Ухвала суду № 126189552, 27.03.2025, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

м. Київ

27.03.2025Справа № 910/2442/25

Суддя Господарського суду міста Києва Селівон А.М., розглянувши

позовну заяву Приватного підприємства "ПРОГРЕСБУД-2000" вул. Вишгородська, 45А/4, офіс 34А, м. Київ, 04114

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕНТ СОФІЯ БУД" вул. Лаврська, 16В, м. Київ, 01015

про стягнення 689 354,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОГРЕСБУД-2000" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕНТ СОФІЯ БУД" про стягнення 689 354,38 грн., а саме 225 873,79 грн. за договором підряду на виконання робіт № 25/8 від 25.08.2021 року (8977,75 грн. пені, 11 817,56 грн. штрафу, 147,58 грн. процентів річних, 1930,90 грн. втрат від інфляції); 20 961,18 грн. за договором підряду на виконання робіт № 18/10 від 18.10.2021 року (1194,29 грн. пені, 19 617,14 грн. штрафу, 19,63 грн. процентів річних, 130,21 грн. втрат від інфляції(; 380 086,95 грн. за договором підряду на виконання робіт № 18-10-21 від 18.10.2021 року (311 416,70 грн. пені, 11023,73 грн. штрафу, 5119,18 грн. процентів річних, 52 527,34 грн. втрат від інфляції); 259 558,05 грн. за договором підряду на виконання робіт № 31/11 від 30.11.2021 року (219250,00 грн. пені, 27 319,41 грн. штрафу, 3 667,93 грн. процентів річних, 9 320,71 грн. втрат від інфляції); 5 874,41 грн. за договором підряду на виконання робіт № 5-02/22 від 14.02.2022 року (4 003,09 грн. пені, 1 399,04 грн. штрафу, 65,80 грн. процентів річних, 406,48 грн. втрат від інфляції).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладених між сторонами п`яти Договорів підряду на виконання робіт: № 25/8 від 25.08.2021 року, № 18/10 від 18.10.2021 року, № 18-10-21 від 18.10.2021 року, № 31/11 від 30.11.2021 року, № 5-02/22 від 14.02.2022 року в частині своєчасної та повної оплати виконаних позивачем будівельних робіт, у зв`язку з чим позивачем нараховані пені, штраф, проценти річних та втрати від інфляції за кожним з вказаних договорів.

Суд зазначає, що судовий захист прав суб`єктів господарювання передбачає їх звернення до відповідного судового органу з метою поновлення чи визнання прав зазначених суб`єктів, якщо ці права порушені, не визнаються чи оспорюються. Втім, таке звернення до суду обумовлене дотриманням вимог процесуального закону, що надає можливість доступу особи до правосуддя та отримання нею судового захисту, гарантованого статтею 55 Конституції України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як свідчить прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

При цьому слід враховувати, що право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до відкриття провадження у справі.

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").

Відтак, механізм реалізації вищевказаного права, яке закріплене в Основному Законі, включає в себе необхідність дотримання вимог процесуального законодавства при зверненні до суду.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом даного позову є майнові вимоги позивача про стягнення нарахованих у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань з оплати робіт пені, штрафу, процентів річних і втрат від інфляції за п`ятьма Договорами підряду на виконання робіт: № 25/8 від 25.08.2021 року, № 18/10 від 18.10.2021 року, № 18-10-21 від 18.10.2021 року, № 31/11 від 30.11.2021 року, № 5-02/22 від 14.02.2022 року.

Тобто, позивачем в межах даного позову об`єднано вимоги до відповідача як підрядника зі стягнення нарахованих у зв`язку з порушенням зобов`язань зі своєчасної та повної оплати виконаних позивачем як субпідрядником будівельних робіт за кожним з договорів, у зв`язку з чим позивачем нараховані штрафні санкції (пеня та штраф), а також процентів річних та втрати від інфляції, які позивач просить суд стягнути за такими договорами.

Таким чином, для встановлення фактичних обставин справи судом має бути досліджено окремо кожний з п`яти договорів підряду на виконання робіт, встановлено обставини виконання їх умов сторонами, в тому числі обсягу виконаних за договором будівельних робіт та здійснених відповідачем повних/часткових оплат (в разі наявності), при цьому судом мають бути оцінені всі докази для дослідження наявності чи відсутності підстав для нарахування пені, штрафу, процентів річних і втрат від інфляції та визначення обґрунтованого періоду їх нарахування, тобто встановленню підлягають обставини фактичного виконання окремо за кожним з п`яти договорів підряду.

Згідно аналізу позовних матеріалів судом встановлено, що кожен із вищевказаних договорів підряду на виконання робіт, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є самостійним правочином та не пов`язаний з іншим, окремо до кожного договору погоджені проект виконання робіт на об`єкті, договірна ціна, графік виконання та фінансування робіт, на підтвердження позовних вимог за кожним з договорів до позовної заяви додані різні докази підстав виникнення та обставин виконання зобов`язань, тобто розмір заявлених до стягнення пені, штрафу, процентів річних та втрат від інфляції фактично є сумою визначеного позивачем боргу по кожному окремому з вказаних у позовній заяві договорів підряду.

При цьому на підтвердження фактичного виконання зобов`язань сторонами за кожним договором, про який зазначає позивач в позовній заяві, останнім надані окремі докази, зокрема, акти приймання виконаних ремонтно - будівельних робіт форми КБ-2В та довідки про вартість будівельних робіт та витрати форми КБ-3, податкові накладні та докази їх реєстрації в ЄРПН, за змістом яким мають встановлюватись обставини та строки виконання обов`язків з виконання ремонтно - будівельних робіт, передачі їх результатів відповідачу, прийняття їх та здійснення оплати, а також підстави та строки для нарахування пені, штрафу, процентів річних та втрат від інфляції.

Суд зазначає, що передумови об`єднання позовних вимог визначені ч.1 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні вимоги.

Об`єднанням позовів забезпечується правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об`єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.

Крім того, об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.

При цьому сам факт наявності правовідносин в одному складі учасників, а також посилання в обґрунтування підстав поданого позову на обставини ухиляння сторони договору - підрядника від прийнятих на себе зобов`язань, а також однорідність вимог, позаяк позивачем надані однорідні за своєю правовою природою та аналогічні докази, жодним чином не унеможливлює вирішення питання щодо наявності правових підстав для стягнення заборгованості зі сплати нарахованих у зв`язку з невчасною оплатою виконаних будівельних робіт по кожному з п`яти договорів, зокрема, відповідних нарахувань згідно ст.ст. 549, 625 ЦК України та п.11.3 договорів підряду, а навпаки, за висновками суду, за поданою позивачем позовною заявою фактично підлягають вирішенню п`ять окремих спорів.

Навіть у випадку коли позивач правомірно об`єднав вимоги, пов`язані між собою, суд вправі повернути позовну заяву, якщо вважатиме, що сумісний розгляд об`єднаних вимог перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

Тобто, позивач не позбавлений можливості звернутись до суду з окремими позовами про стягнення нарахувань (пені, штрафу, процентів річних та втрат від інфляції) за кожним із вищезазначених п`яти договорів підряду окремо.

Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку, що об`єднання таких вимог у позовній заяві та одночасний їх розгляд перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін, належній, ретельній оцінці доказів, що має ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що, в свою чергу, унеможливить здійснення більш якісного розгляду справи з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів сторін.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

За таких обставин, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає поверненню заявнику без розгляду для роз`єднання позовних вимог.

Позивачу роз`яснюється, що згідно ч. 8 ст. 174 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків, в тому числі шляхом подання окремих позовів по кожному зі спірних договорів підряду.

Також судом встановлено, що після звернення до суду з даною позовною заявою позивачем через систему "Електронний суд" 20.03.2025 року подано заяву б/н від 20.03.2025 року про забезпечення позову, в якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту на легковий автомобіль Toyota Corolla, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зареєстрований за відповідачем.

Окрім цього через систему "Електронний суд" від відповідача 25.03.2025 року надійшли заперечення б/н від 25.03.2025 року на заяву про забезпечення позову, в яких відповідач зазначає про необґрунтованість заяви позивача про забезпечення позову та відсутність підстав для її задоволення.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 136 ГПК України Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 136 ГПК України).

Згідно з ч.ч.1, 3 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Суд наголошує, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (Рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 року №4-рп/2011), сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого ст.55 Конституції України (Рішення Конституційного Суду України від 16.06.2011р. №5-рп/2011).

Отже, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 року у справі № 910/1200/20.

За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Відповідно до частини першої статті 176 ГПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, тобто першочерговим є здійснення розгляду матеріалів позовної заяви, з урахуванням якого у випадку позитивного вирішення вказаного питання доцільно розглядати вжиття заходів забезпечення позову у справі.

В свою чергу, заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі: 1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 152 цього Кодексу; 2) повернення позовної заяви; 3) відмови у відкритті провадження у справі (частина тринадцята статті 147 ГПК України).

Таким чином, враховуючи звернення позивача із заявою про забезпечення позову після подання позовної заяви з вимогами до ТОВ "СЕНТ СОФІЯ БУД" про стягнення 689 354,38 грн. та зважаючи на викладені вище висновки суду про повернення позовної заяви ТОВ "ПРОГРЕСБУД-2000" на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України, відсутні підстави для розгляду заяви позивача про забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 136-140, п. 2 ч. 13 ст. 145, ст. 164, п. 2 ч. 5 ст. 174, ст.ст. 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОГРЕСБУД-2000" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕНТ СОФІЯ БУД" про стягнення 689 354,38 грн. повернути без розгляду.

2. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОГРЕСБУД-2000" про забезпечення позову повернути без розгляду.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.ст.255, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.М.Селівон