Рішення № 126184681, 28.03.2025, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

28 березня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/8859/22

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стейн» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за 2021 рік,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду з Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла адміністративна справа №640/8859/22 за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стейн» (далі - відповідач) в якому позивач просить:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стейн» на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції у розмірі 105762,80 грн та пені у розмірі 2622,91 грн, що разом складає суму у розмірі 108385,71 грн (сто вісім тисяч триста вісімдесят п`ять гривень 71 копійок).

В обґрунтування вимог зазначено, що 21.02.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Стейн» надало до Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік за формою 10-ПОІ (річна), вх. № 12/275, форма якого затверджена Наказом Міністерства соціальної політики України від 27.08.2020 № 591 за погодженням з Держстатом.

У звіті відповідач зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2021 році становила 43 особи, з них середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, осіб - 0. Кількість осіб з інвалідністю, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» 2 особи. Відповідно до 4% нормативу, на підприємстві повинно бути працевлаштовано 2 особи з інвалідністю, але відповідачем фактично не працевлаштовано жодної особи з інвалідністю.

Київське міське відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю вважає, що відповідач порушив норми Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та не вжив всіх заходів щодо працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідно за не працевлаштування 2 осіб з інвалідністю, відповідач до 15.04.2022 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 105762,80 грн.

Дана сума заборгованості по адміністративно-господарських санкціях нарахована відповідно даних звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік (форми 10-ПОІ, вх. 12/150 від 16.02.2022).

На дату подання позовної заяви адміністративно-господарські санкції відповідачем не сплачені.

Таким чином, відповідачу з 16.04.2022 по 15.06.2022 нарахована пеня у розмірі 2622,91 грн. Загальна сума до сплати складає суму у розмірі 108385,71 грн.

На підставі викладеного, позивач просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

До суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому Товариства з обмеженою відповідальністю «Стейн» не погоджується із наведеними позивачем обставинами та правовими підставами позову, з огляду на таке.

На виконання статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» відповідач мав в наявності у 2021 році 2 спеціально створених додаткових вакантних робочих місць для працевлаштування на них осіб з інвалідністю, про що щомісячно протягом 2021 року сповіщав цент зайнятості за формою 3 ПН.

Відповідач вважає, що він створив робочі місця для працевлаштування інвалідів, проінформував центри зайнятості про наявність вільних вакансій, тобто, вчинив усі передбачені чинним законодавством заходи спрямовані на працевлаштування осіб з інвалідністю, проте органами працевлаштування свого обов`язку виконано не було. На підставі викладеного, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2022 року позовну заяву позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

На виконання положень Закону України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, справу передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 640/8859/22 передано для розгляду судді Захаровій О.В.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року справу прийнято до провадження, продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76,90 Кодексу адміністративного судочинства України(далі - КАС України), судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стейн», код ЄДРПОУ 40912600, є юридичною особою, місцезнаходження: 01054 м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2 літера Б, офіс 2.

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів ТОВ «Стейн» за 2021 рік від 21.02.2019 форми № 10-ПОІ (річна), наданого до Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) (фактично за рік) становить 43 особи, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність 0 осіб, кількість осіб з інвалідністю-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в України 2 особи.

Відповідно до розрахунку позивачем нараховано адміністративно-господарську санкцію за невиконання відповідачем нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік у розмірі 105762,80 грн та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 2622,91 грн.

Відповідачем протягом 2021 року подано до Харківського міського центру зайнятості форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії), в якій зазначено дві вакансії для осіб з інвалідністю а саме: Форми звітності № 3-ПН подана - 06.01.2021; Форми звітності № 3-ПН подана - 26.02.2021; Форми звітності № 3-ПН подана - 29.03.2021; Форми звітності № 3-ПН подана - 23.04.2021; Форми звітності № 3-ПН подана- 25.05.2021; Форми звітності № 3-ПН подана- 25.06.2021; Форми звітності № 3-ПН подана -20.07.2021; Форми звітності № 3- ПН подана- 27.08.2021; Форми звітності № 3-ПН подана - 16.09.2021; Форми звітності № 3-ПН подана - 25.10.2021; Форми звітності № 3-ПН подана - 25.11.2021; Форми звітності № 3-ПН подана - 01.12.2021.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Закон України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21.03.1991 № 875-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин далі -Закон № 875-XII) визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Відповідно до статті 7 Закону № 875-XII законодавство про соціальну захищеність осіб з інвалідністю в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Особам з інвалідністю, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома.

Особи з інвалідністю можуть залучатися до оплачуваних громадських робіт за їх згодою.

Статтею 18-1 Закону № 875-XII визначено, що особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна.

Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для осіб з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог статті 19 Закону № 875-XII:

-для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця(частина перша);

-підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю.

При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (частина друга);

-підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону (частина третя).

Аналіз зазначених положень Закону дає підстави для висновку про те, що обов`язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування полягають у:

а) виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць;

б) створенні для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

в) забезпеченні інших соціально-економічних гарантії, передбачених чинним законодавством;

г) наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів;

д) звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, судом встановлено, що обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. Такий обов`язок покладений на державну службу зайнятості.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк(частина друга статті 20 Закону № 875-XII).

Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону № 875-XII адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Як установлено судом та підтверджено матеріалами справи, ТОВ «Стейн» своєчасно подав до позивача Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2021 рік.

Судом також встановлено, що відповідач протягом 2021 року у відповідності до вимог Порядку подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії), затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 з відповідними змінами, подавав до центру зайнятості кожного місяця звіти про наявність вакансій форми № 3-ПН, в яких зазначав про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів.

При цьому відповідачем надані усі докази, що підтверджують наявність вільних місць для роботи осіб з інвалідністю, підстави їх виникнення та докази на підтвердження працевлаштування таких осіб.

Вищезазначене свідчить, що відповідачем уживалися залежні від нього заходи щодо працевлаштування осіб з інвалідністю на вакантні посади. Фактів відмови у працевлаштуванні осіб з інвалідністю при розгляді справи судом не встановлено.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

Згідно із статтею 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Отже, для стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності підприємства складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

У постанові від 26.06.2018 по справі № 806/1368/17 Верховний Суд зробив правовий висновок про те, що обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі П/811/693/17, від 02 травня 2018 року у справі № 804/8007/16, від 13 червня 2018 року у справі № 819/639/17.

Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є звіт форми № 3-ПН.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 02 травня 2018 року у справі № 804/8007/16.

Зважаючи на вжиття відповідачем усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, суд вважає, що позивач намагається покласти на відповідача відповідальність у вигляді фінансових санкцій та пені за відсутність за місцем знаходження підприємства осіб з інвалідністю, які бажають працевлаштуватись, що є неприпустимим.

З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вищевикладені факти та обставини є безумовною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, а інші доводи не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, внаслідок чого у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог, тому питання щодо відшкодування ним понесених судових витрат у вигляді судового збору при зверненні до суду, не вирішуються.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 226, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (місцезнаходження: 03150, м.Київ, вул. Велика Васильківська, буд.104, код ЄДРПОУ: 03150) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стейн» (місцезнаходження: 01054 м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2 літера Б, офіс 2, код ЄДРПОУ 40912600) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за 2021рік відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Захарова