Рішення № 126192080, 27.03.2025, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/788/25

Провадження № 2/346/1011/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2025 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі головуючого судді Яремин М.П.

з участю секретаря Хмельницької І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товаристваз обмеженоювідповідальністю "Фінансовакомпанія" Європейська агенція з питань повернення боргів",третя особа,що незаявляє самостійнівимоги напредмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

в с т а н о в и в:

свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис № 60100 від 25.05.2021 року про стягнення з неї на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з питань повернення боргів» заборгованості у розмірі 41653,70 грн.

Вважає, що дії приватного нотаріуса вчинені без належних правових підстав, з огляду на те, що останнім не перевірено факту безспірності вимог ТОВ "Фінансовакомпанія" Європейська агенція з питань повернення боргів", а сам по собі факт подання стягувачем документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості; виконавчий напис вчинено в порушення вимог Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Переліку документів, за якими стягнення проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Зазначає, що до виконавчого напису не долучено нотаріального посвідченого кредитного договір, на підставі якого нотаріусом видано виконавчий напис; в матеріалах відсутній розрахунок заборгованості за кожен місяць користування кредитом; їй не було не надіслано повідомлення про усунення порушення, що свідчить про те, що приватним нотаріусом не дотримано процедури вчинення виконавчого напису, що є достатніми підставами для визнання його таким, що не підлягає виконанню. Тому позивач просить визнати вказаний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, а також стягнути з відповідача судові витрати, які складаються 1211,20 грн. сплаченого судового збору та 5 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач в судове засідання не з`явилася, її представник, адвокат Ломничук Ю.Ю. 24.03.2025 року електронною поштою надіслав до суду письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримує, розгляд справи просить проводити у його та позивача відсутності (а.с. 67).

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. 07.03.2025 року представник відповідача Пивоваров П.Є. електронною поштою надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що 19.07.2019 року між ТОВ Манівео Швидка фінансова допомога та позивачем укладено кредитний договір №587924555, право вимоги за яким перейшло до ТОВ Таліон Плюс , а в подальшому до ТОВ «ФК «Європейська агенція з питань повернення боргів». 25.05.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис № 60100 від 25.05.2021 року про стягнення з неї на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з питань повернення боргів» заборгованості у розмірі 41653,70 грн. Відповідачем належно виконано вимоги, передбачені п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 року та подано приватному нотаріусу вичерпний перелік документів для вчинення виконавчого напису, а саме оригінал кредитного договору та розрахунок заборгованості за ним. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюється з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. Фактично законом визначено, що строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису є аналогічним, що й позовна давність для звернення до суду, тобто 3 роки. Виконавче провадження на підставі вказаного виконавчого напису відкрите 03.11.2021 року, позивач знала про наявність заборгованості, а тому мала можливість дізнатися про відкриття виконавчого провадження; строк звернення до суду сплив у листопаді 2024 року, а із позовом позивач звернулась 11.02.2025 року, тобто після спливу позовної давності. Про те, що неподання позову у визначений законом строк було зумовлено обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином або військовою агресією російської федерації, позивач не зазначає. Позовна заява про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає до виконання є шаблонним документом, підготовка якого не потребує значного часу та зусиль і не може вважатися складною юридичною роботою, а судова практика у подібних правовідносинах є сталою. Тобто витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. є не співмірними зі складністю справи, не відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру, а отже в цій частині вимог слід відмовити. Тому представник відповідача просить в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі, а розгляд справи проводити в його відсутності (а.с.58-64).

Третя особа - приватний нотаріус Остапенко ЄМ. в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, від нього не надійшло заяв про розгляд справи у його відсутності.

За таких обставин, з урахуванням положень ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача і третьої особи.

В зв`язку з неявкою в судове засідання сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, перевіривши матеріали справи, та, оцінивши досліджені докази в сукупності, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.12ЦПКУкраїни цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальним правилом ст.ст. 15, 16ЦКУкраїни кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зст.76ЦПКУкраїни доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що 25.05.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 60100, про стягнення із ОСОБА_1 невиплачені в строк грошові кошти на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», якому ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право вимоги на підставі договору факторингу №20190103 від 03.01.2019 року, якому в свою чергу ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на підставі договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, відступлено право вимоги за кредитним договором № 587924555 від 19.07.2018 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 . Згідно з виконавчим написом стягнення заборгованості проводиться за період з 28.05.2020 року по 30.04.2021 року, сума заборгованості складає 41653,70 грн., з яких: 14997,80 грн. - за тілом кредиту; 26605,90 грн. - за відсотками, а також 50 грн. плати за вчинення виконавчого напису (а.с. 16).

Відповідно до ст.18ЦКУкраїни нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст.1ЗаконуУкраїни«Пронотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України«Пронотаріат» (далі - Закон) та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом МіністерстваюстиціїУкраїни 22.02.2012року№296/5 та зареєстрований за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Відповідно до ст.87ЗаконуУкраїни«Пронотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2, 3.2, 3.5 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимпостановою КабінетуМіністрівУкраїни№1172від29.06.1999 року. Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженомупостановою КабінетуМіністрівУкраїни№1172від29.06.1999 року.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88ЗаконуУкраїни«Пронотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Згідно зі змістом оспорюваного виконавчого напису, під час його вчинення приватний нотаріус керувався ст.87ЗаконуУкраїни«Пронотаріат» та п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженомупостановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

Пунктом 2 Розділу 2 «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку в редакції змін, внесенихпостановою КабінетуМіністрівУкраїни№662від26.11.2014 року, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Разом з цим, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року в справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинноюпостанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Київський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про необхідність визнання нечинноюпостанови Кабінету міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»в частині п.1 та п.2 зазначеної постанови.

З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29.11.2001 року, тобто в редакції, яка діяла до моменту доповнення Переліку п. 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Така позиція суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 29 січня 2019 року в справі № 910/13233/17.

Відповідно до пункту 1постанови КабінетуМіністрівУкраїнивід29червня1999року№1172«Прозатвердженняперелікудокументів,заякимистягненнязаборгованостіпровадитьсяубезспірномупорядкунапідставівиконавчихнаписівнотаріуса» для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Верховний Суд у своїй постанові від 12.03.2020 у справі №757/24703/18-ц дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

На спростування викладеного стороною відповідача не надано суду докази того, що виконавчий напис від 25.05.2021 року вчинений на підставі оригіналу нотаріально посвідченого кредитного договору, що є обов`язковим.

Крім того, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України від 5 липня 2017 року у справі № 6-887цс17, які також знайшли своє відображення в постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 320/8269/15-ц від 16 травня 2018 року, в якій Великою Палатою Верховного Суду наголошено на тому, що сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 01.04.2020 року в справі №201/15282/16-ц провадження № 61-40796св18, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень ст.ст. 87, 88ЗаконуУкраїни«Пронотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Також слід зазначити, що в оспорюваному виконавчому написі вказано, що сумазаборгованості складає41653,70грн.,в томучислі: заборгованість за основним боргом (тілом кредиту) 14997,80 грн.; за відсотками 26605,90 грн.; плата за вчинення виконавчого напису 50 грн. Стягнення проводиться за період з 28.05.2020 року по 30.04.2021 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" суду не надано документів, які свідчать про безспірність заборгованості позивача та наявність у нього права вимоги. Не надано таких документів і приватним нотаріусом Остапенком Є.М.

Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених для нього вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання.

Однак, в даному випадку, всупереч викладеному, вчиняючи виконавчий напис, приватний нотаріус Остапенко Є.М. не врахував та не перевірив факт наявності чи відсутності спору щодо заборгованості.

Також з матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису приватний нотаріус отримував від ТОВ "ФК " Європейська агенція з повернення боргів "первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо).

Тобто, з установлених судом обставин справи не вбачається, що, звертаючись до нотаріуса з вимогою вчинення виконавчого напису, відповідач, з метою підтвердження наявності заборгованості позивача надав, з урахуванням положень Переліку документів, належні докази на підтвердження безспірності заборгованості боржника.

Також відсутні докази на підтвердження того, що позивач була повідомлена про зміну кредитора у зобов`язанні (про дві переуступки вимоги: спочатку від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон плюс», а потім від ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ ФК Європейська агенція з повернення боргів ), та слід звернути увагу, що не відомо чи були вказані документи представлені і нотаріусу, який вчиняв виконавчий напис.

Тобто, приватний нотаріус, хоча і посилається на існування такого договору, однак, не представляться можливим встановити чи перевірив він і яким чином наявність правових підстав у ТОВ "ФК«Європейська агенція з повернення боргів» стягувати з позивача суму кредиту, в тому числі звертатися із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, оскільки не підтверджено, що такий договір про відступлення права вимоги надавався нотаріусу, як і не надано його суду.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги недоведеність відповідачем факту подання нотаріусу документів на підтвердження безспірної заборгованості позивача, а також заперечення позивача щодо наявності безспірної заборгованості перед відповідачем, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання оспорюваного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки останній вчинений приватним нотаріусом без дотримання вимог чинного законодавства (ст. 87 Закону України «Про нотаріат»,постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року).

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо клопотання представника відповідача про застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Суд звертає увагу, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IXвід30.03.2020 рокурозділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257,258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин, який неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України.

Також, Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (в редакції Закону№ 3450-IX від 08.11.2023) внесені зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України та пункт 19 викладено у наступній редакції: « У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Враховуючи те, що виконавчий напис вчинений 25.05.2021 року, строк позовної давності за вимогою про визнання його таким, що не підлягає виконанню, продовжений на строк дії карантину та воєнного стану, який триває на час розгляду справи, а відтак позивач звернулася до суду з вказаним позовом в межах строку позовної давності. Крім того, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять даних про обізнаність позивача про існування постанови про відкриття виконавчого провадження та про відкриття такого провадження взагалі.

Судом також встановлено, що позивачем за звернення до суду з даною позовною заявою сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 грн., що стверджується відповідною квитанцією від 13.02.2025 року (а.с. 8). Дані судові витрати підлягають присудженню з відповідача на користь позивача в зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Вирішуючи вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн., суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, за змістом ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

Як встановлено судом, 05.02.2025 року між адвокатом Ломничуком Ю.Ю. та позивачем укладено договір про надання правової допомоги, в пунктах 1.1, 2.1. якого вказано, що клієнт доручає, а адвокат відповідно до чинного законодавства України приймає на себе зобов`язання в якості правової допомоги, здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси клієнта в обсязі та на умовах, встановлених цим договором та за домовленістю. Адвокат бере на себе виконання наступної правової роботи: дає усні консультації, висновки, довідки з правових питань; складає необхідні процесуальні документи; особисто приймає участь по захисту прав та законних інтересів клієнта по справі; підписання документів, необхідних для повноцінного надання професійної правничої допомоги ( а.с.17-18).

Відповідно до акту виконаних робіт (наданняпослуг)№ 70 від 11.02.2024 року вартість робіт (послуг адвоката) встановлено в загальному розмірі 5 000 грн., про що також вказано в квитанції серії ААК №520936 від 11.02.2025 року (а.с.20, 22), а саме: вивчення та аналіз наданих клієнтом документів 500 грн.; виготовлення позовної заяви 3500 грн.; складання інших процесуальних документів 1000 грн. Кількість годин витраченого часу на надання послуг без врахування представництва інтересів в суді 10 год.

Представник відповідача заперечив щодо задоволення вимог в частині витрат на правничу допомогу.

Суд вважає, що заявлений позивачем розмір відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, є необґрунтованим та непропорційним до предмета спору, а також неспівмірним із складністю справи (суть спору й характер спірних правовідносин, наявність чітко сформованої судової практики в даній категорії справ, незначні кількість та обсяг зібраних та доданих до позовної заяви доказів, а також незначний обсяг документів, що підлягав вивченню у даній справі), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом фактично наданих адвокатом послуг та виконаних робіт в даній справі (складання позовної заяви та клопотання про розгляд справи без участі сторони позивача), виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, та з конкретних обставин справи, суд вважає за необхідне обмежити розмір заявлених позивачем до стягнення витрат до 2 000 грн.

На підставі вищевикладеного та, керуючись ст. ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст.ст.15,16, 18 ЦК України, ст. ст.2, 4, 5, 7, 12, 76, 81, 89, 137, 141, ч. 2 ст. 247, ст.ст. 258,259,263-265,273,354ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 25.05.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, зареєстрований в реєстрі за № 60100, про стягнення із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_1 , уродженки с. Турка Коломийського району Івано-Франківської області, жительки та місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з питань повернення боргів» заборгованості за кредитним договором № 587924555 від 19.07.2019 року в загальній сумі 41 653 (сорок одна тисяча шістсот п`ятдесят три) гривні 70 копійок.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з питань повернення боргів» (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_1 , уродженки с. Турка Коломийського району Івано-Франківської області, жительки та місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок сплаченого судового збору та 2 000 (дві тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_1 , уродженка с. Турка Коломийського району Івано-Франківської області, жителька та місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з питань повернення боргів», 01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014.

Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 6/5.

Повний текстрішенняскладено31березня 2025року.

Суддя: Яремин М. П.