Ухвала суду № 126173, 20.06.2006, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 11а-493/2006 р. Головуючий у 1 інстанції: Данко В.В.

Категорія ст.286 ч. 1 КК України Доповідач:Галин В.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2006 року. Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі

Головуючого - судді :Перетятька В.О.

суддів:Галина В.П., Тенюха В.П.

з участю прокурора:Дідівського Ю.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляційною скаргою потерпілої ОСОБА_1на вирок Залізничного районного суду м. Львова від 20.03.2006 року.

ВСТАНОВИЛА:

цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, уродженця м. Миколаїв Львівської області, громадянина України, українця, одруженого /на утриманні має дитину 2004 року народження/, не працюючого, проживаючого за адресою: м. Львів, вул. АДРЕСА_1, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. І ст.286 КК України, і

призначено йому покарання - один рік обмеження волі з позбавленням права керувати

транспортними засобами на три роки.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбуття основного

покарання з іспитовим строком один рік.

Запобіжний захід засудженому - підписку про невиїзд - залишено без змін до звернення вироку до виконання.

Стягнуто з ОСОБА_2на користь ОСОБА_1 1036 грн. майнового відшкодування та 10 000 грн. морального відшкодування. Всього стягнути 11 036 /одинадцять тисяч тридцять шість/ грн.

Стягнуто з ОСОБА_2на р/р 35221003000808 в ОПЕРВ НБУ м. Львова УДК у Львівській області МФО 825014 ЄДРПОУ 25575150 176 /сто сімдесят шість/ грн. 52 коп. за проведення експертизи № НОМЕР_3від 08.12.2005 р. та 176 /сто сімдесят шість/ грн. 52 коп, за проведення експертизи № НОМЕР_4від 23.12.2005 р.

Стягнуто з ОСОБА_2в дохід держави 290 /двісті дев'яносто/ грн. 60 коп. за проведення Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз експертизи №НОМЕР_1від 08.12.2005 р.

ОСОБА_2. засуджений за те, що 04 листопада 2005 р., близько 15 год.40 хв., він керуючи автомобілем ВАЗ-2108, номерний знак НОМЕР_2, по вул. АДРЕСА_2, у м. Львові у напрямку до центру міста, грубо порушив вимоги п.1.5 Розділу 1, п.п. 12,3,12.4, 12.9 Розділу 12, п.1.3 Розділу 34 Правил дорожнього руху України ■ - проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, перевищив дозволену в населених пунктах швидкість руху, під час виникнення небезпеки для руху у вигляді жінки-пішохода, яка переходила проїзну частину, не вжив заходів для зменшення швидкості і не зупинив керований ним транспортний засіб, пересік подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки і, виїхавши на смугу зустрічного руху здійснив наїзд на потерпілу ОСОБА_1., заподіявши їй тим самим середньої, тяжкості тілесні ушкодження.

В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_1просить вирок місцевого суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Свою вимогу мотивує тим, що призначене покарання не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого. Крім цього судом безпідставно було зменшено суму відшкодування моральної шкоди. Не враховано її майнового та сімейного стану.

Заслухавши доповідача, прокурора, який заперечив апеляцію, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає до задоволення із наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обгрунтованим та ніким не оспорюється.

Колегія суддів вважає, що при призначенні покарання суд правильно врахував

характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину. Суд першої інстанції

вірно врахував той факт, що ОСОБА_2. вперше притягується до кримінальної

відповідальності, позитивно характеризується, має на утриманні малолітню дитину та

правильно прийшов до переконання про доцільність застосування до нього ст.. 75 КК

України. Покарання відповідає вимогам ст.65 КК України.

Доводи потерпілої ОСОБА_1в цій частині апеляції є безпідставні і не підлягають до задоволення.

Суд першої інстанції, вирішуючи цивільний позов потерпілої, вірно визначив суми матеріальної та моральної шкоди, які підлягають до стягнення із засудженого в користь потерпілої. При цьому суд правильно взяв до уваги, характер та обсяги страждань потерпілої, а також матеріальне становище самого засудженого.

 Колегія суддів вважає, що доводи потерпілих про необхідність збільшити суму моральної шкоди до 50000 грн. є безпідставні не аргументовані та не грунтуються на вимогах закону. Моральна шкода покликана відшкодовувати саме моральну шкоду, а не служити однією із форм заробітку.

  Керуючись ст.ст. 366, 377 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

 Вирок Залізничного районного суду м. Львова від 20.03.2006 року відносно ОСОБА_2 залишити без змін, а апеляцію потерпілої ОСОБА_1 - без задоволення.