказів неправомірними, суд

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» про поновленні на роботі, стягненні заробітної плати за час вимушеного прогулу та визнання наказів неправомірними, в якій ( з урахуванням уточнень ) просив суд:

- поновити його на роботі на посаді провідного фахівця департаменту економічної дирекції з безпеки;

- стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за період з 21 липня 2008 року по 27 жовтня 2009 року за час вимушеного прогулу в розмірі 32807,62 гривні;

- визнати наказ генерального директора №373 від 29 травня 2008 року про порушення ним трудової дисципліни неправомірним та скасувати його;

- визнати наказ генерального директора №552 від 24 листопада 2006 року про використання ним службового становища в особистих цілях неправомірним та скасувати його.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що наказом №35-к від 12 лютого 2004 року він був прийнятий на посаду провідного інженера відділу економічної безпеки відповідача, розпорядження №138 від 10 листопада 2006 року переведений на посаду провідного фахівця департаменту економічної безпеки дирекції з безпеки.

Наказом генерального директора №257-к від 21 липня 2008 року він був звільнений за систематичне невиконання працівником без поважних причин обовязків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку по п.3 ст.40 КЗпП України.

Наказ про звільнення він вважає неправомірним, за тих підстав, що 02 липня 2008 року на засіданні профспілкового комітету ВАТ «Павлоградвугілля» він був змушений доповісти обставини за яких його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, а саме про упереджене ставлення до нього з боку керівника ОСОБА_4. На самому засіданні він повідомив, що з 27 липня 2008 року знаходився на обліку у незалежній профспілці робітників вугільної промисловості.

07 липня 2008 року він за станом здоровя був змушений піти на лікарняний, а 21 липня 2008 року після того як вийшов на роботу йому повідомили про наявність згоди на звільнення від профспілки апарату управління ВАТ «Павлоградвугілля».

Наказ про його звільнення був підготовлений зазделегіть.

При обґрунтуванні вимоги про визнання наказу генерального директора №373 від 29 травня 2008 року про порушення ним трудової дисципліни неправомірним та його скасування, позивач зазначив, що був притягнути до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни на підставі ст.ст.147 і 147-1 КЗпП України та йому було оголошено догану. Вважає цей наказ неправомірним, так як фактично він не порушував «Правил внутрішнього розпорядку».

За згодою директора дирекції з безпеки ОСОБА_5 отриманої ним 23 травня 2008 року йому був наданий відгул на 26 травня 2008 року.

28 травня 2008 року він повідомив директора дирекції з безпеки ОСОБА_4 про те, що був відсутній на робочому місці з дозволу ОСОБА_5.

При обґрунтуванні вимоги про визнання наказу генерального директора №552 від 24 листопада 2006 року про використання ним службового становища в особистих цілях неправомірним та його скасування, позивач зазначив, що був притягнутий до дисциплінарної відповідальності за нібито використання службового положення в особистих цілях, порушенні «Інструкції про порядок застосування подорожнього листа автомобіля та обліку транспортної роботи», підробку підпису в документах з використання орендного автомобіля Ауді-80.

Зазначений наказ він вважає неправомірним, оскільки на подорожніх листах на яких він нібито підробляв підписи є також інші підписи осіб які контролюють використання автомобілів підприємства. Автомобіль використувався відповідно до існуючих правил.

В судовому засіданні позивач вимоги підтримав, надавши пояснення які відповідають змісту позовної заяви. Він вважає, що згоду на звільнення відповідач отримав не від тієї профспілкової організації, членом якої він був. Причиною звільнення послугувало негативне ставлення до нього з боку керівника ОСОБА_4. З наказами він не згоден, оскільки порушень не допускав.

Представник позивача підтримав доводи зазначені позивачем, та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача зазначив, що вимоги відповідачем не визнаються. Позивач був обґрунтовано притягнути до дисциплінарної відповідальності. Згоду на звільнення дав той профспілковий комітет членом якого був позивач на час надання такої згоди.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового процесу, вислухав показання свідка:

- ОСОБА_6, який показав, що на теперішній час він працює у службі охорони праці «Першотравенського ОМЗ». В 2008 році він працював у первинній профспілковій організації «НПГУ». Секретар голови профспілки подзвонила і попросила зробити виписку про те, що розглядалося питання про прийняття у члени позивача, що він і зробив. Фактично, жодного засідання по вирішенню питання про прийняття позивача до членів профспілки не було. Заяву про прийняття позивач писав, він поставив на ній резолюцію. Прийняття до членів здійснював голова профспілки ОСОБА_7;

- ОСОБА_8, показав, що він член профспілкового комітету первинної профспілкової організації апарата управління ВАТ «Павлоградвугілля» та був присутній під час розгляду питання про надання згоди на звільнення позивача, а саме 02 липня 2008 року. Під час розгляду питання позивач давав пояснення, а потім, після засідання, повідомив, що він не член профспілки. Профспілка вирішила дати згоду на звільнення враховуючи факти порушень. На час розгляду питання були впевнені в тому, що позивач є членом профспілки;

- свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, дали фактично аналогічні пояснення;

- ОСОБА_7, показав, що він є головою профспілкового комітету «НПГУ». 26 червня 2008 року поступила заява позивача про вхід до профспілкового комітету, та в той самий день був складений протокол про вступ позивача до профспілки. В заяві поданій до профспілки було зазначено, що заявник виходить зі складу інших профспілок. Процедура переходи членів була визначено з 1990 року, та раніше не викликала питань;

- ОСОБА_14, показав, що він є головою профспілкового комітету первинної профспілкової організації апарата управління ВАТ «Павлоградвугілля». 27 червня 2008 року профспілка отримала подання про надання згоди на звільнення позивача. 01 липня 2008 року він повідомив про засідання позивача, яке було призначено на 02 липня 2008 року. Рішення було прийнято про надання згоди на звільнення, та через деякий час після цього зайшов позивач і повідомив, що він не є членом профспілки. Фактично позивач був виключений з профспілки тільки 26 листопада 2008 року, тобто з часу коли профспілка прийняла відповідне рішення. На час розгляду питання про надання згоди позивач був членом профспілки, так як здійснював членські внески, які також були отримані у серпні 2008 року;

- ОСОБА_5, показав, що працює головним фахівцем дирекції по безпеці. Позивач дійсно підходив до нього із запитанням щодо виходу на роботу та можливістю взяти вихідний на день народження. Він йому повідомив про наявність такої можливості, оскільки вона зазначена у колективному договорі. Позивач був відсутній на робочому місці 26 травня 2008 року та був притягнутий за це до відповідальності, оскільки не написав заяву про надання вихідного;

- ОСОБА_15, показав, що раніше працював на підприємстві відповідача. Приблизно в травні 2008 року він знаходився в коридорі будівлі де працював позивач та чув як якийсь керівник відпускав позивача на день його народження;

- ОСОБА_4, показав, що раніше він працював керівником позивача. За час роботи позивач допустив порушення трудової дисципліни за що притягнутий до відповідальності. Відношення до позивача у нього було як до працівника. Всі порушення, які були допущені позивачем при виконанні трудових обовязків, фіксувались та на цій підставі позивач був звільнений. Запис, який був відтворений позивачем можливо і був здійснений, однак напевне він не знає.

Вислухавши показання свідків, дослідивши інші письмові докази, судом встановлені наступні обставини по справі:

12 лютого 2004 року позивач був прийнятий на посаду провідного інженера у відділі економічної безпеки з 09 лютого 2004 року ( т. 1 а.с. 4 ). Розпорядження від 10 листопада 2006 року директора по управлінню персоналом на обєкті відповідача, позивач був переведений на посаду провідного фахівця департаменту економічної безпеки дирекції з безпеки з 10 листопада 2006 року ( т. 1 а.с. 5 ).

24 листопада 2006 року наказом генерального директора за №552 «Щодо використання службового положення в корисних цілях провідним інженером служби безпеки ОСОБА_1.», позивач за порушення «Інструкції...», підробку підписів в документах по використанню орендованого транспорту, в наслідок чого було спричинено матеріальну шкоду підприємству у розмірі 18705,24 гривень, був притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани ( т.3 а.с. 3- 6 ).

29 травня 2008 року наказом генерального директора за №373 «Щодо покарання провідного фахівця департаменту економічної безпеки дирекції по безпеці ОСОБА_1.», позивач за порушення трудової дисципліни, а саме «Правил…» був притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани. Причиною накладення стягнення послугував факт відсутності позивача на протязі усього робочого часу 26 травня 2008 року на робочому місці ( т.1 а.с. 19 ).

Наказом генерального директора №257-к від 21 липня 2008 року «Щодо зміни наказу №226-к від 07 липня 2008 року та виконання наказу №227-к від 08 липня 2008 року», позивач був звільнений з посади провідного фахівця департаменту економічної безпеки дирекції по безпеці спеціального апарату управління за систематичне невиконання робітником без поважних причин зобовязань, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, згідно п.3 ст.40 КЗпП України ( т.1 а.с. 6 ).

Встановивши обставини по справі, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити у повному обсязі, оскільки:

Розглядаючи питання по вимозі позивача щодо визнання наказу генерального директора №552 від 24 листопада 2006 року про використання ним службового становища в особистих цілях неправомірним та його скасування, суд прийшов до висновку про обґрунтованість дій відповідача та наявність обставин які послугували причиною притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності і накладення на нього стягнення у вигляді догани.

Так, в провадженні суду знаходилась кримінальна справа відносно позивача за вчинення ним злочинів, передбачених ч.1 ст.358, ч.3 ст.358 КК України, при розгляді якої судом були встановлені обставини використання позивачем службового положення при яких він здійснив підробку документів при складанні офіційних документації підприємства по порядку використання орендованого транспорту, та розуміючи значення своїх дій надавав ці документи з метою отримання пільг, списання палива на нарахування орендної плати за користування автомобілем ( т.3 а.с. 36 37 ).

Факт незаконності дій позивача, за наслідками яких відповідач видав наказ про дисциплінарне стягнення, також підтверджується рішенням суду від 22 квітня 2009 року ( т.3 а.с. 84 ).

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України, - обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Приймаючи до уваги зазначене положення ЦПК України, суд вважає, що обставини вчинення позивачем дисциплінарного проступку, - не підлягають доказуванню.

Згідно до положення ст.139 КЗпП України, - працівники зобовязані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.

Розглядаючи вимогу позивача про визнання наказу генерального директора №373 від 29 травня 2008 року про порушення ним трудової дисципліни неправомірним та його скасування, судом було зясовано, що позивач не заперечує проти того факту, що він був відсутній на робочому місці 26 травня 2008 року, тобто в день свого народження, та не писав відповідачу заяви про надання йому вихідного дня без збереження заробітної плати або в рахунок чергової відпустки.

Посилання позивача на ту обставину, що він отримав дозвіл на це з боку керівника ОСОБА_5, не були підтверджені в судовому засіданні, та навпаки спростовані свідком ОСОБА_5, який зазначив, що пояснював про можливість отримання вихідного дня, однак не звільняв позивача від обовязку написати заяву.

Показання свідка ОСОБА_15, який начебто чув розмову позивача з керівником, при цьому не памятаючи дати та фактично не розуміючи з ким саме розмовляє позивач в кабінету керівника, на переконання суду не є належними і допустимими доказами, так саме як і запис зроблена позивачем і відтворена у судовому засіданні за клопотання позивача, яка на його переконання свідчить про можливість визнання наказу неправомірним при умові відсутності письмової заяви про надання відпустки на 26 травня 2008 року.

Твердження позивача про упередженість з боку колишнього керівника ОСОБА_4, яка послугувала підставою для винесення генеральним директором наказу, не має жодного відношення до факту порушення позивачем трудової дисципліни.

При розгляді питання про поновлення позивача на роботі на посаді провідного фахівця департаменту економічної дирекції з безпеки, суд прийняв до уваги вимоги положення ч.1 ст.11 ЦПК України, якими передбачено, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підстав доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивачем не були постановлені вимоги щодо самого наказу про звільнення.

Крім того, на переконання суду наказ генерального директора №257-к від 21 липня 2008 року «Щодо зміни наказу №226-к від 07 липня 2008 року та виконання наказу №227-к від 08 липня 2008 року» про звільнення позивача, є цілком обґрунтованим.

Так, рішення про звільнення позивача було узгоджено відповідачем з профспілковим комітетом первинної профспілкової організації апарату управління ВАТ «Павлоградвугілля», який розглянувши подання адміністрації №1-6/5741 від 27 червня 2008 року про надання згоди на звільнення, вирішив надати таку згоду ( т.1 а.с. 7 ).

На час розгляду подання позивач був членом зазначеної профспілки, про що свідчать пояснення свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14.

Та обставина, що позивач подавши заяву 27 червня 2008 року ( т.1 а.с. 72 ) про вступ до незалежної профспілки гірників України набув членство у цій профспілці в цей же день ( т.1 а.с. 12 ), не спростовує законності отриманої відповідачем згоди на звільнення позивача від іншої профспілки.

Відповідно до ч.6 ст.43 КЗпП України, - якщо працівник одночасно є членом кількох первинних профспілкових організацій, які діють на підприємстві, в установі, організації згоду на його звільнення дає виборчий орган тієї первинної профспілкової організації, до якої звернувся власник або уповноважений ним орган.

Посилання позивача на автоматичний вихід із первинної профспілки організації апарата управління при написанні заяви до незалежної профспілки, на переконання суду є безпідставними, та не доведеними у судовому засіданні.

Наказ генерального директора №226-к» від 07 липня 2008 року «Про звільнення працівника», який був змінений наказом генерального директора №257-к від 21 липня 2008 року «Щодо зміни наказу №226-к від 07 липня 2008 року та виконання наказу №227-к від 08 липня 2008 року», передбачив підстави для видання такого наказу, а саме наявність наказів від 24 листопада 2006 року №552, наказу від 29 травня 2008 року №373, що оскаржуються позивачем, а також наказ від 12 січня 2007 року №15 «Щодо використання службового становища в корисливих цілях…» ( за використання послуг автокрана в особистому господарстві без оформлення документів на суму 328,96 гривень, - оголошено догану ), та наказ від 17 липня 2007 року №435 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності…» ( запізнення на роботі 13 липня 2007 року на сім хвилин», за що оголошено догану ), які позивачем не оскаржуються.

Тим самим, причиною звільнення послугувала системність вчинення позивачем порушень трудової дисципліни.

Пунктом 3 ч.1 ст.40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обовязків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Частиною 3 п.1 ст.81 ЦПК України, передбачено, що не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрат на інформаційно-технічне забезпечення у справах про поновлення на роботі.

Враховуючи прийняття судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь бюджету міста Павлограда витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, які в інших випадках були би сплачені позивачем під час звернення до суду, розмір яких станом на 20 серпня 2008 року складає 07,50 гривень.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 40, 43, 139, 147 КЗпП України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» про поновленні на роботі, стягненні заробітної плати за час вимушеного прогулу та визнання наказів неправомірними, - відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь бюджету міста Павлоград витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 07 ( сім ) гривень 50 копійок ( код ЄДРПОУ 24237540 р/р 31217259700032 банку: „ГУДКУ” в Дніпропетровській області МФО 805012/ „за інформаційно-технічне забезпечення” ).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.М. Сторожук