Ухвала суду № 126176868, 27.03.2025, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/1570/25

Провадження № 2-з/638/64/25

УХВАЛА

Іменем України

27 березня 2025 року м. Харків

Дзержинський районнийсудм.Харковаускладі суддіЛаткиІ.П.,заучастюсекретаря судовогозасіданняМяснянкіноїГ.П.,розглянувшизаяву ОСОБА_1 ,від іменіякої дієпредставник ОСОБА_2 , про забезпечення позову,

в с т а н о в и в:

У березні 2025 року до Дзержинського районного суду м. Харкова за підсудністю з Московського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, внесення змін до свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності, третя особа Ізюмська державна нотаріальна контора Харківської області в особі Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори.

Разом з позовною заявою до суду надійшла заява ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , про забезпечення позову, в якій позивач просив суд забезпечити позов шляхом накладення заборони на відчуження у будь-який спосіб та вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо нерухомого майна: житлового будинку з господарськими спорудами та надвірними будівлями і спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Заява мотивована тим, що у разі невжиття заходів забезпечення позову відповідач буде мати можливість його продати, що унеможливить виконання рішення, враховуючи предмет позову. Заявник зазначила, що відповідач уникає виконання зобов`язань та взагалі уникає спілкування з позивачем, що також дає позивачу підстави вважати, що відповідач може вжити заходів, спрямованих на відчуження майна.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 березня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Отже, заяву про забезпечення позову розглянуто без повідомлення учасників справи.

Розглянувши вищенаведену заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що спір у справі виник щодо права власності на нерухоме майно, а саме житлового будинку з господарськими спорудами та надвірними будівлями і спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Предметом позову є, зокрема, вимога про визнання зазначеного нерухомого майна спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; визнання за ОСОБА_5 права власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими спорудами та надвірними будівлями і спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною другою статті 149 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Із системного аналізу зазначених норм права вбачається, що підставою для забезпечення позову має слугувати обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості та забезпечує ефективне поновлення в правах.

ЄСПЛ у рішенні від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Частиною 3 статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 зроблено висновок, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням заявлених заявником позовних вимог, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Як підставу для звернення до суду із заявою про забезпечення позову заявник посилається те, що відповідач, будучи одноосібним власником спірного нерухомого майна, може його відчужити з метою зробити неможливим виконання рішення про задоволення позову.

Відповідно до правового висновку, викладеного у Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у cправі № 905/448/22, постанові Верховного Суду від 09.06.2023 у cправі № 37з-23, можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (зазначені висновки викладено в постанові).

Таким чином, сам факт державної реєстрації за відповідачем права приватної власності на майно, яке знаходиться у його власності, формально наділяє його передбаченими законодавством необмеженими правомочностями власника (володіння, користування, розпорядження) щодо цього майна, отже можливість відповідача в будь-який момент відчужити нерухоме майно є очевидною, беззаперечною та не потребує додаткового доведення.

Зазначене може призвести до необхідності залучення до участі у справі осіб, прав і інтересів яких стосуватиметься вирішення даного спору, неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову у зв`язку з наявністю майнового інтересу цих осіб, а також може зумовити необхідність звернення прокурора з іншим позовом для захисту порушених інтересів держави.

Безконтрольне розширення кола осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення цього спору, та/або передача права власності на майно іншім особам, які не беруть участь у даному судовому процесі, може не лише утруднити, але й зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 19.12.2018 у справі № 910/9254/18.

Враховуючи предмет та підстави позову, вимога про забезпечення позову шляхом заборони відчуження та вчинення реєстраційних дій щодо спірного нерухомого майна, є співмірними з позовними вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 11, 12 81 ЦПК України (змагальність сторін та пропорційність у цивільному судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права відповідача або інших осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання можливого рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

При цьому, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Суд вважає обґрунтованим посилання позивача у заяві про забезпечення позову на те, що у випадку відчуження відповідачем спірного нерухомого майна на користь третіх осіб це ускладнить захист позивачем своїх прав у разі ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог за вищевказаним позовом, оскільки відповідач як власник спірного майна має об`єктивну можливість вчинення дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Оскільки предметом спору є, зокрема, визнання за позивачем права власності на 1/2 частину будинку, та враховуючи обраний вид забезпечення позову, а саме шляхом заборони відчуження у будь-який спосіб та заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо нерухомого майна, суд вважає, що заява підлягає частковому задоволенню.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що оскільки предмет спору стосується визнання права власності саме на 1/2 частину житлового будинку з господарськими спорудами та надвірними будівлями і спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , тому наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження у будь-який спосіб та заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо 1/2 частини спірного нерухомого майна, оскільки у випадку відчуження 1/2 частки майна це призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Суд вважає необхідним зазначити, що вжиття заходів забезпечення позову обмежує лише право власника на розпорядження 1/2 частину нерухомого майна і діє до розгляду по суті цивільної справи № 643/1570/25.

Крім того, суд звертає увагу, що забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер. При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Враховуючи наведене, з метою ефективного забезпечення балансу інтересів по справі, суд вважає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження у будь-який спосіб та заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо 1/2 частини житлового будинку з господарськими спорудами та надвірними будівлями і спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , може істотно ускладнити ефективний захист прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, тому наявні підстави для застосування заходів забезпечення позову.

Застосовувати заходи зустрічного забезпечення суд не вважає за необхідне у зв`язку із відсутністю відомостей про те, що забезпечення позову спричинить збитки для відповідача.

Керуючись ст. 149-153, 258-261, 353-355 ЦПКУкраїни, суд

п о с т а н о в и в :

Заяву ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , про забезпечення позову задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову у цивільній справі № 643/1570/25 за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, внесення змін до свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності, третя особа Ізюмська державна нотаріальна контора Харківської області в особі Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори, шляхом накладення заборони на відчуження у будь-який спосіб та на вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо нерухомого майна, а саме 1/2 частини житлового будинку з господарськими спорудами та надвірними будівлями і спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , - до набрання законної сили рішенням суду у справі № 643/1570/25.

У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після підписання та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Харківського Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя І.П. Латка