Рішення № 126174769, 21.03.2025, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/897/25

Провадження № 2/345/644/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

21.03.2025 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - суддіСико Й.Й.,

з участю секретаря судового засіданняСлободян Т.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПАТНАФТОХІМ» про стягнення суми нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 80757,91 грн., а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 46295,04 грн. із наступним утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів, а всього на загальну суму 127052,95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано, тим що ОСОБА_1 працював на ТзОВ «Карпатнафтохім». Згідно з наказом №578-К від 06.11.2024 року її звільнено з посади начальника відділу обліку собівартості та виробничих запасів бухгалтерії з 06.11.2024 року за власним бажанням у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю згідно з ч.3 ст. 38 КЗпП України.

Проте остаточного розрахунку з позивачем при звільненні відповідач не здійснив. Заборгованість відповідача з виплати заробітної плати складає 80757,91 грн.

Позивач зазначає, що незважаючи звернення до відповідача, вона так і не змогла отримати належні їй кошти. Не погашаючи заборгованість відповідач ставить позивача у важке матеріальне становище, тим самим порушуючи її конституційні права на належну та своєчасну оплату праці.

З приводу розміру суми середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, позивач зазначає, що оскільки відповідачем при звільненні не проведено розрахунку, то відповідач порушив свої зобов`язання щодо здійснення розрахунку та виплати позивачу нарахованої заробітної плати в день звільнення і допустив затримку такого розрахунку, що є підставою для стягнення середньої заробітної плати за весь час затримки.

Враховуючи, що позивача звільнено з роботи 06.11.2024 року, то календарними місяцями, що передують звільненню, є жовтень 2024 року та вересень 2024 року. Загальна сума заробітної плати за вересень та жовтень 2024 року становить 22081,18 грн. Розмір середньоденного заробітку становить 964,48 грн. Розрахунковим періодом, за який позивач обчислює середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є період з 11.11.2024 року (тобто наступний день після звільнення) по 28.02.2024 року (день подання позовної заяви) 48 робочих днів. Отже, розмір середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні з роботи становить 46295,04 грн. (964,48 грн. х 48 робочих днів).

Небажання відповідача добровільно виплатити заборговану заробітну плату позивач розцінює як порушення свого права. Тому змушена звернутися за захистом прав та законних інтересів до суду і просить стягнути з відповідача на користь позивача нараховану, але невиплачену заробітну плату в розмірі 80757,91 грн., а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 46295,04 грн. по день винесення рішення суду, як це передбачено ст. 117 КЗпП України, з наступним утримання з цієї суми податків і обов`язкових платежів. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28.02.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У строк, встановлений судом, відповідач відзив на позов не подавав, будь яких інших клопотань та заяв від відповідача до суду подано не було, тому відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Позивач 21.03.2025 подала до суду заяву в якій зазначила, що справу просить розглянути без її участі, позовні вимоги підтримує та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов необхідно задоволити з наступних підстав.

Так, відповідно до копії витягу з наказу генерального директора ТзОВ «Карпатнафтохім» Підсаднюка І.М. №578-К від 06.11.2024 року позивача ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу обліку собівартості та виробничих запасів бухгалтерії з 06.11.2024 року за власним бажанням у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю згідно ч.3 ст. 38 КЗпП України.

Згідно з довідкою виданою ОСОБА_1 про нарахований та сплачений дохід за період липень 2024-листопад 2024 заборгованість по заробітній платі становить 81757,91 грн.

Згідно з ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Працівник має право на оплату своєї праці своєчасно на підставі укладеного трудового договору (ст. 21 Закону «Про оплату праці»).

Статтею 29 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що при укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про оплату праці» при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Згідно із ч. 5 ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до ч. 6 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Заробітна плата повинна виплачуватися працівникові регулярно в робочі дні в строки, встановлені в колективному договорі, не рідше двох разів на місяць, не більше як через 16 календарних днів. Якщо день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Затримка виплати заробітної плати навіть на один і більше днів є порушенням строків виплати згідно зі ст. 241-1 КЗпП України.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно з ч. 1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

При визначені розміру заборгованості по заробітній платі, суд бере до уваги довідку про заборговану позивачу заробітну плату, надану позивачем, згідно з якою заборгованість по заробітній платі складає 80757,91 грн.

Зазначена сума не спростована відповідачем, тобто, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження саме виплати нарахованої заробітної плати позивачу.

Відповідно ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Водночас, з порушенням вимог ст.81 ЦПК України стороною відповідача не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту виплати позивачу нарахованої заробітної плати. Суд враховує, що працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. А тому саме на роботодавця покладається обов`язок доказування виплати заробітної плати.

Отже, загальна сума заробітної плати, яка мала бути виплачена відповідачем позивачу, становить 80757,91 грн.

Відповідно до статті 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Наказом №578-К від 06.11.2024 року ТОВ «Карпатнафтохім» позивач був звільнений з роботи за власним бажанням, на підставі ст.38 КЗпП України.

Водночас, з порушенням вищевказаних вимог законодавства нарахована позивачу заробітна плата так і не була виплачена. Вказана обставина не була спростована відповідачем. Отже, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 80757,91 грн. невиплаченої заробітної плати.

Щодо стягнення з ТзОВ «Карпатнахтохім» на користь позивача середнього заробітку за час затримки виплати розрахункових суд зазначає наступне.

Із змісту ст.117 КЗпП України вбачається, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеної у справі № 6-64цс13, згідно із ч. 1 ст.117КЗпПУкраїни в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного суду від 08 лютого 2022 року, справа № 755/12623/19, провадження № 14-47цс21, середній заробіток за статтею 117 КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

При стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на підставі ст. 117 КЗпП України, суд керується постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до п. 5 розділу ІV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з п. 8 розд. ІV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (середньо годинна) заробітна визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Як встановлено, станом на день ухвалення рішення у справі фактичний розрахунок відповідачем з позивачем не проведено.

Нарахована позивачу заробітна плата за жовтень 2024 року та вересень 2024 року становить 22081,18 грн. без відрахування обов`язкових платежів та внесків, а кількість фактично відпрацьованих позивачем робочих днів протягом двох місяців перед звільненням становить 44 днів (21 днів за вересень та 23 днів за жовтень.

Відповідно до довідки 4/1-117 від 18.02.2025 видану ОСОБА_1 її середньоденний заробіток в ТОВ «Карпатнафтохім» виходячи із розрахунку за вересень 2024 та жовтень 2024, становить 964,48 грн.

Розрахунковим періодом, за який позивач обчислює середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні вказує період з 11.11.2024 року по 28.02.2025 року (день подання позовної заяви) у підсумку 48 робочих днів.

Таким чином враховуючи подані документи, суд обчислює середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з роботи за період з 07.11.20.06.2024 по 21.03.2025 (день ухвалення рішення). У підсумку становить 97 днів.

Отже, розмір середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні з роботи становить за період з 07.11.20.06.2024 по 21.03.2025 становить 93554,56 грн. (964,48 грн. х 93 робочих днів).

Оскільки відповідно до вимог ст.117 КЗпП з вини власника не було виплачено належних звільненому позивачу сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, суд вважає, що вимога про стягнення середнього заробітку за період провадження справи в суді з 07.11.2024 по день ухвалення рішення суду21.03.2024 є підставною, кількість робочих днів становить97.

Отже, середній заробіток за вказаний період, що підлягає стягненню, становить 93554,56 грн. (964,48 грн. х 93 робочих днів), без утримання податків й інших обов`язкових платежів, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а тому позовні вимоги в даній частині є обґрунтованим та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути також 1211,20 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст. 259, 263-265, 274 ЦПК України,-

у х в а л и в:

позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПАТНАФТОХІМ», код ЄДРПОУ 33129683, вул. Промислова, 4, м. Калуш, 77306, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої на АДРЕСА_1 , нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 80757,91 грн., а також заборгованість в розмірі середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.11.2024 по 21.03.2025 в сумі 93554,56 грн. з наступним утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПАТНАФТОХІМ», код ЄДРПОУ 33129683, вул. Промислова, 4, м. Калуш, 77306, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої на АДРЕСА_2 , 1211,20 грн. судового збору.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 28.03.2025.

Суддя