Рішення № 126174695, 27.03.2025, Болехівський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 456/6701/24

Провадження № 2-а/339/3/25

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27 березня 2025 року Болехівський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого - судді Кілик М.П.

за участю секретаря судового засідання Ганчар Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Болехів в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мазур В.В., до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

06 лютого 2025 року до Болехівського міського суду Івано-Франківської області на підставі ухвали судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10 січня 2025 року надійшли за підсудністю матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , поданої в інтересах позивача його представником адвокатом Мазуром В.В., до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Ухвалою суду від 10 лютого 2025 року позовну заяву залишено без руху. У строк, встановлений ухвалою, представник позивача усунув недоліки позовної заяви.

Зокрема, адвокат Мазур В.В. в інтересах позивача ОСОБА_1 подав позовну заяву від 14.02.2025, в якій просить визнати дії поліцейського ВП № 1 Шептицького РВП ГУНП у Львівській області Ремезовського Б.В. протиправними; визнати протиправною та скасувати постанову серії ББА № 595929 від 07.12.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, стосовно ОСОБА_1 і справу закрити; вирішити питання щодо стягнення з відповідача судових витрат.

У обґрунтування позову зазначив, що 07 грудня 2024 року поліцейський ВП № 1 Шептицького РВП ГУНП у Львівській області Ремезовський Б.В. вручив ОСОБА_1 постанову серії ББА № 595929 від 07.12.2024 про накладення стягнення за ч.2 ст.126 КУпАП. Вважає діє поліцейського протиправними, оскільки він без жодних підстав та бездоказово звинуватив позивача в порушенні ПДР України та безпідставно виніс оскаржувану постанову за правопорушення, якого позивач не вчиняв. Поліцейський не виконав вимог ст.280 КУпАП, чим порушено права позивача, не виконав вимог Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом МВС України 06.11.2015 № 1376; не надав для ознайомлення доказу про відеофіксацію адміністративного правопорушення. Будь-які докази про вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, відсутні, а тому вважає, що в діях позивача відсутні склад та подія адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП.

Ухвалою судді від 18.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 27.02.2025, сторонам встановлено процесуальні строки подачі заяв по суті справи. Зокрема, відповідачу було запропоновано надати суду відзив на позовну заяву і докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

Ухвалою суду від 27.02.2025 витребувано від Головного управління Національної поліції у Львівській області належним чином завірену копію оскаржуваної постанови серії ББА № 595929 від 07.12.2024 стосовно ОСОБА_1 за ч.2 ст.126 КУпАП, а також матеріали адміністративної справи, у тому числі відеозаписи, щодо фіксування події, за якою стосовно ОСОБА_1 винесено постанову серії ББА № 595929 від 07.12.2024, відеозапис із нагрудного реєстратора поліцейського РПП Шептицького РВП ГУНП у Львівській області Ремезовського Б.В. від 07.12.2024 з фіксацією розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.126 КУпАП; судове засідання відкладено на 13.03.2025.

На підставі листа Шептицького РВП ГУНП у Львівській області від 13.03.2025, у якому на виконанні перебувала ухвала суду щодо витребування доказів, про надання додаткового часу для подання до суду витребуваних матеріалів, та повідомлення, що для зібрання та надіслання їх до суду необхідно 15 днів, - ухвалою суду від 13.03.2025 розгляд справи відкладено на 27.03.2025.

У судовому засіданні 27.03.2025 позивач та його представник - адвокат Мазур В.В. позов підтримали з підстав, наведених у позовній заяві. Крім цього, представник позивача пояснив, що вже після звернення до суду з позовною заявою він отримав з Шептицького відділу поліції диск з відеозаписом події, що відбулася 07.12.2024. З відео вбачається, що позивач не вчиняв 07.12.2024 правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, оскільки не керував автомобілем, при цьому на відео видно, що водій та пасажир не міняються місцями. З цього приводу представник звертався до ГУ НП у Львівській області зі скаргою від 21.02.2025 на протиправні дії та бездіяльність службових осіб Шептицького РВП. У відповідь отримав лист від 17.03.2025 за підписом начальника Шептицького РВП про те, що правову оцінку діям працівників поліції можливо надати судом за наслідками розгляду відповідних адміністративних матеріалів.

Відповідач Головне управління Національної поліції у Львівській області не направив у судове засідання свого представника, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, зокрема, про судові засідання 27.02.2025, 13.03.2025, 27.03.2025, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав. Згідно з ч. 3 ст. 268 КАС України суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності відповідача на підставі наявних у справі матеріалів.

Згідно з ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Відповідно до ч. 2 ст. 175 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Позивач ОСОБА_1 , допитаний як свідок на підставі ст.216 КАС України, у судовому засіданні 27.03.2025 показав, що у час, вказаний в оскаржуваній постанові він з ОСОБА_2 поверталися від її родичів, за кермом автомобіля перебувала ОСОБА_3 , оскільки він напередодні вживав алкоголь. Коли вони звернули на свою вулицю, то за ними поїхали працівники поліції, на подвір`ї будинку поліцейські увімкнули червоні маячки. Поліцейські підійшли до автомобіля, за кермом якого перебувала ОСОБА_3 , у якої також не було посвідчення водія. Один з поліцейських запропонував позивачу взяти вину на себе, інакше на них двох (позивача та ОСОБА_2 ) складуть адміністративні матеріали, на що позивач погодився, і у подальшому сказав під запис, що це він керував автомобілем. Проте, це не відповідає дійсності, водієм була ОСОБА_3 , при цьому помінятися з нею місцями по часу і по обстановці не було жодної можливості. Поліцейський не роз`яснював позивачеві права та обов`язки при складанні оскаржуваної постанови, зокрема, право на правничу допомогу, тому позивач не телефонував адвокату та не міг оцінити об`єктивно ситуацію, що склалася.

Допитана в судовому засіданні 27.03.2025 за клопотанням представника позивача свідок ОСОБА_2 показала, що їй відомо, що на позивача складено постанову за керування автомобілем без посвідчення водія. Проте, у час, вказаний у постанові, саме вона керувала автомобілем, хоча у неї не було посвідчення водія. Зокрема, вони з позивачем поверталися від її родичів, позивач був пасажиром. Коли вона розвернулася та поїхала у сторону будинку, то працівники поліції поїхали за ними. Вона вийшла з автомобіля з місця водія, її перевірили на наявність правопорушень та згодом почали складати матеріали на позивача. Вона відповідала поліцейським, що вони не мінялися місцями з позивачем. На позивача тиснули поліцейські, що якщо він не зробить так, як потрібно, то оформлять матеріали на неї, на позивача та заберуть авто на штрафмайданчик. Поліцейські не роз`яснювали прав, у тому числі, право на адвоката. На неї (свідка) поліцейські документів не складали. Ствердила, що позивач транспортним засобом не керував. Можливості помінятися з позивачем місцями не було можливості, що пов`язано з її низьким ростом та необхідністю відкидати сидіння назад.

Вислухавши позивача та його представника, заслухавши позивача ОСОБА_1 як свідка у порядку ст.216 КАС України, допитавши свідка ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (ч.1, ч.2 ст.7 КУпАП).

З матеріалів справи вбачається, що поліцейський ВРПП Шептицького РВП ГУНП у Львівській області ст. сержант поліції Ремезовський Б.В., який з урахуванням положень ст. 222, 255 КУпАП діяв від імені суб`єкта владних повноважень - Головного управління Національної поліції у Львівській області, склав 07.12.2024 постанову серії ББА № 595929 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою притягнено позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Зі змісту постанови вбачається, що 07 грудня 2024 року о 21 год 36 хв в с.Воля Задеревацька на вул.Садовій, 6, Стрийського району Львівської області водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки «Ford Sіera», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не маючи права керування, чим порушив п.2.1а ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП, у зв`язку з чим на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 гривень. У постанові є підпис позивача у графі щодо ознайомлення з правами та строком оскарження постанови, а також у графі щодо отримання копії постанови.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач у визначений законом строк звернувся до суду за захистом своїх прав з даним адміністративним позовом. Отже, предметом судового дослідження за даними правовідносинами є протиправність постанови поліцейського серії ББА № 595929 від 07.12.2024 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері дотримання правил дорожнього руху.

Постанова щодо притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що перебувають у нерівному положенні стосовно суб`єкта владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.2 ст.2 КАС України).

Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 8, п.11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі;

Згідно з ст.222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.2 статті 126 розглядають органи Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Порядок розгляду (відповідачем) справи про адміністративне правопорушення визначено главою 22 КУпАП, а процедура оформлення поліцейськими патрульної поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначена Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, що затверджена Наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395.

Притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, працівника поліції, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Зокрема, відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вимоги до змісту постанови за наслідком розглянувши справи про адміністративне правопорушення встановлені ч.1 ч.3 ст.283 КУпАП.

Як встановлено судом, стороною відповідача не доведено належними доказами правомірність притягнення до адміністративної відповідальності позивача за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, з таких підстав.

Відповідно до ч.2 ст.126 КУпАП адміністративна відповідальність за вказаною нормою настає, зокрема, за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (ПДР України).

Пунктом 1.3 ПДР визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Згідно з п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст.53 Закону України «Про дорожній рух»).

Відповідно до п.2.1 а ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно з ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

Відповідно до змісту п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, що доводиться шляхом надання доказів.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 524/5741/16-а).

Суд також звертає увагу, що оскаржувана постанова, зокрема, графа 7 «до постанови додаються» не містить жодних позначень, які б вказували, що правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП, було зафіксовано в будь-який спосіб, окрім викладу обставин у самій постанові. Разом з тим, приписами ч. 3 ст. 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок особи, яка складає постанову про притягнення до адмінвідповідальності, щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото- або відеозапис, у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Будь-яких інших доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, зазначеного в оскаржуваній постанові про притягнення його до адміністративної відповідальності матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч.1,ч.2 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч.1 ст.74 КАС). Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Зі змісту дослідженого в судовому засіданні відеозапису (диск із 4 фрагментами відеозапису з нагрудного відеореєстратора поліцейського та автомобільного реєстратора), що був наданий стороні позивача Шептицьким районним відділом поліції (а.с.38), вбачається, що 07 грудня 2024 року о 21 год 36 хв 24 сек працівники поліції на службовому автомобілі слідують за транспортним засобом з реєстраційним номером НОМЕР_1 , який о 21 год 36 хв 51 сек приїхав на подвір`я будинку та зупинився. На відео зафіксовано рух авто, момент його зупинення та момент, коли до авто підійшли працівники поліції, при цьому, з 21 год 36 хв 46 сек по 21 год 36 хв 51 сек відео відсутнє, тобто останніх 5 секунд руху автомобіля НОМЕР_1 перед його зупиненням. Працівники поліції підійшли до автомобіля, у якому на місці водія перебувала особа, яка назвалася « ОСОБА_2 », а на передньому пасажирському сидінні був позивач. На запитання працівників поліції чому вона не зупинилася на вимогу працівників поліції, водій повідомила, що «перелякалася», а також, що вона не має посвідчення водія. Поліцейський встановив особу ОСОБА_2 , запитав, чи не вживала вона алкоголь, та, отримавши заперечну відповідь, поліцейський о 21 год 41 хв попросив позивача ОСОБА_1 надати документи, що посвідчують особу, та запропонував позивачу пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. З 21 год 45 хв 18 сек до 21 год 45 хв 54 сек камера була залишена поліцейським у автомобілі, після чого на камеру позивач знову представився, повідомив, що автомобілем керував він, а не жінка, і що вони з нею помінялися місцями. Надалі на відео зафіксовано складання протоколу на позивача за ст.130 КУпАП, моменту складання оскаржуваної постанови відео не містить.

Із оглянутого судом відеозапису не можливо встановити, що ОСОБА_1 вчинив зазначене в оскаржуваній постанові адміністративне правопорушення, що саме він керував 07.12.2024 о 21 год 36 хв в с.Воля Задеревацька транспортним засобом, як і не зафіксовано обмін місцями водієм та пасажиром. Вказані відеозаписи є повністю аналогічними тим відео, що надані суду на виконання ухвали від 27.02.2025.

При цьому, суд зазначає, що сам факт визнання особою вини в порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення. Відповідний висновок викладено в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.07.2020 у справі № 177/525/17 (2-а/177/23/17).

Крім постанови по справі про адміністративне правопорушення інших доказів, необхідних для вирішення справи про порушення ПДР, працівником поліції зібрано не було, а сама постанова таких доказів не містить.

Оскаржувана постанова не містить будь-яких посилань на докази, на підставі яких працівник поліції, який складав постанову, дійшов висновку про порушення вказаних вище норм КУпАП, які б давали можливість перевірити сам факт події, що став підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Під час судового розгляду встановити факт адміністративного правопорушення та наявність вини позивача у його вчиненні лише за постановою про накладення адміністративного стягнення не можливо, інші докази до вказаної постанови не додані, при цьому відповідач не скористався своїм правом надати відзив у справі.

Окрім того, зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами, а тому не може розглядатись як доказ, за відсутності інших доказів, на підтвердження обставин, вказаних в оскаржуваній постанові. Оскаржувана постанова не є беззаперечним доказом вчинення позивачем правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова за своєю правовою природою є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Візуальне спостереження працівниками органу Національної поліції за дотриманням правил дорожнього руху може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Аналогічні висновки Верховного Суду викладено в постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17, адміністративне провадження №К/9901/15804/18.

Позивач стверджує, що автомобілем керувала ОСОБА_2 , свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердила вказану обставину, що також не суперечить змісту дослідженого в судовому засіданні відеозапису події, зазначеного вище. А тому встановлені обставини не дають змоги суду однозначно оцінити дії позивача як такі, що містять склад адміністративного правопорушення, яке кваліфіковано за ч.2 ст.126 КУпАП.

При цьому відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При цьому, ст. 62 Конституції України регламентує, що вина особи має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі Кобець проти України (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі Авшар проти Туреччини (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Відповідно до правових позицій Верховного суду від 23.10.2019 у справі №357/10134/17 та від 11.12.2019 у справі №761/41786/16а відсутність доказів свідчить про недоведеність законності винесення оскаржуваної постанови.

Відповідач не спростував обставин, на які посилається позивач та його представник, будь-яких доказів, які підтверджують правомірність прийнятого рішення, суду не надав. Суд позбавлений можливості встановити факт порушення позивачем ПДР України, з урахуванням заперечень позивача з приводу цього твердження в оскаржуваній постанові, та оскільки відповідач не надав суду жодного доказу на підтвердження вчинення позивачем вказаного правопорушення.

З наведеного вбачається відсутність об`єктивних і беззаперечних доказів наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП.

Водночас суд, ухвалюючи рішення, не бере до уваги посилання представника позивача у позовній заяві на те, що працівником поліції не було складено протокол про адміністративне правопорушення, оскільки ні нормами чинного КУпАП (ст.258), ні вимогами Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395, складання протоколу в даній категорії справ не передбачено. При цьому, суд зазначає, що представник позивача у позовній заяві послався на положення Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом МВС України 06.11.2015 № 1376, яка не застосовується при оформленні матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відповідно до ч.6 ст.77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд вважає, що стороною відповідача не доведено належними доказами правомірність притягнення до адміністративної відповідальності позивача за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП. При цьому, на обов`язок та важливість доведення саме відповідачем, як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 17.07.2019 (справа № 295/3099/17).

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до змісту положень КУпАП притягнення особи до адміністративної відповідальності здійснюється за умови повного з`ясування всіх обставин вчинення нею адміністративного правопорушення, виявлення причин, що спричинили його вчинення, а застосування передбачених нормами КУпАП заходів впливу можливе лише за умови відсутності обставин, визначених статтями 17, 247 КУпАП, та у разі, якщо вина особи повністю доведена належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч. 3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача та його представника з приводу неповного з`ясування уповноваженим працівником поліції обставин справи, недоведеність доказами порушення правил дорожнього руху та наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, а саме події правопорушення. Враховуючи, що всі сумніви щодо доведеності вини особи слід тлумачити на її користь (ст.62 Конституції України), суд дійшов висновку, що позивача було неправомірно притягнуто до адміністративної відповідальності. За відсутності достатніх доказів про вчинення позивачем правопорушення, постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА № 595929 від 07.12.2024, слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити, що буде належним способом захисту порушеного права позивача в спірних правовідносинах. При цьому, враховуючи вимоги ч.3 ст.286 КАС України та ч.1 ст.293 КУпАП, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині визнання дій поліцейського ВП № 1 Шептицького РВП ГУНП у Львівській області Ремезовського Б.В. протиправними. Отже позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції у Львівській області на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що у зв`язку з тим, що представником позивача зроблено заяву про надання доказів розміру витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення, дане питання буде вирішено після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 72-73, 77, 241-246, 250, 255, 268-272, 286, 295, 297 КАС України, суд

ухвалив:

адміністративний позов задовольнити частково.

Постанову поліцейського ВРПП Шептицького РВП ГУНП у Львівській області ст. сержанта поліції Ремезовського Б.В. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА № 595929 від 07.12.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, - скасувати, а провадження у справі закрити.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у справі зі сплати судового збору в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Національної поліції у Львівській області.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 ;

відповідач: Головне управління Національної поліції у Львівській області, місцезнаходження: 79007, м.Львів, пл.Генерала Григоренка, 3, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40108833.

Повний текст рішення складено 27 березня 2025 року .

Головуючий суддя М.П.Кілик