Рішення № 126180928, 28.03.2025, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 182/7521/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"28" березня 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Вуїва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Москаленко С.Л.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Вознесенську цивільнусправу запозовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2024 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому вказувало, що 29 листопада 2012 року банк уклав з відповідачем кредитний договір б/н (оновлений 07 листопада 2020 року), відповідно до якого надав останньому на споживчі потреби кредит шляхом видачі кредитної картки та встановлення кредитного ліміту зі строком користування коштами протягом 12 місяців (з можливістю пролонгації строку кредитування), а відповідач зобов`язався щомісячно частинами повертати кредит (5 % від заборгованості, але не менше 100 грн щомісячно; у разі прострочення повернення кредиту 10 % від заборгованості, але не менше 100 грн), а також щомісячно сплачувати проценти за користування ним у розмірі 43,2 % річних (за винятком пільгового періоду), а при порушенні зобов`язань в подвійному розмірі. З 23 квітня 2019 року розмір процентів зменшено до 42 % річних, з 01 серпня 2020 року до 40,8 % річних.

Проте позичальник умови договору належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 19 листопада 2024 року виникла заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 76716,91 грн, в тому числі:

- заборгованість за простроченим кредитом 62025,80 грн;

- заборгованість за простроченими процентами 14691,11 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з ОСОБА_1 у повному обсязі.

Ухвалою судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2024 року справу передано на розгляд за підсудністю до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області.

В судове засідання представниця позивача не з`явилася, проте надіслала на адресу суду заяву про розгляд справи без її участі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, судом відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи за місцем його реєстрації, причину неявки суду не повідомив.

Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представниця позивача в окремій заяві не заперечувала проти такого порядку вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема, суд встановив, що 29 листопада 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» (на час розгляду справи АТ КБ «ПриватБанк») уклало у письмовій формі з ОСОБА_1 кредитний договір б/н, в якому сторони узгодили його умови.

Договір складається із Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (підписаної позичальником).

У вказаному договорі банк зобов`язався надати ОСОБА_1 на споживчі потреби кредит шляхом видачі кредитної картки та встановлення кредитного ліміту, а відповідач зобов`язався щомісячно частинами повертати кредит.

07 листопада 2020 року сторони оновили кредитний договір шляхом складання Заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг (підписаної позичальником шляхом використання ОТП пароля).

За умовами оновленого договору банк зобов`язався надати ОСОБА_1 на споживчі потреби кредит шляхом видачі кредитної картки та встановлення кредитного ліміту зі строком користування коштами протягом 12 місяців (з можливістю пролонгації строку кредитування), а відповідач зобов`язався щомісячно частинами повертати кредит (5 % від заборгованості, але не менше 100 грн щомісячно; у разі прострочення повернення кредиту 10 % від заборгованості, але не менше 100 грн), а також щомісячно сплачувати проценти за користування ним у розмірі 40,8 % річних (за винятком пільгового періоду), а при порушенні зобов`язань в подвійному розмірі.

Що стосується тверджень позову про те, що крім вищевказаних документів, Умови та правила надання банківських послуг, Тарифи, Паспорт споживчого кредиту також є частиною кредитного договору, при цьому, відповідно до них, сторони узгодили порядок нарахування та сплати процентів за користування кредитом, починаючи з дати укладення кредитного договору (29 листопада 2012 року), то в цій частині суд виходить з наступного.

Згідноч. 1 ст. 626 ЦК Українидоговором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ч. 1 ст. 627 ЦКУкраїни передбачає, що відповідно дост. 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідноч. 1 ст. 628 ЦК Українизміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договору) правочин (договір) вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Матеріалами справи не підтверджено, що Умови та правила надання банківських послуг, Тарифи, містять особистий підпис позичальника про ознайомлення з ними. Також позивач не надав жодних доказів накладення відповідачем електронного цифрового підпису (підпису одноразовим ідентифікатором) на вказаних документах.

В той же час, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у подібній справі за № 342/180/17 дійшла наступних правових висновків (цитата): «Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першоїстатті 634 ЦК Україниза змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленомустаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутніпідстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямоївказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Також Велика Палата Верховного Суду зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другоїстатті 530 ЦК Україниза змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів» (кінець цитати).

Водночас, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2023 року у справі № 393/126/20 висловлено правовий висновок про те, що паспорт споживчого кредиту не може вважатися частиною кредитного договору, а є лише інформацією, необхідною позичальнику для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

З урахуванням вказаних правових висновків, оскільки не доведено, що Умови та правила надання банківських послуг, Тарифи, були погоджені та підписані ОСОБА_1 , а Паспорт споживчого кредиту, крім цього, є лише інформаційним документом та складений лише 07 листопада 2020 року, тому їх не можна розцінювати, як частину кредитного договору, укладеного сторонами 29 листопада 2012 року (у вигляді підписаної Анкети-заяви). При цьому, сама анкета-заява від 29 листопада 2012 року не містить умов щодо узгодження сторонами процентів, а тому у позичальника до 07 листопада 2020 року існував лише обов`язок щодо повернення отриманого кредиту.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема, повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

З матеріалів справи вбачається те, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання, в той час як позичальник порушив умови договору в частині вчасного повернення кредиту та сплати відсотків (нарахованих з 07 листопада 2020 року).

Згідно розрахунку заборгованості, станом на 19 листопада 2024 року заборгованість за кредитним договором становить 76716,91 грн, в тому числі:

- заборгованість за простроченим кредитом 62025,80 грн;

- заборгованість за простроченими процентами 14691,11 грн.

Проте суд не в повній мірі погоджується з таким розрахунком, оскільки банк все ж таки здійснював нарахування процентів за кредитним договором за період з 19 листопада 2012 року до 07 листопада 2020 року з подальшим списанням нарахованих процентів шляхом їх включення до заборгованості за тілом кредиту. Також, згідно наданого розрахунку, позичальник протягом вказаного строку частково вносив кошти на виконання умов кредитного договору, які банк частково перераховував на сплату процентів за кредитним договором, що призвело до штучного збільшення такої заборгованості. Хоча, як раніше встановлено судом, такі дії банку та нарахування суперечать умовам кредитного договору, який до 07 листопада 2020 року не передбачав умов щодо нарахування процентів.

Зокрема, за рахунок таких операцій, здійснених за період з 19 листопада 2012 року до 06 листопада 2020 року сума заборгованості за кредитом штучно та безпідставно збільшилася на 3557,83 грн. А тому, заборгованість за кредитом підлягає зменшенню шляхом виключення з неї вказаних нарахувань.

Разом з тим, в частині нарахованих процентів розрахунки виходять за межі простих арифметичних, не оспорені відповідачем та підтверджені розрахунком заборгованості та випискою з рахунку позичальника, а тому підлягають стягненню в нарахованому банком розмірі.

За такого, встановлена судом заборгованість за кредитним договором станом на 19 листопада 2024 року становить 73159,08 грн, в тому числі:

- заборгованість за простроченим кредитом 58467,97 грн (62025,80 грн 3557,83 грн);

- заборгованість за простроченими процентами 14691,11 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача (згідно розміру задоволених позовних вимог) також слід стягнути 2310 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (м.Київ,вул.Грушевського,1-Д;код ЄДРПОУ14360570) заборгованість закредитним договоромб/нвід 19листопада 2012року,що утвориласястаном на19листопада 2024року,а саме:заборгованість запростроченим кредитом 58 467 (п`ятдесят вісім тисяч чотириста шістдесят сім) гривень 97 копійок; заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом 14 691 (чотирнадцять тисяч шістсот дев`яносто одна) гривня 11 копійок, а всього в загальному розмірі 73 159 (сімдесят три тисячі сто п`ятдесят дев`ять) гривень 08 копійок, а такожв повернення 2310(двітисячі тристадесять)гривень судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: О.В. Вуїв