Рішення № 12619205, 08.11.2010, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

Справа 2-1598

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2010 р. Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Шепеля К.А.,

з участю секретаря Бондар С.В.,

адвоката ОСОБА_1,

позивачки ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жмеринка справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства (далі ПАТ) «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі «Промінвестбанк») (третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача виконуючий обовязки голови правління ПАТ «Промінвестбанк» ОСОБА_4.) про визнання наказу про звільнення з роботи незаконним, зміну формулювання підстави звільнення та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди, -

у с т а н о в и в :

позивачка з листопада 2008 р. обіймала посаду виконуючого обовязки керуючого філією «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Жмеринка». 07 вересня 2010 р. була звільнена з роботи за ст.40 п.1 КЗпП України в звязку зі скороченням штату працівників. 10 вересня 2010 р. наказ від 07 вересня 2010 р. був відмінений наказом виконуючого обовязки голови правління ПАТ «Промінвестбанк», і позивачка звільнена з роботи за п.2 ст.41 КЗпП України в звязку з втратою довіря. Вважає своє звільнення за п.2 ст.41 КЗпП України незаконним, просила його таким визнати, змінити формулювання причини звільнення і вважати її звільненою за скороченням штату за п.1 ст.40 КЗпП України, а також стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 6487 грн., судові витрати в сумі 4000 грн. за адвокатські послуги, а також 10000 грн. моральної шкоди.

В судовому засіданні повністю підтримала позов. Пояснила, що вимоги щодо вимушеного прогулу це неможливість влаштуватись на іншу роботу після такого звільнення за втратою довіря. Доказів про пошуки роботи та відмову роботодавців не має. Про моральну шкоду пояснень не надала.

Представник відповідача позов повністю не визнав і пояснив, що зміна причини формулювання звільнення позивачки з «за скороченням штату» на «втратою довіря» замінена тому, що відносно підлеглого працівника позивачки була порушена кримінальна справа за привласнення коштів клієнтів банку, а також через те, що у позивачки як керуючої філією раніше перевірки виявляли суттєві недоліки в роботі. Були також доповідні записки в.о. директора Вінницької філії банку та начальника відділу захисту економічних інтересів банку у Вінницькій області про виявлені крадіжки коштів клієнтів банку з їх рахунків касиром-контролером Жмеринської філії банку. Позивачка також, на думку представника відповідача, порушила пункти 2.2.12, 2.2.17, 2.2.20 та 3.1 своєї посадової інструкції. При цьому доказів цих перевірок не представив. Просив відмовити в позові.

Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача неодноразово викликався в судове засідання, однак не зявився, хоча належним чином був повідомлений про місце, дату і час розгляду справи. За клопотанням учасників процесу суд розглянув справу у його відсутність.

Заслухавши сторони і дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

07 вересня 2010 р. виконуючий обовязки голови правління ПАТ Промінвестбанк видав наказ № 422 с/с, яким звільнив позивачку з 10 вересня 2010 р. з роботи в звязку із скороченням штату працівників за п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.7, 38).

Через три дні 10 вересня він же видав новий наказ № 434 с/с, яким скасував попередній наказ № 422 с/с про звільнення позивачки за скороченням штату працівників, і звільнив її в звязку із втратою довіря за п.2 ст.41 КЗпП України.

Підставою звільнення, як зазначено в наказі, стали службова записка в.о. директора філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Вінниця» ОСОБА_5 від 09.09.2010 р., доповідна записка начальника відділу захисту економічних інтересів у Вінницькій області Департаменту захисту економічних інтересів ОСОБА_6 від 07.09.2010 р. №03-4/45 (а.с.8, 39).

Аналізуючи вищевказану службову записку, видно, що в ній йдеться про виявлені факти розкрадання грошових коштів з рахунків вкладників банку посадовими особами банку. Про позивачку в даному випадку не зазначається. Автор службової записки пропонує звільнити позивачку за згодою сторін без виплати вихідної допомоги (а.с.35).

Начальник відділу захисту економічних інтересів банку у Вінницькій області в своїй доповідній записці повідомляє про такі ж розкрадання іншою, не позивачкою, особою (а.с.37).

Підставою звільнення, зі слів представника відповідача, стало також порушення позивачкою пунктів 2.2.12, 2.2.17, 2.2.20 та 3.1 своєї посадової інструкції.

П. 2.2.12 посадової інструкції виконуючого обовязки керуючого філією «Відділення Промінвестбанку в м. Жмеринка Вінницької області» зазначає, що виконуючий обовязки керуючого філією зобовязаний здійснювати ефективні заходи по забезпеченню збереження грошових коштів і цінностей в касах і депозитарних сховищах філії банку та її без балансових відділень (а.с.40). П. 2.2.17 цієї інструкції до обовязків цієї ж особи відносить забезпечення реалізації стратегії банку щодо організації роботи з населенням та належний контроль за здійсненням вкладних операцій відповідно до нормативних вимог Національного банку України та внутрішніх положень банку (а.с.41). П. 2.2.20 даної інструкції зобовязує виконуючого обовязки керуючого філією банку забезпечувати належну трудову дисципліну працівників філії, а також виконання вимог законодавства України про охорону праці (а.с.41).

І, нарешті, п.3.2 інструкції, невиконання якого також стало підставою для звільнення позивачки за втратою довіря, передбачає її особисту відповідальність за шкоду банку, повязану з недоліками в роботі або неналежним виконанням своїх прямих обовязків (а.с.41).

В посадовій інструкції не йдеться про відповідальність виконуючого обовязки керуючого філією банку за злочинні дії своїх працівників. Тим більш, що на день винесення даного рішення вироком суду не встановлена вина особи, відносно якої порушена кримінальна справа (а.с.32).

Відповідно до вимог ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи, зокрема, на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь в справі. Кожна сторона, згідно ст.10 цього ж Кодексу, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обовязок доказування передбачений також і ст.60 ЦПК України.

Згідно ч.2 п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 р. № 9 з подальшими змінами, суд не вправі визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не повязували звільнення. Якщо обставинам, які стали підставою звільнення, в наказі (розпорядженні) дана неправильна юридична кваліфікація, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю.

Суд не приймає до уваги пояснень представника відповідача в частині порушень позивачкою раніше своїх обовязків, оскільки він не представив доказів цього актів відповідних перевірок.

Згідно ч.2 п.28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 р. № 9 з подальшими змінами, Звільнення з підстав втрати довіря (п. 2 ст. 41 КЗпП) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т. п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довіря (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підставі втрати довіря до них і у тому випадку, коли зазначені дії не повязані з їх роботою.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що звільнення позивачки за п.2 ст.41 КЗпП України за втратою довіря слід визнати незаконним та змінити формулювання причини звільнення на п.1 ст.40 КЗпП України в звязку зі скороченням штату працівників.

Відповідно до ч.3 ст.235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання i вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку i на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

Суд вважає, що позов в частині виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягає, оскільки позивачка не представила доказів перешкоджання її працевлаштуванню після звільнення за втратою довіря.

Відповідно до ст.44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених, зокрема у п.1 ст.40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Середньомісячний заробіток позивачки, згідно довідки, складає 5300 грн. (а.с.45), і підлягає стягненню з відповідача на її користь при звільненні за п.1 ст.40 КЗпП України.

Згідно ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Витрати позивачки на суму 4000 грн. правової допомоги підтверджені квитанцією (а.с.41, і підлягають стягненню на її користь з відповідача.

Керуючись ст.ст.209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, на підставі ст.ст.44, 235 КЗпП України, ст.ст.10, 11, 60, 88 ЦПК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 р. № 9 з подальшими змінами,суд

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Визнати незаконним звільнення з роботи ОСОБА_2 за наказом № 434 о/с від 10 вересня 2010 р. в звязку із втратою довіря за п.2 ст.41 КЗпП України.

Зобов`язати публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» змінити формулювання причини звільнення в трудовій книжці ОСОБА_2, вказавши причиною звільнення «у звязку із скороченням штату працівників у відповідності до п.1 ст.40 КЗпП України» з 10 вересня 2010 року.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (ПАТ «Промінвестбанк», 01001, м. Київ-1, провулок Шевченка, 12, код ЄДРПОУ 00039002, МФО 300012) на користь ОСОБА_2 5300 (пять тисяч триста) грн. вихідної допомоги при звільненні за скороченням штату.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (ПАТ «Промінвестбанк», 01001, м. Київ-1, провулок Шевченка, 12, код ЄДРПОУ 00039002, МФО 300012) на користь ОСОБА_2 4000 (чотири тисячі) грн. витрат за надання юридичної допомоги.

В решті позовних вимог відмовити.

На рішення може бути апеляція до Апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня виготовлення його повного тексту (12 листопада 2010 р.) через Жмеринський міськрайонний суд, після чого рішення суду набирає законної сили в разі неподання такої заяви.

Головуючий підпис

З оригіналом згідно :

Суддя Жмеринського

міськрайонного суду К.Шепель

секретар :