Рішення № 126167441, 26.03.2025, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 495/2085/20

№ провадження 2/495/521/2025

р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

26 березня 2025 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого одноособово - судді Прийомової О.Ю.,

за участю секретаря Дарій О.М.,

справа № 495/2085/20

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Білгород-Дністровському Одеської області цивільну справу за позовом Акціонерного товаристваКомерційного банку«ПриватБанк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

07 квітня 2020 року представник позивача Акціонерного товаристваКомерційного банку«ПриватБанк»звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 20.05.2011 у розмірі 24743,33 грн станом на 15.03.2020 та судові витрати у розмірі 2102,00 грн.

Стислий виклад позиції позивача та відповідача

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 звернулась до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 20.05.2011, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, який в подальшому збільшився до 2500 грн.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті, складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Банк свої зобов`язання за Договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

В зв`язку з порушенням виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором № б/н від 20.05.2011, позивач і вимушений звернутися з позовом до суду.

09 липня 2024 року відповідач надала до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в позові АТ КБ «Приватбанк» в повному обсязі, з огляду на необґрунтованість вимог останнього.

Аргументуючи свої вимоги зазначає, що банком не надано підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, оскільки відповідач не підписувала жодних умов та правил та не була з ними ознайомлена. У наданій анкеті-заяві б/н від 20.05.2011 сторонами не погоджено плату за користування кредитом у вигляді відсотків за користування, не зазначено тіло кредиту.

Крім того, роздруківка із сайту позивача за первісним позовом належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони.

06 серпня 2024 року представник позивач надав відповідь на відзив, у якому увага акцентується на тому, що відповідачем підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, у якій зазначено, що підписавши цю заяв, відповідач ознайомилась та згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами та правилами обслуговування по платіжним карткам.

Крім того представник позивача зазначає, сторонами при укладенні Кредитного договору досягнуті усі істотні умови договору, оскільки з копії анкети-заяви чітко вбачається, що відповідач чітко висловила згоду про укладення договору та виявила бажання оформити на своє ім`я кредитку «Універсальна». Також з Витягу з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна 55 днів» чітко вбачається, що на момент оформлення кредиту банком встановлено поточну процентну ставку у розмірі 30.00% на рік, вказано розміри комісій та штрафів, розмір щомісячного платежу тощо.

З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачувала заборгованість за договором.

Також зазначається, що отримані відповідачем кредитні кошти до теперішнього часу банку не повернені, тим самим, враховуючи, що Договір (Заява) не є розірваним або припиненим, відсутні підстави припинення щомісячного нарахування відсотків на суму простроченої заборгованості по кредиту як плату за весь час фактичного користування кредитними коштами.

Заяви, клопотанні, інші процесуальні дії у справі

10.04.2020 ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області у справі відкрито спрощене позовне провадження.

11.08.2020 ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області постановлено перейти до заочного розгляду справи.

11.08.2020 у справі ухвалено заочне рішення, згідно з яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.

17.05.2024 до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла заява відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у справі № 495/2085/20 від 11 серпня 2020 року.

18.06.2024 ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області заява відповідача про перегляд заочного рішення задоволена, заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11 серпня 2020 року, ухвалене по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасоване.

Представник позивача надав клопотання, відповідно до якого просить справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, була повідомлена належним чином, причину неявки суду не повідомила, матеріали справи містять відзив на позовні вимоги позивача.

У зв`язку з тим, що сторони у судове засідання не з`явились, відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом

Вивчивши матеріали справи, ретельно дослідивши всі надані докази, судом встановлено наступне.

Матеріалами справи встановлено, що дійсно відповідач 20.05.2011 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Також підтвердила свою згоду, що заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, та те, що вона ознайомилась та згодна з Умовами та Правилами, тарифами банка, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді./а.с. 23/

Відповідно до витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», обов`язковий місячний платіж складає 7% (але не менше 50 грн та не більше залишку заборгованості), з 01.04.2014 5% (але не менше 100 грн, та не більше залишку заборгованості) від заборгованості; процентна ставка в місяць 2,5%, пеня 0,24% від суми загальної заборгованості (нараховується за кожен день прострочення кредиту) + 50 грн щоразу коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн, 0,24% від суми загальної заборгованості (нараховується за кожен день прострочення кредиту)+ 100 грн щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн другий місяць поспіль і більше; штраф 500 грн + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій. /а.с. 24/

14 червня 2018 року відбулась державна реєстрація та змінено повне та скорочене найменування позивача з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на Акціонерне Товариство Комерційний банк «Приватбанк». /а.с. 55/

Відповідачу, відповідно договору № б/н, надавались кредитні картки, що підтверджується довідкою, наданою АТ КБ «Приватбанк». /а.с. 22/

Відповідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 старт карткового рахунку проведено 31.10.2013, 31.10.2013 встановлено кредитний ліміт 300,00 грн, 18.11.2013 кредитний ліміт збільшено до 800,00 грн, 03.09.2015 кредитний ліміт збільшено до 2500,00, 12.09.2016 кредитний ліміт зменшено до 0,00 грн. /а.с. 21/

Наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості та рух коштів відображає поповнення та зняття коштів.

Як зазначає позивач, станом на 15.03.2020 відповідач має заборгованість на загальну суму 24743, 33 грн, що складається з: 9121,08 грн заборгованість за тілом кредитом; 3601,03 грн заборгованість за нарахованими відсотками на прострочений кредит згідно ст. 625; 10366,78 грн - нарахована пеня; 1654,44 грн заборгованість по судовим штрафам, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором №б/н від 20.05.2011 станом на 15.03.2020 /а.с. 12/.

Нормативне обґрунтування. Оцінка аргументів сторін, висновки суду

Відповідно до частин першої, другоїстатті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Устатті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Частиною другоюстатті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першоюстатті 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістомстатті 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадкуАТ КБ "ПриватБанк").

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема, у договорах про надання споживчого кредиту.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей633,634 ЦК Україниможна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

До аналогічного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17.

Умови і правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.

За змістомстатті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першоїстатті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зістаттею 1049 ЦККодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2ст. 1046 ЦК Українидоговір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістомстатті 549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другоюстатті 551ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першоюстатті 1050 ЦК Україниякщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.

У анкеті-заяві від 20.05.2011 процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути з відповідача складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі її розмір і порядок нарахування, крім анкети-заяви позичальника, розрахунку заборгованості, та виписки по рахунку, посилався на витяг з «Тарифів Банку», витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у редакції, що діяла на момент підписання, як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з «Тарифів Банку», Умов та Правил надання банківських послуг розуміла відповідач та ознайомилась і погодилась з ним, підписуючи заяву.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, про що виснував у своїй постанові від 07 серпня 2019 року у справі № 182/1806/17 Верховний Суд.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першоїстатті 634 ЦК Україниза змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві-анкеті домовленості сторін про сплату процентів, штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком витяг з Умов та правил не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

Згідно із вимогами ст. ст.76,77,79,80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При цьому, згідно з частиною шостоюстатті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд вважає, що витяг з «Тарифів Банку» та витяг Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді обов`язок щодо сплати процентів та відповідальність за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Водночас, з розрахунку заборгованості, доданого Банком до позовної заяви, вбачається, що відповідач фактично використовувала кредитні кошти та здійснювала непоодиноку оплату за картковим рахунком грошових сум.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У заяві позичальника 20.05.2011 процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, що не є правомірним.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку ПАТ КБ «ПриватБанк» в повному обсязі не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Вказаний висновок кореспондується з позицією ВСУ, викладеною у постанові від 04.09.2019 року у справі № 647/248/17 провадження № 61-27059св18.

Будь-яких належних доказів на спростування суми заявлених вимог про стягнення тіла кредиту та відсутності заборгованості за кредитом, відповідачем не надано.

За таких обставин, на основі повно та всебічно досліджених доказів, з урахуванням вимог чинного законодавства, та застосування їх до фактичних правовідносин, прийнявши до уваги правову позицію ВС, викладену у постанові від 03.07.2019 року, справа № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, у постанові від 04.09.2019 року у справі № 647/248/17 провадження № 61-27059св18, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з боржника суми неповернутого тіла кредиту у розмірі 9121,08 грн.

В решті позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» слід відмовити як в необґрунтованих.

З урахуванням пропорційності до розміру задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в загальному розмірі 775, 07 грн, що вираховується наступним чином: 24743,33 грн /заявлені позовні вимоги/: 9121,08 грн /задоволені позовні вимоги/= 2,712; 2102/ сума сплаченого судового збору/:2,712 = 775,07 грн.

Керуючись ст. ст. 530, 549, 553, 554, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 83, 263, 264, 265, 354 ЦПК України , суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимогиАкціонерного товаристваКомерційного банку«ПриватБанк»до ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за тілом кредиту станом на 15.03.2020 у сумі 9121,08 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у сумі 775,07 грн.

У задоволенні решти позовних вимог Акціонерного товаристваКомерційного банку«ПриватБанк»до ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений 26 березня 2025 року.

Суддя: