Вирок № 126177658, 28.03.2025, Чигиринський районний суд Черкаської області

Справа № 708/247/25

Номер провадження № 1-кп/708/44/25

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2025 року

Чигиринський районний суд Черкаської області

в складі:

головуючої судді - ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора - ОСОБА_3 ,

потерпілої - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чигирині кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця с.Соколівка,Крижопольського районуВінницької області,громадянина України,українця, зареєстрованогота проживаючогоза адресою: АДРЕСА_1 ,освіта середняспеціальна,не одруженого, депутатом, особою з інвалідністю не являється, військовозобов`язаного, за загальною мобілізацією до лав ЗСУ не призивався, в силу ст.90 КК України не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено в судовому засіданні, 29.01.2025 року ОСОБА_5 , керуючи автомобілем марки «Аudi 80», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині автодороги місцевого значення, яка сполучає між собою автодорогу Р-10 (Канів-Дніпро) - с. Медведівка Черкаського району Черкаської області, поблизу адміністративних меж с. Медведівка Черкаського району Черкаської області, поза межами населеного пункту, рухаючись неподалік закладу «Перший Кордон», розташований за адресою: Черкаська область, Черкаський район, 3 км від автодороги Р-10, в напрямку від закладу «Перший Кордон» до с. Медведівка, в порушення вимог п. 12.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 зі змінами і доповненнями не обрав безпечної швидкості руху, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, внаслідок чого допустив виїзд керованого ним автомобіля на праве узбіччя попутної смуги руху, після чого, перетнувши проїзну частину, виїхав на зустрічне узбіччя, де, після контактування з бетонною основою дорожнього укажчика, відбулось перекидання вказаного автомобіля.

Унаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Аudi 80», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження, від яких померла на місці пригоди.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину, які відповідають дійсності і він їх у повному обсязі підтверджує. Пояснив, що взимку 2025 року він керуючи автомобілем «Аudi 80», реєстраційний номер НОМЕР_1 , без прав керування, не впорався з керуванням, внаслідок чого автомобіль перекинувся, а пасажирка авомобіля від отриманих травм померла на місці ДТП. Також додав, що дуже переживає через її смерть ОСОБА_6 , зробивши для себе належні висновки, засуджує свою поведінку.

У судовому засіданні потерпіла просила призначити обвинуваченому не суворе покарання, не пов`язане з позбавленням волі підтвердивши суду про відсутність у неї притензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства злочину при обставинах, викладених у обвинувальному акті, судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз`яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає під примусом.

Це узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, показання якого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції, дохдить висновку, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Оцінюючи досліджені докази в їх сукупності, суд вважає вину ОСОБА_5 у пред`явленому йому обвинуваченні доведеною , його умисні дії квалідфіковані вірно за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.

Суд, призначаючи обвинуваченому покарання, враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, яке відповідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, реєстрації, не працює, особою з інвалідністю не являється, на обліку у лікаря психіатра чи нарколога не перебуває, не одружений, однак має на утриманні малолітню дочку ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно характеристики по місцю проживання характеризується позитивно.

У якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся, неодноразово вибачався за вчинене та висловлював жаль з приводу вчиненого, критично оцінив свої дії, зауважив на тому, що готовий нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини.

Обставин, що обтяжують покарання, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

На підставівищевикладеного,з урахуваннямзагальних засадпризначення покарання:законності,справедливості,обґрунтованості таіндивідуалізації,враховуючи вимогист.65КК Українипро те,що особі,яка вчинилакримінальне правопорушення,має бутипризначено покарання,необхідне ідостатнє дляїї виправленнята попередженнянових кримінальнихправопорушень іщо більшсуворий видпокарання зчисла передбаченихза скоєнекримінальне правопорушенняпризначається лишеу випадку,якщо меншсуворий видпокарання буденедостатнім длявиправлення особиі попередженнявчинення неюнових кримінальнихправопорушень,а такожвраховуючи ступіньтяжкості вчиненогокримінального правопорушення,його наслідків,особи обвинуваченого,який притягувавсядо кримінальноївідповідальності,позицію прокурорапри призначенняпокарання у видіпозбавлення воліз призначеннямдодаткового видупокарання увиді позбавленняправа керуватитранспортними засобамита застосуваннямст.75КК Україниз покладеннямна ньогообов`язківзгідно ст.76КК України, думку потерпілої, яка просила суворо не карати обвинуваченого, до якого претензій матеріального та морального характеру немає, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком саме на чотири роки.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією ч.2 ст.286 КК Україниу виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує суспільну небезпечність вчиненого злочину, направленого проти безпеки дорожнього руху, а також невідворотні наслідки у виді смерті людини.

Суд також враховує постанову Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі від 04.09.2023 року № 702/301/20 , яка звертає увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.

Так, обвинувачений ОСОБА_5 порушив п. 12.1 Правилдорожнього рухуУкраїни,спричинив внаслідокцього дорожньо-транспортнупригоду,в результатіякої загинула ОСОБА_6 , зметою запобіганнявчиненню обвинуваченимта іншимиособами новихпорушень правилдорожнього руху, суд доходить висновкупро необхідністьпризначення йомудодаткового покаранняу видіпозбавлення правакерувати транспортнимизасобами строком саме на три роки.

Підстав для застосування статті 69 КК України, суд не вбачає, оскільки обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого, не впливають істотно на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з огляду на спричинені ним негативні наслідки для потерпілої.

Однак, з урахуванням вищевикладених обставин по справі, з урахуванням особи обвинуваченого та його поведінки на досудовому слідстві, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, шляхом звільнення від відбування основного покарання з випробуванням, згідно зі ст. 75 КК України, встановивши іспитовий строк саме на два роки, а також вважає необхідним покласти на обвинуваченого обов`язки у відповідностідо пунктів 1,2 ч. 1, п.2 ч.3статті 76 КК України.

Призначення ОСОБА_8 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст.50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.

Цивільний позов не заявлено.

Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого обраний запобіжний захід у виді особистого зобов'язання строком до 27.04.2025 року включно, тому суд вважає, що його необхідно залишити до набрання вироком законної сили без змін.

Згідно з ухвалою слідчого суддіПридніпровського районногосуду м.Черкаси від06.02.2025року накладено арешт на транспортний засіб марки «Аudi 80», реєстраційний номер НОМЕР_1 , вилучений в ході огляду місця події від 29.01.2025 року та поміщений на спеціальний майданчик тимчасового утримання транспортних засобів Відділу поліцейської діяльності № 2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області за адресою: вул. Б. Хмельницького, 55, м. Чигирин Черкаського району Черкаської області, який, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 21.12.2023 року, належить ОСОБА_6 як його власниці..

Зі змісту ухвали встановлено, що цей захід забезпечення кримінального провадження застосовано з метою збереження речових доказів. Мета вказаного заходу досягнута, арешт з метою забезпечення цивільного позову не накладався і таке клопотання до суду не надходило, тому є всі підстави для скасування арешту на майно.

Відповідно до положень ч.2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого на користь держави підлягають стягненню документально підтверджені витрати на залучення експерта в загальному розмірі 8754 гривень 90 копійок (3979,50 грн.+3183,60 грн.+1591,80 грн.).

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368-370, 373, 374 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

На підставіст. 75 КК Українизвільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на два роки.

На підставі пунктів 1,2 ч. 1, п.2 ч.3ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти даний орган про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 у виді особистого зобов'язання до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого суддіПридніпровського районногосуду м.Черкаси від 06.02.2025року на транспортний засіб марки «Аudi 80», реєстраційний номер НОМЕР_1 , вилучений в ході огляду місця події від 29.01.2025 року та поміщений на спеціальний майданчик тимчасового утримання транспортних засобів Відділу поліцейської діяльності № 2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області за адресою: вул. Б. Хмельницького, 55, м. Чигирин Черкаського району Черкаської області, власником якого, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 21.12.2023 року, вказано ОСОБА_6 .

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової експертизи технічного стану транспортного засобу в загальному розмірі 8754 (вісім тисяч сімсот п'ятдесят чотири) гривні 90 копійок.

Речові докази по справі: транспортний засіб марки «Аudi 80», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що перебуває на спеціальному майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Відділу поліцейської діяльності № 2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області за адресою: вул. Б. Хмельницького, 55, м. Чигирин Черкаського району Черкаської області- повернути власнику.

Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1