Рішення № 126163635, 27.03.2025, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

27 березня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/6824/22

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) за позовною заявою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві до Державного підприємства «Вугілля України» про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду з Київського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа № 640/6824/22 за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві до Державного підприємства «Вугілля України» з вимогою про стягнення на користь управління коштів у сумі 4156,64 грн.

В обґрунтування вимог зазначено, що Управлінням проведено документальну перевірку відповідача з питань використання коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за період з 01.01.2014 по 31.03.2017. Виявлені порушення викладено в акті перевірки № 127 від 12.06.2017, який відповідачем підписано без зауважень. На підставі акту перевірки винесено рішення № 79-П від 13.06.2017 «про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасової втрати працездатності» визначена сума неправомірно витрачених страхових коштів, що підлягають поверненню у розмірі 4156,64 грн, які відповідач повинен сплатити у десятиденний термін з дня отримання рішення.

На час перевірки відповідач перебував в стані припинення у зв`язку з порушенням справи про банкрутство.

Станом на час звернення з позовом до суду заборгованість не сплачена.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2022 позовну заяву управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві - залишено без руху, надано строк для їх усунення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.05.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 29.01.2025 прийнято адміністративну справу до провадження, продовжено строк розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, замінено позивача - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві на належного - Пенсійний фонд України.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 клопотання про заміну позивача задоволено, замінено позивача Пенсійний фонду України на належного - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: вул. Бульварно Кудрявська, буд. 16, м. Київ, ідентифікаційний код 42098368).

Ухвали суду направлено на адресу відповідача, однак, повернуті поштою без вручення у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Відповідач не скористався правом на подачу відзиву.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей72-77,90 КАС України, судом встановлено таке.

Відповідно до наказу від 15.03.2017 № 18-р та направлення від 06.06.2017 № 376 проведена документальна планова перевірка Державного підприємства «Вугілля України» (місцезнаходження: 01030, місто Київ, вулиця Б. Хмельницького, будинок 16-22, офіс, 201, код ЄДРПОУ 32709929) з 07.06 до 12.06.2017 щодо використання коштів загальнообов`язкового соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за період з 01.01.2014 по 31.03.2017.

В ході перевірки виявлено порушення у використанні коштів Фонду виявлено порушення статті 51 Закону № 2240-ІІІ, пункту 14 Порядку № 1266 від 26.09.2001.

За результатами перевірки складено Акті перевірки використання коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності від 12.06.2017 № 127.

Відповідач підписав Акт без зауважень та заперечень.

Відповідно до вказаного, виявлено порушення:

Всупереч ч. 2 ст. 35 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням» від 18.01.2001 № 2240-ІІІ допомога по тимчасовій непрацездатності надавалась не до встановлення МСЕК групи інвалідності. Сума переплати склала 530,02 грн., а саме: л/н №322241 від 03.12.2014, виданий ОСОБА_1 .

Всупереч ч. 2 ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 23.09.1999 №1105-XIV (із змінами і доповненнями) допомога по тимчасовій непрацездатнос ті надавалась починаючи не з шостого дня непрацездатності. Сума переплати склала 3155,42 грн, а саме: л/н №426972 від 26.09.2015, виданий ОСОБА_2 - 332,54 грн; - л/н № 787300 від 25.12.2015р., виданий ОСОБА_3 - 1425,74 грн; л/н №231621 від 28.12.2015, виданий ОСОБА_4 - 1397,14 грн;

Всупереч ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-XIV (із змінами і доповненнями) допомога по тимчасовій непрацездатності надана незалежно від страхового стажу.

Надмірно зараховано витрат за рахунок коштів Фонду на суму 471,20 грн, а саме: л/н №969862 від 04.12.2015, виданий ОСОБА_5 .

За результатами перевірки позивачем на підставі ч. 5, 6 ст. 15 Закону № 1105 винесено Рішення № 79-П від 13.06.2017 «Про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності» (далі - Рішення № 79-П) визначена сума неправомірно витрачених страхових коштів, що підлягають поверненню у розмірі 4156,64 грн (чотири тисячі сто п`ятдесят шість гривень 64 коп.) в десятиденний термін в повному обсязі до бюджету Фонду з дня отримання рішення.

Рішення із супровідним листом від 13.06.2017 № 1760-05 надіслано відповідачу.

16.06.2021 позивачем надіслано відповідачу претензію вих. № 4348-11 рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення щодо сплати заборгованості, яка повернулась на адресу позивача в зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно зі статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі Основи №16/98-ВР), загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 2 Основ №16/98-ВР, законодавство України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування складається з цих Основ та прийнятих відповідно до них законів, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Завданням законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування є встановлення гарантій щодо захисту прав та інтересів громадян, які мають право на пенсію, а також на інші види соціального захисту, що включають право на забезпечення їх у разі хвороби, постійної або тимчасової втрати працездатності, безробіття з незалежних від них обставин, необхідності догляду за дитиною з інвалідністю, хворим членом сім`ї, смерті громадянина та членів його сім`ї тощо.

Відповідно до статті 3 Основ №16/98-ВР право на забезпечення за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням згідно з цими Основами мають застраховані громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено законодавством України, а також міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 4 Основ№16/98-ВР визначено, що залежно від страхового випадку є такі види загальнообов`язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України.

Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я, відповідно до Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначаєЗакон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV(далі - Закон № 1105).

Згідно з п. 1ст. 1 Закону № 1105, одним з видів соціального страхування є страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності.

Пунктом 10статті 1 Закону № 1105визначено, що страховим випадком за соціальним страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатностіє подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи, членів її сім`ї або іншої особи на отримання відповідно до цьогоЗаконуматеріального забезпечення або соціальних послуг.

Статтею 4Закону № 1105(в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

З 01.01.2023 набрали чинності зміни до Закону № 1105

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 4 Закону № 1105-XIV уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку є Пенсійний фонд України.

Основними завданнями уповноваженого органу управління та його територіальних органів, відповідно до ст. 9 Закону № 1105 (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення), є: 1) реалізація державної політики у сферах соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, медичного страхування; 2) надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону; 3) профілактика нещасних випадків; 6) здійснення перевірки обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам, у тому числі на підставі інформації з електронного реєстру листків непрацездатності; 7) здійснення контролю за використанням роботодавцями та застрахованими особами коштів Фонду.

Згідно ч. 2 ст. 10Закону № 1105(в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення), фонд зобов`язаний: 1) забезпечувати фінансування та виплачувати матеріальне забезпечення, страхові виплати і надавати соціальні послуги, передбачені цим Законом; 2) здійснювати контроль за дотриманням порядку використання страхувальником страхових коштів; 3) вживати заходів щодо раціонального використання коштів і забезпечення фінансової стабільності Фонду; 4) контролювати правильність витрат за соціальним страхуванням, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань соціального страхування; 5) стягувати надміру виплачені кошти з юридичних і фізичних осіб у встановленому законом порядку; 6) вести облік і звітність щодо страхових коштів.

Згідно зі ст. 15Закону № 1105(тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), роботодавець зобов`язаний: 1) надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом; 2) вести облік коштів соціального страхування і своєчасно надавати Фонду встановлену звітність щодо цих коштів; 3) під час перевірки правильності використання коштів Фонду та достовірності поданих роботодавцем даних надавати посадовим особам Фонду необхідні документи та пояснення з питань, що виникають під час перевірки; 4) подавати в установленому порядку відповідно до законодавства відомості про: розмір заробітної плати та використання робочого часу працівників; річний фактичний обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг), кількість нещасних випадків і професійних захворювань на підприємстві за минулий календарний рік; використання коштів Фонду за іншими визначеними цим Законом напрямами в порядку, встановленому правлінням Фонду; 5) інформувати про кожний нещасний випадок або професійне захворювання на підприємстві; 9) повернути Фонду суму виплаченого матеріального забезпечення та вартість наданих соціальних послуг потерпілому на виробництві у разі невиконання своїх зобов`язань щодо сплати страхових внесків.

Відповідно до ч. 5 ст. 15Закону № 1105, роботодавець несе відповідальність за: 1) порушення порядку використання коштів Фонду, несвоєчасне або неповне їх повернення; 2) несвоєчасне подання або неподання відомостей, встановлених цим Законом; 3) подання недостовірних відомостей про використання коштів Фонду; 4) шкоду, заподіяну застрахованим особам або Фонду внаслідок невиконання або неналежного виконання обов`язків, визначених цим Законом.

У разі порушення порядку використання страхових коштів роботодавці відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми (ч. 6 ст. 15Закону № 1105).

За положеннями ст. 18 Закону № 1105, страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах.

Статтею 19 Закону № 1105 визначено, що право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 20 Закону № 1105, за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг: 1) допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною); 2) допомога по вагітності та пологах; 3) допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві); 4) оплата лікування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм.

Статтею 22Закону № 1105 визначені умови надання допомоги по тимчасовій непрацездатності та тривалість її виплати.

Так, допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, виплачується Фондом застрахованим інвалідам, які працюють на підприємствах та в організаціях товариств УТОГ і УТОС, починаючи з першого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Застрахованим особам, які працюють на сезонних і тимчасових роботах, допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, надається не більш як за 75 календарних днів протягом календарного року.

У разі настання тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, під час перебування у щорічній (основній чи додатковій) відпустці допомога надається у порядку та розмірах, установлених цим Законом.

Статтею 23Закону № 1105визначені підстави для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Так, допомога по тимчасовій непрацездатності не надається: 1) у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину; 2) у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров`ю з метою ухилення від роботи чи інших обов`язків або симуляції хвороби; 3) за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи; 4) за час примусового лікування, призначеного за постановою суду; 5) у разі тимчасової непрацездатності у зв`язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або дій, пов`язаних з таким сп`янінням; 6) за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв`язку з навчанням.

Згідно зі ст. 30 Закону № 1105, рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб), або фізичною особою-підприємцем, особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Комісія (уповноважений) із соціального страхування здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Комісія (уповноважений) із соціального страхування виконує свої функції відповідно до положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, яке затверджується правлінням Фонду.

Відповідно до ст. 34Закону № 1105, фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам здійснюється робочими органами Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду.

Підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами.

Отже, допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі в формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу). Фонд здійснює фінансування матеріального забезпечення, починаючи з шостого дня непрацездатності, до відновлення працездатності або встановлення інвалідності. Перші п`ять днів оплачуються за рахунок коштів роботодавця.

Виявлене правопорушення відповідачем не спростовано, доказів сплати допомоги по тимчасовій не працездатності з шостого дня не надано.

Статтею 24 Закону № 1105 визначено розміри допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Так, допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу в таких розмірах: 1) 50 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж до трьох років; 2) 60 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж від трьох до п`яти років; 3) 70 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж від п`яти до восьми років; 4) 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж понад вісім років; 5) 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, віднесеним до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; одному з батьків або особі, що їх замінює та доглядає хвору дитину віком до 14 років, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України"Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, віднесеним до жертв нацистських переслідувань відповідно доЗакону України"Про жертви нацистських переслідувань"; донорам, які мають право на пільгу, передбачену статтею 10Закону України "Про донорство крові та її компонентів"

Сума допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною або хворим членом сім`ї) в розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, з якої сплачувалися страхові внески до Фонду.

Аналіз наведеної норми вказує, що розмір допомоги залежить від наявного у застрахованого відповідного стажу.

Фондом виявлено порушення приписів зазначеної норми, оскільки допомога по тимчасовій непрацездат ності надана незалежно від страхового стажу внаслідок чого надмірно зараховано витрат за рахунок коштів Фонду на суму 471,20 грн, а саме: л/н №969862 від 04.12.2015, виданий ОСОБА_5 .

Відповідачем не спростовано виявленого порушення, доказів виплати ОСОБА_5 допомоги виходячи з її страхового стажу не надано.

Щодо порушення приписів Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням» від 18.01.2001 №2240-ІІІ (який діяв на момент виплати допомоги, далі Закон № 2240-ІІІ), суд зазначає.

Відповідно до частини другої статті 35 Закону № 2240-ІІІ допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Подібна за змістом норма викладена у статті 22Закону № 1105

Так у рішенні позивача зазначено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надавалась не до встановлення МСЕК групи інвалідності. Сума переплати склала 530,02 грн, а саме: л/н №322241 від 03.12.2014, виданий ОСОБА_1 .

Відповідачем не надано доказів спростування виявленого порушення, доказів виплати ОСОБА_1 допомоги до встановлення інвалідності не надано.

Відповідно до п. 4.1 Інструкції про порядок проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, прийняття рішень за їх результатами та процедури оскарження, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 22.12.2010 № 29 (далі Інструкція № 29), за матеріалами акта перевірки та результатами розгляду заперечень страхувальника (за їх наявності) керівник органу Фонду або його заступник приймає рішення про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій до страхувальника відповідно до статей 21, 22, 28, 30 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (2240-14 ), яке надсилається страхувальнику разом з листом про результати розгляду заперечень (за їх наявності) протягом 20 календарних днів з дня підписання акта перевірки. Рішення про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності складається за формою, наведеною у додатку 3 до цієї Інструкції.

Пунктом 4.3. Інструкцій № 29 визначено, що у рішеннях зазначаються суми коштів Фонду, що підлягають поверненню органу Фонду, суми фінансових санкцій, які належить перерахувати до Фонду та в подальшому відобразити у звіті страхувальника по коштах Фонду, строк для виконання рішення та строк, передбачений законодавством для звернення страхувальника зі скаргою про перегляд цього рішення.

Суд звертає увагу, що відповідачем прийняте рішення № 79-П від 13.06.2017 не оскаржено. Доказів його оскарження та скасування не надано.

Згідно із частинами першою та другою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності передзаконом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2статті 77КАС України).

Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04.11.1950 справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення.

Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другоїстатті 139 КАС Українипри задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третястатті 139 КАС України).

З викладеного слідує, що витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору відносяться на рахунок суб`єкта владних повноважень. Такий вид судових витрат, як судовий збір, поверненню позивачу - суб`єкту владних повноважень, не підлягає.

Оскільки позивач у вказаній справі є суб`єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача судового збору на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву про стягнення коштів задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Вугілля України» (місцезнаходження: вул. Б. Хмельницького, буд. 16-22, м. Київ, ідентифікаційний код 32709929) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: вул. Бульварно Кудрявська, буд. 16, оф. 201, м. Київ, ідентифікаційний код 42098368) кошти у сумі 4156,64 (чотири тисячі сто п`ятдесят шість грн 64 коп.) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленогостаттею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.В. Смішлива