Рішення № 126166884, 14.03.2025, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/2177/24

Провадження №2/148/58/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 березня 2025 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого судді Саламахи О.В.,

за участю секретаря Семенової М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тульчині за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В СТАН ОВИВ:

Представник Товариства зобмеженою відповідальністю«Діджи Фінанс»(надалі ТОВ «Діджи Фінанс») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи позовні вимоги тим, що 22.04.2016 між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено угоду № 200512189 щодо кредитування.

Відповідно до умов Кредитного договору (на умовах повернення, платності, строковості) банк надав позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 12283,25 грн., з встановленим строком користування з 22.04.2016 по 11.07.2018, а відповідач зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений в Кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

У подальшому, 20.07.2020 ТОВ «Діджи Фінанс»набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту №GL16N618071 проведеного 15.06.2020, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі № 910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за Кредитним договором.

Таким чином, банк, правонаступником якого є позивач, виконав свої зобов`язання за Кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушив умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та в визначений строк.

Станом на 20.08.2024 загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 34365,79 грн., з яких: 11941,94 грн. - заборгованість за кредитом; 22423,85 грн. - заборгованість за відсотками.

Заборгованість розрахована станом на дату укладання до договору факторингу №7_БМ від 20.07.2020 укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» та зафіксована у додатку до договору - реєстрі кредитних договорів.

Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Оскільки, відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом - то ТОВ «Діджи Фінанс» вважає за доцільне користуватись обсягом прав, якими був наділений попередній кредитор, але в межах, що не суперечать нормам законодавства щодо позовної давності.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону позивач вважає, що нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Заборгованість відповідача за кредитним договором № 200512189 від 22.04.2016 - 34 365,79 грн; сума збитків з урахуванням 3% річних - 3 094,04 грн .; сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань - 14 893,14 грн , разом заборгованість становить - 52 352,97 грн.

Щодо строків позовної давності представник позивача зазначає наступне.

Приналежність права вимоги за вищезазначеним кредитним договором який був предметом договору відступлення прав вимоги від 20.07.2020 укладеним між ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», та ТОВ «Діджи Фінанс» було предметом спору у справі №910/11298/16 Господарського суду міста Києва за позовом ПАТ «Банк Михайлівський» (ухвалою Господарського суду від 03.09.2020 замінено на правонаступника - ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» (далі - ТОВ «ФК «Плеяда»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» (далі - ТОВ «ФК «Фагор»), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО); Національного банку України (далі - НБУ), про застосувати наслідки нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 №1905 укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ФК «Плеяда», визнання недійсним договору факторингу від 20.05.2016 № 1, укладеного між ТОВ «ФК «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор».

Суть спору. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наказом Тимчасової адміністрації ПАТ «Банк Михайлівський» від 30.05.2016 № 37 затверджено результати проведеної перевірки, наведені в акті про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності від 30.05.2016 № 1, згідно з якими встановлено нікчемність укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» і ТОВ «ФК «Плеяда» договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, за умовами якого останній зобов`язався передати грошові кошти у розпорядження ПАТ «Банк Михайлівський», а банк зобов`язався відступити на користь ТОВ «ФК «Плеяда» право вимоги до третіх осіб (боржників), яке у подальшому ТОВ «ФК «Плеяда» відступило на користь ТОВ «ФК «Фагор» за договором факторингу від 20.05.2016 № 1. Посилаючись на нікчемність договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, зважаючи на положення ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Постановою від 01.07.2021 у справі № 910/11298/16, визначено зокрема:

- застосувати наслідки нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, а саме: зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» передати Товариству з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» передати Товариству з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20.05.2016 № 1 і № 2.

Оригінали документів, а саме: кредитних договорів, щодо яких право вимоги відступлено на підставі договору від 20.07.2020 не були передані ТОВ «Діджи Фінанс». Так, на примусове виконання вищезазначеної постанови суду за заявами ТОВ «Діджи Фінанс» від 12.08.2021 - приватним виконавцем відкрито ВП 66483131 щодо ТОВ «ФК «Плеяда» та від 12.08.2021 - приватним виконавцем відкрито ВП 66491947 щодо ТОВ «ФК «Фагор», лише на початку 2023 року оригінали вищезазначених документів були отримані ТОВ «Діджи Фінанс».

Саме наявність тривалого судового спору щодо приналежності права вимоги кредитору, в деяких випадках за частиною кредитних договорів призвело до спливу встановленого законодавством загального строку позовної давності, в межах якого суд має право задовольнити позовні вимоги кредитора (за умови що боржник клопотатиме перед судом про застосування такої позовної давності), що в свою чергу також є підставою для його поновлення/не застосування судом позовної давності, оскільки кредитор з об`єктивних причин був позбавлений можливості звернутись до суду в межах такого строку (ч. 5 ст. 267 ЦКУ).

Фактична відсутність документів, які стосуються угоди щодо кредитування (анкета Боржника, надані ним ідентифікаційні дані, що свідчать про виявлення сторони інтересу в укладенні такої угоди та інших документів, які свідчать про наявність правовідносин щодо кредитування між Боржником та Банком) унеможливлювала реалізацію прав позивача на звернення до суду із захистом своїх власних інтересів. Лише після отримання таких документів, Позивач почав здійснювати процедури задля захисту власних інтересів (надсилання претензії).

Тому, враховуючи практику застосування норм права Верховним судом, в силу приписів, зокрема, ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», строк на звернення до суду із позовною заявою, який настав під час дії обмежень карантинного характеру, на думку представника позивача має бути продовженим, та у даному випадку заява про застосування строків позовної давності буде передчасна.

Крім того, введення в Україні режиму воєнного стану 24.02.2022 на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та подальше продовження режиму воєнного стану є об`єктивною та поважною причиною пропуску процесуальних строків, встановлених законом. Згідно розділу «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 19, за змістом якого, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Враховуючи вищевикладене представник позивача просить: поновити строк позовної давності для подання позову до ОСОБА_1 ; стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № 200512189 від 22.04.2016 у загальному розмірі 52 352,97 грн., та судові витрати.

Від представникавідповідача адвокатаДовганя О.О.надійшов відзивна позовнузаяву, відповідно доякого відповідач тайого представник вважають, що позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» є безпідставним, необґрунтованими належними і допустимими доказами, у зв`язку з чим, позов не може бути задоволеним за наступних підстав.

На підтвердження заборгованості та її розміру ТОВ «Діджи Фінанс» надав до суду заяву (оферту) № 200512189, анкету № 2686525, довідку про умови кредитування та орієнтовну сукупність споживчого кредиту від 22.04.2016, договір №7_БМ про відступлення права вимоги від 20.07.2020 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» та витяг з додатку № 1 до договору факторингу №7_БМ із відступленням права вимоги за кредитними договорами від 20.07.2020, а також виписки по особовим рахункам за період з 23.05.2016 по 27.07.2020 за нібито кредитним договором № 200512189_KI.

Разом з тим, посилання ТОВ «Діджи Фінанс» у позові на те, що ОСОБА_1 видано кредитні кошти в сумі 11941,94 грн., спростовуються змістом анкети № 2686525, де зокрема вказується, що бажана сума кредиту 10 000 грн., а в заяві (оферті) № 200512189, зазначається сума кредиту - 12283,25 грн.

Представник відповідача зазначає, що ТОВ «Діджи Фінанс» не надало будь-яких доказів того, що зазначена у заяві за № 200512189 від 22.04.2016, сума чи будь-яка інша сума кредитних коштів була перерахована первинним кредитором відповідачу по справі та будь-яких інших способів отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, згідно заяви (оферти) №200512189, відповідач і ПАТ «Банк Михайлівський» не погоджували.

Надана на підтвердження наявності заборгованості виписка по особових рахунках від 25.06.2024, з 23.05.2016 по 27.07.2020, долучена до матеріалів електронної справи в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» (загальним обсягом 520 арк.) за кредитним договором №200512189_КІ, де вказана загальна сума заборгованості 34365,79 грн., не підтверджує факт отримання відповідачем кредитних коштів, не відображає рух коштів за рахунком, не дає можливості встановити момент виникнення кредитної заборгованості, якщо така заборгованість була, не відображає будь-який рух коштів за поточним рахунком ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , на який мали б надійти кошти за кредитом.

Також, сам поточний рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , взагалі відсутній у зазначеній виписці, натомість вказана вище виписка містить ряд інших рахунків, наприклад: № 24503055319932, 24580045319932, та інших, однак будь-яких доказів того, що такі рахунки відкривав у ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_1 не надано, як і не надано доказів прийняття останнім зобов`язань за вказаним вище рахунками. Разом з тим, фактично надання ОСОБА_1 кредитних коштів і їх розмір не підтверджено жодними первинними документами, а надана позивачем виписка оформлена без дотримання норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Також, представник відповідача звертає увагу на те, що позивач стверджує, що надані виписки з особових рахунків сформовані Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, однак не підтверджує вказані обставини будь-якими доказами, тоді як сама виписка по особових рахунках від 25.06.2024, з 23.05.2016 по 27.07.2020, долучена до матеріалів електронної справи в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», не містить відомостей про суб`єкта який є її автором.

Зокрема, не вказано ПІБ, посаду, посадової особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, також у даній виписці відсутній відтиск печатки Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, тоді як сам документ містить відповідні поля «М.П.» - місце печатки. Фактично зазначена виписка у відповідності до норм ст. 77, 79 ЦПК України, не може вважатися достовірним і належним доказом у даній справі, оскільки є електронним документом, який містить певну сукупність цифрових і літерних значень, сформований на власний розсуд невідомою особою.

Також, позивач не надав суду детальний розрахунок заявленої суми заборгованості, з якого було б можливо зробити висновок про період утворення заборгованості, чи сплачувались взагалі кошти відповідачем та в яких сумах, за які періоди, в якому розмірі, на які суми боргу нараховувались відсотки за користування кредитом, тобто на підставі якого було б можливим визначити розмір заборгованості. Без надання детального розрахунку відсутня можливість правильність такого розрахунку та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

До аналогічного висновку щодо необхідності доведення позивачем розміру заборгованості дійшов Верховний Суд у постановах від 27.03.2019 у справі №334/1746/15-ц, від 01.02.2023 у справі №199/7014/20.

Щодо відступлення права вимоги представник відповідача зазначає, що позивачем надається витяг з Реєстру боржників ПАТ «Банк Михайлівський» до договору №7_БМ про відступлення прав вимоги за кредитними договорами від 20.07.2020, у якому зазначено відомості щодо ОСОБА_1 , загальна заборгованість - 34365,79 грн., за договором №200512189 від 22.04.2016, дата закінчення кредиту зазначена 11.07.2018, однак, до доказу набуття позивачем права вимоги до відповідача ставить критично, оскільки, зазначений документ не містить підпис особи, якою він складений і відтиску печаток ПАТ «Банк Михайлівський» та/або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є одностороннім та не містить будь-яких посилань на первинні документи, які б підтверджували розмір заборгованості, яку відступає первісний кредитор.

Щодо виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором представник відповідача вказує, що 20.05.2016 ТОВ «ФК «Плеяда» надіслала ОСОБА_1 сповіщення про заміну кредитора за його зобов`язаннями на ТОВ «ФК «Фагор», де серед іншого зазначила реквізити для погашення заборгованості в ТОВ «ФК «Фагор», а також зазначила розмір заборгованості 23,67 грн., яку слід сплатити. У зв`язку з зазначеним, відповідач 21.06.2016 погасив у повному обсязі зазначену суму заборгованості шляхом перерахування коштів через платіжний термінал ПАТ КБ «ПриватБанк» на зазначені в листі ТОВ «ФК «Плеяда» реквізити.

Зазначені, обставини підтверджується дублікатом чека від 10.07.2018, (0.0.571408909.1 від 21.06.2016), копія якого не може бути долучена до відзиву з огляду на потускніння чорнил внаслідок давності документа, у зв`язку з чим, останній не піддається скануванню будь-якими технічними засобами.

Крім того, відповідно до кредитної історії ОСОБА_1 станом на даний момент останній не має прострочених кредитних зобов`язань, а зобов`язання перед ТОВ «ФК «Фагор» відзначено як виконані. Таким чином, 21.06.2016 з боку відповідача відбулося належне виконання зобов`язань за кредитним договором, при цьому останній не знав і не міг знати про можливе ухвалення 01.07.2021 постанови Північного апеляційного господарського суду, якою ТОВ «Діджи Фінанс» буде фактично визнано кредитором за зобов`язаннями боржників перед ПАТ «Банк Михайлівський», а відтак діяв добросовісно та його дії жодним чином не суперечили нормам Цивільного кодексу України.

У подальшому, 22.12.2017 ТОВ «ФК «Фагор» надало ОСОБА_1 довідку згідно якої кредитний договір № 200512189 від 22.04.2016, закритий, а заборгованість погашена у повному обсязі.

Також, представник відповідача вказує, що умовами договору, укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 був погоджений строк виконання зобов`язання 1095 днів. Тобто, Кредитор після закінчення строку виконання зобов`язання, у разі наявності заборгованості за кредитним договором, набув право звернення до суду з позовом про стягнення всієї суми боргу. Позивач, як правонаступник ПАТ «Банк Михайлівський» звернувся до суду лише 18.09.2024, тобто після закінчення визначеного законом трирічного строку позовної давності. При цьому, передача прав вимоги за кредитним договором, укладеним з відповідачем, новому кредитору не перериває строки позовної давності.

Посилання позивача на дію карантину, воєнний стан, як обумовлену законодавством можливість несвоєчасного застосування вимог загальної позовної давності, як зазначає представник відповідача до уваги не слід приймати, так як доказів та належного обґрунтування того, що саме ці події унеможливили та перешкоджали вчиненню позивачем процесуальних дій у строки, встановлені законом, не надано.

Первинний кредитор ПАТ «Банк Михайлівський» 20.05.2016 проінформував відповідача про заміну кредитора у зобов`язанні, а 21.06.2016 ОСОБА_1 свої зобов`язання у повному обсязі виконав перед ТОВ «ФК «Фагор», про якого в якості нового кредитора зазначив сам первинний кредитор ПАТ «Банк Михайлівський». Після 21.06.2016 ПАТ «Банк Михайлівський» безпосередньо або в особі уповноважених осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з будь-якими вимогами до відповідача не звертався, незгоду з сплатою заборгованості за кредитом на користь ТОВ «ФК «Фагор» не висловлював, тоді як маючи спірні правовідносини щодо прав вимоги з ТОВ «ФК «Фагор», ТОВ «ФК «Плеяда» мав мати правомірні очікування, що проінформувавши ОСОБА_1 про заміну кредитора, останній може виконати свої зобов`язання на користь такого кредитора, що і відбулося та чому є належні підтвердження.

Відтак, відповідач та його представник вважають, що строк позовної давності слід обраховувати з 21.06.2016 - дня коли ОСОБА_1 здійснив повне погашення заборгованості за кредитним договором № 200512189 від 22.04.2016 на користь ТОВ «ФК «Фагор», оскільки відбулося дострокове виконання всіх зобов`язань за даним договором, а невжиття ПАТ «Банк Михайлівський» будь-яких заходів спрямованих на захист свого права вимоги до ОСОБА_1 , свідчить про те, що строк позовної давності завершився - 21.06.2019.

У зв`язку з зазначеним, у задоволенні клопотання про поновлення строку позовної давності представник відповідача просить відмовити, а також відмовити у задоволенні позову у зв`язку з його безпідставністю і пропуском строку позовної давності.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, хоча повідомлявся про дату, час та місце проведення належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу судової повістки (а.с. 145), відомостей про причини неявки суду не надав.

Відповідач в судове засідання не з`явився. В матеріалах справи наявна заява від його представника адвоката Довганя О.О. про проведення розгляду справи за відсутності сторони відповідача, у задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, в зв`язку з неявкою усіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази у справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Між ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та ОСОБА_1 22.04.2016 підписано кредитний договір № 200512189, відповідно до умов якого кредит останньому надано на умовах повернення, платності, строковості. Банк надав Позичальнику кредит в розмірі 12283,25 грн., строк кредиту 1095 днів з 22.04.2016 по 22.04.2019, розмір процентної ставки 0,0001% річних, комісія за видачу кредиту 1,5%, а відповідач зобов`язувався повернути отримані кошти у встановлений в Кредитному договорі строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами (а.с. 13, 104).

У подальшому, 20.07.2020 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір про відступлення прав вимоги № 7_БМ, у відповідності до якого ПАТ «Банк Михайлівський» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» належні йому права вимоги до боржників, зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором № 200512189 від 22.04.2016 (а.с. 9, 10).

Згідно із п. 2 вищевказаного договору про відступлення прав вимоги, ТОВ «Діджи Фінанс» набуває усі права кредитора до боржників в день настання відкладальної обставини відповідно до п. 16-1 цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання ПАТ «Банк Михайлівський» у повному обсязі коштів, відповідно до п. 4 цього договору. Розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у додатку № 1 до цього договору.

На виконання вимог п. 4 договору про відступлення прав вимоги № 7_БМ від 20.07.2020 ТОВ «Діджи Фінанс» сплачено на користь ПАТ «Банк Михайлівський» ціну договору на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону) - № UA-EA-2020-06-09-000032-b від 15.06.2020, переможцем яких стало ТОВ «Діджи Фінанс» у розмірі 5307308,39 грн (а.с. 11).

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги (Додаток № 1) до Договору факторингу № 7_БМ від 20.07.2020, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 200512189 від 22.04.2016 в сумі 34365,79 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту 11941,94 грн, заборгованість по відсотках 22423,85 грн (а.с. зв. б. 12, 108, 109).

Згідно розрахунку штрафів (а.с. зв. б. 25, 26), основна сума заборгованості складає 34365,79 грн; інфляційні витрати 14893,14 грн та штрафні санкції 3094,04 грн. Всього разом: 52352,97 грн.

Відповідно до графіку платежів до кредитного договору № 200512189 від 22.04.2016, встановлено кінцеву дату платежів 22.04.2019 (а.с. 107).

Згідно кредитної історії відповідача ОСОБА_1 , яка надана Українським Бюро Кредитних історій 21.10.2024, наявна інформація під номером 9 про те, що по кредиту від 22.04.2016 в сумі 12283,25 грн., термін кредиту до 22.04.2019, донор інформації ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФАГОР», сума заборгованості 0,00, термін прострочення немає, сума прострочення 0.00, кредитний транш не має, прострочень не має (а.с. 55-61).

Відповідно до довідки директора ТОВ «Фінансова Компанія «ФАГОР» від 22.12.2017, станом на 22.12.2017 заборгованість за договором погашена в повному обсязі та договір закритий (а.с. 69).

Частинами першою, третьою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом частини першої статті 615 ЦК України не припустима одностороння відмова від зобов`язання.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За нормою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до положень статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Верховним Судом у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17.12.2020 по справі № 278/2177/15-ц визначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаним положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Необхідність дослідження саме первинних документів в справах щодо стягнення кредитної заборгованості знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 в справі №161/16891/15-ц.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Окрім них, до обов`язкових реквізитів первинних документів, що використовуються для розрахунків (окрім перелічених вище), також належать: назва одержувача коштів; номери рахунків; назва банку (одержувача та платника коштів); сума операції (цифрами й словами) суму операції може бути відображено лише цифрами, якщо цей документ формують за допомогою програмного забезпечення в автоматизованому режимі або якщо це передбачено нормативно-правовими актами НБУ.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.

Разом з тим, як зазначено у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) меморіальні ордери; платіжні доручення; платіжні вимоги-доручення; платіжні вимоги; розрахункові чеки; можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором, якщо вони виконані з дотриманням вище зазначених вимог діючого законодавства.

Позивач ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», долучило до матеріалів позовної заяви виписки ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» (на 520 аркушах) по рахунку ОСОБА_1 , які сформовані 25.06.2024.

При оцінці цих виписок як доказів наявності заборгованості, суд встановив, що вони не можуть бути прийняті в якості достовірних та допустимих доказів, оскільки не відповідають вимогам, встановленим у ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» до форми і змісту первинних та зведених облікових документів, зокрема, у долучених виписках відсутні такі обов`язкові реквізити, як: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, вони також не засвідчені у спосіб, встановлений нормативними та підзаконними актами України.

Долучений позивачем розрахунок штрафів (а.с. зв. б. 25, 26), також не може бути прийнятий судом як достовірний та допустимий доказ, оскільки він не має форми документа, не містить назви та підпису особи яка його склала, у ньому відсутні будь - які дані про те, що даний розрахунок стосується кредитного договору № 200512189 від 22.04.2016.

Представник відповідача адвокат Довгань О.О. заперечував наявність заборгованості за кредитним договором, посилаючись на дані кредитної історії ОСОБА_1 , та судом прийнята до уваги, оскільки вона отримана відповідно до приписів Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» від 23.06.2005 № 2704-IV, яким передбачені правові та організаційні засади формування і ведення кредитних історій, права суб`єктів кредитних історій та користувачів бюро кредитних історій, вимоги до захисту інформації, що складає кредитну історію, порядок утворення, діяльності та ліквідації бюро кредитних історій.

Частиною 1 ст. 4 ЗУ «Про організацію формування та обігу кредитних історій» визначено, зокрема, що принципами формування та доступу до інформації, яка складає кредитну історію, є: забезпечення конституційних прав і свобод суб`єктів кредитних історій; адекватність обсягів інформації цілям, для яких вони збираються; значимість, всебічність, об`єктивність, повнота і достовірність інформації; регулярність та безперервність надходження інформації; цільове використання інформації; строковість зберігання інформації; конфіденційність інформації та її захист; збір і надання інформації, що складає кредитну історію, виключно за згодою суб`єкта цієї кредитної історії; незалежність Бюро.

Частиною 1 ст. 5 ЗУ «Про організацію формування та обігу кредитних історій» передбачено, зокрема, що джерелами формування кредитних історій є: відомості, що надаються користувачем до бюро за письмовою згодою суб`єкта кредитної історії відповідно до цього Закону.

Також, у вищевказаній кредитній історії вказано, що донором інформації про відсутність заборгованості за кредитним договором, є ТОВ «ФК «ФАГОР», якому було відступлено право вимоги ТОВ «ФК ПЛЕЯДА», якому в свою чергу відступило право вимоги ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ».

Представник позивача у позовній заяві просить суд визнати причини пропуску строку позовної давності поважними та вказує, що строк позовної давності пропущено саме з поважних причин, оскільки, 22.04.2016 між ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та відповідачем укладено кредитний договір № 200512189.

У подальшому, 20.07.2020 ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», на підставі договору №7_БМ від 20.07.2020, укладеного за результатами публічних торгів (аукціону) лоту №GL16N618071 проведеного 15.06.2020, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі №910/11298/16 відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», в тому числі і за зазначеним кредитним договором.

В свою чергу, приналежність права вимоги за вищевказаними кредитними договорами було предметом спору у справі №910/11298/16 та саме наявність тривалого судового процесу щодо приналежності права вимоги кредитору призвело до спливу встановленого законодавством загального строку позовної давності.

Крім того, оригінали документів, а саме кредитних договорів, щодо яких право вимоги відступлено на підставі договору від 20.07.2020 були отримані позивачем лише на початку 2023 року. Також, представник позивача наголосив на продовженні під час карантину строків загальної та спеціальної давності та введенні воєнного стану на території країни, та на думку представника вказана сукупність зазначених підстав свідчить про об`єктивність пропуску позивачем належного строку для звернення до суду із позовною заявою, а тому вказаний пропущений строк підлягає поновленню.

Разом з тим, стороною відповідача заявлено про сплив строку позовної давності, тому у задоволенні вищевказаного клопотання просили відмовити.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність, це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з заявою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлена ст. 257 ЦК України і становить три роки.

За змістом ч. 2 ст. 259 ЦК України, строк позовної давності може бути збільшений за домовленістю сторін, договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 передбачено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За приписами ч. 4 вказаної статті, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно ч. 5 ст.2 67 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Умовами договору, укладеного між ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та ОСОБА_1 22.04.2016 був погоджений строк виконання зобов`язання 1095 днів (а.с. 13), тобто, кредитор після закінчення строку виконання зобов`язання, у разі наявності заборгованості за кредитним договором, набув право звернення до суду з позовом про стягнення всієї суми боргу.

Позивач, як правонаступник ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» звернувся до суду лише 18.09.2024, тобто після закінчення визначеного законом трирічного строку позовної давності. При цьому, передача прав вимоги за кредитним договором, укладеним з відповідачем, новому кредитору не перериває строки позовної давності.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові ВП ВС від 13.02.2019 по справі № 826/13768/16 визначено, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення.

Суд ставиться критично до посилання позивача на дію карантину, воєнний стан, як обумовлену законодавством можливість несвоєчасного застосування вимог загальної позовної давності, так як доказів та належного обгрунтування того, що саме ці події унеможливили та перешкоджали вчиненню позивачем процесуальних дій у строки, встановлені законом, суду не надано.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що клопотання позивача про поновлення строку позовної давності задоволенню не підлягає, оскільки відсутні підстави вважати, що строки позовної давності порушені з поважних причин.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, суд дійшов висновку, що з наданих представником позивача додатків до позовної заяви, суд не може беззаперечно встановити заборгованість відповідача, якщо така існує, періоди за які така заборгованість була нарахована, перевірити наявність та правильність розрахунку заборгованості відповідача, тому відсутні достатні та обґрунтовані підстави вважати, що ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 200512189 від 22.04.2016.

За змістом ст. 256, 267 ЦК України суд може відмовити в позові через сплив без поважних причин строку звернення до суду лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог і спливу строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Відмовляючи в задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності, суд має встановити обґрунтованість чи безпідставність позовних вимог. У цій справі позовні вимоги є безпідставними та при цьому сплив строк звернення до суду, отже суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з його безпідставністю.

Щодо розподілу судових витрат суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до положень ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 і ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн. (а.с.1), який розподілу не підлягає і покладається на позивача, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з наступного.

Представник відповідача просив понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу стягнути з позивача.

В матеріалах справи договір про надання правничої допомоги від 21.10.2024 № Б/Н (а.с. 127), наявний ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_1 , серії АВ № 1160700 від 21.10.2024 (а.с. 40), квитанція до прибуткового касового ордера № 13 від 21.10.2024 (а.с. 128), відповідно до якого ОСОБА_1 сплатив адвокату Довганю О.О. гонорар у розмірі 5000 грн.

Таким чином, оцінивши співмірність витрат за складністю справи та обсяг виконаних робіт, суд прийшов до висновку, що сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн є співрозмірною зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт та про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Керуючись ст.15, 16, 202, 203, 205, 207, 256, 257, 259, 261, 262, 266, 267, 509, 512 517, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 626, 627, 630, 633, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1077,1078,1080, 1082, 1084, ЦК України, ст. 4, 5 ЗУ «Про організацію формування та обігу кредитних історій», ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», ст. 4, 5, 12, 13, 19, 76-81, 133, 141, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенніпозову Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», місцезнаходження якого: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, 04112, ЄДРПОУ 42649746 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований, за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн (п`ять тисяч гривень).

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: