Рішення № 126174602, 27.03.2025, Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 286/4630/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2025 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Кулініча Я. В.

з секретарем Грищенко Н. А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в м. Овруч цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф», в інтересах якого діє представник Бачинський Остап Михайлович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит , -

В С Т А Н О В И В:

17.12.2024 представник Бачинський О.М. в інтересах позивача ТОВ «ФК «Артеміда-Ф», що знаходиться в м. Львів по вул. С.Бандери, буд. 87, офіс 54, через систему «Електронний суд», звернувся із позовом до ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» (код ЄДРПОУ 42655697, IBAN НОМЕР_1 в АТ «ОТП Банк») заборгованість за Договором про споживчий кредит №14783 від 07.02.2019 у розмірі 21 543,92 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 7000,00 грн..

Мотивує тим, що 07.02.2019 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 14783. Відповідно до умов кредитного договору позичальнику надано кредит у розмірі 10000,00 грн.. В свою чергу, відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами у строки, встановлені вказаним вище договором з кінцевим терміном погашення не пізніше 07.05.2020, проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 190,00% річних, тип процентної ставки фіксований. Загальна сума всіх платежів з урахуванням процентів (загальні витрати за споживчим кредитом) становить 26693,85 грн., загальна вартість кредиту (в грошову виразі) становить 26693,85 грн.. Кредитодавець свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі та надав відповідачу грошові кошти в обсязі та в строк визначений умовами договору. Відповідач свої зобов`язання за споживчим кредитом не виконала та припинила вносити платежі, у зв`язку з чим утворилась заборгованість. 15.06.2020 ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» уклали Договір відступлення прав вимоги № 20200615/1, за яким позивач набув статусу кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню боржників ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС», зокрема, до ОСОБА_1 порядковий номер згідно реєстру боржників 7. На поштову адресу відповідача позивачем направлялось ряд листів і повідомлень про зміну кредитора та вимогою погашення кредитної заборгованості, але відповідач свої зобов`язання не виконала.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників справи не надходило.

Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений строк не надала, ухвала про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження направлялася за місцем реєстрації відповідача, однак конверт повернувся на адресу суду з відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 07.02.2019 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 14783. Договір підписаний відповідачем власноруч, зазначено її персональні дані та поточний рахунок/картку позичальника. Відповідно до п. 1.1. вказаного договору сторони підтверджують, що правовою основою для укладення даного договору є заява на видачу кредиту оформлена позичальником 07.02.2019, що є додатком № 1 до договору. Згідно умов даного договору, кредитодавець надає позичальнику в кредит грошові кошти в сумі 10000 грн., а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти кредитодавцю, відповідно до умов, зазначених у договорі (п.2.1). Сума кредиту надається позичальнику шляхом перерахування з поточного рахунку кредитодавця у розмірі 8000 грн. на поточний рахунок/картку позичальника № НОМЕР_2 ; у розмірі 2000 грн. на поточний рахунок № НОМЕР_3 ТДВ «Страхова компанія «Проксіма» з метою оплати позичальником страхових платежів (страхових сум) встановлених договором добровільного страхування PR-45876 від 07 лютого 2019 року (п. 2.1.1). Згідно п. 2.1.3 договору кредит повертається, а проценти сплачуються позичальником шляхом періодичних виплат 1 раз на 1 календарний місяць у національній валюті.

У розділі V кредитного договору зазначено відповідальність за порушення умов договору. Зокрема, п. 5.1 п. 5.2 передбачено, що якщо позичальник не сплатив/не повністю сплатив періодичний платіж в день настання дати його належної сплати, визначеної графіком платежів, а також протягом 5 календарних днів після настання дати платежу, то на 6-й день від дати неналежної сплати позичальник, якщо тільки він не звільнений від обов`язку сплачувати пеню, згідно чинного законодавства, зобов`язаний одноразово сплатити на користь кредитодавця пеню у розмірі 100,00 грн, а в подальшому починаючи з 7-го дня 10,00 грн. за кожний календарний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня і не більше за 15 відсотків суми простроченого платежу. Строк нарахування пені не може бути більшим строку дії договору, але в будь-якому випадку сукупний розмір нарахованих штрафу та пені не повинен перевищувати 50% від суми наданого кредиту.

Також, 07.02.2019 відповідач підписала заявку на видачу кредиту №100029012, паспорт споживчого кредиту, згідно яких сума кредиту становить 10000,00 грн., строк кредитування 15 місяців, періодичність платежу 1 раз на 1 календарний місяць, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т. ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі), складає 26693,85 грн..

Згідно платіжного доручення № CRD_45876 від 07.02.2019 ТОВ «ФК «Кредіплюс» проведено платіж на суму 8000,00 грн., призначення якого: поповнення к/р НОМЕР_2 ОСОБА_1 . Надання фінансового кредиту, зг. кред. дог. № 14783 від 07.02.2019. Без ПДВ.

Згідно платіжного доручення № CRD_45876 від 07.02.2019 ТОВ «ФК «Кредіплюс» проведено платіж на суму 2000,00 грн., призначення якого: сплата страхового платежу зг.дог.страхування № PR-45876 від 07.02.2019 (за рахунок кредиту за договором КД№ 14783 від 07.02.2019) Без ПДВ.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

15.06.2020 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» укладено договір відступлення прав вимоги № 20200615/1, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредіплюс» відступило ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» за плату належні йому права вимоги до боржників, які зазначені в реєстрі боржників.

З копії повідомлення від 25.06.2020 № 201010431-01 видно, що ТОВ «ФК «Кредіплюс» направило ОСОБА_1 повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором №14783 від 07.02.2019 до ТОВ «ФК «Артеміда-Ф», заборгованість перед новим кредитором на дату відступлення склала 18093,85 грн..

З копії платіжного доручення № 38 від 15.06.2020 видно, що ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» на користь ТОВ «ФК «Кредіплюс» здійснено оплату згідно Договору відступлення прав вимоги №20200615/1 від 15.06.2020 на суму 138919,21 грн..

Згідно копії витягу з реєстру боржників, додатку № 1 до договору відступлення права вимоги №20200615/1 від 15.06.2020, детального розрахунку заборгованості (виписка з особового рахунку), вбачається, що у ОСОБА_1 згідно кредитного договору № 14783 від 07.02.2019, сума заборгованості станом на 20.11.2024 становить 21543,92 грн., з яких: 7771,49 грн. заборгованість за тілом кредиту; 7552,36 грн. заборгованість за відсотками; 2770,00 грн. заборгованість за пенею (нарахована первісним кредитором до моменту відступлення права вимоги); 3% річних, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України 826,67 грн. (період нарахування: 08.05.2020 23.02.2022); інфляційне збільшення 2623,40 грн. (період нарахування: 08.05.202-23.02.2022).

Надаючи оцінку фактичним обставинам справи, суд виходить з таких норм права.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, того самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Також, статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).

Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Як встановлено судом, позикодавець ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, однак, в порушення положень договору позики та вимог ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач користуючись коштами наданими їй кредитором, не виконала своєчасно та у повному обсязі свої зобов`язання, передбачені умовами договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування коштами, у зв`язку із чим у неї утворилася заборгованість за вищезазначеним правочином.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

На підтвердження цієї обставини представником позивача доданий детальний розрахунок, відповідно до якого 3% річних становить 826,67 грн., а сума інфляційного збільшення за період з 08.05.2020 по 23.02.2022, з врахуванням індексу інфляції, становить 2623,40 грн..

Правильність наданих представником позивача розрахунків заборгованості не спростована відповідачем в установленому законом порядку, вказаний розрахунок суд приймає до уваги як належний та допустимий доказ. У спростування зазначених представником позивача доводів, відповідач будь яких доказів не надала.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому згідно ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зокрема, ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи, що відповідач умови договору добровільно не виконує, встановивши, що позивач набув права вимоги до відповідача, суд вважає, що з неї слід стягнути вказану заборгованість.

Позивачем понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2422,40 грн., який у відповідності до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно з пунктом 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 статті 137 ЦПК України також передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 137 ЦПК України).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано: договір про надання правової допомоги №20241118-17К від 18.11.2024, розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу, який складає 7000,00 грн. та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони. В свою чергу, з урахуванням конкретних обставин, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Верховний Суд у справах №905/1795/18 та №922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19.

Враховуючи критерій реальності адвокатських витрат, характер виконаної адвокатом роботи, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, керуючись принципами справедливості та верховенства права, суд дійшов висновку, що судові витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі 7000,00 грн. у даному випадку є завищеними, оскільки не є співмірними зі складністю справи, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягу наданих ним послуг, а тому їх розмір має бути зменшений до 3000,00 грн..

Керуючись ст. ст. 3, 10, 141, 258, 263, 265, 274-279, 352, 354-355 ЦПК України, на підставі ст. ст. 514, 526, 530, 610-612, 625, 626, 1077, 1082 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (код ЄДРПОУ 42655697, IBAN НОМЕР_1 в АТ «ОТП Банк») заборгованість за Договором про споживчий кредит №14783 від 07.02.2019 у розмірі 18093,85 грн., 3% річних у розмірі 826,67 грн., інфляційні втрати у розмірі 2623,40 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 3000,00 грн..

В іншій частині вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Житомирського апеляційного суду через Овруцький районний суд протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Я. В. Кулініч