Рішення № 126171919, 28.03.2025, Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/2982/24

Провадження № 2/455/43/2025

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

28 березня 2025 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Івасенко С.М.,

секретаря судового засідання Бобельської Н.М.,

учасники справи - не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДР 35625014) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (надалі - позивач, новий кредитор) звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (надалі - відповідачка, позичальниця) про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачкою укладені кредитні договори з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (надалі - кредитор 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» (надалі - кредитор 2). Відповідачкою належним чином взяті на себе зобов`язання, визначені кредитними договорами, не виконуються, що є підставою для стягнення заборгованості. При цьому, кредиторами 1 та 2 відступлені права вимоги за кредитними договорами позивачу.

28.01.2025 року суд відкрив провадження у справі та постановив слухати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Судове засідання, призначене на 10.03.2025 рік, суд відкладав за клопотанням позивач з метою надання строку на врегулювання спору в добровільному порядку.

В судове засідання, призначене на 28.03.2025 рік сторони не з`явилися.

Позивач та його представник були повідомлені про дату та час судового засідання через електронний суд.

В прохальній частині позовної заяви (п.4) міститься прохання про проведення розгляду справи за відсутності позивача та погодження на ухвалення заочного рішення у справі на підставі наявних у справі доказів.

25.03.2025 року представник позивача подав чергову заяву з проханням перенести дату судового засідання на іншу дату. Така заява мотивована неможливістю направлення представника в судове засідання та наявністю домовленостей з відповідачем про добровільне вирішення спору.

Відповідачка повідомлена про дату та час судового засідання шляхом скерування поштового рекомендованого відправлення з повідомленням про вручення за адресою реєстрації місця проживання Повістку про виклик до суду отримала 15.03.2025 року.

Суд вважає, що для забезпечення участі сторін в розгляді справи вжито всі можливі засоби, однак, в судове засідання, призначене на 28.03.2025, вони не з`явилася.

Суд не бачить підстав для задоволення заяви представника позивача про чергове відкладення розгляду справи. Позивач не був позбавлений можливості участі в судових засіданнях в режимі відеоконференції, окрім того, додаткові витрати на забезпечення особистої участі представника позивача в судовому засіданні не може бути поважною причиною для відкладення розгляду справи, адже фактор додаткових витрат буде існувати і для кожного наступного судового засідання.

Не є підставою для відкладення розгляду справи запевнення позивача про те, що відповідач визнає борг і бажає вирішити питання в позасудовому порядку. Адже, відповідач не повідомляв суд про визнання ним позову чи про наявність домовленостей про вирішення спору на обумовлених умовах. Позивач не надав суду підтверджуючих документів, які б свідчили про реальність таких дій, а не про бажання з тих чи інших причин затягнути розгляд справи. Суд не зрозумів чому позивач почав вживати заходи позасудового врегулювання спору після пред`явлення позову, а не до. Якщо сторони досягли компромісу щодо вирішення спору, то чому не скористалися передбаченим процесуальним законом інструментом - інститутом мирової угоди. Врешті, позивач не позбавлений права просити суд залишити позов без розгляду, що не позбавляє його в майбутньому знову звернутися до суду, якщо домовленості з тих чи інших підстав не будуть виконанні.

І насамкінець, відкладення розгляду справи можливе в межах строків, які визначені процесуальним законом для такого провадження. Вихід за межі строків може мати місце у випадках, коли це сприятиме виконанню завданням цивільного судочинства та відповідатиме його засадам. А в цьому конкретному випадку позивач не переконав суд, що відкладення розгляду справи є в інтересах правосуддя.

Враховуючи те, що представник позивача не заперечив проти ухвалення заочного рішення у справі, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, однак повторно не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, відзиву не подав, тому у відповідності до вимог ст.280, 281 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши докази та здійснивши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також проаналізувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд встановив такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

14.01.2022 року між кредитором 1 та відповідачкоюукладено договір про споживчий кредит №102010474 ( надалі - кредитний договір 1). Відповідно до умов якого кредитор 1 зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти (фінансовий кредит), на погоджений умовами Договору строк, а позичальниця зобов`язується повернути кредитору 1 кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання , передбачені кредитним договором 1 (п.1.1).

Сума кредиту становить 9 300,00 грн.(п. 1.2 кредитного договору 1).

Кредит надається строком на 30 днів з 14.01.2022 року ( п.1.3. кредитного договору 1).

Термін повернення кредиту, комісії та процентів за користування кредитом 13.02.2022 рік (п. 1.4., додаток №1 кредитного договору 1 ).

Комісія за надання кредиту 651,00 грн. (п.1.5.1. кредитного договору 1).

Проценти за користування кредитом 2455,20 грн, які нараховуються за ставкою 0,88 відсотків від фактичного залишку строку користування кредитом ( п.1.5.2. кредитного договору 1), водночас в п.1.6. передбачено інший розмір процентної ставки за користування кредитом - 5 відсотків.

Кредитні кошти надаються шляхом переказу на картковий рахунок ( п.2.1. кредитного договору 1). Реквізитів карткового рахунку кредитний договір 1 не містить.

Також умови кредитного договору 1 містять умови про пролонгацію строку кредитування, повернення кредиту та інших виплат, права та обов`язки сторін, відповідальність тощо.

В розділі 6 кредитного договору 1 детально розписано порядок укладення кредитного договору 1.

На копії примірника кредитного договору 1 містяться відмітки про його підписання відповідачкою одноразовим ідентифікатором F66104.

16.07.2024 року між кредитором 1 та позивачем укладено договір факторингу № 16072024, за яким новий кредитор зобов`язується передати кредитору 1 грошові кошти, а кредитор 1 відступити новому кредитору права вимоги строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників. Відповідно до п. 1.2 перехід права вимоги до позивача відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до позичальників стосовно боргу та набуває права вимоги. В цьому договорі сторони узгодили перелік документів, які кредитор передає новому кредитору на підтвердження дійсності та наявності права вимоги до боржників. В цей же день кредитор 1 та новий кредитор підписали акт прийому-передачі інформації згідно реєстру боржників в електронному вигляді за договором факторингу № 16072024 від 16.07.2024 року.

11.12.2024 року позивач сформував витяг від 16.07.2024 року з реєстру боржників до договором факторингу № 16072024 від 16.07.2024 року, у якому зазначив, що сума боргу відповідача за кредитним договором 1 становить 16 306,20 грн, з яких 9300 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 6355,20 грн. - заборгованість за відсотками та 651,00 грн. сума заборгованості за комісією та зробив власний розрахунок заборгованості за кредитним договором 1, у якому сума боргу співпадає з сумою боргу, яка зазначена у витягу.

Копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копією витягом із статуту ( нова редакція) та копією ліцензії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг №2843 від 10.11.2016 року підтверджується, що кредитор 1 є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, та має право на надання послуг з кредитування.

16.12.2021 року між кредитором 2 та відповідачкоюукладено договір позики №77164247 ( на умовах повернення позики в кінці строку позики) ( надалі - кредитний договір 2). Відповідно до умов якого кредитор зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Позику»), на погоджений умовами Договору строк (надалі - «Строк Позики»), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути (п.1 кредитного договору 2). Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Сума позики 9000 грн, строк позики - 30 днів, фіксована процентна ставка, 1,99 % в день, умовами кредитного договору 2 передбачений і інший розмір процентної ставки, який застосовується за певних умов . В п. 12 кредитного договору 2 визначено що він укладається з використанням ІТС.

На копії примірника кредитного договору 2 містяться відмітки про його підписання одноразовим ідентифікатором o9IY3q8h32.

14.06.2021 року між кредитором 2 та позивачем укладено договір факторингу № 14/06/21, за яким новий кредитор зобов`язується передати (сплатити) кредитору грошові кошти, а кредитор 2 зобов`язується відступити новому кредитору права вимоги строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб - боржників. Відповідно до п. 1.2 перехід права вимоги до позивача відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі боржників згідно додатку №2, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до позичальників стосовно боргу та набуває права вимоги. В цьому договорі сторони узгодили перелік документів, які кредитор передає новому кредитору на підтвердження дійсності та наявності права вимоги до боржників. 27.10.2023 року між кредитором 2 та новим кредитором укладено додаткову угоду №12 до договір факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, за якою було відступлено право вимоги згідно реєстру боржників №11 від 27.10.2023 року. В цей же день кредитор 2 та новий кредитор підписали акт прийому-передачі реєстру боржників №12 від 27.10.2023 року за договором факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року.

11.12.2024 року позивач сформував витяг від 27.10.2023 року з реєстру боржників №11 до договором факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, у якому зазначив, що сума боргу відповідачки за кредитним договором 2 становить 13 977,34 грн, з яких 8336,72 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 2640,62 грн. - заборгованість за відсотками та зробив власний розрахунок заборгованості за кредитним договором, у якому сума боргу співпадає з сумою боргу, яка зазначена у витягу від 27.10.2023 року з реєстру боржників №11 до договором факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року. Арифметично загальна сума заборгованості ( 13 977,34 грн.), яка визначена у цих документах, не відповідає сумі її складових: 8336,72+2640,62=10 977,34 грн та яку просить стягнути позивач.

Копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копією витягом із статуту ( нова редакція) та копією свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи ІК № 146 від 20.10.2015 року підтверджується, що кредитор 2 є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, та має право на надання послуг з кредитування.

Копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 №624024 від 12.01.2010 року, копією свідоцтва про реєстрацію фінансової установи ФК №183 від 27.12.2007 року, копією розпорядженням № 691 від 23 березня 2017 року, копією витягу із статуту(нова редакція) підтверджується, що позивач є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку та має право на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг ( крім професійної діяльності на ринку цінних паперів). Згідно рішення Загальних зборів засновників від 26.06.2014 року, оформленого протоколом №41 та наказу №ВК125-к від 02.07.2014 року Генеральним директором позивача є ОСОБА_2 .

Із встановлених обставин вбачається, що спір виник щодо заборгованості, яка утворилася внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитними договорами. Між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини на основі споживчих кредитів, що врегульовано статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК) із врахуванням Закону України »Про споживче кредитування».

Відповідачка підписала кредитні договори за допомогою електронного підпису, що відповідає положенням та абзацу другого частини другої статті 639 ЦК. Вказану позицію детально розкрив Верховний Суд у своїй постанові від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243 св 20), яка враховується судом при застосуванні відповідних норм права згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК.

Водночас, єдиним доказом наявності заборгованості відповідачки за кредитними договорами, які надав позивач, є примірники їх копій.

В п. 2.1. кредитного договору 1 сторонами узгоджено спосіб видачі кредиту - шляхом переказу на картковий рахунок. Однак доказів, що позичальниця отримала кошти в розмірі та в строки, визначені умовами кредитного договору 1, позивач не надав.

В п. 1 кредитного договору 2 сторонами узгоджено спосіб видачі кредиту - шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника. Однак доказів, що позичальниця отримала кошти в розмірі та в строки, визначені умовами кредитного договору 2, позивач не надав.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що тягар доказування покладається на обидві сторони спору. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

У справі № 752/17604/15-ц Верховний Суд виснував про те, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором ( постанова від 11 вересня 2024 року).

Новий кредитор як професійний учасник ринку фінансових послуг, який спеціалізується на фінансуванні під відступлення права грошових вимог, придбаваючи право вимоги за кредитними договорами мав би подбати про отримання від кредитора 1 та 2 належного документування існування заборгованості. Оформлені новим кредитором в односторонньому порядку витяг від 16.07.2024 року з реєстру боржників до договором факторингу № 16072024 від 16.07.2024 року та витяг від 27.10.2023 року з реєстру боржників №11 до договором факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 рокута власні розрахунки заборгованості за кредитними договорами не доводить, а лише припускають ймовірність існування такої заборгованості. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач не надав доказів та не довів, що кредитор 1 та 2 належним чином виконали взяті на себе зобов`язання щодо видачі кредиту в розмірі та в строки відповідно до умов кредитного договору 1 та 2, чим позбавив суд можливості перевірити факт наявність чи відсутність заборгованості та її розмір. Недоведеність позовних вимог є підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати зі сплати судового збору у зв`язку із відмовою в позові слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.12, 13, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 280-282, 352, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільного процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено 28.03.2025 року.

Учасники справи:

позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», електронна пошта info@eadr.com.ua, тел. 044 499 85 90, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДР 35625014, місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30.

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,РНОКПП - НОМЕР_1 ).

Суддя С.М. Івасенко